Вельбівка Вельбі вка село в Україні Миргородському районі Полтавської області центр Вельбівської сільської ради село Гер

50°20′41″ пн. ш. 34°02′17″ сх. д. / 50.34472° пн. ш. 34.03806° сх. д. / 50.34472; 34.03806Координати: 50°20′41″ пн. ш. 34°02′17″ сх. д. / 50.34472° пн. ш. 34.03806° сх. д. / 50.34472; 34.03806

Середня висота
над рівнем моря

117 м

Водойми

річка Псел

Відстань до
обласного центру

108 км

Відстань до
районного центру

6 км

Найближча залізнична станція

Гадяч

Відстань до
залізничної станції

8 км

Місцева влада

Адреса ради

с. Вельбівка, вул. Миру, 13

Сільський голова

Койло Анатолій Миколайович

Карта

Вельбівка

Мапа

Вельбівка у Вікісховищі

Площа населеного пункту — 967 га (3,734 кв. мили), землі запасу сільської ради — 681 га, у тому числі рілля 478 га, землі у власності і користуванні громадян — 239 га. Кількість дворів — 594. Населення — 1 381 особа (станом на 1 січня 2008 року).

Географія ред.

Розташоване на лівому березі Псла вздовж луків та простягається більш ніж на 9 км, за 6 км від центру міста Гадяча, за 8 км від залізничної станції Гадяч та за 108 км від Полтави. Вище за течією на відстані 8 км розташоване село Веприк, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Соснівка, на протилежному березі місто Гадяч та село Малі Будища.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

До села примикає урочище Гадяцький Бор (дуб).

Через село пролягають автомобільні шляхи Т 1705 та Т 1706.

Історія ред.

Село згадується в історичних джерелах XVIII століття, на початку якого воно належало Гадяцькому замку. В 1764 році разом із Гадячем і іншими навколишніми селами воно було подароване імператрицею Катериною ІІ гетьману Кирилу Розумовському, а у 1785 році продане у казну. На 1782 рік у селі було 103 господарства, 697 мешканців. На 1810 рік Вельбівка значилася як власніть поміщика, надвірного радника Масюкова.
За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Гадяцького повіту Полтавської губернії, мешкало 1 276 осіб (634 чоловічої статі та 644 — жіночої), налічувалось 175 дворових господарства, існувала православна церква.
В 1865 році в селі була побудована дерев'яна Троїцька церква, до якої в 1869 році була прибудована дзвіниця.
У XIX — першій чверті XX століття село було центром окремої, Вельбівської волості.
В 1918 році в селі встановлено радянську окупацію. У 1920 році створено комітет незаможних селян. У 1930 році створено колгосп «Червоний сніп».
З утворенням у 1932 році Харківської області, село в складі району входило до неї. Постраждало від Голодомору 1932—1933 років. Встановлено імена 73 жертв.
У роки радянсько-німецької війни було окуповане з 5 жовтня 1941 року по 8 вересня 1943 року. За цей час було вивезено до Німеччини 155 осіб, 11 чоловік закатовано.

Сучасність ред.

В селі діють Будинок культури із залом на 400 місць, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, кафе «Лісова пісня», Вельбівське лісництво і цех переробки деревини ДП «Гадяцький лісгосзаг», поштове відділення зв'язку, автогараж ДП «Гадяцький лісгосзаг»,лікарська амбулаторія, табір НГДУ «Полтаванафтогаз» — «Іскорка», табори «Світанок» і «Горизонт», Дерев’яна Свято - Троїцька церква ( 1865 р.)

Відомі люди ред.

Виходцями з села є:

Анатолій Іванович Пилипенко — генеральний директор Гомельського заводу «Гідропривод»;
І. П. Микитовський — начальник конструкторського бюро у Харкові;
В. В. Мормуль — полковник, військовий лікар.
Тищенко Микола Федорович — український історик, архівіст.

Див. також ред.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

Примітки ред.

. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 травня 2008.
. Архів оригіналу за 8 квітня 2009. Процитовано 19 січня 2012.
. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 19 січня 2012.
рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 472)
. Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 19 січня 2012.
рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
Офіційний сайт Гадяцького району^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.

[1] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 травня 2008.

[2] . Архів оригіналу за 8 квітня 2009. Процитовано 19 січня 2012.

[3] . Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 19 січня 2012.

[4] рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 472)

[5] . Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 19 січня 2012.

[6] рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900

[7] Офіційний сайт Гадяцького району^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[8] . Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.