Антоно́вич Миха́йло Дми́трович (нар. 1910 — пом. літо 1954, Колима, за інш. даними осінь 1955) — український історик. Онук Володимира Антоновича, син Дмитра і Катерини Антоновичів, брат Марка Антоновича.
Антонович Михайло Дмитрович | |
---|---|
Народився | 1910 Флоренція, Королівство Італія |
Помер | 1955 або 1954 Норильськ, Красноярський край, РРФСР, СРСР або Колима |
Країна | Чехословаччина Німеччина |
Діяльність | історик |
Alma mater | Український вільний університет |
Галузь | історія |
Заклад | Вроцлавський університет Віденський університет |
Батько | Антонович Дмитро Володимирович |
Мати | Антонович Катерина Михайлівна |
Брати, сестри | Антонович Марко Дмитрович Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна |
Автограф | |
Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис Редагувати
Народився у Флоренції. Закінчив УВУ в Празі. 1930 року захистив докторську дисертацію «Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії». У 1935—1941 роках — науковий співпрацівник Українського наукового інституту в Берліні. Член Українського історико-філологічного товариства в Празі. Викладав в університетах Бреслау та Відня. Доцент Віденського університету.
Займав небайдужу позицію щодо майбутньої української держави. Так, 19 липня 1940 написав з Бреслау в листі батьку про ймовірність німецько-радянського збройного зіткнення і необхідність українцям бути готовими до перебігу подій на Сході.
1945 року заарештований у Парижі, за іншими даними в Берліні та депортований до СРСР. За свідченнями колишніх ув'язнених, до середини 1950-х років перебував у радянських концтаборах поблизу Норильська та Колими. Автор праць з української історії XVI—XIX століть, зокрема науково-популярних нарисів з історії України. Вважав, що колонізаційний процес освоєння українських земель є найважливішим та визначальним чинником української історії. Деякі праці Михайла Антоновича, у тому числі монографія про гетьмана Петра Сагайдачного, залишилися неопублікованими.
Загинув на Колимі влітку 1954 року, за іншими даними у концтаборі Каєркан біля Норильська, ймовірно в 1955.
Твори Редагувати
- Козацьке військо у Смоленській війні. Варшава, 1937
- Козацький проект Василя Капніста. «Сьогочасне й минуле», 1939, № 2
- Студії з часів Наливайка. Прага, 1941 [ 13 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Geschichte der Ukrainischen Staatlichkeit. В кн.: Handbuch der Ukraine. Leipzig, 1941
- Kultur der Ostslaven. Breslau, 1941
- Ukraine in Russischen Reiche (1764—1847). Wien, 1942
- Переяславська кампанія 1630 р. В кн.: Праці Українського історично-філологічного товариства у Празі, т. 5. Прага, 1944
- Історія України, кн. 1—4. Вінніпег, 1966.
Примітки Редагувати
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ . Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 31 липня 2012.
Джерела та література Редагувати
- Ясь О. В. Антонович Михайло Дмитрович [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 107. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Ю. М. Хорунжий. Антонович Михайло Дмитрович [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Література Редагувати
- Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917—1956. «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.», 1957, vol. 5/6, N 4 (18), 1/2(19/20)
- Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України. Мюнхен, 1959
- З династії славетних Антоновичів: Інтерв'ю Марка Антоновича для «Старожитностей». «Старожитності», 1993, № 19/24
- Тимощук В. Т. Спогади про Михайла Антоновича. «УІЖ», 1998, № 3
- Історія в бетон [М.Антонович]. «Зона», 1998, № 13
- Яременко В. І. Історик Михайло Антонович у спогадах в'язнів сталінських таборів. «УІЖ», 1998, № 3
- Історик Михайло Антонович за спогадами політв'язнів. «Зона», 1998, № 13.
- Історія України ХХ століття, хроніка подій [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Рудницький Б. Із спогадів про Михайла Дмитровича Антоновича / «Український історик», 1989, № 04 [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.]