Система/ Період | Відділ/ Епоха | Ярус/ Вік | Вік (млн років) | |
---|---|---|---|---|
Палеоген, | Палеоцен, | Данський, | молодше | |
Крейда, K | Верхня/Пізня, K2 | Маастрихтський, K2m | 66,0 | 72,1 |
Кампанський, K2km | 72,1 | 83,6 | ||
Сантонський, K2s | 83,6 | 86,3 | ||
Коньякський, K2k | 86,3 | 89,8 | ||
Туронський, K2t | 89,8 | 93,9 | ||
Сеноманський, K2c | 93,9 | 100,5 | ||
Нижня/Рання, K1 | Альбський, K1alb | 100,5 | ~113,0 | |
Аптський, K1apt | ~113,0 | ~125,0 | ||
Баремський, K1br | ~125,0 | ~129,4 | ||
Готерівський, K1g | ~129,4 | ~132,9 | ||
Валанжинський, K1v | ~132,9 | ~139,8 | ||
Беріаський, K1b | ~139,8 | ~145,0 | ||
Юра, J | Верхня/Пізня, J3 | Титонський, J3tt | древніше | |
Підрозділи Крейдової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік. | ||||
Альбський вік і ярус, альб (рос. альбский ярус, альб; англ. Albian; нім. Alb, Albien) — верхній (шостий знизу) геологічний ярус ранньокрейдової епохи крейдової системи. Включає відклади, утворені протягом альбського віку, що тривав від приблизно 113 до 100,5 млн років тому. Вперше встановлений 1842 року французьким натуралістом і палеонтологом Альсідом д'Орбіньї біля річки Альба (тепер Об) у Франції.
Стратиграфія Редагувати
Альбський ярус підрозділяється на три під'яруси: нижній, середній та верхній. Деякі геологи називали альбський ярус гольтським ярусом (гольтом).
Тектоніка Редагувати
Палеогеографія Редагувати
Палеонтологія Редагувати
Провідними окам'янілостями альбського ярусу є амоніти:
- Stoliczkaia dispar,
- Hoplites dentatus,
- Douvilleiceras mammillatum,
- Leymeriella tardefurcata
а також белемніти, пелециподи, форамініфери, спори та пилок.
Відклади Редагувати
Відклади альбу:
- морські — глини, аргіліти, мергелі, фліш піскувато-глинистий, гравеліти, пісковики;
- континентальні — піскувато-глинисті, вуглисті і каолінітизовані утворення; вулканогенні породи.
Потужність відкладів альбу становить від 4 до 800 м. Альбські відклади залягають з перервою, або безперервно на аптських утвореннях, і перекриваються згідно (рідко з перервою) відкладами сеноманського ярусу. Відклади альбського ярусу перспективні на поклади нафти й природного газу.
Відклади альбського яруса поширені в: Середньому Поволжі, Урало-Ембинському районі, Копет-Даг, у Північній Америці, Західній Європі та ін.
В Україні Редагувати
В України відклади зустрічаються в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Карпатах, на Кримському півострові). На території України ярус вперше виділений К. М. Феофілактовим 1851 року.
Примітки Редагувати
- Chart/Time Scale : [ ][англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- ↑ Альбський вік і ярус [ 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- (англ.). International Commission on Stratigraphy. 2017-02. Архів оригіналу за 15 травня 2017.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбський ярус |
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала [ 13 січня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.