«Міллій» (узб. «Milliy» stadioni) — футбольний стадіон у місті Ташкенті — столиці Узбекистану. Розташований у Чиланзарському районі міста, на проспекті Буньодкор. Вміщує 34 000 глядачів, ставши тим самим другим за місткістю стадіоном Узбекистану після стадіону «Пахтакор» (35 000). Є домашньою ареною національної збірної Узбекистану і футбольного клубу «Буньодкор».
| «Міллій» | |
|---|---|
| Повна назва | Стадіон «Міллій» |
| Оригінал назви | узб. «Milliy» stadioni |
| Країна | Узбекистан |
| Розташування | Узбекистан, Ташкент |
| Координати | 41°16′46″ пн. ш. 69°12′45″ сх. д. / 41.27972200002777470° пн. ш. 69.2125000000277879° сх. д.Координати: 41°16′46″ пн. ш. 69°12′45″ сх. д. / 41.27972200002777470° пн. ш. 69.2125000000277879° сх. д. |
| Побудовано | 2009—2012 |
| Відкрито | 26 березня 2012 року |
| Власник | Федерація футболу Узбекистану |
| Оператор | Буньодкор |
| Покриття | трав'яне |
| Ціна | 250 мільйонів доларів США |
| Архітектор | GMP Architekten |
| Колишні назви | «Буньодкор» |
| Інші назви | «Національний» |
| Команда (-и) | Національна збірна Узбекистану і «Буньодкор» |
| Види спорту | футбол |
| Вміщує | 34,000 |
| Розміри поля | 105×68 м |
| Вебсайт | bunyodkor-stadium.uz |
| Міллій (стадіон) у Вікісховищі |
З моменту свого відкриття у вересні 2012 року і до червня 2018 року стадіон мав назву «Буньодкор». У червні 2018 року перейменований на «Міллій», що в перекладі з узбецької мови означає «Національний», тобто «Національний стадіон».
історія ред.
Будівництво стадіону почали у 2009 році, на місці знесеного стадіону «МХСК», який вміщував 16,500 глядачів. У закладці першого фундаменту стадіону брали участь тодішній президент іспанського футбольного клубу «Барселона» Жоан Лапорта і президент Федерації футболу Узбекистану — Міраброр Усманов. Будівництво стадіону завершилося в серпні 2012 року.
Стадіон урочисто відкрили 28 вересня 2012 року за участю першого президента Республіки Узбекистан Іслама Карімова, а також повного вболівальниками і глядачами стадіону. Урочисте відкриття стадіону супроводжували пісні відомих співаків узбецької естради, також провели товариський матч між ташкентськими футбольними клубами «Буньодкор» і «Пахтакор». Відкриття стадіону приурочили до 100-річчя футболу Узбекистану.
Перший офіційний матч на стадіоні «Буньодкор» було зіграно 26 березня 2013 року у матчі між національними збірними Узбекистану та Лівану в рамках кваліфікації на Чемпіонат світу 2014, в якому перемогу здобула збірна Узбекистану з рахунком 1:0. Згодом стадіон «Буньодкор» став основним домашнім стадіоном для національної збірної Узбекистану. До цього основним домашнім стадіоном національної збірної країни був інший ташкентський стадіон — «Пахтакор».
11 червня 2018 року за рішенням виконкому ФАУ змінив назву на «Міллій» (Національний).
Опис ред.
Стадіон розташований в Чиланзарському районі міста Ташкента, на проспекті Буньодкор. Вміщає в себе 34,000 глядачів, має два яруси (поверхи) і більше 50 секторів. Є VIP (близько 50 місць/кабін) і CIP (700 місць) ложі. Є кілька десятків місць для інвалідів на візках. У стадіоні розташовані ресторан і кафе-бари, заклади Фаст фуду, туалети, Фітнес-клуби, та інші об'єкти і точки.
Є два великих монітора, сучасна система освітлення — 3000 люкс, сучасна аудіосистема, чотири роздягальні для футболістів та членів команд, конференц-зал та інші допоміжні кімнати і приміщення. Під стадіоном є автомобільна стоянка на 350 місць. Також на території стадіону знаходиться «Музей історії футболу Узбекистану», в якому представлені у тому числі трофеї футбольного клубу «Буньодкор», а також інші об'єкти, фотографії та експонати про футбол Узбекистану. Поле стадіону відповідає сучасним світовим стандартам. Розміри поля — 105 на 68 метрів. Є дренаж і підігрів поля.
Комплекс стадіону «Міллій» займає 37 гектарів землі, і крім основного стадіону, має ще сім сучасних полів. Також на території комплексу знаходяться дитячо-юнацька футбольна школа, басейн та інші спортивні споруди, а також інші об'єкти інфраструктури. У вечірній час фасад стадіону підсвічується освітлювальною системою, названою «Полум'я Сходу».
Посилання ред.
- ↑ GeoNames — 2005.