Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (1490—1543) — руський князь і магнат, державний діяч Великого князівства Литовського. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.
| Іван Вишневецький | |
|---|---|
| Народився | 30 листопада 1490 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
| Помер | 1542 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Знання мов | російська |
| Титул | князь |
| Посада | черкаський староста[d], Q65242439?, Q65330588?, канівський старостаd і Q26713572? |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Михайло Вишневецький |
| Мати | Q64026353? |
| Брати, сестри | Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Вишневецький Олександр Михайлович |
| У шлюбі з | Анастасія Олізарович Марія Магдалена Бранкович |
| Діти | 1) Дмитро, Андрій, Костянтин, Катерина; 2) Сигізмунд, Олександра |
| | |
Життєпис Редагувати
Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (1475–1512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з ним і братом Олександром в 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.
Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.
З 1533 року був старостою ейшишським і ворнянським, у 1536–1543 — старостою чечерським, з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.
Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушком сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитянам. Після цього рушив до Могильова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. По укладенню миру 1536 року повернувся до своїх володінь.
Після смерті Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.
Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.
Меценатство Редагувати
Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Пресвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.
Родина Редагувати
Перша дружина — Анастасія Олізарович — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:
- Катерина, дружина великого гетьмана литовського, київського воєводи Григорія Ходкевича;
- Дмитро «Байда»;
- Андрій;
- Костянтин.
Друга дружина — Марія Магдалена, донька Йована Бранковича, деспота сремського та Єлени Якшич.
Діти:
- Олександра, дружина маршалка господарського Івана Шимковича, а пізніше Миколая VII Радзивілла;
- Сигізмунд.
Примітки Редагувати
- str. 358, Tom XV cz.1 (Czeczersk) «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880—1914 (пол.)
- The Brankovici [ 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Książęta Wisniowieccy (01) [ 9 травня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела Редагувати
- Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України. — Х. : Фоліо, 2008.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 549. (пол.)
Посилання Редагувати
- Jan ks. Wiśniowiecki h. Korybut (ID: 3.55.123) [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |