www.wikidata.uk-ua.nina.az

Аксел Гейберг А ксель Ге йберг 1 англ Axel Heiberg Island фр Île Axel Heiberg інук ᐅᒥᖕᒪᑦ ᓄᓈᑦ Umingmat Nunaat великий нен

Аксел-Гейберг

А́ксель-Ге́йберг  (англ. Axel Heiberg Island, фр. Île Axel Heiberg, інук. ᐅᒥᖕᒪᑦ ᓄᓈᑦUmingmat Nunaat) — великий ненаселений острів на півночі Канадського Арктичного архипелагу. Адміністративно належить до регіону Кікіктаалук території Нунавут. Відомий своїми незвичайними копалинами, що датуються еоценовим періодом .. Площа — 43 178 км². Належить нунавутам Канади. Найвища точка острова — гора Аутлук-Пік висотою 2 210 м над рівнем моря.

Острів Аксел-Гейберг
англ. Axel Heiberg Island
Острів Аксел-Гейберг. Знімок з космосу
Карта
Острів в Канадському Арктичному архіпелазі
Острів в Канадському Арктичному архіпелазі
Географія
79°26′ пн. ш. 90°46′ зх. д. / 79.433° пн. ш. 90.767° зх. д. / 79.433; -90.767Координати: 79°26′ пн. ш. 90°46′ зх. д. / 79.433° пн. ш. 90.767° зх. д. / 79.433; -90.767
Континент Північна Америка
Місцерозташування Північний Льодовитий океан
Канадський Арктичний архіпелаг
Акваторія Північний Льодовитий океан
Група островів Канадський Арктичний архіпелаг
Площа 43 178  км² 
Довжина 371 км
Ширина 220 км
Найвища точка 2210 м
Країна
 Канада
Регіон НУ
Адм. одиниця Нунавут
Населення ненаселений
Острів Аксел-Гейберг
Острів Аксел-Гейберг (Канада)
 Аксел-Гейберг у Вікісховищі

Географія Редагувати

Аксель-Гейберг в Канадському Арктичному архипелазі

Аксель-Гейберг входить до групи островів Сведрупа, що є у складі островів Королеви Єлизавети , розташовані на півночі Канадського Арктичного архіпелагу. Адміністративно належать до регіону Кікіктаалук території Нунавут .

Острів лежить між 78 і 81 N та 96° і 85° W . Один із найпівнічніших островів Канади, що віддалено приблизно на 1200 км від Північного полюса . Зі сходу Аксель-Гейберг відокремлюють від острова Елсмір протоки Амундсена та Юрика, а на південному заході його відокремлюють від островів Мейген, Амунд-Рінґнес і Корнуолл[en] протоки Свердруп, Пірі і Мессі .

Карта острова Аксель-Гейберг

При ширині 30-160 км , довжині 370 км і площі 43 178 км², що приблизно відповідає площі Швейцарії , це третій за розмірами серед островів Королеви Єлизавети (після Елсміра та Девона) і найбільший з островів Свердрупа . Острів займає 32-е місце за площею у світі та 7-е в Канаді. Довжина берегової лінії 3061 км . Контури узбережжя помітно порізані великими затоками (Канадська енциклопедія виділяє три — Вітсанді, Сенд та Гуд-Фрайді , а сайт Canada's Polar Environments — п'ять ) та численними фіордами (Canada's Polar Environments налічує 15). На північно-східному краю острова вдається в протоку Нансен півострів Шей .

Базальтова скеля, острів Аксель-Гейберг

Найбільших висот рельєф острова досягає в районі хребта Прінсес-Маргарет, до якого входить і найвища вершина Аксель-Гейберга, пік Аутлук (2210 м над рівнем моря). Приблизно 35 % площі острова цілий рік покриті льодом, включаючи дві великі льодовикові шапки — Мюллер і Стейсі . На території льодовика Мюллер, більшого за площею і північнішого з двох, розташований і пік Аутлук . Льодовики, що сповзають з південної льодовикової шапки, в основному рухаються до Гласір-фіорду, де від них відокремлюються айсберги, що прямують потім у море . У Експедишен-фіорд на заході острова впадають льодовики Томпсон, Вайт, Бейбі та Крузо, а також річка Експедишен що має сточище 800 км² . Низини на північ від льодовикової шапки Мюллер поступово підвищуються у напрямку до північного узбережжя острова, переходячи в пагорби конічної форми. Північний берег високий і урвистий, утворює круті схили висотою до 650 м, відомі як Чорна стіна (норв. Svartevæg, англ. Black Wall, фр. Mur noir, інук. ᕿᕐᓂᖅᑐᖅ ᐊᑭᓐᓇᖅ). Східна частина острова поступово знижується до узбережжя рівня моря, хоча на південному сході також зустрічаються пагорби .

Соляний діапір, острів Аксель-Гейберг

З геологічного погляду Аксель-Гайберг розташований у басейні Свердрупа — осадовому басейні розмірами 1000×350 км, куди входить більшість островів Королеви Єлизавети від Прінс-Патрика до північного Елсміра. Осадові породи в цьому басейні датуються періодом 318 — 66 млн. років тому, і найбільшої товщини вони досягають на Аксель-Гейберзі . У низовинах основні породи — мезозойські та третинні пісковики та глинисті сланці , у горах північного заходу — складчасті мезозойські породи з незначними магматичними інтрузіями Важливим елементом геології є соляні відкладення, що утворилися на ранньому етапі існування басейну Свердрупа в результаті випаровування морської води. В результаті орогенних процесів, що сформували зокрема хребет Прінсес-Маргарет, у басейні Свердрупа утворилися соляні бані — діапіри. Загалом у басейні налічується близько 100 діапірів, з яких 46 припадає на територію острова Аксель-Гейберг — найвища концентрація діапірів у світі, за винятком Ірану .

Клімат полярно-пустельний, із сухою морозною зимою та прохолодним літом. Розташована на острові Елсмір неподалік Аксель-Гейберга метеорологічна станція «Юрика» визначає середньорічну температуру повітря в цьому районі -19,7 °C , температуру лютого -38,5 °C (у лютому 1973 року на станції «Юрика»» зафіксовано середньомісячну температуру −47,9 °C — найнижчу в Канаді ) і температуру липня 5,4 °C. Середньорічна норма опадів, за даними станції, 68 мм, з піком влітку. Водночас короткострокові виміри температур та обсягу опадів на самому Аксел-Гейберзі показують, що клімат острова може бути теплішим на кілька градусів, а річна норма опадів дещо вища. Особливо це стосується гірських районів: дослідження снігового покриву поблизу вищої точки льодовикової шапки Мюллер вказують на середній обсяг опадів в 370 мм протягом 41 року .

Зледеніння Редагувати

Білий льодовик (англ. White Glacier) — долинний льодовик, що покриває площу 38,7 км² у районі Експедішн-фіорд (79°30′ пн. ш. 090°50′ зх. д. / 79.500° пн. ш. 90.833° зх. д. / 79.500; -90.833 (White Glacier)). Тече на висотах від 56 до 1782 м над рівнем моря, діапазон, який, як зазначив Дюргеров (2002), перевищує лише льодовикова шапка Девон[en] у світовому списку льодовиків із виміряною балансовою масою. Товщина льоду досягає або перевищує 400 м. Його максимальне розширення в новітній історії, що відзначає просування льодовика у відповідь на похолодання Малого льодовикового періоду, було досягнуто не раніше кінця XVIII століття, і, швидше за все, на початку XX століття. Є докази того, що відступ кінцевої станції, який раніше становив близько 5 м на рік, сповільнюється (Cogley et al. 1996a; Cogley and Adams 2000). Білий льодовик був предметом багатьох статей у гляціологічній літературі з 1960 року, Müller (1962) був джерелом тепер уже класичної діаграми, що розробляє та ілюструє концепцію «фації льодовика».

Населення Редагувати

Острів ненаселений, за винятком сезонної арктичної науково-дослідної станції Макгілла[en], під орудою університету Макгілла.

Ласт-Гаммер-спрінг Редагувати

Ласт-Гаммер-спрінг, розташоване в центральній західній частині острова (79°07′ пн. ш. 090°21′ зх. д. / 79.117° пн. ш. 90.350° зх. д. / 79.117; -90.350 (Lost Hammer Spring)) — найхолоднішим і найсолонішим з усіх описаних на сьогодні арктичних джерел. Він характеризується багаторічним підвищеним солоним (24%) викидом води температурою ~−5 °C, що витікає на поверхню через порожнисту, 2 м високу конусоподібну структуру соляного туфу. Безперервні викиди газу з джерела вказують на термогенне джерело метану. На основі цих властивостей це джерело вважається значущим астробіологічним аналогом для можливих середовищ існування, які зараз присутні на Марсі та холодних супутниках Європі та Енцеладі.

На цьому місці були знайдені мікроби, які залежать не від органічних матеріалів чи кисню, а лише від простих неорганічних сполук. Ці неорганічні сполуки присутні на Марсі.

Рослинність та тваринний світ Редагувати

Велика частина острова входить у північноамериканський екологічний регіон, який визначається Всесвітнім фондом дикої природи як полярна тундра . Переважаючі ґрунти — перемішані та статичні регосоли (слаборозвинені ґрунти на пухких породах). Під верхнім шаром ґрунту залягає суцільна вічна мерзлота завтовшки 400 — 600 м .

Чагарники та трав'яниста рослинність, характерні для арктичної пустелі, покривають лише окремі ділянки непокриті льодовиками, решта поверхні залишається голою . Рослинність в основному представлена ​​мохами (у гірських районах також лишайниками) та деякими холодостійкими судинними рослинами. У горах на північному заході Аксель-Гейберга це осокові і пухівка, рідше верба арктична і різні види дріад, в нижчих районах (екорегіон пагорбів Юрика) — також ломикамінь супротивнолистий, мак полярний і Kobresia[en] .

Муміфікований пень метасеквої, острів Аксель-Гейберг

По всьому острову поширений заєць арктичний, а в низовинах часто зустрічаються вівцебики. Рідкіснішими представниками наземної фауни є карибу Пірі, вовки, песці та лемінги (у прибережних районах також білий ведмідь , а на узбережжі тюлені ). На острові мешкають також кілька видів птахів: малі поморники (Stercorarius), гусі, крячок полярний, куріпка біла, пуночка , буревісник кочівний, чечітка біла, пухівка горбатодзьоба та сивка

1985 року на сході острова було знайдено Викопний ліс — велику кількість деревних пнів, вік яких оцінюється більш ніж понад 45 мільйонів років. Дерева Викопного лісу не перетворилися на скам'янілість, зберігши в недоторканності свою органічну речовину, і надають вченим можливість вивчити давню екосистему, до якої вони належали . З викопних залишків робиться висновок, що ліс Аксель-Гейберга був водно-болотним лісом у високих широтах . Клімат у регіоні у період був набагато м'якшим; серед дерев Викопного лісу найчастіше зустрічається метасеквоя, проте знайдені також модрина, ялина, сосна, платан західний і Eleocharis dulcis .

Наприкінці 1990-х років на Аксель-Гейберзі біля Мокка-фіорду виявлено залишки тварин, характерних для субтропічного клімату — алігатора та черепахи, а у Викопному лісі — скам'янілі фрагменти зубів бронтотерію — гігантського викопного носорогоподібного травоїду.

Історія Редагувати

Хоча в історичний період острів залишається ненаселеним (найближче поселення, Гріс-Фіорд[en], розташоване на півдні острова Елсмір) , в минулому на ньому жили інуїти . У 1970-і роки на Аксель-Гейберзі також знайдено сліди стоянок, що належать до протоескімоської дорсетській культурі .

Першими європейцями, що дослідили острів, були учасники норвезької арктичної експедиції[ru] під орудою Отто Свердрупа . Це сталося наприкінці квітня 1899; пізніше острів названий на честь норвезького мецената Акселя Гейберга[en] — одного з трьох основних спонсорів експедиції . Норвегія претендувала на острів до 1930 року.

Перше висадження експедиції Свердрупа на острів відбулося на мисі Саутуест 11 квітня 1900 року. У цьому та наступному роках були зроблені дві невдалі спроби довести, що відкрита земля є островом, але тільки в 1902 році, коли Свердруп піднявся протокою Нансена до 81°40' N, так і не виявивши перемички між Аксель-Гейбергом і Елсміром, цю тезу вважали доведеною . Оскільки первинне обстеження узбережжя Аксель-Гейберга проходило в дні Великодня, деякі топографічні об'єкти на узбережжі (затока Гуд-Фрайді — "Страсна п'ятниця" та мис Монді-Терсді — "Великий четвер") носять відповідні назви .

26 червня 1906 року на мисі Томас-Габбард на півночі острова висадився Роберт Пірі, який стверджував, що спостерігав з нього Землю Крокера, що лежить у північно-західному напрямку. Два роки по тому, 18 березня 1908 року, з найпівнічнішої точки Аксель-Гейберга, мису Свартевег (нині мис Столлуерті), почав свій шлях до Північного полюса Фредерік Кук, а з мису Томас-Габбард у 1914 році вийшла в пошуках Землі Крокальда експедиції Макміллана. У середині 1920-х років американець Макміллан планував створити на острові постійну базу для пошуків земель у Північному Льодовитому океані. Ці плани викликали занепокоєння уряду Канади, який у відповідь направив в 1926 і 1929 роках на Аксель-Гейберг патрулі Королівської канадської кінної поліції. Подальші канадські дослідження острова проводилися в 1932, 1938 та 1940 роках. Систематичні дослідження Аксель-Гейберга почалися з 1955 року, коли Канада здійснила геологічну розвідку острова в рамках операції «Франклін». В 1959 — 1962 роках в Екпедишен-фіорді постійно діяла польова науково-дослідна станція Університету Макгілла, що надалі продовжує роботу влітку. У 1972 році на Аксель-Гейберг було направлено гірську експедицію з Великої Британії. Члени експедиції підкорили 48 вершин на схід від Мідл-фіорду, а також вели ботанічні та зоологічні дослідження .

Література Редагувати

  1. Adams, Peter. Field Research on Axel Heiberg Island, N.W.T., Canada Bibliographies and Data Reports; with Appendices of Data from the McGill Subarctic Research Station, Shefferville, P.Q. Sherbrooke, Québec: Centre for Northern Studies and Research, McGill University, 1987.
  2. Jackson, M P A, and J C Harrison. 2006. «An Allochthonous Salt Canopy on Axel Heiberg Island, Sverdrup Basin, Arctic Canada». Geology. 34, no. 12: 1045.
  3. Kuc, M. Bryogeography of Expedition Area, Axel Heiberg Island, N.W.T., Canada. Bryophytorum bibliotheca, Bd. 2. Lehre: Cramer, 1973. ISBN 3-7682-0912-1
  4. LePage, B. A. 2001. «New Species of Picea A. Dietrich (Pinaceae) from the Middle Eocene of Axel Heiberg Island, Arctic Canada». Botanical Journal of the Linnean Society. 135: 137-167.
  5. Liptzin, Daniel. 2006. «A Banded Vegetation Pattern in a High Arctic Community on Axel Heiberg Island, Nunavut, Canada». Arctic, Antarctic, and Alpine Research. 38, no. 2: 216.
  6. Maag, Hans Ulrich. Ice Dammed Lakes and Marginal Glacial Drainage on Axel Heiberg Island, Canadian Arctic Archipelago. Montreal: McGill University, 1969.
  7. Redpath, Bruce B. Seismic Investigations of Glaciers on Axel Heiberg Island. 1964.
  8. Ricketts, Brian David. Delta Evolution in the Eureka Sound Group, Western Axel Heiberg Island The Transition from Wave-Dominated to Fluvial-Dominated Deltas. Ottawa: Energy, Mines, and Resources Canada, 1991. ISBN 0-660-13844-1
  9. Vandermark, D., J. A. Tarduno, and D. B. Brinkman. 2006. «Late Cretaceous Plesiosaur Teeth from Axel Heiberg Island, Nunavut, Canada». Arctic. 59, no. 1: 79-82.
  10. Yang, H., Huang, Y., Leng, Q, LePage, B.A. and Williams C.J. 2005. «Biomolecular preservation of Tertiary Metasequoia fossil Lagerstatten revealed by comparative pyrolysis analysis». Review of Palaeobotany and Palynology, 134: 237-256.

Примітки Редагувати

  1. Назву записано відповідно до норми Українського Правопису 2019 р. щодо передавання іншомовних звуків [g] і [h] в географічних назвах. (Див. § 122, п. 1.)
  2. The Fossilized Forest Of Axel Heiberg Island. The University of British Columbia. Процитовано 15 листопада 2019. 
  3. ↑ Mills, 2003, с. 45.
  4. ↑ . The Atlas of Canada (англ.). Natural Resourced Canada. Архів оригіналу за 22 січня 2013. 
  5. Qitiqtaaluk Region, Nunavut. Explore Nunavut (англ.). оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 1 квітня 2020. 
  6. ↑ Melissa Ward (6 лютого 2006). Axel Heiberg Island. The Canadian Encyclopedia (англ.). оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  7. ↑ Axel Heiberg Island. Canada's Polar Environments (англ.). оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 1 квітня 2020. 
  8. ↑ J. G. Cogley. Glaciology on Axel Heiberg Island. Glaciology at Trent (англ.). Процитовано 1 квітня 2020. 
  9. Фейрбридж, 1980, с. 239—240.
  10. ↑ Ecoregions of Canada: Eureka hills. The Ecological Framework of Canada (англ.). оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 2 квітня 2020. 
  11. ↑ Ecoregions of Canada: Ellesmere mountains. The Ecological Framework of Canada (англ.). оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 2 квітня 2020. 
  12. Dyurgerov, M.B. (2002). Glacier Mass Balance and Regime: Data of Measurements and Analysis. Occasional Paper 55, Institute of Arctic and Alpine Research, University of Colorado. 
  13. ↑ Müller, F. (1962). Zonation of the accumulation area of the glaciers of Axel Heiberg Island, N.W.T.. Journal of Glaciology 4 (33): 302–310. doi:10.1017/S0022143000027623. 
  14. Blatter, H. (1987). On the thermal regime of an arctic valley glacier: a study of White Glacier, Axel Heiberg Island, N.W.T., Canada. Journal of Glaciology 33 (114): 200–211. Bibcode:1987JGlac..33..200B. doi:10.1017/S0022143000008704. 
  15. Cogley, J.G.; W.P. Adams; M.A. Ecclestone; F. Jung-Rothenhäusler; C.S.L. Ommanney (1996). Mass balance of White Glacier, Axel Heiberg Island, N.W.T., Canada, 1960-91. Journal of Glaciology 42 (142): 548–563. Bibcode:1996JGlac..42..548C. doi:10.1017/S0022143000003531.  Проігноровано невідомий параметр |name-list-style= (довідка)
  16. A blueprint for life forms on Mars?
  17. High Arctic tundra. World Wildlife Fund (англ.). оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  18. Williams, C.J.; Johnson, A.H.; LePage, B.A.; Vann, D.R.; Sweda, T. (2003). Reconstruction of Tertiary Metasequoia Forests II". Structure, Biomass and Productivity of Eocene Floodplain Forests in the Canadian Arctic. Paleobiology 29 (2): 271–292. doi:10.1666/0094-8373(2003)029<0271:rotmfi>2.0.co;2. 
  19. Peter Schledermann. A Late Dorset Site on Axel Heiberg Island : [англ. // Arctic. — 1975. — Vol. 28, № 4. — P. 300. — doi:10.14430/arctic2847.]
  20. Mills, 2003, с. 45—46.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
A ksel Ge jberg 1 angl Axel Heiberg Island fr Ile Axel Heiberg inuk ᐅᒥᖕᒪᑦ ᓄᓈᑦ Umingmat Nunaat velikij nenaselenij ostriv na pivnochi Kanadskogo Arktichnogo arhipelagu Administrativno nalezhit do regionu Kikiktaaluk teritoriyi Nunavut Vidomij svoyimi nezvichajnimi kopalinami sho datuyutsya eocenovim periodom 2 Plosha 43 178 km Nalezhit nunavutam Kanadi Najvisha tochka ostrova gora Autluk Pik visotoyu 2 210 m nad rivnem morya Ostriv Aksel Gejbergangl Axel Heiberg IslandOstriv Aksel Gejberg Znimok z kosmosuKartaOstriv v Kanadskomu Arktichnomu arhipelaziOstriv v Kanadskomu Arktichnomu arhipelaziGeografiya79 26 pn sh 90 46 zh d 79 433 pn sh 90 767 zh d 79 433 90 767 Koordinati 79 26 pn sh 90 46 zh d 79 433 pn sh 90 767 zh d 79 433 90 767Kontinent Pivnichna AmerikaMisceroztashuvannya Pivnichnij Lodovitij okeanKanadskij Arktichnij arhipelagAkvatoriya Pivnichnij Lodovitij okeanGrupa ostroviv Kanadskij Arktichnij arhipelagPlosha 43 178 km Dovzhina 371 kmShirina 220 kmNajvisha tochka 2210 mKrayina KanadaRegion NUAdm odinicya NunavutNaselennya nenaselenijOstriv Aksel GejbergOstriv Aksel Gejberg Kanada Aksel Gejberg u Vikishovishi Zmist 1 Geografiya 2 Zledeninnya 3 Naselennya 4 Last Gammer spring 5 Roslinnist ta tvarinnij svit 6 Istoriya 7 Literatura 8 PrimitkiGeografiya Redaguvati nbsp Aksel Gejberg v Kanadskomu Arktichnomu arhipelaziAksel Gejberg vhodit do grupi ostroviv Svedrupa 3 sho ye u skladi ostroviv Korolevi Yelizaveti 4 roztashovani na pivnochi Kanadskogo Arktichnogo arhipelagu Administrativno nalezhat do regionu Kikiktaaluk teritoriyi Nunavut 5 Ostriv lezhit mizh 78 i 81 N ta 96 i 85 W 3 Odin iz najpivnichnishih ostroviv Kanadi sho viddaleno priblizno na 1200 km vid Pivnichnogo polyusa 6 Zi shodu Aksel Gejberg vidokremlyuyut vid ostrova Elsmir protoki Amundsena ta Yurika a na pivdennomu zahodi jogo vidokremlyuyut vid ostroviv Mejgen Amund Ringnes i Kornuoll en protoki Sverdrup Piri i Messi 3 nbsp Karta ostrova Aksel GejbergPri shirini 30 160 km 3 dovzhini 370 km i ploshi 43 178 km sho priblizno vidpovidaye ploshi Shvejcariyi 6 ce tretij za rozmirami sered ostroviv Korolevi Yelizaveti pislya Elsmira ta Devona 4 i najbilshij z ostroviv Sverdrupa 6 Ostriv zajmaye 32 e misce za plosheyu u sviti ta 7 e v Kanadi Dovzhina beregovoyi liniyi 3061 km 4 Konturi uzberezhzhya pomitno porizani velikimi zatokami Kanadska enciklopediya vidilyaye tri Vitsandi Send ta Gud Frajdi 6 a sajt Canada s Polar Environments p yat 7 ta chislennimi fiordami Canada s Polar Environments nalichuye 15 Na pivnichno shidnomu krayu ostrova vdayetsya v protoku Nansen pivostriv Shej 7 nbsp Bazaltova skelya ostriv Aksel GejbergNajbilshih visot relyef ostrova dosyagaye v rajoni hrebta Prinses Margaret do yakogo vhodit i najvisha vershina Aksel Gejberga pik Autluk 2210 m nad rivnem morya Priblizno 35 ploshi ostrova cilij rik pokriti lodom vklyuchayuchi dvi veliki lodovikovi shapki Myuller i Stejsi 6 Na teritoriyi lodovika Myuller bilshogo za plosheyu i pivnichnishogo z dvoh roztashovanij i pik Autluk 7 8 Lodoviki sho spovzayut z pivdennoyi lodovikovoyi shapki v osnovnomu ruhayutsya do Glasir fiordu de vid nih vidokremlyuyutsya ajsbergi sho pryamuyut potim u more 7 U Ekspedishen fiord na zahodi ostrova vpadayut lodoviki Tompson Vajt Bejbi ta Kruzo a takozh richka Ekspedishen sho maye stochishe 800 km 8 Nizini na pivnich vid lodovikovoyi shapki Myuller postupovo pidvishuyutsya u napryamku do pivnichnogo uzberezhzhya ostrova perehodyachi v pagorbi konichnoyi formi Pivnichnij bereg visokij i urvistij utvoryuye kruti shili visotoyu do 650 m vidomi yak Chorna stina norv Svartevaeg angl Black Wall fr Mur noir inuk ᕿᕐᓂᖅᑐᖅ ᐊᑭᓐᓇᖅ Shidna chastina ostrova postupovo znizhuyetsya do uzberezhzhya rivnya morya hocha na pivdennomu shodi takozh zustrichayutsya pagorbi 7 nbsp Solyanij diapir ostriv Aksel GejbergZ geologichnogo poglyadu Aksel Gajberg roztashovanij u basejni Sverdrupa osadovomu basejni rozmirami 1000 350 km kudi vhodit bilshist ostroviv Korolevi Yelizaveti vid Prins Patrika do pivnichnogo Elsmira Osadovi porodi v comu basejni datuyutsya periodom 318 66 mln rokiv tomu i najbilshoyi tovshini voni dosyagayut na Aksel Gejberzi 6 9 U nizovinah osnovni porodi mezozojski ta tretinni piskoviki ta glinisti slanci 10 u gorah pivnichnogo zahodu skladchasti mezozojski porodi z neznachnimi magmatichnimi intruziyami 11 Vazhlivim elementom geologiyi ye solyani vidkladennya sho utvorilisya na rannomu etapi isnuvannya basejnu Sverdrupa v rezultati viparovuvannya morskoyi vodi V rezultati orogennih procesiv sho sformuvali zokrema hrebet Prinses Margaret u basejni Sverdrupa utvorilisya solyani bani diapiri Zagalom u basejni nalichuyetsya blizko 100 diapiriv z yakih 46 pripadaye na teritoriyu ostrova Aksel Gejberg najvisha koncentraciya diapiriv u sviti za vinyatkom Iranu 6 Klimat polyarno pustelnij iz suhoyu moroznoyu zimoyu ta proholodnim litom Roztashovana na ostrovi Elsmir nepodalik Aksel Gejberga meteorologichna stanciya Yurika viznachaye serednorichnu temperaturu povitrya v comu rajoni 19 7 C 6 temperaturu lyutogo 38 5 C u lyutomu 1973 roku na stanciyi Yurika zafiksovano serednomisyachnu temperaturu 47 9 C najnizhchu v Kanadi 10 i temperaturu lipnya 5 4 C Serednorichna norma opadiv za danimi stanciyi 68 mm z pikom vlitku Vodnochas korotkostrokovi vimiri temperatur ta obsyagu opadiv na samomu Aksel Gejberzi pokazuyut sho klimat ostrova mozhe buti teplishim na kilka gradusiv a richna norma opadiv desho visha Osoblivo ce stosuyetsya girskih rajoniv doslidzhennya snigovogo pokrivu poblizu vishoyi tochki lodovikovoyi shapki Myuller vkazuyut na serednij obsyag opadiv v 370 mm protyagom 41 roku 8 Zledeninnya RedaguvatiBilij lodovik angl White Glacier dolinnij lodovik sho pokrivaye ploshu 38 7 km u rajoni Ekspedishn fiord 79 30 pn sh 090 50 zh d 79 500 pn sh 90 833 zh d 79 500 90 833 White Glacier Teche na visotah vid 56 do 1782 m nad rivnem morya diapazon yakij yak zaznachiv Dyurgerov 2002 12 perevishuye lishe lodovikova shapka Devon en u svitovomu spisku lodovikiv iz vimiryanoyu balansovoyu masoyu Tovshina lodu dosyagaye abo perevishuye 400 m Jogo maksimalne rozshirennya v novitnij istoriyi sho vidznachaye prosuvannya lodovika u vidpovid na poholodannya Malogo lodovikovogo periodu bulo dosyagnuto ne ranishe kincya XVIII stolittya i shvidshe za vse na pochatku XX stolittya Ye dokazi togo sho vidstup kincevoyi stanciyi yakij ranishe stanoviv blizko 5 m na rik spovilnyuyetsya Cogley et al 1996a Cogley and Adams 2000 Bilij lodovik buv predmetom bagatoh statej u glyaciologichnij literaturi z 1960 roku 13 14 15 Muller 1962 13 buv dzherelom teper uzhe klasichnoyi diagrami sho rozroblyaye ta ilyustruye koncepciyu faciyi lodovika Naselennya RedaguvatiOstriv nenaselenij za vinyatkom sezonnoyi arktichnoyi naukovo doslidnoyi stanciyi Makgilla en pid orudoyu universitetu Makgilla Last Gammer spring RedaguvatiLast Gammer spring roztashovane v centralnij zahidnij chastini ostrova 79 07 pn sh 090 21 zh d 79 117 pn sh 90 350 zh d 79 117 90 350 Lost Hammer Spring najholodnishim i najsolonishim z usih opisanih na sogodni arktichnih dzherel Vin harakterizuyetsya bagatorichnim pidvishenim solonim 24 vikidom vodi temperaturoyu 5 C sho vitikaye na poverhnyu cherez porozhnistu 2 m visoku konusopodibnu strukturu solyanogo tufu Bezperervni vikidi gazu z dzherela vkazuyut na termogenne dzherelo metanu Na osnovi cih vlastivostej ce dzherelo vvazhayetsya znachushim astrobiologichnim analogom dlya mozhlivih seredovish isnuvannya yaki zaraz prisutni na Marsi ta holodnih suputnikah Yevropi ta Enceladi Na comu misci buli znajdeni mikrobi yaki zalezhat ne vid organichnih materialiv chi kisnyu a lishe vid prostih neorganichnih spoluk Ci neorganichni spoluki prisutni na Marsi 16 Roslinnist ta tvarinnij svit RedaguvatiVelika chastina ostrova vhodit u pivnichnoamerikanskij ekologichnij region yakij viznachayetsya Vsesvitnim fondom dikoyi prirodi yak polyarna tundra 17 Perevazhayuchi grunti peremishani ta statichni regosoli slaborozvineni grunti na puhkih porodah Pid verhnim sharom gruntu zalyagaye sucilna vichna merzlota zavtovshki 400 600 m 6 Chagarniki ta trav yanista roslinnist harakterni dlya arktichnoyi pusteli pokrivayut lishe okremi dilyanki nepokriti lodovikami reshta poverhni zalishayetsya goloyu 6 Roslinnist v osnovnomu predstavlena mohami u girskih rajonah takozh lishajnikami ta deyakimi holodostijkimi sudinnimi roslinami U gorah na pivnichnomu zahodi Aksel Gejberga ce osokovi i puhivka ridshe verba arktichna i rizni vidi driad v nizhchih rajonah ekoregion pagorbiv Yurika takozh lomikamin suprotivnolistij mak polyarnij i Kobresia en 10 11 nbsp Mumifikovanij pen metasekvoyi ostriv Aksel GejbergPo vsomu ostrovu poshirenij zayec arktichnij a v nizovinah chasto zustrichayutsya vivcebiki Ridkisnishimi predstavnikami nazemnoyi fauni ye karibu Piri vovki pesci ta lemingi u priberezhnih rajonah takozh bilij vedmid 11 a na uzberezhzhi tyuleni 10 Na ostrovi meshkayut takozh kilka vidiv ptahiv mali pomorniki Stercorarius gusi kryachok polyarnij kuripka bila punochka 6 burevisnik kochivnij chechitka bila puhivka gorbatodzoba ta sivka 11 1985 roku na shodi ostrova bulo znajdeno Vikopnij lis veliku kilkist derevnih pniv vik yakih ocinyuyetsya bilsh nizh ponad 45 miljoniv rokiv Dereva Vikopnogo lisu ne peretvorilisya na skam yanilist zberigshi v nedotorkannosti svoyu organichnu rechovinu i nadayut vchenim mozhlivist vivchiti davnyu ekosistemu do yakoyi voni nalezhali 6 Z vikopnih zalishkiv robitsya visnovok sho lis Aksel Gejberga buv vodno bolotnim lisom u visokih shirotah 18 Klimat u regioni u period buv nabagato m yakshim sered derev Vikopnogo lisu najchastishe zustrichayetsya metasekvoya prote znajdeni takozh modrina yalina sosna platan zahidnij i Eleocharis dulcis 6 Naprikinci 1990 h rokiv na Aksel Gejberzi bilya Mokka fiordu viyavleno zalishki tvarin harakternih dlya subtropichnogo klimatu aligatora ta cherepahi a u Vikopnomu lisi skam yanili fragmenti zubiv brontoteriyu gigantskogo vikopnogo nosorogopodibnogo travoyidu Istoriya RedaguvatiHocha v istorichnij period ostriv zalishayetsya nenaselenim najblizhche poselennya Gris Fiord en roztashovane na pivdni ostrova Elsmir 6 v minulomu na nomu zhili inuyiti 7 U 1970 i roki na Aksel Gejberzi takozh znajdeno slidi stoyanok sho nalezhat do protoeskimoskoyi dorsetskij kulturi 19 Pershimi yevropejcyami sho doslidili ostriv buli uchasniki norvezkoyi arktichnoyi ekspediciyi ru pid orudoyu Otto Sverdrupa 6 Ce stalosya naprikinci kvitnya 1899 piznishe ostriv nazvanij na chest norvezkogo mecenata Akselya Gejberga en odnogo z troh osnovnih sponsoriv ekspediciyi 3 Norvegiya pretenduvala na ostriv do 1930 roku Pershe visadzhennya ekspediciyi Sverdrupa na ostriv vidbulosya na misi Sautuest 11 kvitnya 1900 roku U comu ta nastupnomu rokah buli zrobleni dvi nevdali sprobi dovesti sho vidkrita zemlya ye ostrovom ale tilki v 1902 roci koli Sverdrup pidnyavsya protokoyu Nansena do 81 40 N tak i ne viyavivshi peremichki mizh Aksel Gejbergom i Elsmirom cyu tezu vvazhali dovedenoyu 3 Oskilki pervinne obstezhennya uzberezhzhya Aksel Gejberga prohodilo v dni Velikodnya deyaki topografichni ob yekti na uzberezhzhi zatoka Gud Frajdi Strasna p yatnicya ta mis Mondi Tersdi Velikij chetver nosyat vidpovidni nazvi 7 26 chervnya 1906 roku na misi Tomas Gabbard na pivnochi ostrova visadivsya Robert Piri yakij stverdzhuvav sho sposterigav z nogo Zemlyu Krokera sho lezhit u pivnichno zahidnomu napryamku Dva roki po tomu 18 bereznya 1908 roku z najpivnichnishoyi tochki Aksel Gejberga misu Svarteveg nini mis Stolluerti pochav svij shlyah do Pivnichnogo polyusa Frederik Kuk a z misu Tomas Gabbard u 1914 roci vijshla v poshukah Zemli Krokalda ekspediciyi Makmillana U seredini 1920 h rokiv amerikanec Makmillan planuvav stvoriti na ostrovi postijnu bazu dlya poshukiv zemel u Pivnichnomu Lodovitomu okeani Ci plani viklikali zanepokoyennya uryadu Kanadi yakij u vidpovid napraviv v 1926 i 1929 rokah na Aksel Gejberg patruli Korolivskoyi kanadskoyi kinnoyi policiyi Podalshi kanadski doslidzhennya ostrova provodilisya v 1932 1938 ta 1940 rokah Sistematichni doslidzhennya Aksel Gejberga pochalisya z 1955 roku koli Kanada zdijsnila geologichnu rozvidku ostrova v ramkah operaciyi Franklin V 1959 1962 rokah v Ekpedishen fiordi postijno diyala polova naukovo doslidna stanciya Universitetu Makgilla sho nadali prodovzhuye robotu vlitku U 1972 roci na Aksel Gejberg bulo napravleno girsku ekspediciyu z Velikoyi Britaniyi Chleni ekspediciyi pidkorili 48 vershin na shid vid Midl fiordu a takozh veli botanichni ta zoologichni doslidzhennya 20 Literatura RedaguvatiAdams Peter Field Research on Axel Heiberg Island N W T Canada Bibliographies and Data Reports with Appendices of Data from the McGill Subarctic Research Station Shefferville P Q Sherbrooke Quebec Centre for Northern Studies and Research McGill University 1987 Jackson M P A and J C Harrison 2006 An Allochthonous Salt Canopy on Axel Heiberg Island Sverdrup Basin Arctic Canada Geology 34 no 12 1045 Kuc M Bryogeography of Expedition Area Axel Heiberg Island N W T Canada Bryophytorum bibliotheca Bd 2 Lehre Cramer 1973 ISBN 3 7682 0912 1 LePage B A 2001 New Species of Picea A Dietrich Pinaceae from the Middle Eocene of Axel Heiberg Island Arctic Canada Botanical Journal of the Linnean Society 135 137 167 Liptzin Daniel 2006 A Banded Vegetation Pattern in a High Arctic Community on Axel Heiberg Island Nunavut Canada Arctic Antarctic and Alpine Research 38 no 2 216 Maag Hans Ulrich Ice Dammed Lakes and Marginal Glacial Drainage on Axel Heiberg Island Canadian Arctic Archipelago Montreal McGill University 1969 Redpath Bruce B Seismic Investigations of Glaciers on Axel Heiberg Island 1964 Ricketts Brian David Delta Evolution in the Eureka Sound Group Western Axel Heiberg Island The Transition from Wave Dominated to Fluvial Dominated Deltas Ottawa Energy Mines and Resources Canada 1991 ISBN 0 660 13844 1 Vandermark D J A Tarduno and D B Brinkman 2006 Late Cretaceous Plesiosaur Teeth from Axel Heiberg Island Nunavut Canada Arctic 59 no 1 79 82 Yang H Huang Y Leng Q LePage B A and Williams C J 2005 Biomolecular preservation of Tertiary Metasequoia fossil Lagerstatten revealed by comparative pyrolysis analysis Review of Palaeobotany and Palynology 134 237 256 Primitki Redaguvati Nazvu zapisano vidpovidno do normi Ukrayinskogo Pravopisu 2019 r shodo peredavannya inshomovnih zvukiv g i h v geografichnih nazvah Div 122 p 1 The Fossilized Forest Of Axel Heiberg Island The University of British Columbia Procitovano 15 listopada 2019 a b v g d e Mills 2003 s 45 a b v List of Islands The Atlas of Canada angl Natural Resourced Canada Arhiv originalu za 22 sichnya 2013 Qitiqtaaluk Region Nunavut Explore Nunavut angl Arhiv originalu za 13 zhovtnya 2013 Procitovano 1 kvitnya 2020 a b v g d e zh i k l m n p r s Melissa Ward 6 lyutogo 2006 Axel Heiberg Island The Canadian Encyclopedia angl Arhiv originalu za 6 kvitnya 2020 Procitovano 1 kvitnya 2020 a b v g d e zh Axel Heiberg Island Canada s Polar Environments angl Arhiv originalu za 2 lipnya 2016 Procitovano 1 kvitnya 2020 a b v J G Cogley Glaciology on Axel Heiberg Island Glaciology at Trent angl Procitovano 1 kvitnya 2020 Fejrbridzh 1980 s 239 240 a b v g Ecoregions of Canada Eureka hills The Ecological Framework of Canada angl Arhiv originalu za 25 chervnya 2021 Procitovano 2 kvitnya 2020 a b v g Ecoregions of Canada Ellesmere mountains The Ecological Framework of Canada angl Arhiv originalu za 25 chervnya 2021 Procitovano 2 kvitnya 2020 Dyurgerov M B 2002 Glacier Mass Balance and Regime Data of Measurements and Analysis Occasional Paper 55 Institute of Arctic and Alpine Research University of Colorado a b Muller F 1962 Zonation of the accumulation area of the glaciers of Axel Heiberg Island N W T Journal of Glaciology 4 33 302 310 doi 10 1017 S0022143000027623 Blatter H 1987 On the thermal regime of an arctic valley glacier a study of White Glacier Axel Heiberg Island N W T Canada Journal of Glaciology 33 114 200 211 Bibcode 1987JGlac 33 200B doi 10 1017 S0022143000008704 Cogley J G W P Adams M A Ecclestone F Jung Rothenhausler C S L Ommanney 1996 Mass balance of White Glacier Axel Heiberg Island N W T Canada 1960 91 Journal of Glaciology 42 142 548 563 Bibcode 1996JGlac 42 548C doi 10 1017 S0022143000003531 Proignorovano nevidomij parametr name list style dovidka A blueprint for life forms on Mars High Arctic tundra World Wildlife Fund angl Arhiv originalu za 29 bereznya 2020 Procitovano 29 bereznya 2020 Williams C J Johnson A H LePage B A Vann D R Sweda T 2003 Reconstruction of Tertiary Metasequoia Forests II Structure Biomass and Productivity of Eocene Floodplain Forests in the Canadian Arctic Paleobiology 29 2 271 292 doi 10 1666 0094 8373 2003 029 lt 0271 rotmfi gt 2 0 co 2 Peter Schledermann A Late Dorset Site on Axel Heiberg Island angl Arctic 1975 Vol 28 4 P 300 doi 10 14430 arctic2847 Mills 2003 s 45 46 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Aksel Gejberg amp oldid 40627831