| Іргиз | |
|---|---|
| | |
| 48°15′28″ пн. ш. 62°01′19″ сх. д. / 48.25785600002777187° пн. ш. 62.02215000002777856° сх. д. | |
| Витік | Мугоджари, (село Жамбил) |
| • координати | 50°35′00″ пн. ш. 59°55′00″ сх. д. / 50.58333° пн. ш. 59.91667° сх. д. |
| • висота, м | 320 м |
| Гирло | Тургай |
| • координати | 48°15′00″ пн. ш. 62°01′00″ сх. д. / 48.25000° пн. ш. 62.01667° сх. д. |
| • висота, м | 68 м |
| Похил, м/км | 0,42 м/км |
| Басейн | Тургай |
| Країни: | Казахстан |
| Прирічкові країни: | Казахстан Актюбінська область |
| Регіон | Актюбінська область |
| Довжина | 593 км |
| Площа басейну: | 31 600 км² |
| Середньорічний стік | 7,56 м³/с (в гирлі) |
| Притоки: | ліва: Тікбутак; праві: Баксайис, Шалок-Кайракти, Кайракти, Талдик, Ащисай, Шетіргиз. |
Іргиз (каз. Ырғыз) — річка в Актюбінській області Казахстану, найбільша, права притока Тургаю. Належить до внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну.
Географія Редагувати
Річка Іргиз бере свій початок на східних схилах Мугоджар (південне пасмо Уралу), поблизу державного кордону із Росією, за 20 км на захід від села Жамбил (Айтекебійський район). Тече в південному, а в середній течії повертає в південно-східному напрямку і впадає у річку Тургай. Довжина — 593 км, площа басейну 31,6 тис. км². Середня витрата води у гирлі близько 8 м³/с. Швидкість течії води по всій довжині рівномірна і становить близько 0,1 м/с. Ширина русла сягає 80-100 м, річкова долина — від 0,3 до 2 км; висота берегів — до 5-8 м. У квітні спостерігається повінь з підвищенням рівня води на 4-5 м відносно звичайного. Влітку (особливо в пониззі) витрата води значно знижується, річка міліє, а на ряді ділянок розпадається на окремі плеса, при цьому вода тут стає солонуватою.
Живлення, головним чином, снігове. Замерзає в середині листопада (товщина льоду до кінця зими сягає 1 м), скресає на початку квітня.
Вода річки використовується для водопостачання населених пунктів, розташованих на її берегах, а також для водопою худоби, поливу городів та лиманного зрошення.
Притоки Редагувати
Річка приймає кілька невеликих приток, в основному правих, які в більшості своїй, в літній період, пересихають. Найбільші із них (40-60 км):
- ліва: Тікбутак.
- праві: Баксайис, Шалок-Кайракти, Кайракти, Талдик, Ащисай, Шетіргиз.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Річка Іргиз на TopoMapper.com. витік[недоступне посилання з червня 2019], гирло[недоступне посилання з червня 2019]
- GEOnet Names Server — 2018.
- А. А. Соколов «Гидрография СССР» [ 3 липня 2013 у Wayback Machine.] Глава 3. Речная сеть. Водоразделы и основные бассейны [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Гидрометеоиздат, Л., 1952) (рос.)
Посилання Редагувати
- Річка Іргиз // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Иргиз (река) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] в «Словарях и энциклопедиях на Академике» (рос.)
- Абай. Энциклопедия. — Алматы : «Қазақ энциклопедиясы», 1995. — ISBN 5-7667-2949-9. (казах.)
- (рос.)