Вершниця — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 129 осіб (2001).
| село Вершниця | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Звягельський район |
| Громада | Брониківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080050070069667 |
| Облікова картка | с. Вершниця |
| Основні дані | |
| Населення | 129 (2001) |
| Площа | 1,452 км² |
| Густота населення | 88,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11803 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°38′35″ пн. ш. 27°41′51″ сх. д. / 50.64306° пн. ш. 27.69750° сх. д.Координати: 50°38′35″ пн. ш. 27°41′51″ сх. д. / 50.64306° пн. ш. 27.69750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 220 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 22, с. Романівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11774 |
| Карта | |
Вершниця | |
Вершниця | |
| Мапа | |
Населення ред.
У 1906 році у слободі налічувалося 336 мешканців, дворів — 18, у 1923 році — 362 особи, дворів — 78.
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 146 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 129 осіб.
Історія ред.
Наприкінці 19 століття — поселення Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. За Цинкаловським, було там 11 дворів, поселення належало до ново-звягельських маєтків, що, після повстання 1861—63 років, стали власністю Уварових та Мезницевих.
У 1906 році — слобода Романовецької волості (2-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 13 верст, від волосного центру, с. Романівка — 3 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Новограді-Волинському.
У 1923 році — сільце; включене до складу новоствореної Іванівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. Розміщувалося за 13 верст від районного центру, м. Новоград-Волинський, та 0,25 версти — від центру сільської ради, сільця Іванівка.
Під час загострення сталінських репресій проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 18 мешканців слободи, з яких 9 чол. розстріляно.
1 червня 1935 року, в складі сільської ради, включене до Новоград-Волинської міської ради Київської області. У 1941 році значилося на обліку в Ужачинській сільській раді Новоград-Волинської міської ради Житомирської області. Станом на 1 жовтня 1941 року значилося як підсобне господарство Сергіївське. У довіднику адміністративного устрою Української РСР пропущене. Станом на 10 лютого 1952 року числиться як населений пункт, що підлягає зселенню. 4 червня 1958 року, в складі сільської ради, увійшло до відновленого Новоград-Волинського району. 5 березня 1959 року, в результаті об'єднання сільських рад, поселення підпорядковане Федорівській сільській раді Новоград-Волинського району. 27 червня 1969 року офіційно взяте на облік під сучасною назвою з віднесенням до категорії селищ. Під цією ж назвою відоме й колишнє село Сергіївка. 19 березня 1973 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 116 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Житомирського, Новоград-Волинського і Радомишльського районів», с-ще підпорядковане Новороманівській сільській раді Новоград-Волинського району. 18 березня 2010 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, віднесене до категорії сіл.
У 2017 році увійшло до складу новоствореної Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області.
Відомі люди ред.
- Сущук Микола Володимирович (1990—2015) — український військовик, учасник російсько-української війни.
Примітки ред.
- Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Процитовано 28 травня 2020.
- ↑ . Інститут історії України НАН України (російська). Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 136. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 10 вересня 2023.
- ↑ . Інститут історії України НАН України (російська). Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 140. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 вересня 2023.
- . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 11 вересня 2023.
- Цинкаловський О. Верхниця або Вершниця або Вершиця // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 172.
- ↑ Упоряд. Р.Ю. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України (українська). Житомир: «Волинь», 2007. с. 225, 509, 589. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 10 вересня 2023.
- «Реабілітовані історією» (Житомирська область).
- Сост. В.Ф. Дизендорф. . Wolgadeutsche (російська). Москва:«ЭРН», 2006. с. 456. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 20 вересня 2023.
- . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 11 вересня 2023.
- Новороманівська сільська рада
Посилання ред.
- Погода в селі Вершниця
- Вершниця на мапі 1915 року