Бори́с Юхи́мович Єфі́мов (рос. Бори́с Ефи́мович Ефи́мов, ім'я при народженні — Бори́с Ха́їмович Фрі́длянд; у низці друкованих джерел Бори́с Юхи́мович Фрі́длянд; 28 вересня (11 жовтня) 1900, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1 жовтня 2008, Москва) — радянський художник-графік, політичний карикатурист.
| Єфімов Борис Юхимович рос. Борис Ефимович Ефимов | |
|---|---|
| рос. Борис Ефимович Ефимов | |
| | |
| Ім'я при народженні | Борис Хаїмович Фрідлянд |
| Народився | 28 вересня (11 жовтня) 1900[2] Київ, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1 жовтня 2008[…] (108 років) Москва, Росія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська республіка Російська СФРР СРСР Росія |
| Діяльність | художник, карикатурист, cartoonist, аніматор, графік |
| Галузь | живопис |
| Відомий завдяки | художник, карикатурист |
| Знання мов | російська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | СХ СРСР |
| Жанр | карикатура і плакат |
| Посада | головний редактор |
| Брати, сестри | Кольцов Михайло Юхимович |
| Нагороди | |
|
Герой Соціалістичної Праці (1990), двічі лауреат Сталінської премії (1950, 1951), лауреат Державної премії СРСР (1972), народний художник СРСР (1967), академік Академії мистецтв СРСР (1954; згодом — Російської академії мистецтв), головний художник газети «Известия».
Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», болгарським орденом «Кирила і Мефодія» I ступеня, іншими відзнаками.
Біографія Редагувати
Батьки — Фрідлянд Хаїм Мовшевич (Юхим Мойсейович) (1860—1945), ремісник-чоботар, міщанин Мінської губернії Ігуменського повіту, Сміловичського товариства, та Рахля Шевахівна (Рахіль Савеліївна) (1880—1969).
Борис почав малювати з 5 років. Після переїзду батьків до Білостоку Борис поступив в реальне училище, де вчився і його старший брат Михайло. Там вони разом видавали рукописний шкільний журнал. Брат (майбутній публіцист і фейлетоніст Михайло Кольцов) редагував видання, а Борис — ілюстрував.
1915 — був евакуйований до Харкова, бо в ході Першої світової війни російські війська здали Білосток німцям.
1917 — був учнем 6-го класу Харківського реального училища. Перейшовши в 7-й клас, переїхав до Києва.
1918 — у журналі «Зритель» (Київ) з'явилися перші шаржі Бориса Єфімова (на Олександра Блока). До того ж часу належить і серія кольорових малюнків «Завойовники» — своєрідний сатиричний літопис властей, що мінялися в Києві.
Зі встановленням в Києві більшовицької влади працював секретарем Редакційно-видавничого відділу в Народному комісаріаті УСРР у військових справах. У червні 1919 року у військовій газеті «Красная Армия» побачили світ його перші агітаційні малюнки, забезпечені автографом-псевдонімом «Бор. Ефимов».
З 1920 — працював художником-карикатуристом у газетах «Коммунар», «Большевик», «Вісти», керівником відділу образотворчої агітації ЮгРОСТА в Одесі. Тут він виконав свій перший плакат на фанерному листі, на якому він зобразив побитого Червоною Армією Денікіна. Пізніше був завідувачем «ізосекції» відділення агітпунктів радянського Південно-Західного фронту (Харків). Після повернення до Києва став начальником художньо-плакатного відділу Київ—УкрРОСТА. Паралельно співпрацював з газетами «Киевский пролетарий» і «Пролетарська правда».
1922 — переїхав до Москви. Відтоді його роботи стали друкуватися на сторінках видань «Рабочая газета», «Крокодил», «Правда», «Известия», «Огонек», «Прожектор» тощо, виходити в окремих збірках і альбомах. У ці роки його головною спеціалізацією стала політична сатира. Персонажами його карикатур були: у 1920-ті роки багато західних політичних діячів — Юз, Даладьє, Чемберлен; у 1930-ті і 1940-ві — Гітлер, Муссоліні, Герінг і Геббельс, якого він постійно зображав у вигляді кульгавої мавпи; у подальші роки — Черчилль, Трумен та інші.
У 1930-ті роки в світ виходять альбоми карикатур «Лицо врага» (1931), «Карикатура на службе обороны СССР» (1931), «Политические карикатуры» (1931), «Выход будет найден» (1932), «Политические карикатуры» (1935), «Фашизм — враг народов» (1937), «Поджигатели войны» (1938), «Фашистские интервенты в Испании» (1938).
Не оминав і внутрішніх опонентів сталінського правління — Троцького, П'ятакова та ін. — брошюра «Троцкисты — враги народа» (1937).
З 1932 року є членом Спілки художників СРСР. Неодноразово обирався членом правління і секретарем СХ СРСР.
У роки Другої світової війни його роботи публікували на сторінках газет «Красная звезда» і «Фронтовая иллюстрация», а також у фронтових, армійських, дивізійних газетах і навіть на листівках, які розкидалися за лінією фронту.
Був у числі тих радянських письменників і художників (Моор, Дені, Кукринікси та інші), хто на 6-й день від початку німецько-радянської війни створив майстерню «Вікон ТАРС». Плакати, зроблені відразу після отримання зведень з фронту або останніх міжнародних повідомлень, вивішували на вулицях Москви. Потім «Вікна» тиражували й випускали в тилу — П'ятигорську, Тбілісі, Тюмені.
Заслуги Бориса Єфімова в роки війни відзначені медалями «За оборону Москви» і «За перемогу над Німеччиною».
1948 — вийшла збірка його карикатур «Містер Долар».
1950 — альбом малюнків «За прочный мир, против поджигателей войны».
1954 — обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР.
1957 — обраний членом правління Спілки художників СРСР.
1958 — йому присвоєне звання «Народний художник РРФСР».
1967 — йому присвоєне звання «Народний художник СРСР».
З 1965 року і протягом майже 30 років як головний редактор очолював творче-виробниче об'єднання «Агітплакат» при СХ СРСР.
За роки творчої діяльності створив десятки тисяч політичних карикатур, агітаційних плакатів, гумористичних малюнків, ілюстрацій, шаржів, а також станкових серій сатиричних малюнків для зональних, групових і всесоюзних художніх виставок. Вийшли в світ десятки сатиричних альбомів, а також збірки мемуарів, оповідань, нарисів, досліджень з історії та теорії мистецтва карикатури («40 років. Записки художника-сатирика», «Робота, спогади, зустрічі», «Розповіді про художників-сатириків», «Мені хочеться розповісти», «Основи розуміння карикатури», «На мій погляд», «Невигадані історії», «Школярам про карикатуру і карикатуристів», «Розповіді старого москвича», «Ровесник століття», «Моє століття» та інші).
Примітки Редагувати
- ↑ Запис про народження Бориса Фрідлянда в метричній книзі Київського рабинату за 1900 рік (ЦДІАК України. Ф. 1164. Оп. 1. Спр. 454. Арк. 435об–436.). (рос. дореф.)
- ↑ метрична книга
- RKDartists
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Demosfenova G. Yefimov, Boris // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T092756
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- У низці друкованих джерел дата народження (помилково) — 15 (28) вересня 1900 року.
Посилання Редагувати
- Биография Бориса Ефимова на Peoples.ru [ 31 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- На 107 Дне рождения (видео 2)[недоступне посилання]
- Фотографии в течение века (1908 г. — наши дни) [ 6 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Фотографии в течение века 2 [ 25 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Lenta.ru: Борис Ефимов: Взгляд из прошлого в будущее [ 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Уроки истории ХХ века в карикатурах — Выставка Б. Ефимова [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Метрична книга Київського рабинату за 1900 рік, народження // ЦДІАК України. Ф. 1164. Оп. 1. Спр. 454. Арк. 435об—436.. Запис 721. (рос. дореф.)
- Фейсбук-пост Стефана Машкевича о датах рождения Михаила Кольцова и Бориса Ефимова. 17 февраля 2019. (рос.)
- Борис Ефимов. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
Джерела Редагувати
- Єфімов Борис Юхимович [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- Шаповал Ю. І. Єфімов Борис Юхимович [ 18 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.