Артюр Грюмьо (фр. Arthur Grumiaux; 1921—1986) — бельгійський скрипаль і музичний педагог.
| Артюр Грюмьо | |
|---|---|
| фр. Arthur Grumiaux | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 21 березня 1921[…] |
| Місце народження | Villers-Perwind, Ле Бон Вілер, Arrondissement of Charleroid, Ено, Бельгія |
| Дата смерті | 16 жовтня 1986[…] (65 років) |
| Місце смерті | Брюссель, Бельгія |
| Поховання | Maredsous Abbeyd |
| Громадянство | Бельгія |
| Професії | піаніст, музичний педагог, викладач університету |
| Освіта | Королівська консерваторія в Брюсселі |
| Вчителі | Alfred Duboisd і Джордже Енеску |
| Інструменти | фортепіано і скрипка |
| Жанри | класична музика |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія і творчість ред.
Артур Грюмьо був одним з останніх значних представників франко-бельгійської школи скрипки. Виходець з робітничої родини, він отримав свої перші уроки гри на фортепіано та скрипці від свого дідуся у віці чотирьох років. У шість років він відвідав консерваторію Шарлеруа і виграв перші призи для скрипки і фортепіано у віці одинадцяти років. Потім він навчався в Брюссельській консерваторії в майстер-класі учня Ізаї Ежена Альфреда Дюбуа. У 1936 році він завершив навчання у Джордже Енеску в Парижі.
У 1939 році він отримав премію імені В'єтана і Прюм. Під час Другої світової війни він перервав свою сольну кар'єру і присвятив себе головним чином камерній музиці. Після закінчення війни почалося його сходження в Західній Європі, в 1951 році він подорожував по США. У 1949 році він змінив свого вчителя Дюбуа в Брюссельській консерваторії. Будучи учителем гри на скрипці, він приділяв особливу увагу формулюванню і якості звуку в грі своїх учнів. Він очікував від своїх учнів найвищого рівня техніки і працював з ними, щоб знайти найкраще можливе рішення для індивідуального стилю кожного учня.
Його музичне партнерство з румунською піаністкою Кларою Хаскіл було для Грюмьо однією з найбільших удач у його житті; подальші еталонні записи камерних музичних творів були зроблені у співпраці з піаністом Дінор Варсі та піаністами Полом Кросслі і Дьордь Шебеком.
Його репертуар включав в себе всі основні концерти класичної скрипкової музики, а також концерти класичного модернізму. Він зробив безліч записів під лейблом Philips. Повні сонати Бетховена і Моцарта з Кларою Хаскіл є легендарними, так само як сонати і партити для скрипки соло Баха і записи концерту Бетховена з різними оркестрами, концертів Моцарта і Берг-Віолінконцерта. У тріо Грюмьо (Артур Грюмьо, Жорж Янзер, Єва Чако) він зіграв всі тріо Бетховена і Моцарта.
Технічним унікумом є запис сонати для скрипки і фортепіано Моцарта, в 1959 році він грав на обох інструментах в процесі відтворення.
Грюмьо володів «Тицианом» Антоніо Страдіварі, але в основному виступав на своїй Гварнері.
Навчався в консерваторіях Шарлеруа і Брюсселя, брав приватні уроки у Джордже Енеску в Парижі. Перший концерт дав у Брюссельському Палаці мистецтв з оркестром під керуванням Шарля Мюнша (1939). В репертуарі Грюмьо були твори Генделя, Й. С. Баха, Й. Гайдна, Моцарта, Бетховена, Мендельсона, Роберта Шумана, Шуберта, Мусоргського, Чайковського, Брамса, А.Берга, Бартока, Стравинського. Виступав і записував диски з піаністами Кларою Хаскіл, Клаудіо Аррау, Джералд Муром, клавесиністки Крістіаной Жакот, диригентами Коліном Девісом, Бернардом Гайтінком, Реймондом Леппард і ін. Артюр Грюмьо був музичний педагог великого скрипаля Ієгуді Менухіна.
Визнання ред.
У 1972 отримав титул барона.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica