Верхні Ремети — село в Великоберезькій громаді Берегівського району Закарпатської області України.
| село Верхні Ремети | |
|---|---|
Типовий угорський будинок в Верхніх Реметах | |
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Берегівський район |
| Рада | Великоберезька громада |
| Код КАТОТТГ | UA21020050030079342 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1329 |
| Населення | 489 |
| Площа | 1,12 км² |
| Густота населення | 436,61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90241 |
| Телефонний код | +380 03141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°16′01″ пн. ш. 22°51′38″ сх. д. / 48.26694° пн. ш. 22.86056° сх. д.Координати: 48°16′01″ пн. ш. 22°51′38″ сх. д. / 48.26694° пн. ш. 22.86056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 135 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90241 с. Нижні Ремети, вул.Центральна, 27 |
| Карта | |
Верхні Ремети | |
Верхні Ремети | |
| Мапа | |
| Верхні Ремети у Вікісховищі |
Географія ред.
Село розташована на північний схід від м. Берегове на правому березі річки Боржава, між селами Нижні Ремети та Хмільник.
Історія ред.
На підвищення біля села — дев'ять курганів невідомого часу. На території села виявлено поселення і могильник доби заліза (VI—III століть до нашої ери).
На місці нинішнього села було поселення Грабки. Під час татарської навали Грабки були вщент зруйновані; тільки в XIV—XV століттях на цьому місці виникло нове поселення.
Відомо, що назва походить від угорського слова «remete», що означає віддалений, усамітнений. Виникнення села угорські історики пов'язують із виникненням монастиря. А самі селяни,стверджують що колись в їхньому селі переховувався скинутий з трону угорський король.Село розкинулося недалеко від центру колишнього королівського лісу, близько до якого королева Єлизавета в 1329 році монастирю Св. Павла дала привілеї користуватися млином.В селі їх було декілька.
Верхні Ремети остаточно було засновано сім'єю Шенборнів, які наприкінці XVIII ст. заснували тут маєток (угорськ. — майор) та встановили млин на річці Боржава. Наприкінці ХІХ ст. населення нового села вже дорівнювало населенню Нижніх Реміт, втім, згодом поступилось ним.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 574 особи, з яких 281 чоловік та 293 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 478 осіб.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,96 % |
| російська | 1,02 % |
| угорська | 1,02 % |
Ахітектура ред.
В селі є цікава дерев'яна дзвіниця із дзвоном, збудована окремо від церкви, орієнтовно — на початку ХХ ст. За свідченнями місцевих мешканців, у минулому, за відсутності церкви в селі, ця споруда використовувалась мешканцями в релігійних святах.
Як у Нижніх, так і у Верхніх Реметах збереглося багато будинків, збудованих в традиційному угорському стилі, віком понад сто років.
В селі діє збудована декілька років тому греко-католицька церква. До будівництва якої доклала чималої ідейної та, в тому числі, фінансової підтримки Боднар (Баєр) Ельза Іванівна.Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: теги без назви повинні мати якийсь вмістПарафія св.Василія Великого в с.Верхні Ремети
У 1756 році поблизу руїн монастиря у селі споруджено храм, який стоїть тут ще й до сьогодні. Кошти для ремонту церкви часто висилали заробітчани з Сполучених Штатів Америки.
Соціальна сфера ред.
У селі знаходиться база відпочинку «Лісова Дача» ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та дитячий табір «Energy».
Туристичні місця ред.
- місце старого монастиря
- маєток графа Шенборна
- храм 1756 року
- база відпочинку «Лісова Дача»
- дев'ять курганів невідомого часу
- поселення і могильник доби заліза (VI—III століть до нашої ери).
Уродженці ред.
- Троян Михайло Васильович (1923—1987) — український радянський історик; дослідник історії Угорщини та Закарпаття.
Див. також ред.
- Боржавська вузькоколійна залізниця, колія якої проходить через Нижні та Верхні Ремети
Примітки ред.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Джерела ред.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |