Бенуа́ Жако́ (фр. Benoît Jacquot, нар. 5 лютого 1947) — французький кінорежисер і сценарист.
| Бенуа Жако | |
|---|---|
| Benoît Jacquot | |
| Б. Жако у 2016 році | |
| президент | |
| Дата народження | 5 лютого 1947 (76 років) |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Громадянство | Франція |
| Професія | режисер, сценарист |
| Роки активності | 1975 — наш час |
| Діти | Vladimir Consignyd |
| IMDb | ID 0415245 |
| Бенуа Жако у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Бенуа Жако народився 5 лютого 1947 року в Парижу. В 17-річному віці став асистентом режисера Бернара Бордері́ на зйомках одного з фільмів про Анжеліку. На початку 1970-х років він працював на телебаченні, де знімав документальні фільми і екранізації художніх творів (зокрема, Кафки і Бланшо). Також брав участь в створенні експериментальних картин Маргерsт Дюрас «Наталі Гранже» і «Пісня Індії» (1975).
Першим самостійним повнометражним фільмом став «Вбивця-музикант», знятий у 1976 році за мотивами творів Ф. М. Достоєвського з Анною Каріна в головній ролі.
У 1981 році поставив мелодраму, яка принесла Бенуа Жако справжній успіх, — «Крила голубки» (1981) з Ізабель Юппер та Домінік Санда в головних ролях. Успіхом у глядачів у 1980-ти роки користувалися також театральні роботи Бенуа Жако та поставлені ним телефільми.
У 1997 році Бенуа Жако поставив драму «Сьоме небо», номіновану на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю. У 1998 році він зняв стрічку «Школа плоті» з Ізабель Юппер (номінація на Золоту пальмову гілку на кінофестивалі в Каннах), у 2002 — драму «Адольф» з Ізабель Аджані. У 2000 році зняв костюмовану драму про маркізу де Сада («Сад») з Данієлем Отеєм в головній ролі, у 2001-м створив кіноверсію опери Джакомо Пуччіні «Тоска».
У 2003 році був постановником опери Жюля Массне «Вертер» в Королівському театрі Ковент-гарден.
Фільм Бенуа Жако «Тільки не скандал» брав участь в конкурсній програмі 56-го Венеційського кінофестивалю 1999 року. «Прощавай, моя королево», що отримав десять номінацій премії «Сезар» 2013 року, відкривав 62-й Берлінський міжнародний кінофестиваль в лютому 2012 року.
У 2014 році Бенуа Жако поставив фільм «3 серця», який номінувався на «Золотого лева» 62-го Венеційського кінофестивалю.
Фільм Бенуа Жако 2018 року «Єва», поставлений за романом Джеймса Гедлі Чейза з Ізабель Юппер у головній ролі, був відібраний для участі в головній конкурсній програмі 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю 2018 року.
Особисте життя Редагувати
Бенуа Жако кілька років перебував у цивільного шлюбі з акторкою Анн Косіньї, з якою має двох синів — Владими́ра Косіньї (нар. 26.06.1988), який також став актором, та Луї Жако (нар. 1997).
Вибіркова фільмографія Редагувати
- 1976: Вбивця-музикант / L'assassin musicien
- 1977: Діти з шафи / Les enfants du placard
- 1981: Крила голубки / Les ailes de la colombe
- 1986: Тіла і власність / Corps et biens
- 1988: Звір у джунглях / La bête dans la jungle, телевізійний
- 1990: Розчарована / La désenchantée
- 1994: 3000 сценаріїв проти вірусу / 3000 scénarios contre un virus, телесеріал
- 1995: Великі письменники / Un siècle d'écrivains, телесеріал
- 1995: Самотня дівчина / La fille seule
- 1997: Сьоме небо / Le septième ciel
- 1997: Маріанна / Marianne
- 1998: Школа плоті / L'École de la chair
- 1999: Тільки не скандал / Pas de scandale
- 2000: Сад / Sade
- 2000: Фальшива служниця / La Fausse suivante
- 2001: Тоска / Tosca
- 2002: Адольф / Adolphe
- 2004: Принцеса Марія Бонапарт / Princesse Marie, телевізійний
- 2004: До швидкого! / À tout de suite
- 2006: Бандит Гаспар / Gaspard le bandit, телевізійний
- 2006: Недоторканний / L'intouchable
- 2009: Вілла Амалія / Villa Amalia
- 2010: Вертер / Werther, телевізійний
- 2010: Фальшивомонетники / Les faux-monnayeurs, телевізійний
- 2010: У лісовій хащі / Au fond des bois
- 2012: Прощавай, моя королево / Les adieux à la reine
- 2013: Венеція 70: Перезавантаження майбутнього / Venice 70: Future Reloaded
- 2014: 3 серця / 3 coeurs
- 2015: Щоденник покоївки / Journal d'une femme de chambre
- 2018: Єва / Eva
Нагороди і номінації Редагувати
| Нагороди та номінації | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат |
| 1997 | Венеційський кінофестиваль | Золотий лев | Сьоме небо | Номінація |
| 1998 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Школа плоті | Номінація |
| 1999 | Венеційський кінофестиваль | Золотий лев | Тільки не скандал | Номінація |
| 2006 | Венеційський кінофестиваль | Золотий лев | Недоторканний | Номінація |
| 2012 | Берлінський кінофестиваль | Золотий ведмідь | Прощавай, моя королево | Номінація |
| Приз Луї Деллюка | Найкращий фільм | Перемога | ||
| 2013 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | |
| Премія «Сезар» | Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Премія «Сезар» | Найкращий сценарій (Прощавай, моя королево) | Номінація | ||
| 2015 | Берлінський кінофестиваль | Золотий ведмідь | Щоденник покоївки | Номінація |
| Премія «Люм'єр» | Найкращий режисер | 3 серця | Номінація | |
| 2018 | Берлінський кінофестиваль | Золотий ведмідь | Єва | В очікуванні |
Примітки Редагувати
- . AlloCiné. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- . nytimes.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 9 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- . BBC. 5 січня 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 9 квітня 2015.
- . Berlin Film Festival. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 9 квітня 2015.
- . Deadline. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 9 квітня 2015.
- . Variety. 18 грудня 2017. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 5 січня 2018.
- . Berlinale. 18 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 2 січня 201.
- Bénédicte Prot. . Cineuropa (англ). 18 грудня 2017. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
- Biographie de Benoît Jacquot [ 2 травня 2016 у Wayback Machine.] на Vodkaster
- . Fraternelle : l'encyclopédie biographique de l'Homo erectus - Geneanet (фр). Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 17.02.2016.
- Повний перелік нагород Бенуа Жако [ 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бенуа Жако |
- Бенуа Жако на сайті IMDb (англ.)
- Біографія Бенуа Жако [ 14 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné