Агріппа Неттесгаймський (нім. Agrippa; справжнє ім'я Генріх Корнеліус Неттесгаймський, Heinrich Cornelius von Nettesheim; 14 вересня 1486, Кельн, Священна Римська Імперія — 18 лютого 1535, Гренобль, Франція) — німецький гуманіст, лікар, алхімік, натурфілософ, окультист, астролог і адвокат. Ім'я Агріппа взяв на честь засновника свого рідного міста.
| Агріппа Неттесгаймський | |
|---|---|
| нім. Heinrich Cornelius Agrippa von Nettesheim Eucalipto Sapiens | |
| Псевдоніми | Agrolla |
| Народився | 14 вересня 1486 Кельн, Куррейнський округd, Священна Римська імперія |
| Помер | 18 лютого 1535 (48 років) Гренобль |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | астролог, правник, астроном, письменник, філософ, лікар, богослов, алхімік, адвокат, найманець, окультист |
| Alma mater | Кельнський університет |
| Галузь | гуманізм, окультизм, право, медицина і астрологія |
Агріппа Неттесгаймський у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Агріппа вів життя, сповнене пригод, блукаючи в пошуках забезпеченого положення і щедрого покровителя по різних містах Італії, Франції, Німеччини, Фландрії та Англії, будучи поперемінно військовим, професором, юристом, практикуючим лікарем (без відповідного диплому), історіографом і т. д.
Спочатку звернув на себе увагу богословськими лекціями в Долі у Франш-Конте, але своїми їдкими сатирами поставив ченців проти себе і будучи звинуваченим в єресі, змушений був покинути це місто, щоб переселитися в Англію. Після того, зайнявшись деякий час викладанням богослов'я в Кельні, здійснив подорож до Італії, де, вступивши на військову службу, отримав в чині капітана звання лицаря.
Ворогів він набував так само швидко, як і друзів, в результаті чого за ним закріпилася слава чорнокнижника.
За свій знаменитий твір «Про марність наук» («De incertitudine et vanitate scientiarum») (Кельн, +1527), що становив злу сатиру на тодішній стан науки, піддався звинуваченням перед Карлом V і втік до Ліону, але там був арештований і поміщений у в'язницю. Отримавши свободу завдяки клопотанню друзів, переселився в Гренобль у Франції і прожив там до кінця днів. Також написав книгу «Про таємну філософію» («De Occulta Philosophia»).
Крім двох згаданих творів, залишив ряд дрібних трактатів, більш-менш парадоксальних, і обширний цінний перепис.
Уява сучасників і найближчих нащадків бачила в ньому «чорнокнижника» і чаклуна і прикрасила його життя вигадками, подібними тим, що розповідалися про доктора Фауста. Так, стверджувалося, що деякі з написаних ним книг по демонології володіли власним розумом і свідомо доводили до смерті своїх власників, до яких потрапляли після смерті автора. Генрі Морлі описує також переказ, згідно з яким Агріппа, нібито продав душу Сатані, та тримав у себе вдома величезного чорного пса-демона, який і забрав його душу в пекло.
Погляди Редагувати
Був близький до гуманістів (Рейхлина, Еразма Роттердамського), володів допитливістю і незалежністю думки і боровся проти фанатизму і схоластичних забобонів.
Але Агріппа тримався осібно і не ставав виразно на сторону гуманізму чи Реформації. Завдяки різким виступам, нажив багато ворогів і зазнавав неодноразових переслідувань як з боку церковної, так і світської влади. З великою сміливістю виступив проти віри в чаклунство і домігся виправдання однієї так званої «чаклунки». Світогляд його багато в чому носив характерне для того часу містичне забарвлення в дусі Раймунда Луллія і Рейхлина; але разом з тим він умів критично поставитися до сучасної йому науки (див. один з основних його творів «Про марність наук», що досліджує загальні підстави наукового пізнання). В іншому творі — «Про таємну філософію», Агріппа детально викладає систему магії; власний його погляд на цей предмет є неясним; з деяких місць листування можна зробити висновок, що сам він заперечував значення магії, віру в яку поділяли багато з найбільш освічених його сучасників.
Згадки в літературі Редагувати
- Агріппа — одна з постатей, яка надихнула Гете на створення трагедії «Фауст».
- Згадується в книзі Папюса «Практична магія».
- Згадується в романі Мері Шеллі «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» серед авторів, що вплинули на формування світогляду й інтересів головного героя.
- Згадується в книзі Жаклін Монсіньї «Зефирина».
- У романі Валерія Брюсова «Вогненний ангел» виступає одним із значних дійових осіб. Також виведений в однойменній опері Сергія Прокоф'єва.
- Думка Агріппи з книги «Про окультну філософію» була взята епіграфом до другого роману Умберто Еко «Маятник Фуко».
- Згадується в заключній частині трилогії про пригоди рудого демона Аззі Ельбуба «П'єса повинна тривати (Театр одного демона)» (співавторства Роджера Желязни та Роберта Шеклі).
- Згадується в книгах про Гаррі Поттера, де був на колекційній картці. Картка з його зображенням була однією з найрідкісніших.
- Згадується у фільмі «Філіп Траум»
- Агріппа — один з героїв у комп'ютерній грі Amnesia: The Dark Descent.
- Агріппа зустрічається в грі на PSone «Гаррі Поттер і філософський камінь» і в комп'ютерній грі Amnesia: The Dark Descent.
Примітки Редагувати
- Agrippa, Heinrich Cornelius // Dictionary of Gnosis and Western Esotericism / за ред. W. Hanegraaff — Brill, 2006. — С. 4–8. — ISBN 978-90-04-15231-1
- ↑ Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 24. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Агриппа // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 1. — С. 168.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database
Література Редагувати
- Morley, Henry Cornelius Agrippa: The Life of Henry Cornelius Agrippa von Nettesheim: в 2 томах. — London: Chapman & Hall. — 1856.
- Орсье Ж. Агріппа Неттесгеймскій. / Пер. Б.Рунт під редакцією В.Брюсова. — М.: Мусагет, 1913. — 109 с.
Посилання Редагувати
- Біографія Генріха Корнеліуса Агріппи [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.]