Василь Іванович Атаманюк | |
---|---|
Василь Атаманюк | |
Ім'я при народженні | Василь Атаманюк |
Псевдонім | Василь Яблуненко |
Народився | 14 березня 1897 смт Яблунів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина |
Помер | 3 листопада 1937 (40 років) Сандармох, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР |
Поховання | Сандармох |
Країна | Австро-Угорщина УНР СРСР |
Діяльність | письменник, поет, перекладач |
Alma mater | ЛНУ імені Івана Франка |
|
Васи́ль Іва́нович Атаманю́к (14 березня 1897, містечко (нині смт) Яблунів, Косівського району Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, Сандармох) — український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — Василь Яблуненко. Жертва Сталінського терору.
Брат Михайла Атаманюка.
Біографія ред.
Народився у бідній селянській родині.
У 1909—1915 роках навчався в Коломийській гімназії. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського університету.
У роки Першої світової війни служив в австрійській армії (від 1915). Пройшов військовий вишкіл разом із українськими січовими стрільцями. Був перекладачем у Пресбюро, згодом — у легіоні Українських січових стрільців.
1918—1921 мешкав у Катеринославі (нині Дніпро). Належав до партії боротьбистів. За Центральної Ради працював секретарем місцевої газети «Боротьба», завідувачем «трудової школи».
1922 переїхав до Києва, прилучився до літературної організації «Західна Україна».
Арешт, ув'язнення, розстріл ред.
Заарештовано 31 січня 1933 в Києві. В обвинувальному висновку органами ДПУ йому інкриміновано такий злочин:
Письменника звинувачували в тому, що він вів «активну контрреволюційну діяльність, спрямовану на повалення радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки».
Вимучений на допитах тортурами Атаманюк вимушено визнав себе винним і звів на себе й на деяких інших письменників наклеп.
Судової трійкою при колегії ОДПУ УРСР 1 жовтня 1933 засуджений за ст. 54-11 КК УРСР на 5 років ВТТ.
1 жовтня 1933 «судовою трійкою» при колегії ОДПУ УРСР засуджено за ст. 54-11 Кримінального кодексу УРСР («участь у контрреволюційній організації») на п'ять років ув'язнення. Перебуваючи в концтаборі «Карлаг» і в «Соловках», звернувся 1 березня 1935 із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в Москві. У листі писав;
Прохання про помилування надіслав і до Йосифа Сталіна (19 травня 1937) та Андрія Вишинського (29 травня 1937). Проте вони не полегшили його долі. Навпаки, Трійка 9 жовтня 1937 винесла йому новий вирок: «Атаманюка-Яблуненка Василя Івановича розстріляти». Розстріляний в Карельської АРСР (Сандармох) 3 листопада 1937. Радянська історіографія згодом, як це часто робилося у подібних випадках щодо репресованих, роком смерті поета подавала вигаданий рік — 1940.
Реабілітований посмертно (1965). Іменем Атаманюка названо одну з вулиць Коломиї.
Творчість ред.
Перший друкований твір — вірш «Лист малого синка до батька на війну» — з'явився 1915. Перша поетична збірка «Як сурми заграли до бою» (Відень, 1916) мала антивоєнне спрямування. Вірші, оповідання, переклади та літературно-критичні статті друкував у газетах і журналах «Український пролетар», «Вісті», «Більшовик», «Пролетарська правда» та ін.
Згодом вийшли друком:
- Збірки поезій:
- Чари кохання (1921)
- Хвилі життя (1922) [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Жовтень (1924)
- Дума про Степана Мельничука (1924)
- Галичина (1925)
- Зажурені флояри (1928)
- За Збручем грози (1930) [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Збірки оповідань:
- Тяжкі роки (1930) [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Батіг і багнет (1932)
- Крізь кривду і кров (1932).
У цих збірках Атаманюк відобразив болі й страждання західноукраїнських селян в умовах польського-шляхетського гніту, наростання революційних настроїв, духовну спорідненість західних і східних українців. Повісті «Тяжкі роки», «Батіг і багнет» і «Крізь кривду і кров» були останніми.
Василь Атаманюк-Яблуненко видав близько десятка збірок віршів і творів для дітей.
Як перекладач видав антологію «Нова єврейська поезія» (1923).
Упорядкував збірники:
- Сатира і гумор (1926)
- Літературні пародії (1927) [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Революційні пісні Західної України (1928)
- Революційна поезія Західної України (1930)
- Антологія західноукраїнської поезії (т. 1—3, 1930—1931).
Аудіозаписи творів ред.
Василь Атаманюк. "Ти моя...": https://www.youtube.com/watch?v=ADCsMVZD1n4
Твори в поетичних антологіях ред.
Василь Атаманюк // Сяйво білого тіла. Антологія української еротичної поезії. Упорядник Микола Сулима. Київ: Факт, 2008. С.77-104.
Видання ред.
- Хвилі життя: поезії. — Катеринослав, 1922. — 70 с. [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Мужицька арифметика : сцена на 1 дію : інсценізація оповідання Ст. Васильченка. — 2-ге вид. — Київ : Книгоспілка, 1927. — 13, [3] с.
- За Збручем грози : поезії : рими й ритми. — Харків ; Київ : Держ. вид-во України, 1930. — 135, [5] с.
- На кордоні: оповідання. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 87 с. — (Масова художня бібліотечка) [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.].
- Тяжкі роки: оповідання. — Харків ; Одеса: Держ. вид-во України, 1930. — 64 с. — (Масова художня бібліотечка) [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.].
- Між меж і ґрат : вибр. поезії. — Київ : Маса, 1931. — 95, [9] с.
- Літературні пародії : шаржі, епіграми, акростихи, фейлетони, гуморески, афоризми й карикатури : збірник / упорядкував В. Атаманюк. — Київ : Маса, 1927. — 248 с., 5 л. іл. [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Атаманюк В. Твори. Кн. 2 : Хвилі життя : поезії / Атаманюк Василь. — Катеринослав : б. в., 1922. — 70 с [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ «Список граждан, расстрелянных в Ленинграде, вне Ленинграда и впоследствии реабилитированных» (том 6 «Ленінградський мартиролог»), том 6 [ 17 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Погребенник Ф. «…З порога смерті…: Письменники України — жертви сталінських репресій» // Літературна Україна № 19(4428), 9 травня 1991 р. — С. 8.
- Атаманюк Василь Іванович. //Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- вул. Василя Атаманюка на Google Maps.
Література ред.
- Арсенич П. І. Атаманюк Василь Іванович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 97.
- Арсенич П. І. Атаманюк Василь Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 775—776. — ISBN 966-02-2075-8.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 1. — С. 76.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 13.
- З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій / Авт. кол. : Бойко Л. С. та ін. — К. : Радянський письменник, 1991. — Вип. І / Упоряд. О. Г. Мусієнко. — 494 с. — С. 48—50.
Посилання ред.
- Василь Атаманюк в Електронній бібліотеці «Культура України»
- Надія Степула. Атаманюк-Яблуненко передбачив свою долю [ 25 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода.
- Андрій Безсмертний-Анзіміров (16 березня 2015). . Україна Incognita. Архів оригіналу за 15 березня 2017.