Данієль Отей (фр. Daniel Auteuil) — (24 січня 1950, Алжир) французький актор, кіно- та театральний режисер.
| Данієль Отей | |
|---|---|
| фр. Daniel Auteuil | |
| | |
| Данієль Отей під час презентації фільму Донька землекопа, Міжнародна книжкова виставка в Парижі (2011) | |
| Ім'я при народженні | Daniel Auteuil |
| Народився | 24 січня 1950[…] (73 роки) Французький Алжир |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | актор, режисер |
| Alma mater | Курси Флоран |
| Роки діяльності | 1975 — тепер. час |
| У шлюбі з | Еммануель Беар і Anne Joussetd |
| Діти | Aurore Auteuild і Nelly Auteuild |
| IMDb | nm0000809 |
| Нагороди та премії | |
| BAFTA Award for Best Actor in a Supporting Roled (1988) Премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному актору (1993) | |
| | |
| Данієль Отей у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 24 січня 1950 року в Алжирі (тоді Французький Алжир). Його батьки, також актори, виступали в столиці, де вони проживали до того часу, коли акторові виповнилося 6 місяців. Він росте в Авіньйоні, де його батьки, Анрі та Івонн, виступають як ліричні співаки в операх та оперетах. Часті відвідини театрів, де виступають батьки, гастролі (зокрема з Паризькою оперою) підштовхують його до вибору професії артиста. У віці чотирьох років він уже на сцені — виступає в ролі сина Мадам Батерфляй. З семи років живе в Нансі, місті, з якого він має багато спогадів.
У 16 років Данієль дебютує в постановці керівника театральної трупи Андре Бенедетто в Авіньйоні. Його перша роль — у п'єсі Чехова (Пропозиція). Щоб зробити приємне батькам, Данієль починає вивчати геометрію, а по суботах, щоб заробити кишенькових грошей, працює в гардеробі нічного клубу. В 1969 році Данієль їде в Париж зі своїм другом Рожером Мірмонтом. Там він записується на курси драматичного мистецтва в приватній школі Cours Florent. Незважаючи на численні спроби, його так і не приймуть до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва.
У 1970 році Данієль дебютує в Національному народному театрі (у виставі Early Morning), а потім грає в 1972 та 1973 роках в американському мюзиклі Godspell поруч з Арман Альтай, Дейвом і Мішелем Еліасом. Театральний партнер Едвіж Фейєр (Божевільна із Шайо/La folle de Chaillot) і Марії Паком (Навчи мене, Селін/Apprends-moi, Céline), він тріумфує на сцені поруч із Франсуа Пер'є і отримує премію імені Жерара Філіпа (1979) як найкращий молодий актор року.
У 1974 році Данієль дебютує на телебаченні під керівництвом Марселя Джуліана в серіалі «Les Fargeots». У 1977 році він втілює образ інспектора Камаре у серіалі з 6 епізодів Побачення начорно (за романом Вільяма Айріша).
У 1975 році Жерар Піре пропонує йому першу роль в кіно у фільмі Агресія поруч із Катрін Денев і Жан-Луї Трентіньяном.
Однак славу і статус великого комедійного актора Отей здобуває після втілення образу лінивого і нестаранного ліцеїста та гульвіси у фільмі Телепні (1980). Фільм має продовження — Телепні на канікулах.
У 1981 році в Отея та актриси Анни Жусе народжується донька Орор.
У 1985 році він випускає диск «Що життя мені пробачить» (фр. Que la vie me pardonne).
У 1986 році він грає у серйозних фільмах поруч з Івом Монтанем, Жераром Депардьє та Еммануель Беар — це роль Юголена в дилогії Жан де Флоретт та Манон з джерела в постановці Клода Беррі за твором Марселя Паньоля. Тут він відкрив свій талант драматичного виконавця, що допомогло йому здобути нагороду як найкращому акторові на 12-й церемонії вручення Сезарів. У цей час він одружується з Еммануель Беар і проводить з нею 11 років свого життя. У 1992 році в них народжується донька Неллі.
У 90-х роках Данієль Отей виконує серйозні ролі у фільмах таких режисерів, як Клод Соте («Зимове серце»), Андре Тешіне («Моя улюблена пора року»), Режі Варньє («Француженка»), Крістіан Вінсент («Розлучення»), Жако Ван Дормаель («Восьмий день»). За останній фільм він (разом з Паскалем Дюкеном) отримує премію як найкращий актор на Канському кінофестивалі.
У 2000 році він отримує ще одного Сезара за роль Ґабора, метальника ножів, закоханого в таємничу та нещасливу дівчину, яку зіграла Ванесса Параді, у фільмі Патріса Леконта Дівчина на мосту.
До початку 2000-х років Отей живе з актрисою Маріанн Денікур, доки не зустрічає в 2003 році корсиканську художницю і скульптора Од Амброжі, родом з Боніфачьо. Пара зазвичай проводить там частину року. Актор одружується з нею у віці 56 років в суботу, 22 липня 2006 року в Порто-Веккіо в Південній Корсиці. Свідками на весіллі стають співак Дейв та їхні друзі Максим Ле Форестьє, Крістіан Клав'є і Елі Семун.
У 2000-х роках кар'єра Отея відзначена як похмурими ролями («Суперник» Ніколь Гарсіа, «Набережна Орфевр, 36» Олів'є Маршаля, «Приховане» Міхаеля Ганеке), так і комедійними («Шафа» Франсіса Вебера, «Після вас» П'єра Сальвадорі, «Людина в двох особах» Ніколя&Бруно).
Данієль Отей визнаний одним з найкращих акторів французького кіно. 26 вересня 2009 року у нього народився син Заш, третя дитина актора і перша для Од Амброжі.
На початку 2010 року він подається в режисуру зі своїм першим повнометражним фільмом, Донька землекопа, із Сабіною Азема, Кадом Мерадом, Жан-П'єром Даруссеном і Ніколя Дювошелем у ролях.
У 2013 році Отей був обраний членом журі основного конкурсу на Каннському кінофестивалі 2013 року.
Фільмографія ред.
Акторська ред.
- 1974 : Агресія (L'Agression) Жерара Піре: Наречений Наташі
- 1975 : Увага, очі! (Attention les yeux!) Жерара Піре: Алекс
- 1977 : Ніч в Сен-Жермен-де-Пре (La Nuit de Saint-Germain-des-Prés) Боба Свема: Ремі
- 1977 : Пан тато (Monsieur Papa) Філіпа Моньє: Деде
- 1977 : Осквернена любов (L'Amour violé) Янніка Бельона: Данієль
- 1978 : Героям не холодно в вуха (Les héros n'ont pas froid aux oreilles) Шарля Неме: Жан-Бернар Морель
- 1979 : За нас двох (À nous deux) Клода Лелюша: хуліган
- 1979 : Дурний, але дисциплінований (Bête mais discipliné) Клода Зіді: Ален
- 1979 : Телепні (Les Sous-doués) Клода Зіді: Бебель
- 1980 : Банкірша (La Banquière) Франсіса Жіро: Дюкло
- 1980 : Клара і симпатяги (Clara et les chics types) Жака Моне: Мікі
- 1981 : Чоловіки надають перевагу повненьким (Les Hommes préfèrent les grosses) Жана-Марі Пуаре: Жан-Ів
- 1981 : Телепні на канікулах (Les Sous-doués en vacances) Клода Зіді: Бебель
- 1981 : Ти заважаєш усім спати (T'empêches tout le monde de dormir) Жерара Лозьє: Ів
- 1982 : Мільйон — не гроші (Pour 100 briques t'as plus rien…) Едуарда Молінаро: Сем
- 1982 : Нехай ті, у кого висока зарплата, піднімуть руку! (Que les gros salaires lèvent le doigt!) Дені Граньє-Дефера: Жан-Батист Люме
- 1982 : Індикатор (L'Indic) Сержа Лероя: Бертран
- 1983 : Маленький дурень (P'tit con) Жерара Лозьє: Жано
- 1983 : Хижаки (Les Fauves) Жана-Луї Данієля: Крістофер «Берг» Берхем
- 1984 : Арбалет (L'Arbalète) Серджо Ґоббі: інспектор Вінсент
- 1984 : Палац (Palace) Едуарда Молінаро: Люсьєн Морланд
- 1984 : Таємна любов (L'Amour en douce) Едуарда Молінаро: Марк Дельмас
- 1986 : Жан де Флоретт (Jean de Florette) Клода Беррі: Юголен
- 1986 : Манон з джерела (Manon des sources) Клода Беррі: Юголен
- 1986 : Бовдур (Le Paltoquet) Мішеля Девіля: журналіст
- 1987 : Декілька днів зі мною (Quelques jours avec moi) Клода Соте: Марсьяль Паск'є
- 1988 : Ромуальд і Джульєтта (Romuald et Juliette) Колін Серро: Ромуальд Блінде
- 1990 : Ласенер (Lacenaire) Франсуа Жіро: П'єр-Франсуа Ласенер
- 1991 : Моє життя — пекло (Ma vie est un enfer) Жозіан Баласко: Абарґадон
- 1991 : Зимове серце (Un cœur en hiver) Клода Соте: Стефан
- 1992 : Моя улюблена пора року (Ma saison préférée) Андре Тешіне: Антуан
- 1993 : Королева Марго (La Reine Margot) Патріса Шеро: Генріх Наваррський
- 1994 : Розлучення (La Séparation) Крістіана Вінсента: П'єр
- 1995 : Француженка (Une femme française) Режиса Варньє: Луї
- 1995 : Сто і одна ніч Сімона Сінема (Les Cent et Une Nuits de Simon Cinéma) Аньєс Варда (просто поява на фестивалі в Каннах)
- 1995 : Злодії (Les Voleurs) Андре Тешіне: Алекс
- 1995 : Вияв несвідомого (Passage à l'acte) Франсуа Жіро: Антуан Рів'єр
- 1996 : Восьмий день (Le Huitième Jour) Жако Ван Дормаеля: Гаррі
- 1996 : Люсі Обрак (Lucie Aubrac) Клода Беррі: Реймонд
- 1996 : Перейра стверджує (Pereira prétend) Роберто Фаенци: доктор Кардозо
- 1997 : Горбань (Le Bossu) Філіпа де Брока: Лаґардер/горбань
- 1998 : Складне становище (Mauvaise Passe) Мішеля Блана: П'єр
- 1998 : Дівчина на мосту (La Fille sur le pont) Патріса Леконта: Ґабор
- 1999 : Блудний син (The Lost Son) Кріса Менгеса: Ксав'є Ломбард
- 1999 : Вдова з Сен-П'єра (La Veuve de Saint-Pierre) Патріса Леконта: Жан
- 1999 : Шафа (Le Placard) Франсіса Вебера: Франсуа Піньйон
- 2000 : Сад (Sade) Бенуа Жако: маркіз де Сад
- 2001 : Людська глупота (La Folie des hommes) Ренцо Мартінеллі: Альберіко Б'ядене
- 2001 : Хамелеон (Le Placard)
- 2002 : Суперник (L'Adversaire) Ніколь Гарсіа: Жан-Марк Фор
- 2003 : Дрібні рани (Petites coupures) Паскаля Боніцера: Бруно
- 2003 : Зустріч з драконом (Rencontre avec le dragon) Елен Анжель: Гійом де Монтобан, так званий Червоний Дракон
- 2003 : Після вас (Après vous) П'єра Сальвадорі: Антуан Лету
- 2004 : Наші друзі копи (Nos amis les flics) Боба Свема: Туссан
- 2004 : Набережна Орфевр, 36 (36 quai des orfèvres) Олів'є Маршаля: Лео Врінкс
- 2004 : Ціна бажання (Le Prix du désir) Роберто Андо: Данієль
- 2005 : Один залишається, другий іде (L'Un reste, l'autre part) Клода Беррі: Данієль
- 2005 : Приховане (Caché) Міхаеля Ганеке: Жорж Лоран
- 2005 : Малювати чи кохатися (Peindre ou faire l'amour) Арно і Жан-Марі Лар'є: Вільям Лассер
- 2006 : Дублер (La doublure) Франсіса Вебера: П'єр Левассер
- 2006 : Сердечна згода (L'Entente Cordiale) Венсана де Брю: Жан-П'єр Муандро
- 2006 : Мій найкращий друг (Mon meilleur ami) Патріса Леконта: Франсуа Кост
- 2006 : Н (я і Наполеон) (Napoléon (et moi)) Паоло Вірці: Наполеон Бонапарт
- 2007 : Гість (L'invité) Лорана Буніка, за однойменною п'єсою Давіда Фарао: Жерар
- 2007 : Розмови з моїм садівником (Dialogue avec mon jardinier) Жана Бекера: художник на прізвисько Дюпенсо Le peintre dit Dupinceau
- 2007 : Друге дихання (Le Deuxième Souffle) Алена Корно: Ґюстав «Ґю» Мінда
- 2008 : MR-73 (MR-73) Олів'є Маршаля: Шнайдер
- 2008 : П'ятнадцять з половиною років (15 ans et demi) Тома Сорйо і Франсуа Дезанья: Філіп Ле Талек
- 2008 : Нас двоє (La Personne aux deux personnes) Ніколя&Бруно: Жан-Крістіан Раню
- 2009 : Я її любив (Je l'aimais) Забу Брайтман: П'єр
- 2010 : Послуга за послугу (Donnant, donnant) Ізабель Мерґо: Констан
- 2011 : Донька землекопа (La Fille du puisatier) Данієля Отея: Паскаль Аморетті
- 2011 : Випити море (La mer à boire) Жака Мейо: Жорж П'єре
- 2012 : Вартовий (Le Guetteur) Мікеле Плачідо
- 2012 : Жаппелю (Jappeloup) Крістіана Дюґея
- 2013 : Маріус (Marius) Данієля Отея: Сезар Олів'є
- 2013 : Фанні (Fanny) Данієля Отея: Сезар Олів'є
- 2017 : Блискучий (Le Brio) Івана Атталя: П'єр Мазард
- 2019 : Кафе бажань
Режисерська ред.
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118969951 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Discogs — 2000.
- Les anciens du Cours Florent — Курси Флоран.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Daniel Auteuil |
- Його пісні [ 12 січня 2014 у Wayback Machine.]