? Бюльбюль золотогорлий |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Pycnonotus finlaysoni Strickland, 1844 |
Ареал виду |
Підвиди |
| (Див. текст) |
Посилання |
Бюльбю́ль золотогорлий (Pycnonotus finlaysoni) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Вид названий на честь шотландського натураліста і мандрівника Джорджа Фінлейсона.
Опис ред.
Довжина птаха становить 20 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно тьмяно-коричневе, за винятком лобу, скронь, горла і верньої частини грудей, які рясно поцятковані золотисто-жовтими смужками. Крила жовтуваті, нижня частина грудей і живіт поцятковані білими смужками, гузка жовта. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення. Спів гучний і чіткий.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:
- P. f. davisoni (Hume, 1875) — долина річки Іраваді (західна і центральна М'янма);
- P. f. eous Riley, 1940 — південно-східна М'янма, південий Юньнань, Таїланд і південний Індокитай;
- P. f. finlaysoni Strickland, 1844 — Малайський півострів.
Деякі дослідники виділяють підвид P. f. davisoni у окремий вид Pycnonotus davisoni.
Поширення і екологія ред.
Золотогорлі бюльбюлі мешкають в М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, Камбоджі, В'єтнамі і Малайзії. Вони живуть у вологих тропічних лісах і чагарникових заростях, на узліссях і галявинах, на полях, пасовищах, плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться плодами (зокрема плодами фікусів), ягодами і комахами, яких ловлять в польоті або шукають на землі. Сезон розмноження в Малайзії триває з лютого по вересень. Гніздо невелике, чашоподібне, розміщується в густій рослинності на висоті від 0,6 до 6 м над землею. В кладці від 2 до 4 яєць.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 159. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Myers, Susan (2016). . Princeton University Press. с. 128. ISBN 978-0-691-15485-5. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 1 січня 2022.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- Fishpool, L.; Tobias, J.; Kirwan, G.M. Stripe-throated Bulbul (Pycnonotus finlaysoni). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. Процитовано 18 липня 2019.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |