Бурлачук Фока Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурлачук.

Фока́ Фе́дорович Бурлачу́к (нар. 22 липня 1914, Сніжна — пом. 25 вересня 1997, Київ) — російський радянський письменник. Член Спілки письменників України від 1982 року. Генерал-майор. Батько психолога Леоніда Бурлачука.

Фока Федорович Бурлачук
Народився	22 липня 1914(1914-07-22) Сніжна
Помер	25 вересня 1997(1997-09-25) (83 роки) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	письменник, прозаїк
Сфера роботи	творче і професіональне письмо^d і війська
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Мова творів	російська
Членство	НСПУ
Діти	Бурлачук Леонід Фокович
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»
Премії	премія імені Володимира Короленка

Біографія

Народився 9 [22] липня 1914(19140722) року в селі Сніжна (нині Погребищенського району Вінницької області). Учасник Другої світової війни. 1943 року став членом ВКП(б). 1951 року закінчив Військову академію Генерального штабу. Понад 30 років служив у лавах Радянської армії.

1 листопада 1988 року на звітно-виборних зборах Київської організації Спілки письменників України у своєму виступі зазначив, що в Україні гальмуються процеси перебудови, ініційованої Михайлом Горбачовим, і запропонував створити Народний фронт на її підтримку. Збори ухвалили організувати ініціативну групу, доручили їй підготувати установчі документи майбутньої організації, якою став Народний Рух України .

Помер в Києві 25 вересня 1997 року.

Творчість

Друкувався під час війни у фронтових газетах. Писав російською мовою, переважно на історичні теми, беручи за основу архівні документи.

Темі декабристів присвятив повісті:

• «Черниговского полка поручик» (Київ, 1979) — про Івана Сухінова (українською мовою переклав В. Кузьменко);
• «Сожженные мосты» (Київ, 1981);
• «Владимир Раевский» (Москва, 1987; серія «Жизнь замечательных людей»);
• «Белый лебедь» (Київ, 1987).

Інші книги:

• повість «Возвращайтесь, аисты» (Київ, 1978) — про тяжкі випробування, що лягли на плечі народу в роки війни з нацистами;
• збірка оповідань «Нержавеющий клинок» (Київ, 1983), до якої увійшла також повість «Талисман», «Любви последний свет» (Київ, 1993).

Відзнаки

• Нагороджений:
  • двома орденами Червоної Зірки (15 травня 1944; 30 квітня 1954);
  • орденами Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985) і ІІ ступеня (9 червня 1945);
  • орденом Трудового Червоного Прапора (22 лютого 1968);
  • медаллю «За бойові заслуги» (24 червня 1948).
• Премія імені Володимира Короленка за 1997 рік.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Осадчук Петро. Коли і як починався Рух… [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
3. Память народа(рос.)

Література

• Гаєвська Н. М. Бурлачук Фока Федорович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 250—251.
• Подолинний А. М. Бурлачук Фока Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 622.
• Дмитренко О. «Я вірю в долю…» // Дмитренко О. Політ без приземлення. — К., 1986.
• Райгородецкий Е. Этот своенравный генерал // Радуга. — 1989. — № 10.
• Качкан В. Соната людських доль // Краси нев'януче пелюстя. — К., 1991.
• Дмитренко О. Чи ж добре бути генералом? // Літературна Україна. — 1994. — 4 серпня.