Едмонд Галлей (англ. Edmond Halley, МФА: [ˈɛdmənd ˈhɔːlɪ;]; 29 жовтня (8 листопада) 1656 — 14 (25) січня 1742) — англійський астроном і геофізик.
| Едмонд Галлей | |
|---|---|
| англ. Edmond Halley | |
| | |
| Народився | 29 жовтня (8 листопада) 1656 Гаґґерстон |
| Помер | 14 (25) січня 1742 (85 років) Гринвіч |
| Поховання | :
|
| Країна | Велика Британія |
| Національність | англієць |
| Діяльність | математик, геофізик, астроном, метеоролог, картограф, філософ, демограф, фізик, викладач університету, кліматолог |
| Alma mater | Оксфордський університет |
| Галузь | астрономія, геодезія, демографія |
| Заклад | Оксфордський університет, Королівська Гринвіцька Обсерваторія |
| Посада | Королівський астроном |
| Вчене звання | професор |
| Вчителі | Джон Флемстид і Роберт Гук |
| Відомі учні | James Poundd |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Відомий завдяки: | дослідження комет |
| У шлюбі з | Mary Tooked |
| Нагороди | |
Едмонд Галлей у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 8 листопада (за старим стилем 29 жовтня) 1656 у Гаґґерстоні поблизу Лондона. Закінчив Оксфордський університет (1676).
Ще в 1676, будучи студентом третього курсу Оксфордського університету, Галлей опублікував свою першу наукову роботу — про орбіти планет і відкрив велику нерівність Юпітера і Сатурна (швидкість весь час зростає у однієї планети — Юпітера — і зменшується у іншої). Це відкриття вперше поставило перед астрономами найважливіше для людства питання про стійкість, довговічність Сонячної системи. У 1693 Галлей виявив вікове прискорення Місяця, що могло свідчити про його безперервне наближення до Землі.
Коли Галлей ще вчився в університеті, його познайомили з Джоном Флемстидом, королівським астрономом. Під впливом Флемстида, який працював над складанням каталогу зірок Північної півкулі, Галлей запропонував зробити те ж саме для Південної півкулі.. У 1676—1678 роках брав участь в експедиції на острів Святої Єлени, де провів спостереження південного неба і склав перший каталог зірок Південної півкулі, що містить 341 об'єкт.
У 1682 році створив власну обсерваторію в Айлінгтоні (один з районів Лондона). У 1685—1699 роках був помічником секретаря Лондонського королівського товариства, в 1703 році зайняв місце професора геометрії Оксфордського університету, в 1720 році став директором Гринвіцької обсерваторії — королівським астрономом.
Найвідоміші досягнення Галлея — створення методу розрахунку кометних орбіт і відкриття періодичності деяких комет. Провівши вельми трудомісткі розрахунки, він прийшов до висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 — це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 75 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758. 25 грудня 1758 німецький астроном-аматор Й. Палич дійсно спостерігав цю комету, яка відтоді носить ім'я Галлея.
Серед інших відкриттів Галлея — розробка методу визначення відстані від Землі до Сонця за наслідками спостережень за проходженням внутрішніх планет по диску Сонця. У 1677 році Галлей спостерігав проходження Меркурія, розробив методику спостережень для проходжень Венери в 1761 і 1769 роках. У 1718 році, порівнявши свої дані про положення зірок з їхніми координатами, вказаними в каталозі Птолемея, винайшов власний рух низки зірок — Арктура, Проціона і Сіріуса. У 1722 році почав програму позиційних спостережень Місяця, результати якого використовував для точного визначення його орбіти.
У своїх роботах з математики Галлей запропонував методи розрахунку логарифмів і тригонометричних функцій, створив геометричні методи розв'язання чисельних рівнянь.
Галлей першим почав проводити дослідження з геофізики. У 1686 році вийшла його стаття про пасати і мусони з роз'ясненням причин їхнього виникнення. Галлей займався проблемою земного магнетизму, побудував модель магнітного поля Землі, склав першу карту магнітних схилень.
Найбільшою заслугою ученого перед світовою наукою є те, що він сприяв появі праці Ісаака Ньютона лат. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica — «Математичні начала натуральної філософії», скорочено «Начала» чи «Математичні начала» . Галлей не тільки зумів переконати Ньютона написати цю працю, але й видав її власним коштом.
Галлей вважається основоположником наукової демографії.
Редактор «Philosophical Transactions of the Royal Society» — праць Лондонського королівського товариства (1685—1693).
Член Паризької АН (1729).
Помер Галлей у Гринвічі 14 (25) січня 1742. Ім'я його увічнене в назвах знаменитої комети і кратерів на Місяці та на Марсі.
Див. також Редагувати
- 2688 Галлей — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
- M. Hoskin, Stukeley's Cosmology and the Newtonian Origins of Olber's Paradox, J. Hist. Astr., V.16, p. 77, 1985. [ 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Edmund Halley and Stellar Proper Motions [ 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Edmond Halley in MacTutor Archiv [ 13 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Online catalogue of Halley's working papers (part of the Royal Greenwich Observatory Archives held at Cambridge University Library) [ 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Halley, Edmund, An Estimate of the Degrees of the Mortality of Mankind (1693). [ 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Halley, Edmund, Considerations on the Changes of the Latitudes of Some of the Principal Fixed Stars (1718) [ 7 червня 2020 у Wayback Machine.] — Reprinted in R. G. Aitken, Edmund Halley and Stellar Proper Motions (1942)
- There is material on Halley's life table for Breslau on the Life and Work of Statisticians website: Halley, Edmond [ 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- The National Portrait Gallery (London) has several portraits of Edmond Halley: Search the collection [ 19 грудня 2006 у Wayback Machine.]
- Edmond Halley Biography (SEDS) [ 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]