www.wikidata.uk-ua.nina.az

Геологія Марсу Ареоло гія 2 геологія Марса наука що вивчає поверхню кору і внутрішню структуру Марса Особлива увага прид

Геологія Марсу

Ареоло́гія (геологія Марса) — наука, що вивчає поверхню, кору і внутрішню структуру Марса. Особлива увага приділяється складу, структурі, історії та фізичним процесам, що сформували планету. Дана галузь науки аналогічна земній геології. В планетології поняття геологія включає вивчення твердої складової планет і їх супутників. Даний термін включає аспекти геофізики, геохімії, мінералогії, геодезії і картографії. В англійській мові термін «areology» (від грец. Arēs — Марс) вважається неологізмом, іноді вживається як синонім для «Geology of Mars» у науково-популярних джерелах і в науковій фантастиці (наприклад, у Марсіанській трилогії Кіма Стенлі Робінсона), але професійними геологами і планетологами цей термін використовується вкрай рідко[неавторитетне джерело][відсутнє в джерелі].

Generalised geological map of Mars

Загальний опис ред.

У минулому на Марсі, як і на Землі, відбувався рух літосферних плит. Це підтверджується особливостями магнітного поля Марса, місцями розташування деяких вулканів, наприклад, в провінції Фарсіда, а також формою долини Маринер.

Mars - Geologic Map (USGS; July 14, 2014) (Full Image).

Сучасний стан справ, коли вулкани можуть існувати набагато більш тривалий час, ніж на Землі, і досягати велетенських розмірів, говорить про те, що зараз такий рух швидше відсутній. На користь цього свідчить той факт, що щитові вулкани зростають у результаті повторних вивержень з одного і того ж жерла протягом тривалого часу. На Землі через рух літосферних плит вулканічні точки постійно змінювали своє положення, що обмежувало зростання щитових вулканів і, можливо, не дозволяло досягти їм такої висоти, як на Марсі. З іншого боку, різниця в максимальній висоті вулканів може пояснюватися тим, що через меншу силу тяжіння на Марсі можлива побудова вищих структур, котрі не обвалилися б під власною вагою.

Можливо, на планеті є слабка тектонічна активність, що приводить до утворення спостережуваних з орбіти пологих каньйон ів.

Порівняння будови Марса та інших планет земної групи..

Сучасні моделі внутрішньої будови Марса припускають, що Марс складається з кори з середньою товщиною 50 км (максимальна оцінка 125 км), силікатної мантії і ядра радіусом 1480 км-1800 км. Густина речовини в центрі планети повинна досягати 8,5 г/см³. Ядро частково рідке і складається в основному із заліза з домішкою 14—18 % (за масою) сірки, причому вміст легких елементів вдвічі вище, ніж в ядрі Землі. Згідно з сучасними оцінками, формування ядра збіглося з періодом раннього вулканізму і тривало близько мільярда років. Приблизно водночас зайняло часткове плавлення мантійних силікатів. Через меншої сили тяжіння на Марсі діапазон тисків у мантії Марса набагато менше, ніж на Землі, а значить, в ній менше фазових переходів. Передбачається, що фазовий перехід олівіну в шпінелевих модифікацію починається на досить великих глибинах — 800 км (400 км на Землі). Характер рельєфу та інші ознаки дозволяють припустити наявність астеносфери, що складається із зон частково розплавленого речовини. Для некоторых районов Марса составлена подробная геологическая карта.

Глобальна мозаїка з 102 знімків, отриманих штучним супутником Марса «Вікінг-1» 22 лютого 1980.

Згідно зі спостереженнями з орбіти і аналізу колекції марсіанських метеоритів, поверхня Марса складається головним чином з базальту. Є деякі підстави припускати, що на частині марсіанської поверхні матеріал є більш кварцовим, ніж звичайний базальт, і може бути подібний андезитним каменям на Землі. Однак ці ж спостереження можна тлумачити на користь наявності кварцового скла. Значна частина більш глибокого шару складається з зернистого пилу оксиду заліза.

Магнітне поле ред.

У Марса було зафіксовано слабке магнітне поле.

Згідно показів магнетометрів станцій «Марс-2» і «Марс-3», напруженість магнітного поля на екваторі становить близько 60 гам, на полюсі 120 гам, що в 500 разів слабше земного. За даними АМС «Марс-5», напруженість магнітного поля на екваторі становила120 гамм, що в 500 раз слабше земного. За даними АМС «Марс-5», напруженість магнітного поля на екваторі становила 64 гами, а магнітний момент планетарного диполя — 2,4× 1022 Ерстед ·см2.

Магнітне поле Марса.

Магнітне поле Марса вкрай нестійке, в різних точках планети його напруженість може відрізнятися в 1,5-2 разів, а магнітні полюси не збігаються з фізичними. Це говорить про те, що залізне ядро Марса перебуває у порівняльній нерухомості відносно до його кори, тобто механізм планетарного динамо, відповідальний за магнітне поле Землі, на Марсі не працює. Хоча на Марсі немає стійкого всепланетного магнітного поля, спостереження показали, що частини планетної кори намагнічені і що спостерігалася зміна магнітних полюсів цих частин в минулому. Намагніченість даних частин виявилася схожою на смугові магнітні аномалії у світовому океані.

З теорії, опублікованої 1999 року й перевіреної 2005 року (за допомогою безпілотної станції «Марс Глобал Сервейор»), ці смуги демонструють тектоніку плит 4 мільярди років тому — до того, як динамо-машина планети припинила виконувати свою функцію, що послужило причиною різкого ослаблення магнітного поля. Причини такого різкого ослаблення неясні. Існує припущення, що функціонування динамо-машини 4 млрд. років тому пояснюється наявністю астероїда, який обертався на відстані 50-75 тисяч кілометрів навколо Марса і викликав нестабільність в його ядрі. Потім астероїд знизився до межі Роша і зруйнувався. Тим не менш, це пояснення саме містить неясні моменти й оскаржується в науковому співтоваристві.

Ареологічна історія ред.

Згідно з однією з гіпотез, в далекому минулому в результаті зіткнення з великим небесним тілом сталася зупинка обертання ядра, а також втрата основного обсягу атмосфери. Втрата легких атомів і молекул з атмосфери — наслідок слабкого тяжіння Марса. Вважається, що втрата магнітного поля сталася близько 4 млрд. років тому. Внаслідок слабкості магнітного поля сонячний вітер практично безперешкодно потрапляє в атмосферу Марса, і багато з фотохімічних реакцій під дією сонячної радіації, які на Землі відбуваються в іоносфері і вище, на Марсі можуть спостерігатися практично біля самої його поверхні.

Ареологічну історію Марса поділяють на донойський час та три періоди: нойський, гесперійський та амазонський.

  • Донойський час: від утворення планети до 4,18–4,08 млрд років тому. Тоді Марс мав магнітне поле. Наприкінці того часу з'явилися низовини північної полярної області.
  • Нойський період: від 4,18–4,08 до 3,74–3,50 млрд років тому. Поділений на 3 епохи (ранньонойську, середньонойську та пізньонойську). На початку періоду відбувалося інтенсивне астероїдне бомбардування; з'явилися басейни рівнин Еллада та Аргір. Пізніше розпочався ріст вулканічного нагір'я Тарсис. Інтенсивно формувалися річкові долини.
  • Гесперійський період: від 3,74–3,50 до 3,46–2,0 млрд років тому. Поділений на 2 епохи. На початку періоду йшло активне рифтоутворення в долинах Марінера та лабіринті Ночі. Тривали вулканічні виверження (зокрема, на нагір'ї Елізій). З'явилися річкові русла, що впадають у рівнину Хриса.
  • Амазонський період: від 3,46–2,0 млрд років тому до сьогодні. Поділений на 3 епохи. На початку періоду — інтенсивне заповнення осадами північних низовин, а наприкінці — утворення шаруватих відкладень у полярних областях. Протягом більшої частини періоду тривали виверження вулканів Тарсиса та Елізія.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. P. Zasada (2013) Generalised Geological Map of Mars, 1:140.000.000, Source Link [ 14 лютого 2015 у Wayback Machine.].
  2. А. Я. Радзгвілл. . Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 березня 2019. 
  3. Greeley, Ronald. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-412-05181-8.
  4. Quinion, M. (1996). World Wide Words Website, http://www.worldwidewords.org/turnsofphrase/tp-are1.htm [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.].
  5. Carr, M.H., USGS, Personal Communication, September 13, 2010.
  6. Greeley, Ronald (1993). Planetary landscapes (вид. 2nd). New York: Chapman & Hall. с. 1. ISBN 0-412-05181-8. 
  7. NASA (12 жовтня 2005). Plate Tectonics on Mars. ???. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 24 серпня 2011. 
  8. Tanaka, Kenneth L.;Skinner, James A., Jr.; Dohm, James M.; Irwin, Rossman P., III; Kolb, Eric J.; Fortezzo, Corey M.; Platz, Thomas; Michael, Gregory G.; Hare, Trent M. (14 липня 2014). . USGS. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 22 липня 2014. 
  9. Krisch, Joshua A. (22 липня 2014). . New York Times. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 22 липня 2014. 
  10. Staff (14 липня 2014). . USGS. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 22 липня 2014. 
  11. ↑ Максименко, Анатолий Васильевич. Марс. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 березня 2011. 
  12. Космос-журнал: Тектонические плиты Марса [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.].
  13. ↑ Jacqué, Dave (26 вересня 2003). APS X-rays reveal secrets of Mars' core. Argonne National Laboratory. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 1 липня 2006. 
  14. ↑ Rivoldini A. et al. (June 2011). Geodesy constraints on the interior structure and composition of Mars. Icarus 213 (2): 451–472. Bibcode:2011Icar..213..451R. doi:10.1016/j.icarus.2011.03.024. 
  15. Внутреннее строение. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 27 березня 2011. 
  16. Leslie F. Bleamaster, David A. Crown. Geologic Map of Eastern Hellas Planitia Region (англ.). U.S. Department of the Interior. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 березня 2011. 
  17. Christensen P. R. et al. (27 червня 2003). Morphology and Composition of the Surface of Mars: Mars Odyssey THEMIS Results. Science 300 (5628): 2056–2061. PMID 12791998. doi:10.1126/science.1080885. 
  18. Golombek M. P. (27 червня 2003). The Surface of Mars: Not Just Dust and Rocks. Science 300 (5628): 2043–2044. PMID 12829771. doi:10.1126/science.1082927. 
  19. Бронштэн В. А., 1977, с. 90-91.
  20. Valentine, Theresa; Amde, Lishan (9 листопада 2006). Magnetic Fields and Mars. Mars Global Surveyor @ NASA. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 17 липня 2009. 
  21. . Архів оригіналу за 12 серпня 2009. Процитовано 1 червня 2015. 
  22. New Map Provides More Evidence Mars Once Like Earth. NASA/Goddard Space Flight Center. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 17 березня 2006. 
  23. Jafar Arkani-Hamed. Did tidal deformation power the core dynamo of Mars? : [ ][англ.] // Icarus. — 2009. — Vol. 201. — P. 31—43. — DOI:10.1016/j.icarus.2009.01.005.
  24. Марс приобрёл и потерял магнитное поле из-за астероида. MEMBRANA. 25 липня 2008. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 7 серпня 2011. 
  25. . Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 1 червня 2015. 
  26. ↑ Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — ISBN 978-0-444-59425-9. — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Areolo giya 2 geologiya Marsa nauka sho vivchaye poverhnyu koru i vnutrishnyu strukturu Marsa Osobliva uvaga pridilyayetsya skladu strukturi istoriyi ta fizichnim procesam sho sformuvali planetu Dana galuz nauki analogichna zemnij geologiyi V planetologiyi ponyattya geologiya vklyuchaye vivchennya tverdoyi skladovoyi planet i yih suputnikiv Danij termin vklyuchaye aspekti geofiziki geohimiyi mineralogiyi geodeziyi i kartografiyi 3 V anglijskij movi termin areology vid grec Ares Mars vvazhayetsya neologizmom inodi vzhivayetsya yak sinonim dlya Geology of Mars u naukovo populyarnih dzherelah i v naukovij fantastici napriklad u Marsianskij trilogiyi Kima Stenli Robinsona 4 ale profesijnimi geologami i planetologami cej termin vikoristovuyetsya vkraj ridko 5 neavtoritetne dzherelo 6 vidsutnye v dzhereli Generalised geological map of Mars 1 Zmist 1 Zagalnij opis 2 Magnitne pole 3 Areologichna istoriya 4 Div takozh 5 Primitki Zagalnij opis red U minulomu na Marsi yak i na Zemli vidbuvavsya ruh litosfernih plit Ce pidtverdzhuyetsya osoblivostyami magnitnogo polya Marsa miscyami roztashuvannya deyakih vulkaniv napriklad v provinciyi Farsida a takozh formoyu dolini Mariner 7 Geologichna karta Marsa Mars Geologic Map USGS July 14 2014 Full Image 8 9 10 Suchasnij stan sprav koli vulkani mozhut isnuvati nabagato bilsh trivalij chas nizh na Zemli i dosyagati veletenskih rozmiriv govorit pro te sho zaraz takij ruh shvidshe vidsutnij Na korist cogo svidchit toj fakt sho shitovi vulkani zrostayut u rezultati povtornih viverzhen z odnogo i togo zh zherla protyagom trivalogo chasu Na Zemli cherez ruh litosfernih plit vulkanichni tochki postijno zminyuvali svoye polozhennya sho obmezhuvalo zrostannya shitovih vulkaniv i mozhlivo ne dozvolyalo dosyagti yim takoyi visoti yak na Marsi Z inshogo boku riznicya v maksimalnij visoti vulkaniv mozhe poyasnyuvatisya tim sho cherez menshu silu tyazhinnya na Marsi mozhliva pobudova vishih struktur kotri ne obvalilisya b pid vlasnoyu vagoyu 11 Mozhlivo na planeti ye slabka tektonichna aktivnist sho privodit do utvorennya sposterezhuvanih z orbiti pologih kanjon iv 12 Porivnyannya budovi Marsa ta inshih planet zemnoyi grupi Suchasni modeli vnutrishnoyi budovi Marsa pripuskayut sho Mars skladayetsya z kori z serednoyu tovshinoyu 50 km maksimalna ocinka 125 km 13 silikatnoyi mantiyi i yadra radiusom 1480 km 13 1800 km 14 Gustina rechovini v centri planeti povinna dosyagati 8 5 g sm Yadro chastkovo ridke i skladayetsya v osnovnomu iz zaliza z domishkoyu 14 18 za masoyu sirki 14 prichomu vmist legkih elementiv vdvichi vishe nizh v yadri Zemli Zgidno z suchasnimi ocinkami formuvannya yadra zbiglosya z periodom rannogo vulkanizmu i trivalo blizko milyarda rokiv Priblizno vodnochas zajnyalo chastkove plavlennya mantijnih silikativ 11 Cherez menshoyi sili tyazhinnya na Marsi diapazon tiskiv u mantiyi Marsa nabagato menshe nizh na Zemli a znachit v nij menshe fazovih perehodiv Peredbachayetsya sho fazovij perehid olivinu v shpinelevih modifikaciyu pochinayetsya na dosit velikih glibinah 800 km 400 km na Zemli Harakter relyefu ta inshi oznaki dozvolyayut pripustiti nayavnist astenosferi sho skladayetsya iz zon chastkovo rozplavlenogo rechovini 15 Dlya nekotoryh rajonov Marsa sostavlena podrobnaya geologicheskaya karta 16 Globalna mozayika z 102 znimkiv otrimanih shtuchnim suputnikom Marsa Viking 1 22 lyutogo 1980 Zgidno zi sposterezhennyami z orbiti i analizu kolekciyi marsianskih meteoritiv poverhnya Marsa skladayetsya golovnim chinom z bazaltu Ye deyaki pidstavi pripuskati sho na chastini marsianskoyi poverhni material ye bilsh kvarcovim nizh zvichajnij bazalt i mozhe buti podibnij andezitnim kamenyam na Zemli Odnak ci zh sposterezhennya mozhna tlumachiti na korist nayavnosti kvarcovogo skla Znachna chastina bilsh glibokogo sharu skladayetsya z zernistogo pilu oksidu zaliza 17 18 Magnitne pole red U Marsa bulo zafiksovano slabke magnitne pole Zgidno pokaziv magnetometriv stancij Mars 2 i Mars 3 napruzhenist magnitnogo polya na ekvatori stanovit blizko 60 gam na polyusi 120 gam sho v 500 raziv slabshe zemnogo Za danimi AMS Mars 5 napruzhenist magnitnogo polya na ekvatori stanovila120 gamm sho v 500 raz slabshe zemnogo Za danimi AMS Mars 5 napruzhenist magnitnogo polya na ekvatori stanovila 64 gami a magnitnij moment planetarnogo dipolya 2 4 1022 Ersted sm2 19 Magnitne pole Marsa Magnitne pole Marsa vkraj nestijke v riznih tochkah planeti jogo napruzhenist mozhe vidriznyatisya v 1 5 2 raziv a magnitni polyusi ne zbigayutsya z fizichnimi Ce govorit pro te sho zalizne yadro Marsa perebuvaye u porivnyalnij neruhomosti vidnosno do jogo kori tobto mehanizm planetarnogo dinamo vidpovidalnij za magnitne pole Zemli na Marsi ne pracyuye Hocha na Marsi nemaye stijkogo vseplanetnogo magnitnogo polya 20 sposterezhennya pokazali sho chastini planetnoyi kori namagnicheni i sho sposterigalasya zmina magnitnih polyusiv cih chastin v minulomu Namagnichenist danih chastin viyavilasya shozhoyu na smugovi magnitni anomaliyi u svitovomu okeani 21 Z teoriyi opublikovanoyi 1999 roku j perevirenoyi 2005 roku za dopomogoyu bezpilotnoyi stanciyi Mars Global Servejor ci smugi demonstruyut tektoniku plit 4 milyardi rokiv tomu do togo yak dinamo mashina planeti pripinila vikonuvati svoyu funkciyu sho posluzhilo prichinoyu rizkogo oslablennya magnitnogo polya 22 Prichini takogo rizkogo oslablennya neyasni Isnuye pripushennya sho funkcionuvannya dinamo mashini 4 mlrd rokiv tomu poyasnyuyetsya nayavnistyu asteroyida yakij obertavsya na vidstani 50 75 tisyach kilometriv navkolo Marsa i viklikav nestabilnist v jogo yadri Potim asteroyid znizivsya do mezhi Rosha i zrujnuvavsya 23 Tim ne mensh ce poyasnennya same mistit neyasni momenti j oskarzhuyetsya v naukovomu spivtovaristvi 24 Areologichna istoriya red Zgidno z odniyeyu z gipotez v dalekomu minulomu v rezultati zitknennya z velikim nebesnim tilom stalasya zupinka obertannya yadra 25 a takozh vtrata osnovnogo obsyagu atmosferi Vtrata legkih atomiv i molekul z atmosferi naslidok slabkogo tyazhinnya Marsa Vvazhayetsya sho vtrata magnitnogo polya stalasya blizko 4 mlrd rokiv tomu Vnaslidok slabkosti magnitnogo polya sonyachnij viter praktichno bezpereshkodno potraplyaye v atmosferu Marsa i bagato z fotohimichnih reakcij pid diyeyu sonyachnoyi radiaciyi yaki na Zemli vidbuvayutsya v ionosferi i vishe na Marsi mozhut sposterigatisya praktichno bilya samoyi jogo poverhni Areologichnu istoriyu Marsa podilyayut na donojskij chas ta tri periodi nojskij gesperijskij ta amazonskij 26 Donojskij chas vid utvorennya planeti do 4 18 4 08 mlrd rokiv tomu Todi Mars mav magnitne pole Naprikinci togo chasu z yavilisya nizovini pivnichnoyi polyarnoyi oblasti Nojskij period vid 4 18 4 08 do 3 74 3 50 mlrd rokiv tomu Podilenij na 3 epohi rannonojsku serednonojsku ta piznonojsku Na pochatku periodu vidbuvalosya intensivne asteroyidne bombarduvannya z yavilisya basejni rivnin Ellada ta Argir Piznishe rozpochavsya rist vulkanichnogo nagir ya Tarsis Intensivno formuvalisya richkovi dolini Gesperijskij period vid 3 74 3 50 do 3 46 2 0 mlrd rokiv tomu Podilenij na 2 epohi Na pochatku periodu jshlo aktivne riftoutvorennya v dolinah Marinera ta labirinti Nochi Trivali vulkanichni viverzhennya zokrema na nagir yi Elizij Z yavilisya richkovi rusla sho vpadayut u rivninu Hrisa Amazonskij period vid 3 46 2 0 mlrd rokiv tomu do sogodni Podilenij na 3 epohi Na pochatku periodu intensivne zapovnennya osadami pivnichnih nizovin a naprikinci utvorennya sharuvatih vidkladen u polyarnih oblastyah Protyagom bilshoyi chastini periodu trivali viverzhennya vulkaniv Tarsisa ta Eliziya 26 Div takozh red Areografiya Marsianski porodi Vulkanizm na MarsiPrimitki red P Zasada 2013 Generalised Geological Map of Mars 1 140 000 000 Source Link Arhivovano 14 lyutogo 2015 u Wayback Machine A Ya Radzgvill PLANETOLOGIYa Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Arhiv originalu za 9 serpnya 2020 Procitovano 15 bereznya 2019 Greeley Ronald Zagolovok ISBN 0 412 05181 8 Quinion M 1996 World Wide Words Website http www worldwidewords org turnsofphrase tp are1 htm Arhivovano 5 serpnya 2020 u Wayback Machine Carr M H USGS Personal Communication September 13 2010 Greeley Ronald 1993 Planetary landscapes vid 2nd New York Chapman amp Hall s 1 ISBN 0 412 05181 8 NASA 12 zhovtnya 2005 Plate Tectonics on Mars Arhiv originalu za 2 lyutogo 2012 Procitovano 24 serpnya 2011 Tanaka Kenneth L Skinner James A Jr Dohm James M Irwin Rossman P III Kolb Eric J Fortezzo Corey M Platz Thomas Michael Gregory G Hare Trent M 14 lipnya 2014 Geologic Map of Mars 2014 USGS Arhiv originalu za 21 listopada 2018 Procitovano 22 lipnya 2014 Krisch Joshua A 22 lipnya 2014 Brand New Look at the Face of Mars New York Times Arhiv originalu za 25 lipnya 2014 Procitovano 22 lipnya 2014 Staff 14 lipnya 2014 Mars Geologic map Video 00 56 USGS Arhiv originalu za 21 lipnya 2014 Procitovano 22 lipnya 2014 a b Maksimenko Anatolij Vasilevich Mars Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 28 bereznya 2011 Kosmos zhurnal Tektonicheskie plity Marsa Arhivovano 29 listopada 2014 u Wayback Machine a b Jacque Dave 26 veresnya 2003 APS X rays reveal secrets of Mars core Argonne National Laboratory Arhiv originalu za 15 grudnya 2012 Procitovano 1 lipnya 2006 a b Rivoldini A et al June 2011 Geodesy constraints on the interior structure and composition of Mars Icarus 213 2 451 472 Bibcode 2011Icar 213 451R doi 10 1016 j icarus 2011 03 024 Vnutrennee stroenie Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 27 bereznya 2011 Leslie F Bleamaster David A Crown Geologic Map of Eastern Hellas Planitia Region angl U S Department of the Interior Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 16 bereznya 2011 Christensen P R et al 27 chervnya 2003 Morphology and Composition of the Surface of Mars Mars Odyssey THEMIS Results Science 300 5628 2056 2061 PMID 12791998 doi 10 1126 science 1080885 Golombek M P 27 chervnya 2003 The Surface of Mars Not Just Dust and Rocks Science 300 5628 2043 2044 PMID 12829771 doi 10 1126 science 1082927 Bronshten V A 1977 s 90 91 Valentine Theresa Amde Lishan 9 listopada 2006 Magnetic Fields and Mars Mars Global Surveyor NASA Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 17 lipnya 2009 Douglas Isbell Bill Steigerwald Magnetic stripes preserve record of ancient Mars Mars Global Surveyor MAG ER Press Release 99 56 NASA Arhiv originalu za 12 serpnya 2009 Procitovano 1 chervnya 2015 New Map Provides More Evidence Mars Once Like Earth NASA Goddard Space Flight Center Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 17 bereznya 2006 Jafar Arkani Hamed Did tidal deformation power the core dynamo of Mars angl Icarus 2009 Vol 201 P 31 43 DOI 10 1016 j icarus 2009 01 005 Mars priobryol i poteryal magnitnoe pole iz za asteroida MEMBRANA 25 lipnya 2008 Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 7 serpnya 2011 Retrogradnyj asteroid mog vyzvat magnitnoe pole Marsa Arhiv originalu za 19 lyutogo 2014 Procitovano 1 chervnya 2015 a b Tanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Geologiya Marsu amp oldid 40744769