Ісмаель Буйо

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Ісмаель Буйо
Ismaël Boulliau
Народився	28 вересня 1605(1605-09-28) Луден, Франція
Помер	25 листопада 1694(1694-11-25) (89 років) Париж, Франція
Країна	Королівство Франція
Діяльність	астроном, математик, бібліотекар, католицький священник, фізик
Галузь	Астрономія
Посада	Секретар французького посла в Нідерландах (1657)
Членство	Лондонське королівське товариство
Нагороди	член Лондонського Королівського Товариства
Ісмаель Буйо у Вікісховищі

Ісмае́ль Буйо́ (фр. Ismaël Boulliau; нар. 28 вересня 1605 року, Луден, Франція — пом. 25 листопада 1694 року Париж, там же) — французький астроном. Свої праці він підписував прізвищем Булліа́льд (фр. Bullialdus).

Ісаак Ньютон в III книзі «Математичні початки натуральної філософії» спирається на вимірювання величин планетних орбіт, визначені зі спостережень Кеплером і Буйо. У листі до Едмонда Галлея він згадав Буйо як одного зі своїх попередників у справі відкриття закону зворотних квадратів.

Біографія

Буйо народився в родині заможного гугенота-нотаріуса, великого любителя астрономії. У віці 21 рік звернувся в католицьку віру, через 5 років став священиком. Деякий час працював королівським бібліотекарем, роз'їжджав по різних країнах, скуповував книжки. Одночасно вивчав наукові праці Коперника, Галілея і Кеплера, став переконаним прихильником геліоцентричної системи світу. За допомогою Мерсенна, тодішнього координатора наукового життя Європи, Буйо близько познайомився з Гюйгенсом, Гассенді, Паскалем та іншими видатними вченими того часу.

1657 року деякий час займав пост секретаря французького посла в Нідерландах, потім повернувся до роботи бібліотекаря. Останні п'ять років життя служив абатом в абатстві Сен-Віктор (Париж).

Наукова діяльність

1633 року, після суду над Галілеєм, Буйо призупинив видання своєї астрономічного праці «Філолай», написаної з геліоцентричних позицій. 1639 року він опублікував цю книгу в Нідерландах без вказівки імені автора.

Головна астрономічна праця Буйо — «Астрономія Філолая» (фр. Astronomia philolaica, 1645). У ній він не тільки підтримав перший закон Кеплера, згідно з яким планети рухаються по еліпсах, але й вказав можливий механізм забезпечення такого руху: загальна сила тяжіння, обернено пропорційна квадрату відстані. Буйо, втім, висловився обережно і не стверджував з упевненістю, що така сила дійсно існує.

Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667). Перекладав астрономічні твори Теона Смирнського, Птолемея. Займався також дослідженнями в галузі математики, оптики та філології.

Пам'ять

На честь вченого названо кратер на Місяці.

Праці

Opus novum ad arithmeticam infinitorum libris sex comprehensum, 1682

• De natura lucis (1638)
• Philolaus (1639)
• Expositio rerum mathematicarum ad legendum Platonem utilium, переклад книги Теона Смирнського (1644)
• Astronomia philolaica (1645)
• De lineis spiralibus (1657)
• Ad astronomos monita duo (1667)
• Opus novum ad arithmeticam infinitorum (1682)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Newton, Isaac (c.1846) [First published, 1687, in Latin]. Newton's Principia: The mathematical principles of natural philosophy (англ.). translated by Andrew Motte (вид. First American). New York: Daniel Adee. Процитовано 06-04-2009. 
3. Біографія Буйо [ 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
4. Фотографія кратера [ 25 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• (англ.)

Література

• Linton, Christopher M. From Eudoxus to Einstein — A History of Mathematical Astronomy. — ISBN 978-0-521-82750-8.
• Nellen, H. J. M. Ismaël Boulliau (1605—1694), astronome, épistolier, nouvelliste et intermédiaire scientifique. Studies of the Pierre Bayle Institute Nijmegen (SIB), 24, APA-Holland University Press, 1994. ISBN 90-302-1034-6. (фр.)
• Russel J. L. Catholic Astronomers and the Copernican System after the Condemnation of Galileo. Annals of Science, 46, 1989, pp. 365–386. (англ.)