Антоніо Бе́рні (ісп. Delesio Antonio Berni; 14 травня 1905, Росаріо — 13 жовтня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський живописець, професор Національної академії мистецтв Аргентини; президент Товариства аргентинських художників.
| Антоніо Берні | |
|---|---|
| ісп. Delesio Antonio Berni | |
|
| |
| Народження | 14 травня 1905 Росаріо, Санта-Фе, Аргентина |
| Смерть | 13 жовтня 1981[…] (76 років) |
| Буенос-Айрес, Аргентина | |
| Поховання | цвинтар Ла-Чакарітаd |
| Країна | Аргентина |
| Жанр | портретний живописd і фігуративізм |
| Діяльність | художник, художник-гравер, скульптор, художник-монументаліст, візуальний митець, гравер |
| Напрямок | живопис, образотворче мистецтво, Образотворче мистецтво Аргентини і Argentine paintingd |
| Член | Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd і Академія витончених мистецтвd |
| | |
| Антоніо Берні у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 14 травня 1905 року в місті Росаріо (провінція Санта-Фе, Аргентина). У дев'ятирічному віці став учнем однієї аргентинської вітражної майстерні. Пізніше навчався живопису в спеціалізованому центрі, де був відзначений вчителями як «вундеркінд». У п'ятнадцятирічному віці його 17 робіт були виставлені в Салоні «Марі». До 1923 року його імпресіоністичні пейзажі були високо оцінені критиками газет «La Nación» і «La Prensa». Жокейський клуб «The Jockey Club of Rosario» нагородив митця стипендією на навчання в Європі і у 1926—1931 роках він навчався в Іспанії, Французькій республіці та Королівстві Італія.
Після повернення до Аргентини працював фотокореспондентом у міських нетрях Росаріо. Був настільки вражений побаченим, що докорінно змінив як свої життєві погляди, так і художній стиль — став членом комуністичної партії Апгентини і почав творити в манері соцреалізму.
Помер в Буенос-Айресі 13 жовтня 1981 року. Похований на цвинтарі Ла-Чакаріта.
Творчість ред.
Один з основоположників «нового реалізму» (соціальний реалізм, 1930-ті роки) в Аргентині. Виконав ряд розписів в Буенос-Айресі і Нью-Йорку (спільно з Д. Сікейросом, X. Кастаньїно та іншими) на теми життя і історії аргентинського народу, зокрема в Галеріас Пасіфікос «Боротьба людини з силами зла» (1946) та в Народному театрі в Буенос-Айресі. 1939 року оформив павільйон Аргентини на всесвітній виставці в Нью-Йорку.
В середині ХХ століття зазнав впливу модернізму. Твори:
- «Північ над світом» (1930-ті; художник створив образ народної мужності і скорботи, навіяний громадянською війною в Іспанії 1936—1939 років);
- «Новий чиказький спортивний клуб» (1937);
- «Лісоруби»;
- «Переїзд косарів»;
- «Різанина», «Мертві працівник», «Демонстрація», «Христос в гаражі» (1981) та інші.
Виконував дитячі портрети, графічні роботи.
Відзнаки ред.
Примітки ред.
- ↑ https://www.britannica.com/biography/Antonio-Berni
- ↑ https://data.bnf.fr/ark:/12148/cb14964364j
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Antonio Berni
- Antonio Berní // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2018. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00017785
- Museum of Modern Art online collection
- https://www.mfah.org/exhibitions/antonio-berni-juanito-and-ramona/
- ↑ Czech National Authority Database
Література ред.
- Берни (Berni), Антонио // Исскуство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия. / Советская энциклопедия. Москва. 1962. Том 1. С. 97.(рос.);
- Берни (Berni) Антонио // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Берни (Berni) Антонио // Латинская Америка: Энциклопедический справочник (в 2-х томах). / Советская энциклопедия. Москва. 1980. Том 1. С. 320. (рос.);
- Берни (Berni) Антонио // Популярная художественная энциклопедия. Архитектура • Живопись • Скульптура • Графика • Декораивное искусство" (в 2-х томах). / Советская энциклопедия. Москва. 1986. Том 1. С. 81. (рос.)