Інки жили в Андах, на території Перу, Чилі, Еквадору і Болівії. Вони створили величні міста Куско, Кіто і Мачу-Пікчу. Хоча іспанцям було вигідно представляти інків, як неписьменні племена, пізніші дослідження показали, що інки мали власну писемність і літопис (див. Кіпу).
Чисельність інків і підвладних їм народів (кечуа, аймара) досягала 10 мільйонів, з яких 200 тисяч служили в армії. Коли Франсиско Пісарро з'явився в Південній Америці, в державі інків йшла усобиця, в якій переміг принц Атауальпа. Індіанці зустріли білих людей з великою привітністю і гостинністю.
Незабаром Пісарро повернувся до Панами. Губернатор не був зацікавлений у пропозиціях авантюриста відправити військо на завоювання інків. Однак той відплив до Іспанії і домігся аудієнції у Карла V. Монарх оголосив конкістадора генерал-капітаном і дав йому невелике військо. Пісарро отримав 3 легких вітрильники, 67 кавалеристів, озброєних піками і мечами, 157 піхотинців — списоносців і мечників, 20 далекобійних арбалетників, всього 3 солдати з вогнепальною зброєю і 2 артилерійські гармати.
Конкістадори зайняли кілька міст, але дорогу їм заступило військо інків. Іспанці вчинили на рідкість підступно. Вождь інків Атауальпа (по суті, узурпатор, який прийшов до влади в результаті збройної боротьби за владу зі своїм братом Уаскаром після смерті батька Уайна Капака) був викликаний на переговори. Пісарро зловив вождя інків і зажадав за нього викуп у цілу кімнату площею 35 м², заповнену до стелі золотом. Наказ був виконаний, але Пісарро задушив вождя. Конкістадори взяли Куско і поставили там маріонеткового правителя Манко Інку.
Завойовники на чолі з Дієго де Альмагро дійшли до землі, названої Чилі (холодна). Наслідки цієї розбійницької експедиції були трагічними для корінних народів: за півстоліття населення Перу і Чилі зменшилася в 5 разів. Це було викликано не тільки винищенням населення іспанцями, але й хворобами, занесеними завойовниками. Колонізатори, навпаки, дуже виграли від своїх завоювань: в Іспанію потекло золото, срібло, в Європу були завезені невідомі овочі — кукурудза, томат та какао-боби.
Література Редагувати
- Куприенко С. А. Источники XVI—XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма [1] [ 21 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Под ред. С. А. Куприенко. — К.: Видавець Купрієнко С. А., 2013. — 418 с. — isbn 978-617-7085-03-3
- Пачакути Йамки Салькамайва, Хуан де Санта Кру, Куприенко С. А. Доклад о древностях этого королевства Перу / Пер. С. А. Куприенко [2] [ 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] К.: Видавець Купрієнко С. А., 2013. — 151 с. — |isbn 978-617-7085-09-5
- Талах В. Н., Куприенко С. А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков / Ред. В. Н. Талах, С. А. Куприенко [3] [ 16 листопада 2019 у Wayback Machine.] — К.: Видавець Купрієнко С. А., 2013.- 370 с. — isbn 978-617-7085-00-2
| Це незавершена стаття з історії Іспанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |