Бурми́стенко Миха́йло Олексі́йович (9 (22) листопада 1902, Олександрівка, Аткарський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія — 20 вересня 1941, Лохвицький район, Полтавська область) — український радянський державний і партійний діяч. 2-й секретар ЦК КП(б)У (1938–1941), член Політбюро ЦК КП(б)У (січень 1938 — вересень 1941), член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — вересень 1941), член ЦК КП(б)У (1938–1941). Депутат, перший голова Верховної ради Української РСР 1-го скликання (1938–1941). Член ЦК ВКП(б) (1939–1941). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937–1941).
| Михайло Олексійович Бурмистенко | |
| |
|---|---|
| 25 липня 1938 — вересень 1941 | |
| Попередник: | посаду утворено |
| Спадкоємець: | Олександр Корнійчук |
| |
| 27 січня 1938 — вересень 1941 | |
| Попередник: | Сергій Кудрявцев |
| Спадкоємець: | Дем'ян Коротченко (з 10.7.1946) |
| Народження: | 9 (22) листопада 1902 Олександрівка, Аткарський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія |
| Смерть: | 20 вересня 1941 (38 років) Лохвицький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Підданство: | Російська імперія (до 1917 року) |
| Країна: | РРФСР СРСР |
| Партія: | ВКП(б) |
| Автограф: | |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 9 (22) листопада 1902 року в бідній селянській родині в селі Олександрівка, тепер Ртищевський район, Саратовська область, Росія. У 1912 році закінчив два класи церковно-приходської школи в Семиріченській області Туркестанського краю, у 1918 році закінчив Моршанську радянську трудову школу 2-го ступеня Тамбовської губернії. У 1918 році вступив до комсомолу. У 1918–1919 роках — секретар, голова Моршанського повітового комітету комсомолу Тамбовської губернії. Член РКП(б) з березня 1919 року.
У 1919–1920 роках — співробітник транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Моршанськ. У червні — жовтні 1920 року — помічник уповноваженого, уповноважений, а у жовтні 1920 — травні 1922 року — начальник інформаційного відділу, заступник начальника секретної частини транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Пензи. У червні — жовтні 1922 року — начальник інформаційного відділу транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Покровська Трудової Комуни німців Поволжя.
У жовтні 1922 — вересні 1923 року — завідувач відділу політичної просвіти Обласного комітету комсомолу Трудової Комуни німців Поволжя. У вересні — жовтні 1923 року — студент комуністичного університету (комвузу) в місті Петрограді.
У жовтні 1923 — квітні 1924 року — рядовий, політрук, уповноважений особливого відділу ДПУ 33-ї дивізії РСЧА Західного фронту. У травні 1924 — грудні 1926 року — начальник Політичного секретаріату обласного Військового комісаріату АРСР Німців Поволжя.
У грудні 1926 — березні 1927 року — заступник відповідального редактора, а у квітні — грудні 1927 року — відповідальний редактор обласної газети АРСР Німців Поволжя «Трудовая правда» у місті Покровську.
У грудні 1927 — липні 1929 року — студент редакторського відділу Комуністичного державного інституту журналістики у Москві, здобув спеціальність газетного робітника-журналіста.
У серпні 1929 — січні 1932 року — відповідальний редактор обласної газети АРСР Німців Поволжя «Трудовая правда» у місті Покровську (Енгельсі).
У лютому 1932 — листопаді 1935 року — 2-й секретар Калмицького обласного комітету ВКП(б).
У січні 1936 — серпні 1937 року — інструктор, у серпні 1937 — січні 1938 року — заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).
Від 27 січня до 13 червня 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря ЦК КП(б) України, від 18 червня 1938 до 9 вересня 1941 року — 2-й секретар ЦК КП(б) України. Від 27 січня 1938 року — член Політбюро ЦК КП(б) України.
26 червня 1938 року обраний депутатом до Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Вінницькій міській виборчій окрузі Вінницької області. На першій сесії вперше обраної Верховної Ради УРСР 25 липня 1938 року обраний головою Верховної Ради Української РСР. З початком німецько-радянської війни займався організацією диверсійних загонів на території України.
У серпні 1941 року призначений членом Військової ради Південно-Західного фронту. У складі командування фронту потрапив в оточення під час оборони Києва. Зник безвісти 20 вересня 1941 року в урочищі Шумейкове поблизу села Ісківці Полтавської області при спробі виходу з оточення.
Нагороди Редагувати
- орден Леніна (7.02.1939, за видатні успіхи в сільському господарстві)
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).
Примітки Редагувати
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження передовиків сільського господарства Української РСР» від 7 лютого 1939 року // Пролетарська правда : газета. — Київ, 1939. — № 32 (5138). — 9 лютого. — С. 1–2.
Посилання Редагувати
- Бурмистенко Михаил Александрович // Вебсайт «Хронос». (рос.) [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Руденко Н. М. Бурмистенко Михайло Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5. [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Бурмистенко Михайло Олексійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Нагороди Редагувати
- орден Леніна (7.02.1939, за видатні успіхи в сільському господарстві)
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).
Примітки Редагувати
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження передовиків сільського господарства Української РСР» від 7 лютого 1939 року // Пролетарська правда. — Київ, 1939. — № 32 (5138). — 9 лютого. — С. 1–2.
Посилання Редагувати
- Бурмистенко Михаил Александрович [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Вебсайт «Хронос». (рос.)
Джерела Редагувати
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Руденко Н. М. Бурмистенко Михайло Олексійович [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Бурмистенко Михайло Олексійович [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.