www.wikidata.uk-ua.nina.az

Бірюзов Сергій Семенович Сергі й Семе нович Бірюзо в нар 8 21 серпня 1904 19040821 Скопін Рязанська область Росія 19 жов

Бірюзов Сергій Семенович

Сергі́й Семе́нович Бірюзо́в (нар. 8 (21) серпня 1904(19040821), Скопін, Рязанська область, Росія — 19 жовтня 1964) — радянський військовий діяч, начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР (1963—1964), Маршал Радянського Союзу (11.03.1955), Герой Радянського Союзу (1.02.1958). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1964 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 3-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—6-го скликань.

Сергій Семенович Бірюзов
рос. Сергѐй Семёнович Бирюзо̀в
Народження 8 (21) серпня 1904(1904-08-21)
Скопін, Рязанська губернія, Російська імперія
Смерть 19 жовтня 1964(1964-10-19) (60 років)
Белград, СФРЮ
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Рід військ піхота, ракетні війська стратегічного призначення
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе і Московське вище військове командне училище
Роки служби 1922–1964
Партія КПРС
Член ЦК КПРС
Звання  Маршал Радянського Союзу
Формування Начальник Генерального штабу,
Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення, Головнокомандувач Центральної групи військ
Командування Ракетні війська стратегічного призначення
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

 Бірюзов Сергій Семенович у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився в родині торговця. У семирічному віці залишився круглим сиротою. У 1917 році закінчив церковноприходську школу. З тринадцяти років розпочав самостійне трудове життя. Працював сільськогосподарським робітником у Скопінській комуні, в 1919—1921 роках — лісозаготівником в Скопінському залізничному комітеті, потім лісорубом на Уралі.

15 вересня 1922 року добровільно вступив до Червоної армії. З 1922 по 1923 рік — курсант 48-х піхотно-кулеметних курсів (Ростов) і 10-х Владикавказьких курсів РСЧА. У жовтні 1923 року переведений як один з кращих курсантів в Москву в Об'єднану Військову школу імені ВЦВК, яку закінчив в 1926 році.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У вересні 1926 — грудні 1929 року — командир взводу 65-го стрілецького полку 22-ї Краснодарської дивізії Північно-Кавказького військового округу, командир взводу полкової школи.

У 1929 році закінчив два курси Вечірнього робітничого університету.

У грудні 1929 — червні 1930 року — командир аеродромної роти 36-го авіапарку. З червня 1930 по квітень 1932 року — начальник штабу навчального батальйону, з квітня 1932 по червень 1934 року — командир батальйону 1-ї Московської Пролетарської дивізії.

У 1931 році закінчив військовий факультет Московського зоотехнічного інституту.

У 1934—1937 роках — слухач Військової академії імені Фрунзе.

З жовтня 1937 по квітень 1938 року — начальник штабу 30-ї Іркутської стрілецької дивізії.

З квітня 1938 по серпень 1939 року — начальник оперативного відділу штабу Харківського військового округу. З серпня 1939 по квітень 1942 року — командир 132-ї стрілецької дивізії Київського військового округу.

На початку німецько-радянської війни командував 132-ю стрілецькою дивізією на Південно-Західному, потім Брянськом фронтах. Учасник Смоленської битви. З травня по листопад 1942 року — начальник штабу 48-ї армії Брянського фронту. З грудня 1942 по квітень 1943 року — начальник штабу 2-ї гвардійської армії Сталінградського, потім Південного фронтів.

З квітня по 20 жовтня 1943 року — начальник штабу Південного фронту. З 20 жовтня 1943 по травень 1944 року — начальник штабу 4-го Українського фронту. У травні — жовтні 1944 року — начальник штабу 3-го Українського фронту.

З жовтня 1944 по травень 1946 року — командувач 37-ї армії 3-го Українського фронту (з 15 грудня 1944 року — 37-ї окремої армії), одночасно головний військовий радник при болгарській армії і заступник голови Союзної контрольної місії в Болгарії. Брав участь у бойових діях в Югославії.

З травня по червень 1946 року — заступник головнокомандувача Сухопутних військ з бойової підготовки. З червня 1946 по червень 1947 року — заступник головнокомандувача і командувач 10-ї механізованої армії.

З червня 1947 по травень 1953 року — командувач військ Приморського військового округу.

З травня 1953 по червень 1954 року — головнокомандувач Центральної групи військ.

З червня 1954 по квітень 1955 року — 1-й заступник головнокомандувача військ Протиповітряної оборони СРСР.

З квітня 1955 по квітень 1962 року — головнокомандувач військ Протиповітряної оборони СРСР — заступник міністра оборони СРСР. Одночасно з січня 1956 року — заступник головнокомандувача Об'єднаних Збройних Сил держав — учасниць Варшавського Договору — командувач військ ППО Об'єднаних Збройних Сил.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 лютого 1958 року за вміле керівництво військами в ході Великої Вітчизняної війни і проявлену мужність і героїзм, маршалу Радянського Союзу Бірюзову Сергію Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З 24 квітня 1962 по 5 березня 1963 року — головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення — заступник міністра оборони СРСР.

З березня 1963 по 19 жовтня 1964 року — начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР — 1-й заступник міністра оборони СРСР.

19 жовтня 1964 року на чолі радянської делегації був скерований в Югославію на святкування 20-річного ювілею визволення Белграда. В умовах поганої видимості літак Іл-18 врізався в гору за 20 км від Белграда. Всі пасажири літака та члени екіпажу загинули.

Похований на Красній площі в Москві. Урна з прахом в Кремлівській стіні (на лівій стороні).

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Пам'ять Редагувати

Вулиці Бірюзова у деяких населених пунктах країн колишнього СРСР.

У 1977-1992 роках його ім'я носило Ризьке вище військово-політичне Червонопрапорне училище[ru].

В Україні Бірюзов підпадає під дерусифікацію та декомунізацію.

Меморіальна дошка у Полтаві на фасаді будинку (вул. Пушкіна, 10), в якому жив Бірюзов у 1939–1941 роках — демонтована 6 червня 2023 року.

Джерела Редагувати

Твори Редагувати

  • Бирюзов С. С. Когда гремели пушки. — М.: Воениздат, 1961.

Примітки Редагувати

  1. У Полтаві зняли меморіальну дошку на честь маршала Бірюзова. ЗМІСТ (uk-UA). 8 червня 2023. Процитовано 20 вересня 2023. 
  2. . Архів оригіналу за 25 грудня 2007. Процитовано 21 грудня 2008. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sergi j Seme novich Biryuzo v nar 8 21 serpnya 1904 19040821 Skopin Ryazanska oblast Rosiya 19 zhovtnya 1964 radyanskij vijskovij diyach nachalnik Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR 1963 1964 Marshal Radyanskogo Soyuzu 11 03 1955 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1 02 1958 Kandidat u chleni CK KPRS u 1956 1961 rokah Chlen CK KPRS u 1961 1964 rokah Deputat Verhovnoyi radi RRFSR 3 go sklikannya Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 go 4 6 go sklikan Sergij Semenovich Biryuzovros Sergѐj Semyonovich Biryuzo vNarodzhennya 8 21 serpnya 1904 1904 08 21 Skopin Ryazanska guberniya Rosijska imperiyaSmert 19 zhovtnya 1964 1964 10 19 60 rokiv Belgrad SFRYuPohovannya Nekropol bilya Kremlivskoyi stiniKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk pihota raketni vijska strategichnogo priznachennyaOsvita Vijskova akademiya imeni M V Frunze i Moskovske vishe vijskove komandne uchilisheRoki sluzhbi 1922 1964Partiya KPRSChlen CK KPRSZvannya Marshal Radyanskogo SoyuzuFormuvannya Nachalnik Generalnogo shtabu Golovnokomanduvach Raketnih vijsk strategichnogo priznachennya Golovnokomanduvach Centralnoyi grupi vijskKomanduvannya Raketni vijska strategichnogo priznachennyaVijni bitvi Nimecko radyanska vijnaNagorodi Medal Za oboronu Stalingrada Medal Za vizvolennya Belgrada Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Nagorodi inshih krayin Biryuzov Sergij Semenovich u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 4 Pam yat 5 Dzherela 6 Tvori 7 PrimitkiZhittyepis RedaguvatiNarodivsya v rodini torgovcya U semirichnomu vici zalishivsya kruglim sirotoyu U 1917 roci zakinchiv cerkovnoprihodsku shkolu Z trinadcyati rokiv rozpochav samostijne trudove zhittya Pracyuvav silskogospodarskim robitnikom u Skopinskij komuni v 1919 1921 rokah lisozagotivnikom v Skopinskomu zaliznichnomu komiteti potim lisorubom na Urali 15 veresnya 1922 roku dobrovilno vstupiv do Chervonoyi armiyi Z 1922 po 1923 rik kursant 48 h pihotno kulemetnih kursiv Rostov i 10 h Vladikavkazkih kursiv RSChA U zhovtni 1923 roku perevedenij yak odin z krashih kursantiv v Moskvu v Ob yednanu Vijskovu shkolu imeni VCVK yaku zakinchiv v 1926 roci Chlen VKP b z 1926 roku U veresni 1926 grudni 1929 roku komandir vzvodu 65 go strileckogo polku 22 yi Krasnodarskoyi diviziyi Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu komandir vzvodu polkovoyi shkoli U 1929 roci zakinchiv dva kursi Vechirnogo robitnichogo universitetu U grudni 1929 chervni 1930 roku komandir aerodromnoyi roti 36 go aviaparku Z chervnya 1930 po kviten 1932 roku nachalnik shtabu navchalnogo bataljonu z kvitnya 1932 po cherven 1934 roku komandir bataljonu 1 yi Moskovskoyi Proletarskoyi diviziyi U 1931 roci zakinchiv vijskovij fakultet Moskovskogo zootehnichnogo institutu U 1934 1937 rokah sluhach Vijskovoyi akademiyi imeni Frunze Z zhovtnya 1937 po kviten 1938 roku nachalnik shtabu 30 yi Irkutskoyi strileckoyi diviziyi Z kvitnya 1938 po serpen 1939 roku nachalnik operativnogo viddilu shtabu Harkivskogo vijskovogo okrugu Z serpnya 1939 po kviten 1942 roku komandir 132 yi strileckoyi diviziyi Kiyivskogo vijskovogo okrugu Na pochatku nimecko radyanskoyi vijni komanduvav 132 yu strileckoyu diviziyeyu na Pivdenno Zahidnomu potim Bryanskom frontah Uchasnik Smolenskoyi bitvi Z travnya po listopad 1942 roku nachalnik shtabu 48 yi armiyi Bryanskogo frontu Z grudnya 1942 po kviten 1943 roku nachalnik shtabu 2 yi gvardijskoyi armiyi Stalingradskogo potim Pivdennogo frontiv Z kvitnya po 20 zhovtnya 1943 roku nachalnik shtabu Pivdennogo frontu Z 20 zhovtnya 1943 po traven 1944 roku nachalnik shtabu 4 go Ukrayinskogo frontu U travni zhovtni 1944 roku nachalnik shtabu 3 go Ukrayinskogo frontu Z zhovtnya 1944 po traven 1946 roku komanduvach 37 yi armiyi 3 go Ukrayinskogo frontu z 15 grudnya 1944 roku 37 yi okremoyi armiyi odnochasno golovnij vijskovij radnik pri bolgarskij armiyi i zastupnik golovi Soyuznoyi kontrolnoyi misiyi v Bolgariyi Brav uchast u bojovih diyah v Yugoslaviyi Z travnya po cherven 1946 roku zastupnik golovnokomanduvacha Suhoputnih vijsk z bojovoyi pidgotovki Z chervnya 1946 po cherven 1947 roku zastupnik golovnokomanduvacha i komanduvach 10 yi mehanizovanoyi armiyi Z chervnya 1947 po traven 1953 roku komanduvach vijsk Primorskogo vijskovogo okrugu Z travnya 1953 po cherven 1954 roku golovnokomanduvach Centralnoyi grupi vijsk Z chervnya 1954 po kviten 1955 roku 1 j zastupnik golovnokomanduvacha vijsk Protipovitryanoyi oboroni SRSR Z kvitnya 1955 po kviten 1962 roku golovnokomanduvach vijsk Protipovitryanoyi oboroni SRSR zastupnik ministra oboroni SRSR Odnochasno z sichnya 1956 roku zastupnik golovnokomanduvacha Ob yednanih Zbrojnih Sil derzhav uchasnic Varshavskogo Dogovoru komanduvach vijsk PPO Ob yednanih Zbrojnih Sil Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 1 lyutogo 1958 roku za vmile kerivnictvo vijskami v hodi Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni i proyavlenu muzhnist i geroyizm marshalu Radyanskogo Soyuzu Biryuzovu Sergiyu Semenovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Z 24 kvitnya 1962 po 5 bereznya 1963 roku golovnokomanduvach Raketnih vijsk strategichnogo priznachennya zastupnik ministra oboroni SRSR Z bereznya 1963 po 19 zhovtnya 1964 roku nachalnik Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil SRSR 1 j zastupnik ministra oboroni SRSR 19 zhovtnya 1964 roku na choli radyanskoyi delegaciyi buv skerovanij v Yugoslaviyu na svyatkuvannya 20 richnogo yuvileyu vizvolennya Belgrada V umovah poganoyi vidimosti litak Il 18 vrizavsya v goru za 20 km vid Belgrada Vsi pasazhiri litaka ta chleni ekipazhu zaginuli Pohovanij na Krasnij ploshi v Moskvi Urna z prahom v Kremlivskij stini na livij storoni Vijskovi zvannya RedaguvatiMajor 1936 Polkovnik 4 09 1938 Kombrig 4 11 1939 General major 4 06 1940 General lejtenant 30 08 1943 General polkovnik 17 05 1944 General armiyi 3 08 1953 Marshal Radyanskogo Soyuzu 11 03 1955 Nagorodi RedaguvatiGeroj Radyanskogo Soyuzu 1 02 1958 P yat ordeniv Lenina 27 03 1942 6 11 1947 20 08 1954 1 02 1958 20 08 1964 Tri ordeni Chervonogo Prapora 13 09 1944 3 11 1944 20 04 1953 Orden Suvorova I stupenya 16 05 1944 Orden Suvorova II stupenya 31 03 1943 Orden Kutuzova I stupenya 17 09 1943 Orden Bogdana Hmelnickogo I stupenya 19 03 1944 Narodnij geroj Yugoslaviyi 10 1964 posmertno Yugoslaviya Orden Bratstva ta yednosti 1 go stupenya 1946 Yugoslaviya Orden Partizanskoyi zirki 1 go stupenya 1946 Yugoslaviya Zirka i znak ordena Svyatogo Oleksandra 1 go klasu z mechami 1945 Bolgariya Zirka i znak ordena Svyatogo Oleksandra 1 go klasu 1946 Bolgariya Orden Georgiya Dimitrova 1964 Bolgariya Orden Derzhavnogo prapora KNDR 1 go stupenya 1948 KNDR Medal Za zvilnennya Koreyi 1948 KNDR Dvi medali Kitajsko radyanskoyi druzhbi KNR 1956 Pochesnij gromadyanin Belgrada Pochesnij gromadyanin SofiyiPam yat RedaguvatiVulici Biryuzova u deyakih naselenih punktah krayin kolishnogo SRSR U 1977 1992 rokah jogo im ya nosilo Rizke vishe vijskovo politichne Chervonopraporne uchilishe ru V Ukrayini Biryuzov pidpadaye pid derusifikaciyu ta dekomunizaciyu Memorialna doshka u Poltavi na fasadi budinku vul Pushkina 10 v yakomu zhiv Biryuzov u 1939 1941 rokah demontovana 6 chervnya 2023 roku 1 Dzherela RedaguvatiUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Sergej Semenovich Biryuzov Arhivovano 5 sichnya 2009 u Wayback Machine BIRYuZOV Arhivovano 17 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Biryuzov Sergej Semenovich Arhivovano 28 sichnya 2013 u Wayback Machine Biryuzov Sergej Semyonovich Arhivovano 30 serpnya 2008 u Wayback Machine Biryuzov Sergej Semenovich Marshal Biryuzov Marshal Sovetskogo Soyuza Sergej Biryuzov Arhivovano 7 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Tvori RedaguvatiBiryuzov S S Kogda gremeli pushki M Voenizdat 1961 2 Primitki Redaguvati U Poltavi znyali memorialnu doshku na chest marshala Biryuzova ZMIST uk UA 8 chervnya 2023 Procitovano 20 veresnya 2023 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 25 grudnya 2007 Procitovano 21 grudnya 2008 Poperednik Marshal Radyanskogo SoyuzuZaharov Matvij Vasilovich1960 1963 nbsp Nachalnik Generalnogo shtabuberezen 1963 zhovten 1964 Nastupnik Marshal Radyanskogo SoyuzuZaharov Matvij Vasilovich1964 1971 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Biryuzov Sergij Semenovich amp oldid 40456751