Автоколива́ння — коливання, амплітуда і період яких залежать від властивостей самої системи і не залежать від початкових умов, наприклад від початкового запасу енергії. Цим автоколивання відмінні від власних і вимушених коливань.
S — джерело постійного (неперіодичного) впливу;
R — нелінійний регулятор автоколивань;
V — коливний елемент;
B — від'ємний зворотний зв'язок.
Системи, в яких можливі автоколивання, називаються автоколивальними.
Види автоколивних систем Редагувати
До автоколивальних систем відносяться електронні генератори незгасаючих коливань, годинник, парова машина та інші. В кожній автоколивальній системі є постійне (не коливальне) джерело енергії: (батарея акумуляторів електронного генератора, пружина або гиря годинника та ін.).
Втрати енергії в автоколивальній системі компенсуються лише надходженням енергії від джерела. Важливим є те, що автоколивальна система сама регулює надходження енергії від джерела і підтримує установлений режим коливань.
Теорія автоколивань Редагувати
Теорію автоколивань розробили радянські вчені О. О. Андронов, М. М. Боголюбов, М. М. Крилов, Л. І. Мандельштам, М. Д. Папалекссі та інші.
Див. також Редагувати
- Теорія автоколивань
- Мультивібратор
- Біфуркація Хопфа
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Горелик Г. С., Колебания и волны. М.—Л., 1950. (рос.)
- (англ. ) Alejandro Jenkins. Self-oscillation, 2011. arXiv.org
Посилання Редагувати
- Автоколивальна система [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |