Абдулмеджидов Ахмед Дибірович Абдулмеджи дов Ахме д Дибі рович 1 3 червня 1923 19230603 27 березня 1944 Герой Радянськог

Абдулмеджи́дов Ахме́д Дибі́рович (3 червня 1923(19230603) — 27 березня 1944) — Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), автоматник роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, червонофлотець.

Ахмед Дибірович Абдулмеджидов

ав. ГІабдулмажидов Дибирил АхІмад

Народження

3 червня 1923
Moksob^d

Смерть

27 березня 1944 (20 років)
Миколаїв, Райхскомісаріат Україна, Третій Рейх

Поховання

Сквер 68-ми десантників

Країна

СРСР

Роки служби

1936–1944

Звання

матрос

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Біографія ред.

Народився 3 червня 1923(19230603) року в аулі Моксоб Чародинського району республіки Дагестан у родині аварського селянина. Працював чабаном у селі Цуриб того ж району.

У 1942 році був призваний до лав Червоної Армії, одразу ж потрапив на фронт. Служив у складі частин берегової оборони міста Поті (Грузія) Чорноморського флоту СРСР.

У квітні 1943-го червонофлотець Абдулмеджидов був переведений до 384-го окремого батальйону морської піхоти Чорноморського флоту, а восени того ж року брав участь у десантних операціях по визволенню Таганрога, Маріуполя та Осипенко, у боях на Кінбурнскій косі, визволенні селищ Миколаївської області Олександрівка, Богоявленське та Широка Балка. У бою за Олександрівку разом із червонофлотцем Дем'яненко знищив дві вогневі точки супротивника, а в бою за Широку Балку — ворожий ДОТ.

Подвиг ред.

Докладніше: Десант Ольшанського

У другій половині березня 1944-го увійшов до складу десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського. Завданням десанту було полегшення фронтального удару радянських військ в ході визволення Миколаєва, яке було частиною Одеської операції.

У ніч з 25 на 26 березня 1944 року десант на рибальських човнах перетнув Бузький лиман і висадився в районі Миколаївського морського порту. Протягом двох діб десантники відбили 18 атак супротивника, знищивши за цей час близько 700 ворожих солдатів і офіцерів, кілька танків і гармат супротивника. Коли 28 березня до Миколаєва увійшли радянські війська, з 68-ми десантників у живих залишилося 12, троє з яких померли від ран і отруєння газами того ж дня, ще один — 10 квітня. Інші героїчно загинули в бою, серед них і червонофлотець Ахмед Абдулмеджидов.

Похований у братській могилі в місті Миколаєві в сквері 68-ми Десантників.

Вшанування пам'яті ред.

Меморіальний комплекс на честь 68-ми десантників в Миколаєві

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і героїзм матросу Абдулмеджидову Ахмеду Дибировичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений орденом Леніна, медаллю «Золота Зірка».

У селі Цуриб встановлено пам'ятник герою.

Примітки ред.

19 лютого 2018 у Wayback Machine.] ; відп. ред. [[Попик Володимир Іванович|В. І. Попик]] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т біогр. дослідж., Укр. біогр. т-во. — К. : [б.в.], 2008. — 158 с. — (Серія «Реєстр Українського біографічного словника. Робочі зошити» ; вип.1). — Бібліогр.: с. 151—158. — ISBN 978-966-02-4844-1(серія). — ISBN 978-966-02-4845-8(Вип.1)]. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 14 червня 2016.

Література ред.

Герман Хасхачих. Десант Ольшанского. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
Жигалов И. М. Десант бессмертных // Флотская доблесть : докум. повесть и очерки / Иван Жигалов. — М. : ДОСААФ, 1983. — 175 с. — 100 000 прим. — ISBN ?; УДК 9(С)27 42.
Цыганов В. Удар «Меча». — Издатель Гудым И. А, 2008. — 368 с. — ISBN 978-966-8592-63-8, УДК 63.3(4УКР)624, ББК 94(477) «1941/1945», Ц94.
Решетник Ю. (25 березня 2011). Легендарный десант: взгляд из XXI века. Вечерний Николаев № 34 (3050). Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 16 березня 2012.

Посилання ред.

Абдулмеджидов Ахмед Дибірович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
(рос.)

[1] 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] ; відп. ред. [[Попик Володимир Іванович|В. І. Попик]] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т біогр. дослідж., Укр. біогр. т-во. — К. : [б.в.], 2008. — 158 с. — (Серія «Реєстр Українського біографічного словника. Робочі зошити» ; вип.1). — Бібліогр.: с. 151—158. — ISBN 978-966-02-4844-1(серія). — ISBN 978-966-02-4845-8(Вип.1)]. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 14 червня 2016.