Ігнац Мошелес (нім. Ignaz Moscheles; нар. 30 травня 1794, Прага — пом. 10 березня 1870, Лейпциг) — німецький композитор, педагог, дириґент, піаніст-віртуоз. Концертував із 14-ти років.
| Ігнац Мошелес | |
|---|---|
| нім. Ignaz Moscheles | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 травня 1794[…] або 30 травня 1794 |
| Місце народження | Прага, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[…] |
| Дата смерті | 10 березня 1870[…] (75 років) |
| Місце смерті | Лейпциг, Королівство Саксонія або Лондон, Сполучене Королівство |
| Громадянство | Габсбурзька монархія, Австрійська імперія, Священна Римська імперія і Німецький союз |
| Професії | піаніст, диригент, композитор, педагог, музикознавець, музичний педагог, автор щоденника, викладач університету, скрипаль |
| Освіта | Празька консерваторія |
| Вчителі | Бедржих Дівіш Вебер, Муціо Клементі, Антоніо Сальєрі і Johann Georg Albrechtsbergerd |
| Відомі учні | Richard Zeckwerd, Charles Edward Horsleyd, Бедржих Дівіш Вебер, Marcial del Adalid y Gurréad, Сигізмунд Тальберг, Anton Trutscheld, Фелікс Мендельсон, Charles Blanchetd і Clara Kathleen Rogersd |
| Інструменти | фортепіано |
| moscheles.org | |
| Файли у Вікісховищі |
Творча діяльність Редагувати
Навчався в Празі (Д. Вебер — фортепіано) та у Відні (Антоніо Сальєрі, І. Альбрехтсбергер — композиція). Починаючи із 1821 року працював у Лондоні як дириґент, піаніст, педагог. Виїжджав із концертами в інші міста Європи. В 1846 році на запрошення Фелікса Медельсона переїжджає в Лейпциг, де працював професором консерваторії. Товаришував із Людвігом ван Бетховеном. Здійснив переклад для фортепіано його опери «Фіделіо», а також редагував Бетховенські фортепіанні та скрипкові сонати.
Серед власних композицій: 8 концертів для фортепіано з оркестром, Секстет і Септет для фортепіано, струнних та духових інструментів, п'єси для фортепіано, дві сонати, «Посвята Генделю» для двох фортепіано, 24 етюди та ін., а також книга «Життя Бетховена».
Ігнац Мошелес і Микола Лисенко Редагувати
На момент, коли Микола Лисенко вступив до Лепцизької консерваторії, викладачу по класу фортепіано Ігнацу Мошелесу, який працював у цьому закладі з часу заснування, було вже 73 роки. Незважаючи на це, Лисенко прагнув потрапити до нього у клас, брав приватні уроки. На думку молодого студента «быть в Лейпциге и не учиться у европейской знаменитости <…> это все равно, что не видеть папы в Риме». Він цінував можливість спілкуватися з Мошелесом як зі знаменитим представником минулої епохи, живим свідком та учасником мистецьких подій, які вже стали історією: «Но это интересный старик, как современник и друг Бетговена, Гуммеля, Клементи. Он часто про них рассказывает <…> Это такой комик, что можно умирать со смеху, как он показывает комически игру разных артистов и в особенности школы Листа».
Лисенко захоплювався виконавською майстерністю Мошелеса — «А як він і досі гра свої етюди, нехай йому гаспид!», — хоча й зважав на упереджені погляди цього німецького музиканта на сучасне мистецтво.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118785028 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Dr. Constant v. Wurzbach Moscheles, Ignaz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 19. — S. 116.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/047522/2004-05-19/
- Гнатюк Л. А. Микола Лисенко і Лейпцизька консерваторія // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — Вип. № 2 (15) 2012. — С. 24.
Джерела Редагувати
- Ю. Вайнкоп, И. Гусин — «Краткий биографический словарь композиторов». Изд. «Музыка», Ленинград — 1971
| Це незавершена стаття про музиканта або музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |