www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іноуе Каору яп 井上馨 いのうえかおる 16 січня 1836 1 вересня 1915 японський політичний і державний діяч дипломат підприємець фінан

Іноуе Каору

Іноуе Каору (яп. 井上馨, いのうえかおる; 16 січня 1836 — 1 вересня 1915) — японський політичний і державний діяч, дипломат, підприємець, фінансист. Перший міністр промисловості (1878) і закордонних справ (1879—1887), 5-й міністр сільського господарства і торгівлі (1888—1889), 10-й міністр внутрішніх справ (1892—1894), 6-й міністр фінансів Японії (1898). Маркіз, ґенро. Псевдонім — Сейґай.

Іноуе Каору

Літній Іноуе Каору
Період Едо • Мейджі
Народився 16 січня 1836 (Хаґі, Ямаґуті)
Помер 1 вересня 1915 (Сідзуока, Сідзуока) (79)
Дитяче ім'я Юкіті
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Тьосю-хан
Ранги 1-й молодщий
Титули граф (1884)
ґенро (1904)
маркіз (1907)
Посади Імператорський радник
(1868—1871, 1878—1898)
міністр промисловості (1878)
міністр закордонних справ (1879—1887)
міністр сільського господарства і торгівлі
(1888—1889)
міністр внутрішніх справ (1892—1894)
міністр фінансів (1898)

Біографія Редагувати

Іноуе Каору народився 16 січня 1836 року в Тьосю-хані, в самурайській родині. Батько хлопця працював пажем володаря хану. В дитинстві Каору віддали названим сином до роду Шішідо, де він змінив ім'я на Тамон, але згодом знову повернувся до власного роду Іноуе.

На початку 1860-х років Каору був учасником радикального громадського руху «Шануймо Імператора, геть варварів!». 1862 року спільно із Такасуґі Сінсаку він здійснив напад на британське посольство в Шінаґаві, проте наступного року таємно виїхав до Британії на стажування. Завдяки цьому Каору полишив свої ксенофобські погляди, переконавшись в необхідності централізації та вестернізації Японії. З початком Шімоносекської війни 1864 року, він терміново повернувся на батьківщину, де переконував керівництво Тьосю-хану відмовитись від антиіноземної політики і зосередитись на поваленні сьоґунату Токуґава. Для реалізації цієї мети молодий політик всіляко сприяв укладанню антисьоґунатського союзу Сацуми і Тьосю.

Після реставрації Мейджі 1868 року Каору увійшов до нового Імператорського уряду і був призначений на посади Імператорського радника та голови Іноземної канцелярії. 1869 року він став головою управління торгівлі, а 1871 року — віце-міністром міністерства фінансів. Під час перебування посольства Івакури закордоном, Каору відійшов на деякий час від політики і заснував торговельне підприємство Сенсю, що стало попередником підприємства Міцуї Буссан, складової концерну Міцуї.

1875 року під час Осацьких зборів Каору повернувся в уряд і зайняв посаду члена Сенату. Того ж року він виконав обов'язки надзвичайного віце-посла Японії до Кореї для залагодження наслідків Канхваського інциденту. 1878 року Каору поновився на посаді Імператорського радника і став міністром промисловості, а наступного року отримав пост міністра закордонних справ. 1884 року він вдруге відвідав Корею як посол після перевороту Капсін. Поряд з цим міністр долучився до створення всеяпонських пошти і залізниці, а також сприяв розвитку японської промисловості і сільського господарства.

Після запровадження 1885 року прем'єрства і Кабінету міністрів, Каору постійно перебував у перших ешелонах влади. У першому уряді Іто Хіробумі він займав посаду міністра закордонних справ (1885—1887), в уряді Куроди Кійотаки був міністром сільського господарства і торгівлі (1888 — 1889), в другому уряді Іто Хіробумі служив міністром внутрішніх справ та заступником прем'єр-міністра (1892—1894), а у третьому уряді — міністром фінансів (1898).

На посаді голови міністерства закордонних справ Каору вів активну роботу з перегляду нерівноправних договорів, які Японія підписала із США та державами Європи 1858 року. У зв'язку з цим він підтримував вестернізацію Японії аби мати можливість вести переговори з іноземцями на рівних. 1883 року Каору заснував палац Рокумейкан, в якому щодобово приймав закордонних послів, влаштовуючи розкішні прийоми. Ці заходи допомогли змінити негативний образ Японії в суспільній свідомості країн Європи та США, але викликали різку критику всередині Японії. Каору мав також тісні зв'язки із найвпливовішими фінансовими і торговими лідерами країни, для консультацій із якими заснув 1883 року Товариство радості. Особливо близькими були його відносини із корпорацією Міцуї. 1900 року вона найняла міністра своїм довічним радником, що дало йому змогу до кінця життя впливати на розвиток самої корпорації та економіку країни.

1884 року, за заслуги перед державою, Каору був прирівняний до титулованої шляхти і отримав титул графа. 1907 року його підвищили до маркіза. В проміжку між цими нагородженнями, 18 лютого 1904 року, Каору отримав почесне звання ґенро. Воно надавало йому широкі повноваження в політиці.

1 вересня 1915 року Іноуе Каору помер у своїй віллі в містечку Окіцу префектури Шідзуока.

Примітки Редагувати

  1. 勇吉, ゆうきち.
  2. 世外, せいがい.
  3. яп. 聞多, たもん.
  4. ↑ Іноуе Каору // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  5. кор. 甲申政變, 갑신정변.
  6. яп. 鹿鳴館, ろくめいかん.
  7. яп. 有楽会, ゆうらくかい, юраку-кай.
  8. сучасне місто Шідзуока.

Джерела та література Редагувати

Іноуе Каору // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іноуе Каору
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Inoue Kaoru yap 井上馨 いのうえかおる 16 sichnya 1836 1 veresnya 1915 yaponskij politichnij i derzhavnij diyach diplomat pidpriyemec finansist Pershij ministr promislovosti 1878 i zakordonnih sprav 1879 1887 5 j ministr silskogo gospodarstva i torgivli 1888 1889 10 j ministr vnutrishnih sprav 1892 1894 6 j ministr finansiv Yaponiyi 1898 Markiz genro Psevdonim Sejgaj 2 Inoue KaoruLitnij Inoue KaoruPeriod Edo MejdzhiNarodivsya 16 sichnya 1836 Hagi Yamaguti Pomer 1 veresnya 1915 Sidzuoka Sidzuoka 79 Dityache im ya Yukiti 1 Sogunat sogunat EdoHan Tosyu hanRangi 1 j molodshijTituli graf 1884 genro 1904 markiz 1907 Posadi Imperatorskij radnik 1868 1871 1878 1898 ministr promislovosti 1878 ministr zakordonnih sprav 1879 1887 ministr silskogo gospodarstva i torgivli 1888 1889 ministr vnutrishnih sprav 1892 1894 ministr finansiv 1898 Zmist 1 Biografiya 2 Primitki 3 Dzherela ta literatura 4 PosilannyaBiografiya RedaguvatiInoue Kaoru narodivsya 16 sichnya 1836 roku v Tosyu hani v samurajskij rodini Batko hlopcya pracyuvav pazhem volodarya hanu V ditinstvi Kaoru viddali nazvanim sinom do rodu Shishido de vin zminiv im ya na Tamon 3 ale zgodom znovu povernuvsya do vlasnogo rodu Inoue 4 Na pochatku 1860 h rokiv Kaoru buv uchasnikom radikalnogo gromadskogo ruhu Shanujmo Imperatora get varvariv 1862 roku spilno iz Takasugi Sinsaku vin zdijsniv napad na britanske posolstvo v Shinagavi prote nastupnogo roku tayemno viyihav do Britaniyi na stazhuvannya Zavdyaki comu Kaoru polishiv svoyi ksenofobski poglyadi perekonavshis v neobhidnosti centralizaciyi ta vesternizaciyi Yaponiyi Z pochatkom Shimonosekskoyi vijni 1864 roku vin terminovo povernuvsya na batkivshinu de perekonuvav kerivnictvo Tosyu hanu vidmovitis vid antiinozemnoyi politiki i zosereditis na povalenni sogunatu Tokugava Dlya realizaciyi ciyeyi meti molodij politik vsilyako spriyav ukladannyu antisogunatskogo soyuzu Sacumi i Tosyu 4 Pislya restavraciyi Mejdzhi 1868 roku Kaoru uvijshov do novogo Imperatorskogo uryadu i buv priznachenij na posadi Imperatorskogo radnika ta golovi Inozemnoyi kancelyariyi 1869 roku vin stav golovoyu upravlinnya torgivli a 1871 roku vice ministrom ministerstva finansiv Pid chas perebuvannya posolstva Ivakuri zakordonom Kaoru vidijshov na deyakij chas vid politiki i zasnuvav torgovelne pidpriyemstvo Sensyu sho stalo poperednikom pidpriyemstva Micuyi Bussan skladovoyi koncernu Micuyi 4 1875 roku pid chas Osackih zboriv Kaoru povernuvsya v uryad i zajnyav posadu chlena Senatu Togo zh roku vin vikonav obov yazki nadzvichajnogo vice posla Yaponiyi do Koreyi dlya zalagodzhennya naslidkiv Kanhvaskogo incidentu 1878 roku Kaoru ponovivsya na posadi Imperatorskogo radnika i stav ministrom promislovosti a nastupnogo roku otrimav post ministra zakordonnih sprav 1884 roku vin vdruge vidvidav Koreyu yak posol pislya perevorotu Kapsin 5 Poryad z cim ministr doluchivsya do stvorennya vseyaponskih poshti i zaliznici a takozh spriyav rozvitku yaponskoyi promislovosti i silskogo gospodarstva 4 Pislya zaprovadzhennya 1885 roku prem yerstva i Kabinetu ministriv Kaoru postijno perebuvav u pershih eshelonah vladi U pershomu uryadi Ito Hirobumi vin zajmav posadu ministra zakordonnih sprav 1885 1887 v uryadi Kurodi Kijotaki buv ministrom silskogo gospodarstva i torgivli 1888 1889 v drugomu uryadi Ito Hirobumi sluzhiv ministrom vnutrishnih sprav ta zastupnikom prem yer ministra 1892 1894 a u tretomu uryadi ministrom finansiv 1898 4 Na posadi golovi ministerstva zakordonnih sprav Kaoru viv aktivnu robotu z pereglyadu nerivnopravnih dogovoriv yaki Yaponiya pidpisala iz SShA ta derzhavami Yevropi 1858 roku U zv yazku z cim vin pidtrimuvav vesternizaciyu Yaponiyi abi mati mozhlivist vesti peregovori z inozemcyami na rivnih 1883 roku Kaoru zasnuvav palac Rokumejkan 6 v yakomu shodobovo prijmav zakordonnih posliv vlashtovuyuchi rozkishni prijomi Ci zahodi dopomogli zminiti negativnij obraz Yaponiyi v suspilnij svidomosti krayin Yevropi ta SShA ale viklikali rizku kritiku vseredini Yaponiyi Kaoru mav takozh tisni zv yazki iz najvplivovishimi finansovimi i torgovimi liderami krayini dlya konsultacij iz yakimi zasnuv 1883 roku Tovaristvo radosti 7 Osoblivo blizkimi buli jogo vidnosini iz korporaciyeyu Micuyi 1900 roku vona najnyala ministra svoyim dovichnim radnikom sho dalo jomu zmogu do kincya zhittya vplivati na rozvitok samoyi korporaciyi ta ekonomiku krayini 4 1884 roku za zaslugi pered derzhavoyu Kaoru buv pririvnyanij do titulovanoyi shlyahti i otrimav titul grafa 1907 roku jogo pidvishili do markiza V promizhku mizh cimi nagorodzhennyami 18 lyutogo 1904 roku Kaoru otrimav pochesne zvannya genro Vono nadavalo jomu shiroki povnovazhennya v politici 4 1 veresnya 1915 roku Inoue Kaoru pomer u svoyij villi v mistechku Okicu 8 prefekturi Shidzuoka 4 Primitki Redaguvati 勇吉 ゆうきち 世外 せいがい yap 聞多 たもん a b v g d e zh i Inoue Kaoru Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 kor 甲申政變 갑신정변 yap 鹿鳴館 ろくめいかん yap 有楽会 ゆうらくかい yuraku kaj suchasne misto Shidzuoka Dzherela ta literatura RedaguvatiInoue Kaoru 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Inoue Kaoru yap Dokumenti Inoue Kaoru Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi yap Inoue Kaoru Yaponski novitni portreti Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Arhivovano 29 kvitnya 2020 u Wayback Machine yap Biografiya Inoue Kaoru Arhivovano 13 lyutogo 2009 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Inoue Kaoru amp oldid 35807838