Велика Орда, Волзька Орда — назва, яку отримало татарське ханство після розпаду Золотої Орди та відділення в середині XV століття ханств: Казанського (1438), Кримського (1441), Ногайської орди (1440) та інших.
| Велика Орда | |
| Прапор | |
| Дата створення / заснування | 1433 |
|---|---|
| Офіційна мова | кипчацькі мови |
| Столиця | Сарай-Берке |
| Форма правління | монархія |
| Попередник | Золота Орда |
| Наступник | Ногайська орда, Кримське ханство і Казанське ханство |
| Час/дата припинення існування | 1502 |
Сучасники Великої Орди вважали її спадкоємницею Золотої Орди, а ханів — верховними правителями в межах всіх татарських держав колишнього улусу Джучі.
Територія Великої орди включала землі між Доном і Волгою, Нижнє Надволжя і степи Північного Кавказу. Столицею був Сарай-Берке («Новий палац» або «Палац Берке»). Першим ханом Великої Орди вважають Саїд-Ахмеда I, внука Тохтамиша, нащадка Чингісхана.
Занепад Золотої Орди Редагувати
Золота Орда почала занепадати в 14 столітті, з періодами хаосу в державі. Її об'єднав Тохтамиш у 1390-х роках, але вторгнення Тимура в цей час ще більше послабило Орду. Смерть Едигея (останньої людини, яка коли-небудь об'єднала Орду) у 1419 році ознаменувала один із останніх кроків розпаду Золотої Орди, яка розпалася на окремі держави Ногайську Орду, Казанське ханство, а пізніше Касимівське ханство, яка відділилася від Казані. Кожне з цих ханств претендувало на статус законного спадкоємця Золотої Орди. Сама Велика Орда була зосереджена в національному центрі Золотої Орди Сараї, а її територію очолювали чотири племена - Кіят, Мангуд, Сіцівуд і Конкірат. Спочатку Велику Орду називали просто Ордою, але для розрізнених орд у регіоні ставало дедалі важливішим відрізняти одна від одної, що призвело до першої згадки про «Велику Орду» в джерелах у 1430-х роках. Назва «Велика Орда» могла бути використана для прямого зв’язку нині значно зменшеного адміністративного центру Орди з первісною величчю Золотої Орди.
Спільне правління Кічі-Мухаммеда та Саїд-Ахмада I Редагувати
Починаючи з 1430-х років, Кічі-Мухаммед і Саїд-Ахмад I були при владі в Сарайській Орді. Протягом цього часу Орда втратила контроль над Кримом, оскільки Хаджі I Ґерай (брат Девлета Берді, який раніше захопив контроль над Кримом у Золотої Орди) у серпні 1449 року вигнав владу з Сараю. Кримське ханство стало незалежним, що поклало початок суперництву між Кримом і Великою Ордою. Кічі-Мухаммед вигнав Улуг-Мухаммеда з центру Золотої Орди в 1438 році, будучи проголошеним ханом у Сараї. Протягом правління Кічі-Мухаммеда та Саїд-Ахмада I татари намагалися змусити своїх московських підданих сплачувати податки, вторгаючись до них у 1449, 1450, 1451 та 1452 роках. Ці напади призвели до помсти з боку Речі Посполитої, яка об’єдналася з Кримським ханством. У той же час посланці литовських шляхтичів, які були незадоволені перебуванням під пануванням Польщі, принесли подарунки Саїд-Ахмаду, який вторгнувся до Польщі та Литви в 1453 році. У 1455 році кримчани знову напали на Сарай, змусивши Саїд-Ахмада втекти до Києва. Однак війська під проводом Анджея Одровонжа рушили на Київ і захопили його, привівши до смерті у в’язниці. До подальших набігів належить татарський набіг на Поділля у 1457 р. (закінчився перемогою татар) і один у 1459 р. проти Московії (закінчився перемогою московитів)
Нащадки Кічі-Мухаммеда Редагувати
Кічі-Мухаммада змінив його син Махмуд бін Кічі у 1459 році. Махмуд був узурпований його братом Ахмед-ханом бін Кічі у 1465 році. Махмуд попрямував до Астрахані, відділившись і утворивши Астраханське ханство. Це призвело до виникнення суперництва між двома ханствами, яке закінчилося тим, що нащадки Ахмеда посіли на троні Астрахані в 1502 році. У 1469 році Ахмед напав і вбив узбецького хана Абулхайр-хана. Влітку 1470 року Ахмед організував напад на Молдавію, Польське королівство та Литву. 20 серпня молдавські війська під проводом Стефана Великого завдали поразки татарам у битві при Липнику. До 1470-х років Московія перестала платити данину Сараю, але продовжувала підтримувати з ним дипломатичні відносини.У 1474 і 1476 роках Ахмед наполягав на тому, щоб Іван III з Московії визнав хана своїм сюзереном. У 1480 році Ахмед організував військову кампанію проти Москви, яка призвела до зіткнення між двома протиборчими арміями, відомого як Велика битва на річці Угра (Стояння на Угрі). Ахмед визнав умови несприятливими і відступив. Цей інцидент формально завершив «татарське ярмо» на московських землях. 6 січня 1481 року Ахмед був убитий Ібак-ханом, князем Сибірського ханства і ногаїв в гирлі річки Донець.
Кримське ханство, яке стало васальною державою Османської імперії в 1475 році, підпорядкувало те, що залишилося від Великої Орди, пограбувавши Сарай в 1502 році. Шейх-Ахмед, останній хан Орди, знайшовши притулок у Литві, помер у в'язниці в Каунасі через деякий час після 1504 р. За іншими даними, він був звільнений з литовської в'язниці в 1527 р.
Хани Великої Орди Редагувати
- Саїд-Ахмад I, (1447—1459)
- Махмуд, (1459—1465) (1459—1471 хан і засновник Астраханського ханства)
- Ахмат-хан, (1465—1481)
- Ібак, хан Великої Орди (1481, 1487, 1491—1495)
- Саїд-Ахмад II та Абдул-Керім, (1481—1485)
- Саїд-Ахмад II та Муртаза-хан, (1485—1491)
- Менґлі (1491)
- Шейх-Ахмад та Абдул-Керім, травень—листопад 1491 року
- Мехмед, (1493—1494)
- Шейх-Ахмад, (1491—1493, 1494—1502)
Посилання Редагувати
- Греков И. Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже 14-15 вв.). — М., 1975.(рос.)
- Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. — Саранск, 1960.(рос.)
- Kimberly Kagan (2010). The Imperial Moment. p. 114.(англ.)
- Bruce Alan Masters (2010). Encyclopedia of the Ottoman Empire. p. 159.(англ.)
- Khodarkovsky, Michael (2002). Russia's Steppe Frontier.(англ.)
- Schamiloglu, Uli (1993-01). Preliminary remarks on the role of disease in the history of the Golden Horde. Central Asian Survey (англ.) 12 (4). с. 447–457. ISSN 0263-4937. doi:10.1080/02634939308400830. Процитовано 25 лютого 2023.
- ↑ Knödler, Stefan (21 листопада 2019). Verlegerische Geschäftskorrespondenz im 18. Jahrhundert. Das Kommunikationsfeld zwischen Autor, Herausgeber und Verleger in der deutschsprachigen Aufklärung. Ed. Thomas Bremer und Christine Haug unter Mitwirkung von Helga Meise (Buchwissenschaftliche Beiträge, 96). Wiesbaden: Harrassowitz, 2018. Archiv für das Studium der neueren Sprachen und Literaturen (2). ISSN 1866-5381. doi:10.37307/j.1866-5381.2019.02.13. Процитовано 25 лютого 2023.
- ↑ Howorth, Sir Henry Hoyle (1888). History of the Mongols, from the 9th to the 19th Century (англ.). Burt Franklin.
- Hurwitz, Ellen S.; Halperin, Charles J. (1987-04). Russia and the Golden Horde: The Mongol Impact on Medieval Russian History. Russian Review 46 (2). с. 225. ISSN 0036-0341. doi:10.2307/130632. Процитовано 25 лютого 2023.