Сергій Борисович Іванов (рос. Сергей Борисович Иванов; нар. 31 січня 1953, Ленінград) — російський державний діяч, політик. Спеціальний представник президента Російської Федерації з питань природоохоронної діяльності та транспорту з 12 серпня 2016 року.
| Сергій Іванов | |
|---|---|
| рос. Серге́й Ивано́в | |
| | |
| Спеціальний представник президента РФ з питань природоохоронної діяльності та транспорту | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 12 серпня 2016 |
| Президент | Володимир Путін |
| Прем'єр-міністр | Дмитро Медведєв |
| Глава Адміністрації президента РФ | |
| 12 травня 2008 — 12 серпня 2016 | |
| Попередник | Сергій Наришкін |
| Наступник | Антон Вайно |
| Міністр оборони РФ | |
| 28 березня 2001 — 15 лютого 2007 | |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | Ігор Сергєєв |
| Наступник | Анатолій Сердюков |
| Народився | 31 січня 1953 (70 років) Ленінград, СРСР |
| Відомий як | політик, дипломат |
| Громадянство | Росія |
| Національність | росіянин |
| Alma mater | філологічний факультет СПбДУd і Академія зовнішньої розвідки |
| Політична партія | Єдина Росія |
| Батько | Boris Ivanovd |
| Діти | Сергій Іванов[d] |
| Звання | Генерал-полковник |
| Релігія | РПЦ і православ'я |
| Нагороди | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Генерал-полковник у відставці, глава Адміністрації президента Російської Федерації (2011 —2016), член Ради Безпеки РФ.
Міністр оборони Російської Федерації (2001 — 2007), а також Перший заступник Голови Уряду Російської Федерації (2007–2011). За освітою «спец-філолог, перекладач з англійської».
Життєпис Редагувати
Сергій Іванов народився 31 січня 1953 року в Ленінграді.
Закінчив перекладацьке відділення філологічного факультету Ленінградського державного університету, потім вищі курси КДБ СРСР в місті Мінську, 101-у школу Першого Головного управління КДБ (нині Академія Служби зовнішньої розвідки Російській Федерації).
З 1981 по 1998 рік пройшов шлях від оперуповноваженого Першого Головного управління КДБ СРСР до першого заступника начальника одного з управлінь Служби зовнішньої розвідки Російській Федерації.
Був у трьох тривалих закордонних відрядженнях в скандинавських країнах і Африці.
Після реорганізації КДБ продовжив роботу в Службі зовнішньої розвідки Російської Федерації, а потім у Федеральній службі безпеки Російської Федерації.
З серпня 1998 року — заступник директора ФСБ — начальник Департаменту аналізу, прогнозу і стратегічного планування ФСБ.
З 15 листопада 1999 року — секретар Ради Безпеки Російської Федерації. Генерал-полковник запасу. З 28 березня 2001 року — Міністр оборони Російської Федерації. Колега і один із ближчих соратників президента Володимира Путіна.
З 14 листопада 2005 року — заступник Голови Уряду Російської Федерації — Міністр оборони Російської Федерації.
Указом Президента РФ від 16 лютого 2007 року призначений Першим заступником Голови Уряду Російської Федерації.
Володіє англійською і шведською мовами.
Нагороди Редагувати
- Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 31 січня 2013) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-російських міждержавних відносин
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 31 січня 2013.