Олександр Михайлович Вишневецький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олександр Вишневецький.

Олександр Вишневецький (? — 1555) — руський (український) князь гербу Корибут, військовий та політичний діяч Речі Посполитої, учасник Стародубської війни 1534–1537 років.

Олександр Вишневецький
Псевдо	Корибут
Народився	невідомо Вишневець
Помер	1555(1555)
Поховання	Києво-Печерська лавра
Підданство	Велике князівство Литовське
Діяльність	військовик, урядник
Титул	князь
Посада	староста річицький^d і сандомирський староста^d
Конфесія	православний
Рід	Вишневецькі
Батько	Михайло Вишневецький
Брати, сестри	Федір Вишневецький, Федько Вишневецький і Вишневецький Іван Михайлович
Діти	Вишневецький Максим Олександрович, Вишневецький Олександр Олександрович і Михайло Вишневецький
Герб

Життєпис

Походив з родини Вишневецьких, котрі на той час були дрібними князями. Син Михайла Вишневецького, намісника брацлавського. Батько передав йому володіння на берегах річки Горині: вище родового гнізда з частиною Вишнівця й селами Бутин, Млинівці, Коханівці й Бакота.

Замолоду полюбляв військові вправи. 1512 року разом з Федором та Іваном Вишневецькими брав участь в успішній для християн битві проти кримських татар. Згідно з земельним переписом 1528 року мав виставляти 15 коней. Згодом стає старостою сандомирським.

1532 року отримує староство річицьке, у доживотне керування місто Річиця з усіма податками та доходами. 1533 року успадкував після смерті брата Федора Старшого Брагинську волость на Київщині. У 1534 році, скориставшись розгардіяшем після смерті царя Василія III (на бік Литви перейшли бояри С.Бельський та І.Ляцький-Захар'їн), разом з Юрієм Радзивіллом брав участь у поході проти Московського царства. Почалася Стародубська війна; невдало намагався захопити Смоленськ. Спустошивши Смоленщину, повернувся до Литви. 1535–1537 років воював на Стародубщині й Гомельщині (1503 року була захоплена Москвою), Гомель та навколишня земля повернулися до Великого князівства Литовського.

1549 року після загибелі брата Федька отримав землі на р. Горині нижче Манева й на р. Жираку з замком Передмірка, селами Борсуки, Нападівка, Вербовець, Лопушне, Білка й Доманінка. В 1540–1550 роках князь Олександр більше опікувався розбудовою маєтностей на Київщині. Опікувався налагодженням оборонних споруд для захисту від нападу з боку Московського царства.

Помер 1555 року, напевне, у своєму маєтку Брагін або у Річиці. Був похований у Києво-Печерській лаврі.

Родина

Дружина — Катерина Скорутянка (Сангушко) з 1529 року. Діти:

• Максим Боніфацій (пом. 1565 р.).
• Олександр (пом. 1577 р.)
• Михайло (1529 — 1584 рр.)
• Стефанія (д/н — 1559), дружина (з 1558 року) Лукаша Курженецького.

Примітки

1. Wolff J. «Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku». — Warszawa, 1895. — S. 553

Джерела

• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 543–544. (пол.)
• Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od konca czternastego wieku. — Warszawa, 1895. — 698 s. (пол.)

Посилання

• (пол.)