Литовсько-московська («стародубська») війна 1534—1537 років — черговий військовий конфлікт між Великим князівством Литовським (далі ВКЛ), (до складу якого входили руські князівства та Київ) і Московією.
Литвсько-московська («стародубська») війна 1534-1537 | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Московсько—литовські війни | ||||||
ВКЛ в 13 - 15 ст. | ||||||
| ||||||
Сторони | ||||||
Московія Кримський ханат Молдовське князівство | ВКЛ Королівство Польське | |||||
Командувачі | ||||||
Боярська Дума Глинська Олена | Сигізмунд I | |||||
Втрати | ||||||
Втрата Гомеля | Втрата Себежа |
Причини Редагувати
Незадоволення Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського результатами попередньої війни обумовило черговий збройний конфлікт між ними (в історіографії він також називається «Стародубською війною»). Фактично воєнні дії між державами після попередньої війни не припинялися. Проте тривалий час центральні уряди були неготові до нового масштабного протистояння й кілька разів підписували перемирні угоди:
Війна Редагувати
Водночас від початку 1530-х великий князь московський Василій III Іванович став зосереджувати війська на Смоленщині і Сіверщині. З Кримським ханатом і Молдавським князівством було укладено наступальний протилитовський (і протипольський) союз, і кримське військо вторглося на Київщину й обложило Черкаси. Проте смерть Василія III Івановича на початку грудня 1533 р. і усобиці при московському дворі змінили політичну ситуацію. Сподіваючись на ослаблення московської влади, литовські можновладці 15 лютого 1534 на віленському сеймі вирішили розпочати військовий наступ на Московію. Воєнні дії вели як власні війська воюючих сторін, так і кримські чамбули. Найбільшими військовими акціями були:
- напади в серпні і вересні 1534 року литовських загонів князя О. Вишневецького, А. Немировича і О. Дашковича на Смоленщину і Сіверщину;
- рейд взимку 1534—35 років московського війська на чолі з князем І. Овчиною-Телепневим-Оболенським у центральні райони ВКЛ, будівництво московинами на литовській території фортеці Іван-город-на-Себежі і успішна її оборона від литовського війська А. Немировича 1536 року;
Результат Редагувати
25 грудня 1536 р. в Москві розпочалися мирні переговори, які закінчилися підписанням 18 лютого 1537 р. 5-річного перемир'я (набуло сили 25 березня 1537). За умовами угоди за Великим князівством Московським залишався Себеж, а до ВКЛ переходив Гомель.
Договір було ратифіковано королем польським і великим князем литовським Сигізмундом І Старим 27 червня 1537 року в м. Краків.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Б. В. Черкас. Литовсько-московська війна 1534—1537 [ 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 186. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Брехуненко В. Експансія Московської держави на українські землі у XV—XVI ст.: Стародубська війна 1534—1537 рр. // Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ—ХХІ ст. / За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2016. — С. 44—48. — 248 с. — ISBN 978-966-02-7743-4.
- Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998.
- Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). К., 2006.