Ванкоміцин сильний антибіотик з групи глікопептидів застосовується для профілактики та лікування інфекцій викликаних Гра

Ванкоміцин — сильний антибіотик з групи глікопептидів; застосовується для профілактики та лікування інфекцій, викликаних Грам-позитивними бактеріями. Хоча ванкоміцин було вперше отримано у 1950-х роках з культури Amycolatopsis orientalis, його широке використання розпочалося лише в 1980 як ефективного альтернативного засобу проти золотистого стафілококу.

**Ванкоміцин**
Систематична назва (IUPAC)
(1S,2R,18R,19R,22S,25R,28R,40S)- 48- {[(2S,3R,4S,5S,6R)- 3- {[(2S,4S,5S,6S)- 4- amino- 5- hydroxy- 4,6- dimethyloxan- 2- yl]oxy}- 4,5- dihydroxy- 6- (hydroxymethyl)oxan- 2- yl]oxy}- 22- (carbamoylmethyl)- 5,15- dichloro- 2,18,32,35,37- pentahydroxy- 19- [(2R)- 4- methyl- 2- (methylamino)pentanamido]- 20,23,26,42,44- pentaoxo- 7,13- dioxa- 21,24,27,41,43- pentaazaoctacyclo[26.14.2.2^3,6.2^14,17.1^8,12.1^29,33.0^10,25.0^34,39]pentaconta- 3,5,8(48),9,11,14,16,29(45),30,32,34,36,38,46,49- pentadecaene- 40- carboxylic acid
Ідентифікатори
Номер CAS	1404-90-6
Код ATC	A07AA09
PubChem	14969
DrugBank	DB00512
Хімічні дані
Формула	C₆₆H₇₅Cl₂N₉O₂₄
Мол. маса	1449,3 г/моль
SMILES	eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність	незначна (перорально)
Метаболізм	виділяється незмінним
Період напіврозпаду	4–11 годин
Виділення	нирки (при в/в), кал (при per os)
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності	B2 (Австралія), B (США)
Лег. статус	S4 (Австралія), POM (Велика Британія), ℞-only (США)
Шляхи введення	перорально, внутрішньовенно

Ванкоміцин традиційно вважається засобом «крайнього застосування», що вживається у випадках, коли інші антибіотики не допомагають. Останнім часом однак, з появою ванкоміцин-резистентних організмів, дедалі ширше замінюється в таких випадках лінезолідом і даптоміцином^{[джерело?]}.

ВООЗ класифікує ванкоміцин як критично важливий ЛЗ для людської медицини.

Історія Редагувати

Ванкоміцин вперше був виділений у 1953 році Едмундом Корнфельдом (працюючим в Eli Lilly) з бактерій у зразку ґрунту, зібраного у внутрішніх джунглях Борнео місіонером преподобним Вільямом М. Бау (1918—2006). Організм, який виробляє його, згодом був названий Amycolatopsis orientalis. Початковим показанням для ванкоміцину було лікування стійкого до пеніциліну Staphylococcus aureus.

Сполука спочатку називалася сполукою 05865, але згодом отримала загальну назву ванкоміцин, що походить від терміну «перемагати» («vanquish»). Одна перевага, яка швидко виявилася, полягала в тому, що стафілококи не розвивали значної резистентності, незважаючи на послідовне пасування в культуральних середовищах, що містять ванкоміцин. Швидкий розвиток стійкості стафілококів до пеніциліну призвів до того, що Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів прискорило його затвердження. У 1958 році Eli Lilly вперше випустила на ринок ванкоміцину гідрохлорид під торговою назвою Vancocin.

Ванкоміцин ніколи не став препаратом першої лінії лікування S. aureus з кількох причин: Він має низьку біодоступність при пероральному прийманні, тому його необхідно вводити внутрішньовенно при більшості інфекцій. Згодом були розроблені стійкі до β-лактамаз напівсинтетичні пеніциліни, такі як метицилін (і його наступники, нафцилін і клоксацилін), які мають кращу активність проти стафілококів, не пов'язаних із MRSA. Ранні випробування використовували ранні нечисті форми препарату («Міссісіпська грязь»), які виявилися токсичними для внутрішнього вуха та нирок, ці висновки призвели до того, що ванкоміцин був віднесений до позиції препарату останньої інстанції. У 2004 році Eli Lilly надала ліцензію на Vancocin ViroPharma у США, Flynn Pharma у Великобританії та Aspen Pharmacare в Австралії. Термін дії патенту закінчився на початку 1980-х років, і FDA дозволило продаж кількох генеричних версій у США, в тому числі від виробників Bioniche Pharma, Baxter Healthcare, Sandoz, Akorn-Strides і Hospira.

Повернення Редагувати

У 2020 році команда з Університетської лікарні Гейдельберга (Німеччина) відновила антибактеріальну силу ванкоміцину, модифікувавши молекулу катіонним олігопептидом. Олігопептид складається з шести одиниць аргініну в положенні VN. У порівнянні з немодифікованим ванкоміцином активність проти ванкоміцин-резистентних бактерій може бути посилена в 1000 разів. Цей препарат все ще знаходиться на стадії доклінічної розробки. Тому потенційне затвердження займе ще кілька років.

Показання Редагувати

Лікування потенційно життєнебезпечних інфекцій, коли застосування інших ефективних і менш токсичних антибіотиків, включно з пеніцилінами та цефалоспоринами, не принесло позитивних результатів; тяжких стафілококових інфекцій у пацієнтів, які не можуть приймати або не реагують на пеніциліни та цефалоспорини, або які мають інфекції, спричинені стафілококами, резистентними до іншихантибіотиків; лікування та профілактика ендокардиту у пацієнтів, яким проводяться стоматологічні або хірургічні процедури; інфекції, спричинені стафілококами, включаючи остеомієліт, пневмонію, септицемію та інфекції м'яких тканин; стафілококовий ентероколіт та псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.

Повний синтез Редагувати

І аглікон ванкоміцину, і повна молекула ванкоміцину були цілями, успішно досягнутими шляхом повного синтезу^[en]. Мета була вперше досягнута Девідом Евансом у жовтні 1998 року, KC Nicolaou у грудні 1998 року, Дейлом Богером у 1999 році, а нещодавно була знову синтезована Дейлом Богером у 2020 році.

Протипоказання Редагувати

Підвищена чутливість до ванкоміцину.

Побічна дія Редагувати

Можливі побічні реакції: При швидкому введенні анафілактичні реакції (артеріальна гіпотензія, задишка, диспное, кропив'янка або свербіж), розлади серцевої діяльності (серцева недостатність, зупинка серця); нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія; гіпотензія, флебіт, васкуліт; диспное, задишка; нудота, блювання, діарея, біль у животі, псевдомембранозний коліт; свербіж, кропив'янка, екзантема, синдром Стівенса—Джонсона, ексфоліативний дерматит, Синдром Лаєлла, IgA-бульозний дерматит, токсичний епідермальний некроліз; шум або дзвін у вухах, зниження гостроти слуху, вертиго; анафілактоїдна реакція, реакції гіперчутливості, анафілактоїдний шок, псевдомембранозний коліт; збільшений рівень креатиніну, білірубіну в сироватці крові, сечовини сироватки, підвищення активності АСТ, АЛТ, ЛФ, ЛДГ, гамма-глутаміл транспептидази, лейцин-амінопептидази; м'язові спазми; запаморочення, парестезія; інтерстиціальний нефрит, азотемія, гостра ниркова недостатність; медикаментозна гарячка, озноб, зміни у місці ін'єкції, включаючи біль, запалення, подразнення, некроз тканин, біль та спазми м'язів грудей та спини, ріст резистентних бактерій та грибів, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними синдромами (DRESS-синдром), сльозотеча, запалення слизових оболонок, почервоніння верхньої частини тіла та обличчя.

Синоніми Редагувати

Firvanq, Vancocin

Дженерики Редагувати

Ванкован, Едицин, ВАНКОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД

Примітки Редагувати

↑ Levine, D. (2006). Vancomycin: A History. Clin Infect Dis 42: S5–S12. PMID 16323120. doi:10.1086/491709.
World Health Organization (2019). Critically important antimicrobials for human medicine (вид. 6th revision). Geneva: World Health Organization. с. ^{[сторінка?]}. ISBN 9789241515528.
Shnayerson M, Plotkin M (2003). The Killers Within: The Deadly Rise of Drug-Resistant Bacteria. Back Bay Books. ISBN 978-0-316-73566-7.
↑ Moellering RC (January 2006). Vancomycin: a 50-year reassessment. Clinical Infectious Diseases 42 (Suppl 1): S3–4. PMID 16323117. doi:10.1086/491708.
Griffith RS (1981). Introduction to vancomycin. Reviews of Infectious Diseases. 3 suppl: S200–4. PMID 7043707. doi:10.1093/clinids/3.Supplement_2.S200.
Orange Book: Approved Drug Products with Therapeutic Equivalence Evaluations [ 2016-08-17 у Wayback Machine.]
Umstätter F, Domhan C, Hertlein T, Ohlsen K, Mühlberg E, Kleist C, Zimmermann S, Beijer B, Klika KD, Haberkorn U, Mier W, Uhl P (June 2020). Vancomycin Resistance Is Overcome by Conjugation of Polycationic Peptides. Angewandte Chemie 59 (23): 8823–8827. PMC 7323874. PMID 32190958. doi:10.1002/anie.202002727.
EP 3846854A2, Mier W, Umstätter F, Uhl P, Domhan C, "Improved polypeptide coupled antibiotics."
Evans DA, Wood MR, Trotter BW, Richardson TI, Barrow JC, Katz JL (October 1998). Total Syntheses of Vancomycin and Eremomycin Aglycons. Angewandte Chemie 37 (19): 2700–2704. PMID 29711601. doi:10.1002/(SICI)1521-3773(19981016)37:19<2700::AID-ANIE2700>3.0.CO;2-P.
Herzner H, Rück-Braun K (2008). 38. Crossing the Finishing Line: Total Syntheses of the Vancomycin Aglycon. У Schmalz HG. Organic Synthesis Highlights IV. John Wiley & Sons. с. 281–288. ISBN 9783527619979. doi:10.1002/9783527619979.ch38.
Nicolaou KC, Mitchell HJ, Jain NF, Winssinger N, Hughes R, Bando T (1999). Total Synthesis of Vancomycin. Angew. Chem. Int. Ed. 38 (1–2): 240–244. doi:10.1002/(SICI)1521-3773(19990115)38:1/2<240::AID-ANIE240>3.0.CO;2-5.

Див. також Редагувати

Теїксобактин

Джерела Редагувати

ВАНКОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
ВАНКОМІЦИН (VANCOMYCINUM) Опис активної речовини

[Levine2006-1] Levine, D. (2006). Vancomycin: A History. Clin Infect Dis 42: S5–S12. PMID 16323120. doi:10.1086/491709.

[2] World Health Organization (2019). Critically important antimicrobials for human medicine (вид. 6th revision). Geneva: World Health Organization. с. ^{[сторінка?]}. ISBN 9789241515528.

[Shnayerson-3] Shnayerson M, Plotkin M (2003). The Killers Within: The Deadly Rise of Drug-Resistant Bacteria. Back Bay Books. ISBN 978-0-316-73566-7.

[Moellering2006-4] Moellering RC (January 2006). Vancomycin: a 50-year reassessment. Clinical Infectious Diseases 42 (Suppl 1): S3–4. PMID 16323117. doi:10.1086/491708.

[Griffiths1981-5] Griffith RS (1981). Introduction to vancomycin. Reviews of Infectious Diseases. 3 suppl: S200–4. PMID 7043707. doi:10.1093/clinids/3.Supplement_2.S200.

[6] Orange Book: Approved Drug Products with Therapeutic Equivalence Evaluations [ 2016-08-17 у Wayback Machine.]

[pmid32190958-7] Umstätter F, Domhan C, Hertlein T, Ohlsen K, Mühlberg E, Kleist C, Zimmermann S, Beijer B, Klika KD, Haberkorn U, Mier W, Uhl P (June 2020). Vancomycin Resistance Is Overcome by Conjugation of Polycationic Peptides. Angewandte Chemie 59 (23): 8823–8827. PMC 7323874. PMID 32190958. doi:10.1002/anie.202002727.

[8] EP 3846854A2, Mier W, Umstätter F, Uhl P, Domhan C, "Improved polypeptide coupled antibiotics."

[9] Evans DA, Wood MR, Trotter BW, Richardson TI, Barrow JC, Katz JL (October 1998). Total Syntheses of Vancomycin and Eremomycin Aglycons. Angewandte Chemie 37 (19): 2700–2704. PMID 29711601. doi:10.1002/(SICI)1521-3773(19981016)37:19<2700::AID-ANIE2700>3.0.CO;2-P.

[10] Herzner H, Rück-Braun K (2008). 38. Crossing the Finishing Line: Total Syntheses of the Vancomycin Aglycon. У Schmalz HG. Organic Synthesis Highlights IV. John Wiley & Sons. с. 281–288. ISBN 9783527619979. doi:10.1002/9783527619979.ch38.

[11] Nicolaou KC, Mitchell HJ, Jain NF, Winssinger N, Hughes R, Bando T (1999). Total Synthesis of Vancomycin. Angew. Chem. Int. Ed. 38 (1–2): 240–244. doi:10.1002/(SICI)1521-3773(19990115)38:1/2<240::AID-ANIE240>3.0.CO;2-5.