Колесніченко Вадим Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колесніченко (прізвище).

Вади́м Васи́льович Колесніче́нко (нар. 21 березня 1958, Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — колишній український політик, проросійський колобораціоніст, агроном та юрист за освітою, у 2006—2014 народний депутат України (2006—2014), до 2014 заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України. Член російської політичної партії «Родіна».

Колесніченко Вадим Васильович
Народився	21 березня 1958(1958-03-21) (65 років) Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна →  Росія
Діяльність	політик
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Уманський сільськогосподарський інститут (1981)
Членство	Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України, народний депутат України і народний депутат України
Партія	Партія регіонів, КПРС і Родіна (партія, Росія)
У шлюбі з	Лілія Македон
Діти	Всеволод
Нагороди	медаль УАФ «За заслуги»^d
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
Партія регіонів	26 березня 2006	—	2 квітня 2007
Народний депутат України
6-го скликання
Партія регіонів	30 березня 2007	—	12 грудня 2012
Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	15 квітня 2014

Відомий своєю неприязню до української мови, українофобськими та сепаратистськими поглядами, зокрема 2014 року сприяв анексії Криму Росією.

з 2014 року — громадянин Росії та переховується там від українських правоохоронців.

Життєпис

Батько — Василь Корнійович Колесніченко (1935 р. н.). За словами Вадима Колесніченка, його батько згорів у танку в Білорусі під час Другої Світової війни 1941—1945 років.

Освіта: Уманський сільськогосподарський інститут (1975—1980), вчений агроном; Українська юридична академія (1987—1992), юрист.

• 1975—1976 — робітник стадіону, м. Умань,
• з 03.1981 — головний агроном, колгосп «Слава» Володимир-Волинського району Волинської області.
• з 01.1982 — 1-й секретар, Володимир-Волинський МК ЛКСМУ
• 1982—1984 — служба в армії
• 1984—1985 — майстер підрядних робіт ремонтно-будівельного управління, м. Євпаторія,
• з 06.1985 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності, УВС м. Ялти Кримської області.
• 1989 — інструктор, а з 10.1989 — голова контрольної комісії, Ялтинський МК КПУ.
• з 03.1992 — юрист у Ялтинській філії «Інтерконтбанку»
• 1993—1996 — юрист у санаторії «Узбекистан», м. Ялта.
• з 02.1996 — юрист, ПП «Улибка», ТОВ «Улибка-ЮБК», ТОВ «Бєлий Лєв»,
• з 06.2003 — заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування, Севастопольське міське відділення Партії регіонів.

Політична діяльність

Член Партії Регіонів з квітня 2001. Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 180 в списку. На час виборів: заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування Севастопольського міського відділу Партії регіонів, член ПР член Комітету з питань правосуддя (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 175 в списку. Заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України Голова підкомітету з питань звільнення суддів та реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. Кандидат юридичних наук, доцент. Заслужений юрист України. Член групи з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль, з Французькою Республікою, з Австрійською Республікою, з Алжирською Народною Демократичною Республікою, з Румунією, з Італійською Республікою, з Федеративною Республікою Німеччина, з Королівством Бельгія та з Російською Федерацією

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012, виборчий округ № 225, місто Севастополь, від Партії регіонів. За 43,01 %, 16 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Член Комітету з питань верховенства права та правосуддя (з 12.2012).

Після військової агресії Росії проти України та анексії Криму мешканець Севастополя Вадим Колесніченко призупинив членство в Партії регіонів і відмовився від депутатського мандата у Верховній Раді України «у зв'язку з тим, що ми знаходимося на території держави РФ». Згодом визнав, що отримав російське громадянство. В окупованому Севастополі Колесніченко очолив місцеву організацію російської партії «РОДИНА» та її список на виборах до Законодавчих зборів Севастополя (російський аналог міської ради), одночасно балотуючись по одному з міських округів, але програв двічі. Партія «РОДИНА» не подолала прохідний бар'єр, а сам Вадим Колесніченко в окрузі з результатом 11,43 % (2303 голоси) програв директору Севастопольської загальноосвітньої школи № 25 Ірині Кравець, котра набрала 56,17 % (11468) голосів виборців.

Законотворча

Виступ на мітингу під ЦВК України на підтримку підрахунку голосів на користь Януковича на президентських виборах 2010 року

Співавтор суперечливого проєкту закону «Про засади державної мовної політики» (неофіційно відомий як закон Колесніченка-Ківалова або «мовний закон»), котрий викликав хвилю обурення в українському суспільстві, багатотисячні мітинги протесту та громадянські кампанії «Займіться ділом, а не язиком!» та «Помста за розкол країни». Активно підтримував «політичне русинство».

Співавтор та один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

Голова Всеукраїнської координаційної ради організацій російських співвітчизників, Всеукраїнської громадської організації «Російськомовна Україна» та співголова Громадської організації «Міжнародний антифашистський фронт».

Співавтор суперечливих «законів про диктатуру».

Діяльність після початку російсько-української війни

16 вересня 2015 року Служба безпеки України викликала на допит Вадима Колесніченка як підозрюваного в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. Повістка колишньому парламентарію опублікована на сайті СБУ. Колесніченко підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило тяжкі наслідки) та ч. 3 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії) Кримінального кодексу України.

21 вересня 2015 року Шевченківський районний суд Києва дозволив розпочати спеціальне заочне досудове розслідування проти колишнього депутата Верховної Ради України від фракції Партії регіонів Вадима Колесніченка за ч. 2 ст. 110 та ч. 3 ст. 161 Кримінального кодексу України.

23 вересня 2015 року Служба безпеки України знову викликала на допит Вадима Колесніченка.

Діяльність щодо захисту суспільної моралі

3 лютого 2011 року за поданням Вадима Колесніченка Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі визнала кліп «Ти і я» співачки Єви Браун еротичним і таким, що пропагує фашизм. Колесніченко подякував членам комісії за таке рішення та зазначив: «Я не ханжа, але те, що я побачив у кліпі, який, до речі, транслювався у вечірній час по телебаченню, це неповага до тих, хто воював з фашистами. Треба раз і назавжди сказати зась фашизму в Україні».

Оцінки Колесніченка журналістами та політиками

• Як зазначила кореспондент УНІАН Оксана Климончук, «Колесніченка багато хто вважає одним з представників п'ятої колони в Україні».
• На думку політика Івана Зайця, «Колесніченко відомий своїм проросійським настроєм, тому об'єктивно сприймати його заяви не можна».
• Політик Ігор Мірошниченко назвав Колесніченка «головним провокатором з Партії Регіонів» і повідомив, що Колесніченку «приписують тісні зв'язки з російськими спецслужбами».
• Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності, В'ячеслав Брюховецький та Юрій Андрухович назвали Колесніченка на четвертому місті, Брати Капранови та Олександр Палій на п'ятому.
• За спогадами Геннадія Москаля, Колесніченко, будучи в другій половині 1990-х років депутатом ВР Криму, розмовляв виключно українською мовою і носив вишиванку, що дратувало його колег — російськомовних депутатів. Ці свідчення підтверджує комуніст Леонід Грач: «Ми знаємо історію прибуття Колесніченка із Західної України… до Криму. Коли я керував партійним апаратом, ми забирали його на партійну роботу в Ялтинський міський комітет партії. Це були останні місяці радянської влади, коли він віддано служив комуністичній ідеї. А потім на очах, по суті, став антикомуністом, завзятим шовіністом». Згодом, за словами Л. Грача, Колесніченко почав захищати «бандерівщину». Ще пізніше «сів на проросійську тему, зрозумівши, що вона може принести дивіденди».
• Член Партії регіонів Сергій Головатий назвав Колесніченка «ідіотом та дебілом», коментуючи його заяви про те, що західний діалект української мови — це відрижка, та просування законопроєкту «Про засади державної мовної політики». Головатий зазначив, що «він просто є інструментом Кремля, Лубянки, Путіна, імперської Росії, причому одним з багатьох, що присутні у вищих ешелонах української влади».

Антиукраїнські погляди

Колесніченко відомий своїми коментарями і діями, що багатьма розцінюються як українофобські, а кореспондентка УНІАН Оксана Климончук навіть назвала його «королем українофобії».

В інтерв'ю кореспондентові УНІАН Оксані Климончук Колесніченко заявив:

• «в Україні видано більше ста законів, які забороняють використання російської мови» і «держава заборонила її у всіх сферах»,
• «Сталін набагато розумніша і колоритніша фігура, ніж негідник Бандера»,
• «Нам в Україні нав'язують ідеологію бандерівщини і нацизму»,
• «ідіот» — це «оцінка розумового розвитку людини», а «дебіл» — це «медичний стан людини», і що «людей, які поводяться сьогодні неадекватно, інакше, як ідіотами і дебілами, назвати не можна. Тому що ставити свої погляди на розвиток держави вище за людей, називається ідіотизм, дебілізм, націоналізм і фашизм».

Коментуючи висновки Держдепартаменту США в доповіді про обмеження свободи слова й зборів в Україні, Колесніченко назвав їх «безумними» і заявив, що «автори доповіді чи обнюхалися нафталіну, чи накурилися». Коментуючи негативний висновок Венеційської комісії щодо його законопроєкту «Про мови в Україні», Колесніченко побачив в діях комісії «абсурд, підлість і цинізм» і висловив припущення, що комісія так вчинила тому, що «ми рилом не вийшли».

З нагоди Дня української мови та писемності Колесніченко виступив з промовою, в якій звинуватив націоналістів у незадовільному, на його думку, сучасному стані української літературної мови:

• У вересні 2010 року Колесніченко написав відкритого листа до СБУ, з вимогою перевірити законність проведення фестивалю патріотичної пісні «Гайдамака. UA»: «Нам стало відомо про проведення … фестивалю повстанської та патріотичної пісні Гайдамака. UA … Під час проведення Фестивалю організаторами планується ряд концертів українських музичних колективів з яскраво вираженою націоналістичною і ксенофобською спрямованістю, презентацій „Повстанських книжок“, лекцій і зустрічей з відомими націоналістично налаштованими музикантами, письменниками, політиками», — йшлося в листі російською мовою, — «Формат вшанування української повстанської та бойової пісні має стати закликом до дії молодих українців, про що свідчить і афіша заходу. На афіші зображений гайдамака з холодною зброєю в руках, готовий до бою. Самі ж організатори відомі своєю мілітаристською анархічною ідеологією, гасла якої зображені на одязі. Музичні групи, виступ яких планується, відзначаються явно ксенофобською і націоналістичною спрямованістю текстів пісень. Так, група „ОтVinta“ культивує, а швидше за все явно закликає українців до фізичного знищення представників різних національностей без розбору …. У зв'язку з цим і тексти пісень таких груп направлені на явну образу людини за національною ознакою».

Народний депутат від «Наша Україна — Народна самооборона» Олесь Доній реагуючи на прохання В.Колесніченко до СБУ перевірити на предмет законності фестиваль «Гайдамака. UA», сказав, що «Колесніченко є відомим українофобом. Це людина, яка чітко ненавидить українську історію, українську культуру. Будь-яка згадка про незалежність України у нього викликають якусь незрозумілу лють. Він сприймає дуже боляче те, що Україна здобула незалежність».

• 5 листопада 2010 року Колесніченко зареєстрував у Верховній Раді України проєкт Постанови «Уточнення понятійного апарату мови діловодства державних органів влади, судочинства, тощо» (стосовно розмежування прикметників «руський» та «російський»), через що ЗМІ звинуватили його в намаганні замінити слово «українець» на «руський», адже в проєкті було запропоновано замінити прикметник «російський» на прикметник «руський» в мові законодавства, офіційного діловодства, судочинства, тощо відносно термінів, понять, процесів, явищ, що пов'язані з приналежністю до руської культури, яка лежіть своїми коренями в давній державі — Київська Русь.
• У січні 2011 року Колесніченко Вадим звернувся до генерального прокурора України із запитом про заборону виробництва, торгівлі та розповсюдження ксенофобської продукції на території України. Приводом для депутатського запиту стало звернення співголови Латвійського антифашистського комітету Йосипа Коріна та громадського діяча Михайла Райфа (Ізраїль) щодо «ганебних фактів продажу на гірськолижних курортах Карпат, майдані Незалежності міста Києва і в соціальній мережі Інтернет (український сегмент) ксенофобської і такої, що розпалює міжнаціональну ворожнечу, продукції». Предметом звернення стала придбана заявниками в магазині «Сувеніри Буковелі» (с. Паляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківської області) сувенірна продукція, а саме магніти, на яких можна побачити такі написи: «Дякую тобі Боже, що я не москаль!», «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!» та інші, які «в суспільній свідомості і на думку міжнародних правозахисників мають ксенофобську спрямованість стосовно українських громадян російської національності і громадян Російської Федерації». В зверненні зазначається, що на одному з чеків, який містить інформацію про придбання сувенірів 1 січня 2011 року о 14 год. 48 хв., «прямо присутня ксенофобна назва магніту — „Москаль“». Як зазначає Колесніченко, «у написах на сувенірній продукції дуже чітко простежується агресія і негативне ставлення до вищевказаних осіб. Приміром, з вислову „Дякую тобі Боже, що я не москаль!“ складається враження, що мати будь-який зв'язок з Російською Федерацією, російською культурою, російською мовою — це надзвичайно ганебно».

Вадим Колісниченко за результатами анкетування журналістів суспільно-політичної і ділової преси України був названий одним із найбільш скандальних депутатів за антиукраїнські настрої. На прохання журналіста заперечити, що він є антиукраїнським політиком Колесніченко відмовився спростувати свою позицію:

Тим не менше, Вадим Колесніченко оголосив конкурс для всіх українських журналістів, експертів та зацікавлених осіб, які здатні надати докази на підтвердження його «українофобства». Переможцем стане той, хто надасть пряму мову або відеоряд, де Вадим Колесніченко безпосередньо принижує Українську державу, народ, мову чи культуру (не беруться до уваги перекази слів В.Колесніченка третіми особами, оціночні судження, ярлики чи наклеп). Для нагородження виділяється 10 000 гривень за рахунок особистих коштів Народного депутата України.

Строк подачі заяв — необмежений. Докази слід надсилати на його офіційну електронну адресу.

До цього часу, за версією самого депутата, жодного доказу надіслано не було

У своєму блозі на інформаційному інтернет-порталі «Українська правда» Вадим Колесніченко пише:

2 липня 2012 р. Колесніченко в ефірі телеканалу ICTV заявив: «Я проти львівсько-галицьких діалектів, які засмітили сьогодні засоби масової інформації. Я не вважаю, те, що нам пропонують, українською мовою. Це відрижка тієї частини України, яка колись була постійно під чиїмось гнітом»

Участь у спробі скасувати український дубляж

Колесніченко був одним з найзапекліших противників впровадження українського дубляжу в кінопрокат України. У 2010 році українські ЗМІ повідомляли що член ПР Вадим Колесніченко разом з Олексієм Костусєвмим, Дмитром Табачником, Володимиром Семиноженком та Іриною Бережною, лобіює інтереси російських дистриб'юторів, що прагнуть повернути російський дубляж в Україні, намагаючись скасувати обов'язковий український дубляж для українського кінопрокату.

Висловлювання стосовно Євромайдану

20 лютого, під час протистояння на вулицях Києва протестувальників зі спецпризначенцями та внутрішніми військами, Колесніченко заявив:

За словами Колесніченка, о 9 годині (20 лютого) він повинен був підійти на Майдан до формування севастопольського Беркута:

Скандали

5 березня 2012 року в ефірі програми Шустер LIVE виникла штовханина між В. Колесніченком та активісткою руху FEMEN Олександрою Шевченко, приводом для якої стало його образливе слово на її адресу. В ході цієї потасовки депутат в прямому ефірі назвав активістку «ганьбою», «проституткою» та «п'яною бабою».

24 травня 2012 року після засідання Верховної Ради України В. Колесніченка було побито у сесійній залі Верховної Ради. При виході з будівлі Верховної Ради хтось з мітингувальників поцілив політикові кросівком у голову. Приводом агресії став Закон України «Про засади державної мовної політики», який за оцінками багатьох експертів є антиукраїнським і по своїй суті є підґрунтям для введення другої державної мови.

25 травня 2012 депутат від НУ-НС В'ячеслав Кириленко і Колесніченко влаштували бійку в прямому ефірі програми «Шустер Live». Колесніченко запропонував депутатові від НУ-НС подивитись на нього без трусів: «Вам що труси зняти показати?», — сказав він. Після цієї фрази Кириленко кинувся на Колесніченка з кулаками.

26 травня 2012 року професор Тімоті Снайдер з Єльського університету в офіційній заяві повідомив, що Вадим Колесніченко брутально порушив його авторські права при виданні книги «ОУН и УПА: исследования о создании „исторических“ мифов» (Київ, 2012) і зажадав публічного вибачення, а також видалення цієї книги з Інтернету і знищення всіх її паперових копій. В іншому разі Снайдер вважає можливим розглядати варіанти захисту своїх прав за допомогою юридичних засобів.

30 липня 2012 року Колесніченка зловили на перекручуванні фактів в розповідях про те, що його батько згорів у танку під час війни, хоч сам Колесніченко народився через 13 років після неї, а його батько на момент «горіння в танку» мав вік 8 років. Про таку «обмовку» одіозного регіонала повідомив у своїй публікації в «Українській правді» Тарас Марусик.

Зовнішні відеофайли
	В Колесніченка кинули фекаліями

9 квітня 2013 року на прес-конференції щодо проблеми використання мов при створенні біометричних паспортів молода дівчина кинула у Вадима Колесніченка два пакети з екскрементами. При цьому вона викрикнула фразу: «Бандити перейшли вже всі межі!».. З'ясувалося, що нападниця на ім'я Єлизавета Жарікова є членом Коаліції учасників Помаранчевої революції (КУПР). Її ідея жбурнути саме фекаліями пов'язана із народною назвою законопроєкту «Про засади державної мовної політики» Колесніченка-Ківалова — «законопроєкт КаКа». Наступного дня після нападу Шевченківський суд Києва присудив їй штраф у розмірі 51 гривні.

15 квітня 2013 року доктор Джон Пол Химка прокоментував чергову інтелектуальну крадіжку у книжці, виданій Вадимом Колесніченком під заголовким «Война или военная преступность»: «Маю рефлективну відразу на таке, ніби віруючий на богохульство. І, на жаль, точно такою дешевою інструменталізацією (використанням історії з політичною метою) трагічної долі мільйонів невинних людей займається п. Колесніченко»

Також історик Андрій Усач повідомив, що у тій же брошурі «Война или военная преступность» під виглядом автентичних історичних документів опубліковані фальшивки.

Особисте життя

Родина

Батько — Василь Корнійович Колесніченко (* 1935); дружина — Лілія Петрівна Македон (* 1976).

Освіта

• Уманський сільськогосподарський інститут (1975—1980), агроном;
• Українська державна юридична академія (1987—1992), юрист.

Нагороди

• Нагороджений медаллю «Святого Князя Володимира» Української православної церкви Московського Патріархату у 2007 році
• Нагороджений орденом Дружби (Російська Федерація, 2008)
• Українське видання «Дзеркало тижня» 7 березня 2009 року опублікував рейтинг найвпізнаваніших спікерів у Верховній Раді України, серед яких, від Партії Регіонів Вадим Колесніченко посів 8 місце
• 27 грудня 2009 року за громадську правозахисну діяльність та захист інтересів Української православної церкви Предстоятелем Української православної церкви Блаженним Митрополитом Володимиром нагороджений орденом «Почаевської ікони Пресвятої Богородиці»
• Лауреат премії «Співвітчизник — 2009»
• Нагороджений Пам'ятною відзнакою «За заслуги перед Севастополем» (2008 р.), дипломом та відзнакою «Громадське визнання» (2010 р.), Почесною відзнакою Одеської національної юридичної академії, «Золота Зірка — Честь і Гідність» (2010)
• Заслужений юрист України (20 серпня 2010)
• Народний депутат України Вадим Колесніченко за дорученням президента Міжнародної асоціації блакитних шоломів Організації Об'єднаних Націй «Солдати світу» Лорана Аттар-Байру 24 жовтня 2011 року в Києві був нагороджений Пам'ятною медаллю миру (фр. — Medaille commemorative de la paix) ООН
• Медаль Пушкіна (Російська Федерація, 9 лютого 2013) — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном
• Нагороджений Хрестом пам'яті жертв геноциду ОУН-УПА, яку вручив голова кресового патріотичного руху Польщі. газета «Експрес», 11.07.2013 року

Див. також

• Російськомовна Україна
• Партія Регіонів

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
4. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 15 квітня 2014. 
5. . Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 24 листопада 2011. 
6. . Архів оригіналу за 17 січня 2014. Процитовано 16 січня 2014. 
7. . Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 січня 2014. 
8. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2012. 
9. . Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 січня 2014. 
10. . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 липня 2014. 
11. . Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2012. 
12. . Архів оригіналу за 23 травня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
13. Колесниченко Вадим Васильевич // Правозащитное Общественное Движение «Русскоязычная Украина» [ 2011-10-04 у Wayback Machine.](рос.)
14. Указ Президента України № 829/2010 від 20 серпня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
15. . Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 листопада 2011. 
16. . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 липня 2014. 
17. . Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015. 
18. Не пригодились. Как Кремль отплатил за помощь крымским сепаратистам [ 16 квітня 2015 у Wayback Machine.], 25.03.2015
19. Опытного Колесниченко на выборах в Севастополе опередила директор школы [ 18 травня 2015 у Wayback Machine.], 16.09.2014
20. . Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019. 
21. . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2013. 
22. . ukranews.com. Українські новини. 16.09.2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. 
23. . ukranews.com. Українські новини. 22.09.2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. 
24. . ukranews.com. Українські новини. 23.09.2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. 
25. . Архів оригіналу за 10.03.2011. Процитовано 14.04.2011. 
26. . Архів оригіналу за 15 травня 2010. Процитовано 13 квітня 2011. 
27. Заец разбил «антинационалистические» надежды Колесниченко
28. Одеських українофобів та місцеву єврейську громаду об'єднала ненавись до українців та їхньої історії^{[недоступне посилання з липня 2019]}
29. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2012. 
30. . Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 14 липня 2012. 
31. Комуніст згадав, як Колесніченко у вишиванці захищав «бандерівщину», а потім «сів на проросійську тему»
32. Однопартиец Колесниченко назвал его идиотом и дебилом [ 6 серпня 2012 у Wayback Machine.] Новости Харькова (рос.)
33. Колесніченку порадили зробити виставку звірств російської окупаційної влади^{[недоступне посилання з липня 2019]}
34. Ні, не в «якості дубляжу» справа…
35. . Архів оригіналу за 16 травня 2010. Процитовано 14 квітня 2011. 
36. . Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 14 квітня 2011. 
37. . Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 14 квітня 2011. 
38. . Архів оригіналу за 14 квітня 2011. Процитовано 14 квітня 2011. 
39. . Архів оригіналу за 17 квітня 2011. Процитовано 14 квітня 2011. 
40. Колесніченко: українська мова перетворився на звалище суржику^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
41. Регіонала дратує український суржик^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
42. Колесніченко поскаржився в СБУ на пісні ТНМК і «Мертвого півня»
43. . Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2011. 
44. . Архів оригіналу за 27.09.2010. Процитовано 19.04.2011. 
45. . Архів оригіналу за 27 вересня 2010. Процитовано 10 лютого 2011. 
46. ПР придумала для української мови нове слово — «руський»
47. ПР придумала для української мови нове слово — «руський»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
48. . Архів оригіналу за 9 січня 2011. Процитовано 10 лютого 2011. 
49. . Архів оригіналу за 21 січня 2011. Процитовано 11 лютого 2011. 
50. . Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 13 квітня 2011. 
51. Объявлен конкурс на предоставление доказательств «украиножерства» Колесниченко ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
52. . Архів оригіналу за 30 листопада 2011. Процитовано 24 листопада 2011. 
53. . Архів оригіналу за 30 листопада 2011. Процитовано 24 листопада 2011. 
54. . Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 3 липня 2012. 
55.  — Уніан, 13.05.2010
56. Колесниченко: Всех этих пидарасов нужно уничтожать (рос.)
57. . Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 6 березня 2012. 
58. Колесниченко подрался с Шевченко из FEMEN (+видео) // Главное, 6.03.2012 [ 27 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
59. . Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 26 травня 2012. 
60. . Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 26 травня 2012. 
61. Тарас Марусик. Привид Ґеббельса й далі бродить Україною [ 1 серпня 2012 у Wayback Machine.] «Українська правда» Понеділок, 30 липня 2012, 09:15
62. Колесніченка закидали екскрементами. Метальниця вже у міліції [ 10 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Українська правда, 09.04.2013.
63. Активистка рассказала, как тренировалась метать фекалии перед атакой на Колесниченко [ 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Главред, 10.04.2013. (рос.)
64. Метання фекаліями в Колесніченка оцінили в 51 гривню [ 12 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Українська правда, 10.04.2013.
65. . Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 січня 2014. 
66. . Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 січня 2014. 
67. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
68. Медведев наградил Колесниченко за русский язык // ЛІГАБізнесІнформ, 08.12.2008 [ 12 лютого 2009 у Wayback Machine.](рос.)
69. . Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 24 листопада 2011. 
70. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
71. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
72. . Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 24 листопада 2011. 
73. Указ Президента Российской Федерации от 09.02.2013 № 101 «О награждении государственными наградами Российской Федерации иностранных граждан» [ 07.08.2014, у Wayback Machine.](рос.)
74. . Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 19 лютого 2013. 
75. . Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 12 липня 2013. 

Посилання

• Хто є хто в Україні. Довідник. — К.: К. І.С [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Вадим Колесниченко // Ліга-Досье
• Виступ на телепрограмі
• Максим Савчук. ВІП-теща // Україна молода, № 71, 18.05.2012 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Тещі депутата Колесніченка присудили 47 тисяч гривень компенсації // Газета по-українськи, №(78) 1425, 1.06.2012
• Павло Солодько. Як Колесніченко оскандалився перед західними істориками // Історична правда [ 7 червня 2012 у Wayback Machine.]