Букачівці Букачі вці селище міського типу адміністративний центр Букачівської селищної об єднаної територіальної громади

49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. / 49.25833; 24.49722Координати: 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. / 49.25833; 24.49722

Висота над рівнем моря

245 м

Водойма

р. Свірж

Відстань

Найближча залізнична станція:

Букачівці

До райцентру:

- автошляхами:

51,1 км

До обл. центру:

- залізницею:

51 км

- автошляхами:

51,1 км

Селищна влада

Адреса

77065, Івано-Франківська обл., Іван-Франківський р-н, смт Букачівці, вул. Чорновола, 34

Голова селищної ради

Вітер-Любиневич Олександра Іванівна

Вебсторінка

[Букачівська селищна рада]

Карта

Букачівці

Географія Редагувати

Розташоване на лівому березі Дністра, за 51 км від Івано-Франківська. Залізнична станція на лінії Львів-Чернівці. До складу Букачівської СОТГ входять наступні села : Букачівська Слобода, Витань, Посвірж, Козари, Колоколин, Чагрів, Чернів, Вишнів, Зруб, Журавенко, Луковець-Вишнівський та Луковець-Журівський. Букачівецький протопресвітеріат УГКЦ охоплює 21 парафію.

Історія Редагувати

Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від Короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молодинчому (Młodzieńce).

12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. Можливо в цей час тут з'явилися і перші євреї. Станом на 1765 рік тут існував єврейський кагал, було 327 євреїв.

У травні 1745 року тут "гостювали" опришки.

З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.

Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.

1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станиславівського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту.

У 1939 році в селі проживало 3850 мешканців (1170 українців, 1030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв). Єврейське населення знищено під час Другої світової війни.

З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр. З 1959 по 2020 рр. — центр Букачівської селищної ради, Рогатинського району, Іван-Франківської області.

29 березня 1944 року в цьому селі, угорські солдати розстріляли 18 українських селян тільки за те, що сімох їхніх товаришів по службі в цьому районі могли викрасти вояки УПА.

17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.

Збереглася синагога, документи свідчать, що її збудовано близько 1727 року, перебудовано біля 1797 року. Після Другої світової війни її перебудували на цех пекарні. Біля неї розміщено міську лазню — колишня міква.

Відомі люди Редагувати

проживає В. І. Котнюк — учасник громадянської війни в Іспанії.
Єжи Каліновський — дідич, проживав тут у великопанській резиденції.
Джус Василь Богданович (1974—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Уродженці Редагувати

Мазур Михайло Йосифович (нар. 4 травня 1955) — журналіст, письменник; заслужений журналіст України, секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ; автор фотовиставки «Букачівці — моя мала Батьківщина» та книги «Букачівці. Опільське містечко на берегах Свіржа», присвячених селу

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
Akta grodzkie i ziemskie [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [ 31 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. (пол.)
. Архів оригіналу за 20 травня 2021.
↑ Слободян, 2004, с. 213.
Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. [ 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
Motyka Grzegorz. Ukraińska partyzantka, 1942—1960. — Warszawa, 2006. — s. 278-279
Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2
Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. (пол.)
. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.

Джерела Редагувати

БУКАЧІ́ВЦІ [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Baliński M., Lipinski T. Bukaczowce // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 702. (пол.)
Bukaczowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 457. (пол.)
Слободян В. Храми Рогатинщини. — Л. : Логос, 2004. — С. 213. — ISBN 966-737-64-7.

Посилання Редагувати

Облікова картка^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Історія селища Букачівці Рогатинського району [ 11 травня 2016 у Wayback Machine.]
Bukachevtsy, Ukraine [ 17 лютого 2012 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Івано-Франківську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[2] . Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.

[3] Akta grodzkie i ziemskie [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.

[4] Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [ 31 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. (пол.)

[5] . Архів оригіналу за 20 травня 2021.

[FOOTNOTEСлободян2004213-6] Слободян, 2004, с. 213.

[7] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. [ 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[8] Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.

[9] Motyka Grzegorz. Ukraińska partyzantka, 1942—1960. — Warszawa, 2006. — s. 278-279

[10] Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2

[11] Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. (пол.)

[12] . Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.

[13] . Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.