www.wikidata.uk-ua.nina.az

Антимосковське повстання 1668 іноді українсько російська війна 1668 1 збройний виступ лівобережного козацтва на чолі з г

Антимосковське повстання 1668

Антимосковське повстання 1668 (іноді українсько-російська війна 1668) — збройний виступ лівобережного козацтва на чолі з гетьманом І.Брюховецьким супроти Московської держави.

Передумови Редагувати

Вибух повстання 1668 був викликаний цілим рядом чинників як у двосторонніх взаєминах керівництва Лівобережного Гетьманату з урядом московського царя Олексія Михайловича, так і в перебігу міжнародних процесів у регіоні. Передовсім загострення українсько-московських взаємин було спровоковано початком реалізації умов Московського договору 1665 (Московський статей 1665), укладеного гетьманом І.Брюховецьким з урядом Олексія Михайловича, зокрема положень щодо обкладання некозацького населення Гетьманату податками на користь царської скарбниці, суттєве збільшення царських військ в Україні та утримання їх коштом місцевого населення тощо. Потужним каталізатором зростання невдоволення політикою Московської держави щодо України стала інформація про завершення ініційованого відомим московським дипломатом, майбутнім начальником Посольського приказу А.Ордіним-Нащокіним процесу московсько-польського зближення, реалізованого в положеннях Андрусівського договору (перемир'я) 1667, що серед іншого передбачало закріплення територіального поділу козацької України по Дніпру, із підпорядкуванням Лівобережжя царській владі, а Правобережжя — польському королю. Як особисту образу І.Брюховецький розцінив намагання московської влади восени 1667 за його спиною нав'язати таємні зносини із правобережним гетьманом П.Дорошенком, обіцяючи йому в разі повернення під владу царя Олексія Михайловича визнання гетьманських прав і на Лівобережну Україну (Дипломатична місія стряпчого В.Тяпкіна).

Реагуючи на всі ці тривожні сигнали, на скликаній 19 січня 1668 таємній старшинській раді в Гадячі І.Брюховецький оголосив про розрив стосунків із Москвою і початок витіснення московських військ із Лівобережжя. Добившись від старшини підтримки свого задуму, лівобережний гетьман відправив посольство до османського султана Мегмеда IV, закликаючи Порту взяти Гетьманат під свою протекцію, аби бути гетьману «князем руським у Києві й перебувати в такому підданстві, як ось князь семиградський». Відправлене до Криму козацьке посольство мало добиватися в хана Аділ-Гірея Чобана військової допомоги. З метою узгодження своїх дій було нав'язано зносини і з правобережним гетьманом П.Дорошенком, котрий ще перед тим збройно виступив проти реалізації положень Андрусівського договору (перемир'я) 1667. Трохи згодом І.Брюховецький звернувся з гетьманськими універсалами до мешканців Лівобережжя, пояснюючи причини виступу проти Росії та закликаючи підніматися на боротьбу. Маючи надію на спільні дії з «нашими братами» із Правобережжя, гетьман прагнув також схилити до виступу населення Слобідської України, а також заручитися підтримкою очолюваних отаманом С.Разіним донських козаків.

Бойові дії Редагувати

Із початком лютого 1668 розпочалися бойові дії лівобережного козацтва, скеровані на витіснення з України московських військ. Спочатку козаки обложили московську залогу в Чернігові, згодом бойові дії розпочалися в Глухові, Новгороді-Сіверському, Стародубі та інших лівобережних містах. На Слобожанщині антимосковський виступ очолив харківський полковник Іван Сірко. Запорожці Урбановича 4 лютого осадили гарнізон Новгород-Сіверського, 5 лютого полки Сохи і Борони — Стародуба, потім Гадяча, Чернігова, Остра, Переяслава, Ніжина. Іван Самойлович і Дем'ян Ігнатович вісім місяців тримали в облозі у Чернігові гарнізон Андрія Толстого. Штурмуючі захопили замки у Стародубі, Глухові, Ніжині, Новгороді-Сіверському та Сосниці. Брюховецький діяв з винятковою жорстокістю як щодо московитів так і відносно ліберально налаштованих щодо Москви українців. Зокрема під час розправи над царськими військами у гетьманській резиденції дружину воєводи Євсея Огарьова зі знущаннями водили голою по місту опісля чого відрізали їй груди.

До середини березня від московської присутності вдалося звільнити переважну частину Лівобережжя, де під контролем царських воєвод залишилися лише Ніжин, Чернігів, Переяслав й Остер, залогам яких вдалося втриматися в облозі.

«Воєвод було вислано геть у Велику Росію, все в них позабиравши, з усіх полкових міст та замків, а де опиралися й озброювалися, там вибито і вигнано примусом»

Тим часом І.Сірко не зміг здобути Харків і на Слобожанщині повстання пішло на спад.

Вбивство Брюховецького Редагувати

Ще в 1667-му, під час переговорів щодо Андрусівського перемир'я, Ордин Нащокін запропонував усунути Брюховецького, аби схилити Дорошенка з його частиною Правобережжя до територій Москви.

Незважаючи на успіхи повстання, воно не змогло суттєво підняти авторитет І.Брюховецького і вища козацька старшина за його спиною запросила на Лівобережжя гетьмана П.Дорошенка. 17 червня 1668 під час проведення спільної ради правобережного і лівобережного козацтва представники останнього відмовилися визнавати владу свого регіментаря і жорстоко вбили І.Брюховецького[джерело?]. Гетьманом об'єднаної України було проголошено П.Дорошенка.

Вторгнення московських військ, поразка повстання Редагувати

Утім розвинути успіх далі П.Дорошенку не вдалося. Отримавши повідомлення про загрозу нападу на Правобережжя коронної армії, 18 липня 1668 він із більшою частиною правобережних полків відійшов із теренів Лівобережжя, залишивши гетьманом наказним Дем'яна Ігнатовича (Многогрішного). Організувати ефективну оборону краю від вторгнення московських військ на чолі з білгородським воєводою князем Г.Ромодановським Д.Ігнатовичу (Многогрішному) не вдалося і після здобуття останнім 25 вересня 1668 Чернігова під тиском старшини він пішов на переговори з московською стороною. Остаточно ж українсько-московський союз під протекцією царя Олексія Михайловича було відновлено на початку березня 1669 під час Глухівської ради, де було ухвалено т. зв. Глухівські статті 1669.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Горобець В.М., 2007, «Волимо царя східного…» Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту. — К.: Критика, 2007. — 464 с.: іл. ISBN 966-7679-89-6.
  2. Кривошея В.В., 2008, Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД ім. Ф. Ф. Кураса, 2008. — 451.
  3. ↑ Горобець, 2003, с. 161-162.
  4. Величко С. В., 1991, Величко С. В. Літопис. Т. 2. / Пер. з книжної української мови, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 642 с. ISBN 5-308-00315-7.
  5. . resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 23 травня 2021. 

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Antimoskovske povstannya 1668 inodi ukrayinsko rosijska vijna 1668 1 zbrojnij vistup livoberezhnogo kozactva na choli z getmanom I Bryuhoveckim suproti Moskovskoyi derzhavi Zmist 1 Peredumovi 2 Bojovi diyi 3 Vbivstvo Bryuhoveckogo 4 Vtorgnennya moskovskih vijsk porazka povstannya 5 Div takozh 6 Primitki 7 LiteraturaPeredumovi RedaguvatiVibuh povstannya 1668 buv viklikanij cilim ryadom chinnikiv yak u dvostoronnih vzayeminah kerivnictva Livoberezhnogo Getmanatu z uryadom moskovskogo carya Oleksiya Mihajlovicha tak i v perebigu mizhnarodnih procesiv u regioni Peredovsim zagostrennya ukrayinsko moskovskih vzayemin bulo sprovokovano pochatkom realizaciyi umov Moskovskogo dogovoru 1665 Moskovskij statej 1665 ukladenogo getmanom I Bryuhoveckim z uryadom Oleksiya Mihajlovicha zokrema polozhen shodo obkladannya nekozackogo naselennya Getmanatu podatkami na korist carskoyi skarbnici suttyeve zbilshennya carskih vijsk v Ukrayini ta utrimannya yih koshtom miscevogo naselennya tosho Potuzhnim katalizatorom zrostannya nevdovolennya politikoyu Moskovskoyi derzhavi shodo Ukrayini stala informaciya pro zavershennya inicijovanogo vidomim moskovskim diplomatom majbutnim nachalnikom Posolskogo prikazu A Ordinim Nashokinim procesu moskovsko polskogo zblizhennya realizovanogo v polozhennyah Andrusivskogo dogovoru peremir ya 1667 sho sered inshogo peredbachalo zakriplennya teritorialnogo podilu kozackoyi Ukrayini po Dnipru iz pidporyadkuvannyam Livoberezhzhya carskij vladi a Pravoberezhzhya polskomu korolyu Yak osobistu obrazu I Bryuhoveckij rozciniv namagannya moskovskoyi vladi voseni 1667 za jogo spinoyu nav yazati tayemni znosini iz pravoberezhnim getmanom P Doroshenkom obicyayuchi jomu v razi povernennya pid vladu carya Oleksiya Mihajlovicha viznannya getmanskih prav i na Livoberezhnu Ukrayinu Diplomatichna misiya stryapchogo V Tyapkina Reaguyuchi na vsi ci trivozhni signali na sklikanij 19 sichnya 1668 tayemnij starshinskij radi v Gadyachi I Bryuhoveckij ogolosiv pro rozriv stosunkiv iz Moskvoyu i pochatok vitisnennya moskovskih vijsk iz Livoberezhzhya Dobivshis vid starshini pidtrimki svogo zadumu livoberezhnij getman vidpraviv posolstvo do osmanskogo sultana Megmeda IV zaklikayuchi Portu vzyati Getmanat pid svoyu protekciyu abi buti getmanu knyazem ruskim u Kiyevi j perebuvati v takomu piddanstvi yak os knyaz semigradskij Vidpravlene do Krimu kozacke posolstvo malo dobivatisya v hana Adil Gireya Chobana vijskovoyi dopomogi Z metoyu uzgodzhennya svoyih dij bulo nav yazano znosini i z pravoberezhnim getmanom P Doroshenkom kotrij she pered tim zbrojno vistupiv proti realizaciyi polozhen Andrusivskogo dogovoru peremir ya 1667 Trohi zgodom I Bryuhoveckij zvernuvsya z getmanskimi universalami do meshkanciv Livoberezhzhya poyasnyuyuchi prichini vistupu proti Rosiyi ta zaklikayuchi pidnimatisya na borotbu Mayuchi nadiyu na spilni diyi z nashimi bratami iz Pravoberezhzhya getman pragnuv takozh shiliti do vistupu naselennya Slobidskoyi Ukrayini a takozh zaruchitisya pidtrimkoyu ocholyuvanih otamanom S Razinim donskih kozakiv Bojovi diyi RedaguvatiIz pochatkom lyutogo 1668 rozpochalisya bojovi diyi livoberezhnogo kozactva skerovani na vitisnennya z Ukrayini moskovskih vijsk Spochatku kozaki oblozhili moskovsku zalogu v Chernigovi zgodom bojovi diyi rozpochalisya v Gluhovi Novgorodi Siverskomu Starodubi ta inshih livoberezhnih mistah Na Slobozhanshini antimoskovskij vistup ocholiv harkivskij polkovnik Ivan Sirko Zaporozhci Urbanovicha 4 lyutogo osadili garnizon Novgorod Siverskogo 5 lyutogo polki Sohi i Boroni Staroduba potim Gadyacha Chernigova Ostra Pereyaslava Nizhina Ivan Samojlovich i Dem yan Ignatovich visim misyaciv trimali v oblozi u Chernigovi garnizon Andriya Tolstogo Shturmuyuchi zahopili zamki u Starodubi Gluhovi Nizhini Novgorodi Siverskomu ta Sosnici Bryuhoveckij diyav z vinyatkovoyu zhorstokistyu yak shodo moskovitiv tak i vidnosno liberalno nalashtovanih shodo Moskvi ukrayinciv 2 Zokrema pid chas rozpravi nad carskimi vijskami u getmanskij rezidenciyi druzhinu voyevodi Yevseya Ogarova zi znushannyami vodili goloyu po mistu opislya chogo vidrizali yij grudi 3 Do seredini bereznya vid moskovskoyi prisutnosti vdalosya zvilniti perevazhnu chastinu Livoberezhzhya de pid kontrolem carskih voyevod zalishilisya lishe Nizhin Chernigiv Pereyaslav j Oster zalogam yakih vdalosya vtrimatisya v oblozi Voyevod bulo vislano get u Veliku Rosiyu vse v nih pozabiravshi z usih polkovih mist ta zamkiv a de opiralisya j ozbroyuvalisya tam vibito i vignano primusom 4 Tim chasom I Sirko ne zmig zdobuti Harkiv i na Slobozhanshini povstannya pishlo na spad Vbivstvo Bryuhoveckogo RedaguvatiShe v 1667 mu pid chas peregovoriv shodo Andrusivskogo peremir ya Ordin Nashokin zaproponuvav usunuti Bryuhoveckogo abi shiliti Doroshenka z jogo chastinoyu Pravoberezhzhya do teritorij Moskvi 3 Nezvazhayuchi na uspihi povstannya vono ne zmoglo suttyevo pidnyati avtoritet I Bryuhoveckogo i visha kozacka starshina za jogo spinoyu zaprosila na Livoberezhzhya getmana P Doroshenka 17 chervnya 1668 pid chas provedennya spilnoyi radi pravoberezhnogo i livoberezhnogo kozactva predstavniki ostannogo vidmovilisya viznavati vladu svogo regimentarya i zhorstoko vbili I Bryuhoveckogo 5 dzherelo Getmanom ob yednanoyi Ukrayini bulo progolosheno P Doroshenka Vtorgnennya moskovskih vijsk porazka povstannya RedaguvatiUtim rozvinuti uspih dali P Doroshenku ne vdalosya Otrimavshi povidomlennya pro zagrozu napadu na Pravoberezhzhya koronnoyi armiyi 18 lipnya 1668 vin iz bilshoyu chastinoyu pravoberezhnih polkiv vidijshov iz tereniv Livoberezhzhya zalishivshi getmanom nakaznim Dem yana Ignatovicha Mnogogrishnogo Organizuvati efektivnu oboronu krayu vid vtorgnennya moskovskih vijsk na choli z bilgorodskim voyevodoyu knyazem G Romodanovskim D Ignatovichu Mnogogrishnomu ne vdalosya i pislya zdobuttya ostannim 25 veresnya 1668 Chernigova pid tiskom starshini vin pishov na peregovori z moskovskoyu storonoyu Ostatochno zh ukrayinsko moskovskij soyuz pid protekciyeyu carya Oleksiya Mihajlovicha bulo vidnovleno na pochatku bereznya 1669 pid chas Gluhivskoyi radi de bulo uhvaleno t zv Gluhivski statti 1669 Div takozh RedaguvatiNacionalna revolyuciya 1648 1676 Antirosijski vistupiPrimitki Redaguvati Gorobec V M 2007 Volimo carya shidnogo Ukrayinskij Getmanat ta rosijska dinastiya do i pislya Pereyaslava Ukrayinskij naukovij in t Garvardskogo un tu K Kritika 2007 464 s il ISBN 966 7679 89 6 Krivosheya V V 2008 Kozacka elita Getmanshini K IPiEND im F F Kurasa 2008 451 a b Gorobec 2003 s 161 162 Velichko S V 1991 Velichko S V Litopis T 2 Per z knizhnoyi ukrayinskoyi movi koment V O Shevchuka Vidp red O V Mishanich K Dnipro 1991 642 s ISBN 5 308 00315 7 POVSTANNYa LIVOBEREZhNE 1668 resource history org ua Arhiv originalu za 12 bereznya 2022 Procitovano 23 travnya 2021 Literatura RedaguvatiGorobec V M Povstannya livoberezhne 1668 Antimoskovske povstannya 1668 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 284 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Gorobec Viktor 2003 Zhinki v politichnij biografiyi Ivana Bryuhoveckogo Socium Almanah socialnoyi istoriyi Vip 2 NAN Ukrayini In t istoriyi Ukrayini Golov red V A Smolij K 238 s Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Antimoskovske povstannya 1668 amp oldid 35894587