Васи́лів — село в Білоцерківському районі Київської області. Входить до складу Узинської міської громади.
| село Василів | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Київська область | |
| Район | Білоцерківський район | |
| Громада | Узинська міська громада | |
| Основні дані | ||
| Засноване | XVI | |
| Населення | 300 | |
| Поштовий індекс | 09141 | |
| Телефонний код | +380 04463 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 49°57′34″ пн. ш. 30°27′44″ сх. д. / 49.95944° пн. ш. 30.46222° сх. д.Координати: 49°57′34″ пн. ш. 30°27′44″ сх. д. / 49.95944° пн. ш. 30.46222° сх. д. | |
| Водойми | р. Красна | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 09141, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Василів, вул. Центральна, 8 | |
| Карта | ||
Василів | ||
Василів | ||
| Мапа | ||
| Василів у Вікісховищі |
Історія ред.
Місто Василів засноване в 16 столітті за сприяння його власника — князя Януша Острозького. Входило до складу Кухмістрівщини.
У 1598 році Януш Острозький віддає Василів у власність Трипільським, яким він був винен значну суму, присуджену з нього по процесу за грабежі в маєтках Трипільських, їм Острозьким вироблені. Але в 1600 році Павло Дорогостайський позиває до Трипільських і вимагає повернення йому Василівщини, яка йому судом і повернута. Павло Дорогостайський мав одну дочку, яка видана була за Андрія Фірлея, воєводу Белзького. Фірлей і його дружина померли, не залишивши дітей, а тому всі їхні маєтки дістались сестрі Фірлея — Анні, яка була в шлюбі з Казимиром Тарновським.
Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка.
За приєднання краю до Росії Василівщина була конфіскована в казну, так як Казимир Тарновський був ворожий російському уряду і виїхав за кордон. Але по поверненні з-за кордону Тарновського, який був хрещеним сином Імператриці, маєток йому повернуто. Потім негайно їм продано шамбеляну Проскурі, по смерті якого Василівом послідовно володіли дружина його Юзефа і молодший син Антон Васильківський суддя, який продав в 1828 році Василів Никодиму Романовичу Левандовському. Межі колишнього Василівського маєтку при графах Тарновських і при шамбеляні Проскурі були великі. У них входили такі села і селища: Василів, Макиївка, Перегонівка, а також староства Германівське і Кагарлицьке.
Поблизу села Піщаної в 10-ти верстах від Білої Церкви, лежав і в ХІХ столітті на поверхні землі білий камінь, який жителями визнався за граничний знак Василівщини від Білоцерківщини у давній час. У Васильові в якому землі числилося 1 528 десятин; осіб обох статей православних 671, римських католиків 22 і євреїв 60. У 1740 році у Васильові було тільки 28 дворів, в 1793 — 30 і 338 душ обох статей. Старожитності Васильова становлять городище, обнесене валом і замок на острові.
Похилевич Л. І. «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» писав: «У Василеві ще в минулому столітті графами Тарновського побудований кам'яний латинський костел, в ім'я Іоанна Хрестителя, який тепер вважається парафіяльним. Спочатку в ньому відправлялося Богослужіння греко-католиками». Зараз костел зруйнований, а кладовище, на якому ховали парафіян костелу було радянською владою перетворене в колгоспне поле.
Клірові відомості та метричні книги церкви Успіння Пресвятої Богородиці м-ка Василів Василівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/vasy_002.xml [ 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
В 1919 р. село було майже знищене бандою, що орудувала на цій території.
В 1926 році утворений колгосп.
Село постраждало внаслідок Геноциду-Голодомору українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 роках. З клірових відомостей можна встановити, що у селі Василів перед голодомором мешкало понад 2000 осіб. За свідченнями очевидців, загальна кількість померлих становить понад 600 жителів. На цвинтарі в 1996 році на місці поховання встановлений пам'ятний знак — металевий хрест.
Сучасний стан ред.
Населення — близько 300 осіб. Масове безробіття. Виїжджають на заробітки до Обухова та Києва. У селі будується православна церква. Діти їздять на навчання у сусіднє село Макіївка.
Також ред.
Примітки ред.
- Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384. (пол.) S. 485
- Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.
- Лаврентий Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся. — Киев: Типография Киевопечерской лавры, 1864. — 763 с. — c. 421—422
- Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Київський обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. — «Буква», 2008. — С. 77. — ISBN 978-966-7195-95-3. з джерела 25 вересня 2013
Джерело ред.
- Облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з червня 2019]
- Wasylów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 141. (пол.)
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |