Адольф-Фрідріх Кунтцен (нім. Adolf-Friedrich Kuntzen; нар. 26 липня 1889, Магдебург — пом. 10 липня 1964, Едеміссен, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник, генерал танкових військ вермахту. Учасник Першої світової війни, бився на Західному та Східному фронтах. У післявоєнний час продовжував службу в лавах рейхсверу. За часів Другої світової війни командував танковими дивізіями та корпусами на Західному та Східному фронтах. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).
| Адольф-Фрідріх Кунтцен | |
|---|---|
| Adolf-Friedrich Kuntzen | |
| | |
| Народження | 26 липня 1889 Магдебург, Королівство Саксонія |
| Смерть | 10 липня 1964 (74 роки) Едеміссен, Нижня Саксонія |
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
| Приналежність | Райхсгеер Рейхсвер Вермахт |
| Вид збройних сил | Сухопутні війська |
| Рід військ | кіннота танкові війська |
| Роки служби | 1909–1944 |
| Звання | Генерал танкових військ |
| Командування | 3-тя легка дивізія 8-ма танкова дивізія 57-й моторизований корпус 32-ге командування особливого призначення LXXXI армійський корпус |
| Війни / битви | |
| Нагороди | |
| Адольф-Фрідріх Кунтцен у Вікісховищі |
Біографія ред.
Військова кар'єра
- 10 березня 1909 — фанен-юнкер
- 22 серпня 1910 — лейтенант
- 25 лютого 1917 — обер-лейтенант
- 18 грудня 1917 — ротмістр
- 1 жовтня 1929 — майор
- 1 грудня 1932 — оберст-лейтенант
- 1 листопада 1934 — оберст
- 1 березня 1938 — генерал-майор
- 1 квітня 1940 — генерал-лейтенант
- 1 квітня 1941 — генерал танкових військ
Адольф-Фрідріх Кунтцен народився 26 липня 1889 року в столиці саксонського королівства Магдебурзі. 10 березня 1909 року поступив на військову службу фанен-юнкером до 1-го Лейб-гусарського полку №1[de] імператорської армії. 22 серпня 1910 року присвоєне звання лейтенант.
З початком Першої світової війни у складі свого 1-го Лейб-гусарського полку бився на Західному фронті, бої на Марні, за Аррас. Пізніше полк передислокували на Східний фронт, битви в Галичині. Перебував на командних та штабних посадах, 18 грудня 1917 року присвоєне звання ротмістр. За час Першої світової війни нагороджений Залізним хрестом обох ступені.
Після війни при утворенні 100-тисячної армії рейхсверу Кунтцена залишили в лавах збройних сил Веймарської республіки, служив у штабі 1-ї дивізії рейхсверу. Навесні 1921 року переведений до 10-го Прусського рейтарського полку, але вже 1 жовтня 1921 року отримав призначення до Міністерства рейхсверу в Берліні.
1 квітня 1922 року переведений до штабу 3-ї дивізії рейхсверу в Берліні, де служив протягом наступних кількох років. 1 жовтня 1925 року він був переведений в Ольс, командиром 2-го ескадрону 8-го Прусського рейтарського полку. З 1 жовтня 1928 року А.-Ф. Кунтцен продовжив службу в штабі 3-го Прусського рейтарського полку в Ратенові. Протягом року навчався в Берлінському університеті. 1 жовтня 1929 року після присвоєння звання майора повернувся до штабної роботи в міністерстві рейхсверу. Продовжував службу на різних штабних посадах.
Після приходу нацистів до влади залишився у збройних силах. 1 березня 1938 року отримав звання генерал-майора при проходженні служби у Верховному головнокомандуванні сухопутних військ Третього Рейху. 10 листопада 1938 року А.-Ф. Кунтцен призначений командиром 3-ї легкої дивізії в Котбусі. Командував дивізією в ході вторгнення вермахту до Польщі. За бойові заслуги відзначений обома застібками до Залізного хреста. Після кампанії керував реорганізацією свого з'єднання при переформуванні його у 8-му танкову дивізію.
1 квітня 1940 року отримав звання генерал-лейтенанта.
З травня 1940 року на чолі 8-ї танкової дивізії 41-го моторизованого корпусу генерала танкових військ Георга-Ганса Райнгардта бився в Західній кампанії. 3 червня 1940 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.
У лютому 1941 року він здав командування дивізією й був виведений до резерву фюрера. Проте, майже відразу визначений командувати 57-м армійським (моторизованим) корпусом, що формувався. 1 квітня 1941 року підвищений у званні в генерали танкових військ.
22 червня 1941 року до початку операції «Барбаросса» очолював корпус, який до моменту нападу на СРСР мав у своєму складі 12-та, 19-та танкові й 18-та моторизована дивізії. Корпус, зосереджений у Сувалкському виступі на центрального напрямку сил вторгнення, входив до складу 3-ї танкової групи Гота. З початком вторгнення стрімко наступав у Білорусі, вів бої під Смоленськом, під Вязьмою. У середині листопада 1941 року за станом здоров'я залишив посаду командира корпусу. Знову, після одужання, повернувся до строю у січні 1942 року, але не нетривалий час. Виведений до резерву фюрера.
1 квітня 1942 року був призначений командиром 32-ге командування особливого призначення, яке входило до складу 15-ї армії генерал-полковника Курта Гаасе. Наприкінці травня 1942 року його командування було розгорнуто у 81-й армійський корпус. Протягом двох років перебував на півночі Франції, де його корпус виконував окупаційні функції. На початку вересня 1944 року Кунтцен відмовився від командування за станом здоров'я і був переведений до резерву фюрера, й більше не залучався до керівництва військами.
31 грудня 1944 року він був остаточно звільнений з дієвої служби в запас.
Див. також ред.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адольф-Фрідріх Кунтцен |
- . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019. (нім.)
- Adolf-Friedrich Kuntzen [ 23 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Kuntzen, Adolf-Friedrich — нагороди генерала танкових військ Кунтцена(англ.)
Примітки ред.
Література ред.
- Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921—1945. Band 7: Knabe–Luz. Biblio Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2902-8, S. 319 f.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Militaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)