Аль-Аділь Сайф ад-Дін Абу Бакр ібн Мухаммад (араб. سيف الدين الملك العادل أبو بكر بن ناصر الدين محمد) (1216–1248) — єгипетський султан з династії Аюбідів.
| Аль-Адиль II Абу Бакр ібн Мухаммад سيف الدين الملك العادل أبو بكر بن ناصر الدين محمد | ||
| ||
|---|---|---|
| 1238 — 1240 | ||
| Попередник: | Аль-Каміль Мухаммад ібн Ахмад | |
| Спадкоємець: | Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад | |
| Народження: | 1221 | |
| Смерть: | 9 лютого 1248 Каїр, Ayyubid Sultanated | |
| Національність: | Курд | |
| Країна: | Аюбіди | |
| Релігія: | Іслам, сунітського спрямування | |
| Рід: | Аюбіди | |
| Батько: | Аль-Каміль | |
| Мати: | Q85873125? | |
| Діти: | Al-Mughith Umard |
Життєпис Редагувати
Був сином аль-Каміля. Його батько помер 8 березня 1238 року, й аль-Аділь став його наступником. У той час у державі стрімко набирала обертів анархія. Аль-Муджахід Ширкух II ібн Мухаммад, емір Хомса, атакував свого сусіда й конкурента Тадж ад-Діна, еміра Хами. У Дамаску також тривала боротьба за владу, і зведений брат аль-Аділя ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад захопив престол на початку 1239 року. Після цього аль-Аділь вступив у союз зі своїм дядьком, ас-Саліхом Ісмаїлом.
Тим часом Аюб уклав союз зі своїм двоюрідним братом, ан-Насіром Даудом, колишнім еміром Дамаска й еміром Керака. Аюб розраховував узяти під контроль Єгипет, а ан-Насір — Дамаск. Війська Аюба вирушили до Єгипту, а назустріч йому — війська аль-Аділя. 31 травня 1240 року біля міста Більбейса мамлюки Аюба оточили намет аль-Аділя та змусили його оголосити про передачу трону Аюбу.
Аль-Аділь був ув'язнений у Каїрі, де й помер 9 лютого 1248 року.
Переворот, організований мамлюками у травні 1240 року, був прелюдією до періоду, коли вони почали відігравати визначну роль у житті Єгипту. Аюб, винний мамлюкам троном, лише розпалював їхню зарозумілість. Коли Туран-шах II ібн Аюб, син і наступник Аюба, спробував узяти їх під свій контроль, мамлюки убили його та поклали край султанату Аюбідів.
Джерела Редагувати
- René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem — III. 1188–1291 L'anarchie franque, Paris, Perrin, 1936, стор. 902