Олекса (Лесь) Іванович Бабський (псевдо.: «Сергій», «Вірний», «Гриць»; 1918, Поториця, Сокальський район, Львівська обл. — † 13 грудня 1944, Розжалів, Радехівський район, Львівська обл.) — український військовик, поручник УПА. Надрайонник провідник ОУН(р) Радехівщини.
| Олекса (Лесь) Бабський | |
|---|---|
| Поручник | |
| | |
| Референт СБ ОУНР Сокальської округи | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1918 Поториця, Сокальський район, Львівська область |
| Смерть | 13 грудня 1944 Розжалів, Радехівський район, Львівська область (Розжалівська облава) |
| Національність | Українець |
| Псевдо | «Сергій», «Вірний», «Гриць»" |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1937 - 1944 |
| Приналежність | Українська держава (1941) |
| Вид ЗС | Служба безпеки ОУНР УПА |
| Війни / битви | Друга Світова війна Розжалівська облава |
Життєпис ред.
Навчався в Поторицькій народній школі, де брав активну участь в громадському житті. Зокрема, був активним учасником протиалькогольного товариства «Відродження».
До 1930–х рр. працював в поторицькому кооперативі. Тоді ж вступив в ОУН(р).
У вересні 1932 року, вперше, заарештований поляками. 11–12 жовтня того ж року постає перед судом, засуджений до 5 років ув’язнення за приналежність до ОУН та поширення підпільних летючок і газети «Сурма». Відбував покарання в тюрмі у Вронках (Мазовецько воєводство, Польща). За амністією термін був скорочений, що дало можливість вийти на волю 3 січня 1936 р.
Після звільнення Олекса займає посаду Надрайонного провідника ОУН північно-західної Радехівщини.
У 1937–1938 рр. очолював у Поториці групу із трьох звен ОУН (15 осіб).
Легально працював дяком і диригентом в селі Ордів (Радехівський район), там одружився і осів на постійно.
З 1937 р. Лесь Бабський входив до бойової групи “Вовки”.
У 1938 р., вдруге заарештований. Відбував термін в львівській в’язниці «Бригідки». Вийшов на волю, як і більшість в’язнів, із падінням Польської Республіки у вересні, 1939 р.
Наприкінці 1939 року призначений замісником підрайонного провідника ОУН в Ордові.
1941 року стає курінним української міліції в Сокалі.
У 1942 р., Олекса перейшов на службу в центр німецької крайсу (округи) Кам’янку-Струмилову (тепер м.Кам’янка-Бузька), де командував охороною складів.
Від 1942 р. керував референтурою Служби безпеки ОУН Сокальської округи, а до квітня 1944 р. – також Белзькою округою. Користувався псевдонімом “Сергій”, а в другій половині 1944 р. – “Гриць”.
Для вдосконалення професійних навичок Бабський відбув двомісячний теоретичний і практичний курс при одній із вищих референтур СБ.
Під час Розжалівської облави 13 грудня 1944 року застрелився з соратниками в одному з бункерів, щоб живим не потрапити в руки ворога.
Посмертно Лесь Бабський—“Сергій” рішенням головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича підвищений до ступеня поручника з датою старшинства 1 грудня 1944 р.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Бойова група “Вовки” [ 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.