Євге́н Степа́нович Березня́к (25 лютого 1914, Катеринослав — 23 листопада 2013, Київ) — український педагог і письменник, радянський військовий, ветеран Другої світової війни, рятівник Кракова, кандидат педагогічних наук (1968), Герой України, генерал-майор. Прототип головного героя роману Ю. Семенова «Майор Вихор».
Євген Степанович Березняк | |
---|---|
Прізвисько | укр. Майор Вихор |
Народження | 25 лютого 1914 Катеринослав, Катеринославська губернія, Російська імперія |
Смерть | 23 листопада 2013 (99 років) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Роки служби | 1940–1991 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Війни / битви | Друга Світова війна |
Нагороди | |
Березняк Євген Степанович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 25 лютого 1914 у Катеринославі, дружина Катерина Кузьмівна (1927) — вчителька; син Василь (1945) — інженер; син Віктор (1956) — вчитель; дочка Валентина (1936) — інженер. Має чотирьох внуків і двох правнуків.
Освіта Редагувати
Дрогобицький педагогічний інститут (1947).
Кар'єра Редагувати
З 1934 — учитель, Веселівська школа Межівського району Дніпропетровської області.
У 1937—1939 — очолював Петропавлівський районний відділ народної освіти Дніпропетровської області.
10.1939-06.1941 — очолював Львівський міський відділ народної освіти.
У 1941—1945 — учасник Другої Світової війни.
З 10.1941 — пропагандист і зв'язковий Петропавлівського підпільного РК і Дніпропетровського ОК КП(б)У.
У 1943—1944 навчався в школі ГРУ (Москва).
З серпня 1944 по лютий 1945 — керівник групи військових розвідників «Голос» (врятування Кракова та ін. (знято кінофільми: «Майор Вихор» (СРСР), «Врятувати місто» (Польща), док. фільми: «Тепер їх можна назвати» (СРСР), "Операція «Голос» (Польща), «Майор Вихор. Правдива історія».
У 1945—1952 — завідувач Львівським міським відділом народної освіти.
У 1952—1954 — начальник відділу навчальних закладів Львівської залізниці.
09.1954-09.84 — в Міністерстві освіти УРСР (25 років — начальник Головного управління шкіл).
У 1998 завершив трудову діяльність на посаді с.н.п. АПНУ.
Помер в Києві 23 листопада 2013 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка 52а).
Творчість Редагувати
Автор понад 100 наукових праць, зокрема монографій: «Шляхи розвитку освіти на Україні» (1964), «Керівництво роботою школи» (1970), «Питання інспектування роботи школи» (1967), «Важлива ланка управління школою» (1981), «Керівництво сучасною школою» (1983); книг-спогадів: «Я — Голос» (1971), «Пароль Dum Spiro» (1987), "Операция «Голос» (1992).
Нагороди Редагувати
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (21 серпня 2001) — за особисту мужність і відвагу, героїзм і самопожертву, виявлені у виконанні особливо важливих завдань під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років. Євген Березняк після указу президента України Ющенка, щодо присвоєння звання Герой України Степанові Бандері хотів відмовитись від присвоєного йому звання. Ось що він сказав:
Це ляпас усім ветеранам ВВВ. Більшої капості він не міг зробити! Я, коли почув це, вирішив відмовитися від звання Героя України. Але мої колеги-ветерани сказали: не смій цього робити, ти заслужив це звання, і не Ющенко тобі його присвоював. |
- Орден «За заслуги» I ст. (25 лютого 2009) — за особисту мужність, виявлену в боротьбі з фашистськими загарбниками, вагомий внесок у розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді та з нагоди 95-річчя від дня народження
- Почесна відзнака Президента України (6 жовтня 1994) — за особисті заслуги в розвитку ветеранського руху, активну громадську діяльність та з нагоди 50-річчя визволення України від фашистських загарбників
- Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького:
- Орден Богдана Хмельницького I ст. (30 квітня 2005) — за ратні і трудові заслуги, незламну волю, активну діяльність у ветеранських організаціях та патріотичне виховання молоді
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (19 лютого 2004) — за особисту мужність і відвагу, виявлені у захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності та безпеки України
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (жовтень 1999)
- Ордени СРСР: Жовтневої революції (03.1976), Вітчизняної війни I (09.1965), II ст. (03.1985), Трудового Червоного Прапора (02.1966), «Знак Пошани» (03.1971).
- Ордени: «Віртуті Мілітарі» (01.1964, Польща), «Партизанський хрест» (07.1986, Польща). Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (9 травня 2007, Росія). Орден Дружби (25 лютого 2004, Росія).
- Заслужений учитель України (05.1965).
- Почесна Грамота ВР УРСР (02.1974), Грамота ВР УРСР (02.1984).
- Почесний солдат Інституту військово-дипломатичної служби Академії ЗС України (08.1998).
- Почесний громадянин Києва (2004).
- Почесний академік АПНУ (2004).
- Почесний громадянин Дніпропетровська (2012).
Вшанування пам'яті Редагувати
- 25 лютого 2014 року Національним банком України випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена 100-річчю від дня народження героя.
- 25 лютого 2016 року відкрито меморіальну дошка Євгену Березняку на будинку № 11 по вул. Михайла Омеляновича-Павленка у Києві, де він жив. Бронза; барельєф
- У місті Кропивницький є проїзд Євгена Березняка.
Примітки Редагувати
- В указах Президента вживається Євген, проте на могилі Березняка і на ювілейній монеті написано Євгеній
- Президент висловив співчуття у зв'язку зі смертю Євгена Березняка // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24.11.2013
- . Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
- Майор Вихрь: "Узнав об Указе Ющенко хотел отречься от звания героя Украины. Но потом решил: не буду сдаваться Бандере!". «Сьогодні». 22 січня 2010. оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 30 травня 2021. (рос.)
- Майор Вихрь: «Узнав об Указе Ющенко хотел отречься от звания героя Украины. Но потом решил: не буду сдаваться Бандере!»
- . Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
- . Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 24 листопада 2013.
- . Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 24 листопада 2013.
- . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 24 листопада 2013.
- Президент Путин наградил бывших разведчиков, ставших прообразом «Майора Вихря» [ 2 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Указ Президента Российской Федерации от 09.05.2007 № 615 [ 25.10.2007, у Wayback Machine.](рос.)
Джерела Редагувати
- Ірина Львова. «Ми слухали трансляцію про Парад Перемоги і відчували такий розпач!»: Легендарний «майор Вихор» напередодні ювілею — 100-річчя(!) вперше розповів невідомі факти своєї біографії. // Експрес. 9-16 травня 2013. № 49 (6932). — С. 3.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- Ірина Львова «Майор Вихор: „Остаточно мене реабілітували лише 1965 року“» [ 30 листопада 2013 у Wayback Machine.] Експрес (газета) 20 травня 2013 року.
- Євген Березняк: «Якби не війна, мене б репресували за українізацію освіти у Львові» [ 27 листопада 2013 у Wayback Machine.] Історична правда 25 листопада 2013.
- Вічна Слава героям! Євген Березняк [ 30 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Сторінка «БЕРЕЗНЯК ЄВГЕН СТЕПАНОВИЧ [ 26 червня 2020 у Wayback Machine.]» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу [ 3 червня 2020 у Wayback Machine.]» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 5 21 серпня 2001 | Наступник: |
Каденюк Леонід Костянтинович | Тішков Юрій Михайлович |