Паоло і Вітторіо Тавіані (італ. Paolo e Vittorio Taviani) — італійські кінорежисери і сценаристи. Лауреати премії Золота пальмова гілка 30-го Каннського міжнародного кінофестивалю (1977) за фільм «Батько-хазяїн» та низки інших професійних та фестивальних кінонагород .
| Брати Тавіані | |
|---|---|
| італ. Paolo e Vittorio Taviani | |
| Вітторіо (ліворуч) та Паоло Тавіані у 2015 році | |
| Громадянство | Італія |
| Професія | кінорежисери, сценаристи |
| Нагороди та премії | |
| Золота пальмова гілка (Канни, 1977), Золотий ведмідь (Берлінаре, 2012) | |
| Брати Тавіані у Вікісховищі |
| Паоло Тавіані | |
|---|---|
| італ. Paolo Taviani | |
| Файл:— | |
| Дата народження | 8 листопада 1931 (91 рік) |
| Місце народження | Сан-Мініато, провінція Піза, Італія |
| Роки активності | 1962 — донині |
| Boston Society of Film Critics Awards 1984d Премія «Давид ді Донателло» за життєві досягненняd David di Donatello for Best Scriptd премія Флаяноd Giffoni Film Festivald HIFFd Hochi Film Awardd Премія "Срібна стрічка" за найкращий сценарійd National Society of Film Critics Awards 1984d Masters of Cinemad Q30895682? Премія «Золотий лев» за кар'єруd | |
| Брати Тавіані у Вікісховищі |
| Вітторіо Тавіані | |
|---|---|
| італ. Vittorio Taviani | |
| Файл:— | |
| Дата народження | 20 вересня 1929 |
| Місце народження | Сан-Мініато, провінція Піза, Італія |
| Дата смерті | 15 квітня 2018 (88 років) |
| Місце смерті | |
| Роки активності | 1962–2018 |
| Boston Society of Film Critics Awards 1984d Премія «Давид ді Донателло» за життєві досягненняd David di Donatello for Best Scriptd премія Флаяноd Giffoni Film Festivald HIFFd Hochi Film Awardd Премія "Срібна стрічка" за найкращий сценарійd National Society of Film Critics Awards 1984d Masters of Cinemad Q30895682? Премія «Золотий лев» за кар'єруd | |
| Брати Тавіані у Вікісховищі |
Біографія ред.
Вітторіо і Паоло Тавіані народилися відповідно 20 вересня 1929 року і 8 листопада 1931 року в Сан-Мініато, провінція Піза в Італії. Брати починали як організатори кіноклубів у Пізі і Римі. У кіно з 1952 року, коли в співавторстві з Джулиано Б'яджетті і Роберто Росселліні працювали над фільмом «Суперництво». Потім захопилися документалістикою і зняли більше десяти короткометражних фільмів, серед яких «Сан-Мініато, липень 1944» з коментарями Чезаре Дзаваттіні, «Карло Пізакане», «Моравіа», «Міські художники», «Вольтерра — середньовічна комуна» та ін. Після спільної роботи з Йорісом Івенсом над стрічкою «Італія не бідна країна» у співавторстві з Валентино Орсіні поставили ігровий дебютний фільм «Людина, яку потрібно знищити» (1962), що як і наступна робота «Шлюбне беззаконня» (1963) розповідали про проблему сицилійської мафії.
Починаючи зі стрічки «Розвінчувачі», в якій йшлося про нездатність деяких комуністів зрозуміти істинні причини політичної і духовної кризи в країні, брати Тавіані працюють тільки і завжди удвох.
У 1977 році брати поставили фільм «Батько-хазяїн» за автобіографічною книгою професора-лінгвіста Гавіно Ледди про життя хлопчика, який у віці семи років пішов у гори пасти овець. Він повернувся лише через 10 років, весь цей час він не бачив людей. Кинувши виклик батьку-хазяїну, хлопець вирушає до міста, де вступає до школи, а потім в університет, і стає професором. Стрічка була удостоєна «Золотої пальмової гілки» на 30-му Каннському кінофестивалі 1977 року.
У 1982 році Тавіані зняли фільм-притчу «Ніч Святого Лоренцо» про італійських селян з Тоскани, які в останні дні Другої світової війни вирушили назустріч військам-союзникам (американському десанту), але потрапили в засідку місцевих фашистів. Фільм був удостоєний Гран-прі журі 35-го Каннського кінофестивалю і номінований на премію «Оскар».
У 2012 році вийшов фільм братів Тавіані «Цезар має померти», який отримав низку фестивальних і професійних номінацій і нагород, в тому числі Золотого ведмедя 62-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисери | Сценаристи | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1954 | к/м | Сан-Мініато, липень 1944 року | San Miniato, luglio '44 | ||
| 1960 | Італія не бідна країна | L'Italia non è un paese povero | |||
| 1962 | Людина, яку потрібно знищити | Un uomo da bruciare | |||
| 1963 | Шлюбне беззаконня | I fuorilegge del matrimonio | |||
| 1967 | Розвінчувачі | I sovversivi | |||
| 1969 | Під знаком Скорпіона | Sotto il segno dello scorpione | |||
| 1972 | т/ф | У святого Михайла був півень | San Michele aveva un gallo | ||
| 1974 | Аллонзанфан | Allonsanfàn | |||
| 1977 | Батько-хазяїн | Padre padrone | |||
| 1979 | Поляна | Il prato | |||
| 1982 | Ніч Святого Лоренцо | La notte di San Lorenzo | |||
| 1984 | Хаос | Kaos | |||
| 1987 | Доброго ранку, Вавилоне | Good morning Babilonia | |||
| 1990 | І світло в тьмі світить | Il sole anche di notte | |||
| 1993 | Флореаль — пора цвітіння | Fiorile | |||
| 1996 | Виборча спорідненість | Le affinità elettive | |||
| 1998 | Ти смієшся | Tu ridi | |||
| 2001 | т/ф | Воскресіння | Resurrezione | ||
| 2003 | т/ф | Луїза Сан-Феліче | Luisa Sanfelice | ||
| 2007 | Гніздо жайворонка | La masseria delle allodole | |||
| 2012 | Цезар має померти | Cesare deve morire | |||
| 2015 | Декамерон | Maraviglioso Boccaccio |
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1962 | Премія New Cinema за найкращий фільм | Людина, яку потрібно знищити | Перемога |
| Приз Пазінетті (паралельна секція) | Перемога | ||
| Премія Cinema 60 | Перемога | ||
| 1967 | Золотий лев | Розвінчувачі | Номінація |
| 1986 | Золотий лев за кар'єру | Перемога | |
| 1991 | Премія П'єтро Б'янкі | Перемога | |
| Премія «Золотий кубок» | |||
| 1963 | Пластина | Людина, яку потрібно знищити | Перемога |
| 1978 | Найкращий режисер | Батько-хазяїн | Перемога |
| 1993 | Ніч Святого Лоренцо | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль у Лачено (Італія) | |||
| 1967 | Золотий Лачено за найкращий фільм | Розвінчувачі | Номінація |
| 2009 | Премія Камілло Маріно | за життєві досягнення | Перемога |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1968 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Розвінчувачі | Номінація |
| Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Номінація | ||
| 1975 | Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Аллонзанфан | Номінація |
| 1978 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Батько-хазяїн | Перемога |
| 1983 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Срібна стрічка за найкращий сценарій | Перемога | ||
| 1985 | Срібна стрічка за найкращий сценарій | Хаос | Перемога |
| 1991 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | І світло в пітьмі світить | Номінація |
| 2012 | Срібна стрічка року | Разом з іншими кінематографістами | Перемога |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1972 | Премія Інтерфільм (секція Форум нового кіно) | У святого Михайла був півень | Перемога |
| 1977 | Гран-прі Інтерфільм | Батько-хазяїн | Перемога |
| 2012 | Золотий ведмідь | Цезар має померти | Перемога |
| Приз екуменічного журі | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 1972 | Золотий Г'юґо за найкращий фільм | У святого Михайла був півень | Номінація |
| 1982 | Ніч Святого Лоренцо | Номінація | |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1977 | Золота пальмова гілка | Батько-хазяїн | Перемога |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
| 1982 | Золота пальмова гілка | Ніч Святого Лоренцо | Номінація |
| Гран-прі журі | Перемога | ||
| Приз екуменічного журі | Номінація | ||
| 1993 | Золота пальмова гілка | Флореаль — пора цвітіння | Номінація |
| Премія «Давид ді Донателло» | |||
| 1978 | Спеціальний Давид ді Донателло | Батько-хазяїн | Перемога |
| 1983 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Премія Аліталія | Перемога | ||
| 1985 | Найкращий режисер | Хаос | Номінація |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| 1989 | Приз Лукіно Вісконті | Перемога | |
| 2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 2016 | Премія 60-річчя Давида ді Донателло | Перемога | |
| 2018 | Найкращий адаптований сценарій | Приватна справа | Номінація |
| Приз Синдикату французьких кінокритиків | |||
| 1983 | Найкращий іноземний фільм | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | |||
| 1983 | Найкращий іноземний фільм | Ніч Святого Лоренцо | 2-ге місце |
| Спілка кінокритиків Бостона | |||
| 1984 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Премія «Золотий глобус» (Італія) | |||
| 1984 | Найкращий фільм | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| 1985 | Хаос | Перемога | |
| 2005 | Золотий глобус за кар'єру | Перемога | |
| 2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Національна спілка кінокритиків США | |||
| 1984 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Премія Кінема Дзюмпо | |||
| 1988 | Найкращий італійський фільм | Доброго ранку, Вавилоне | Перемога |
| Монреальський кінофестиваль | |||
| 1996 | Спеціальний Гра-прі Америк | Перемога | |
| Кінофестиваль в Мар-дель-Плата | |||
| 1998 | Найкращий режисер | Ти смієшся | Перемога |
| Московський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2002 | Золотий Святий Георгій | Воскресіння | Перемога |
| Єреванський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2007 | Приз за життєвий внесок | Перемога | |
| Гавайський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Гентський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2012 | Почесний приз Жозефа Плато | Перемога | |
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2012 | Найкращий європейський фільм | Цезар має померти | Номінація |
| Найкращий європейський режисер | Номінація | ||
| Почесний приз | Номінація |
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 18 вересня 2016.
- Фільм-лауреат Берлінського кінофестивалю висунуто на «„Оскар“» від Італії[недоступне посилання з травня 2019] Укрінформ, 28.09.2012
- Нагороди та номінації Паоло і Вітторіо Тавіані на сайті IMDb(англ.)
Джерела ред.
- М.М. Черненко (составитель). Тавиани Паоло и Витторио // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 150-151. — ISBN 5-85646-077-4. (рос.)
Посилання ред.
- Паоло Тавіані на сайті IMDb (англ.)
- Вітторіо Тавіані на сайті IMDb (англ.)