Іри́на Олексі́ївна Бу́ніна (рос. Ирина Алексеевна Бунина; нар. 17 серпня 1939, Магнітогорськ, Челябінська область, РСФСР, СРСР — пом. 9 липня 2017, Київ, Україна) — радянська, українська та російська акторка, народна артистка України (1992).
| Ірина Олексіївна Буніна | |
|---|---|
| рос. Ирина Алексеевна Бунина | |
| | |
| Фото 1960-х років | |
| Народилася | 17 серпня 1939 Магнітогорськ, СРСР |
| Померла | 9 липня 2017 (77 років) Київ, Україна |
| Громадянство | СРСР→ Україна |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1961) |
| Заклад | Державний академічний театр імені Є. Вахтангова і Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки |
| Роки діяльності | 1961—2014 |
| Діти | Анастасія Сердюк |
| IMDb | ID 0120465 |
| Нагороди та премії | |
| |
Біографія Редагувати
Народилася 17 серпня 1939 року в місті Магнітогорськ, РСФСР.
У 1961 році закінчила Московське театральне училище ім. Щукіна.
З 1961 року по 1966 рік — акторка Театру ім. Євгена Вахтангова в Москві.
З 1966 року — актриса Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки (нині — Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).
В останні роки життя тяжко хворіла, перенесла декілька операцій. Померла 9 липня 2017 року у Києві. Похована в колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 17\1отк).
Сім'я Редагувати
Представниця акторської династії. Батько — актор Олексій Бунін, мати — акторка Клавдія Буніна. Перший чоловік — актор Микола Гриценко. Дочка — акторка Анастасія Сердюк (від актора Леся Сердюка). Онука — акторка Клавдія Дрозд.
Ролі в театрі Редагувати
- «Марія» (Салинського) — Марія
- «Сподіватися» (Щербака) — Олена Пчілка
В Театрі ім. Євгена Вахтангова Редагувати
- «Живой труп» (Льва Толстого) — Маша
- «Варвара» (О. Горького) — Монахова
В Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки Редагувати
- «Варвари» (Горького) — Надія Монахова
- «Влада темряви» (Льва Толстого). Режисер Борис Ерін. — Анисія
- «Пізня любов» (Островського) — Лебьодкіна
- «Різдвяні мрії» (за п'єсою Надії Птушкіної «Поки вона вмирала»). Режисер Ірина Дука. — бабуся-мати
Ролі в кіно Редагувати
- 1959 — Отчий дім — листоноша
- 1960 — Люблю тебе, життя! — Груня
- 1961 — Артист із Коханівки — Марина
- 1964 — Мати і мачуха — агроном
- 1964 — Вірте мені, люди — Ніна Єлисєєва
- 1969 — Щовечора в одинадцять — Катя
- 1970 — Африканич — Катерина, дружина Афріканича
- 1972 — Найостанніший день — Віра Кукушкіна
- 1973 — Абітурієнтка — Олена Василівна
- 1973 — Щовечора після роботи — Лідія Іванівна Рокотова, директор школи
- 1973-1983 — Вічний поклик — Лушка
- 1977 — Тривожний місяць вересень — Варвара
- 1979 — Поїздка через місто (Любов під псевдонімом)
- 1979 — Біла тінь — Ліпеха
- 1980 — Дивна відпустка (3 серії) —
- 1981 — Жінки жартують серйозно — співробітниця НДІ
- 1983 — Грачі — Галина Грач
- 1983 — Вир — Уляна (Київська кіностудія художніх фільмів)
- 1983 — Миргород та його мешканці — Агафія Федосіївна
- 1986 — Прем'єра в Соснівці — Антоніна
- 1986 — Міст через життя —
- 1986 — Будинок батька твого — Уляна
- 1990 — Мої люди — Тамара
- 1999 — День народження Буржуя (15 серій)
- 1999 — Аве Марія
- 2001 — Леді Бомж
- 2002 — Бабин Яр — Поліна
- 2005 — Братство — княгиня Рєпніна
- 2006 — Повернення Мухтара 3 (8-а серія — «З днем народження, дідусь!») — Варвара
- 2008 — Повернення Мухтара 4 (65-я серія — «Колір заздрості») — Галина Іванівна
та інші фільми…
Нагороди Редагувати
- Заслужена артистка УРСР (1974).
- Народна артистка України (1992).
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2009) у номінації Оргкомітету «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва».
Примітки Редагувати
- ↑ В. А. Гриневич. Рік 1939 / Україна: Хроніка XX століття (Довідкове видання) — Київ, 2007, сторінка 143[недоступне посилання з лютого 2019] із засланням на книгу Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; За ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С.91.
- ↑ Виктор Янукович поздравил народную артистку Украины Ирину Бунину с юбилеем [ 9 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Ю. А. Кравцов. Основы киноэстетики. (Теория и история кино) Справочнометодическое пособие по истории киноискусства. Часть II. История отечественного кино. Санкт-Петербург. 2005 г. [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.) — сторінка 163
- ↑ «Бронек»+«Пектораль» 2009 [ 12 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- . Детектор медіа. 12.07.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 13.07.2017.
- . Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 12 липня 2017.
- Біда від ніжного серця. Розповідь про Буніну
Джерела Редагувати
- В Киеве похоронили известную актрису /Главред, 12.07.2017/ [ 15 липня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Олег Вергеліс («Дзеркало тижня», № 30 (758) 15 — 21 серпня 2009)
- Ірина Буніна на сайті openua.net
- Ірина Буніна на сайті kino-teatr.ru [ 6 січня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Ірина Буніна на сайті kinokolo.ua [ 1 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Ірина Буніна. Фільмографія [ 26 червня 2015 у Wayback Machine.]