Єлизавета Габсбург (нім. Elisabeth von Habsburg, пол. Elżbieta Rakuszanka; лит. Elžbieta Habsburgaitė; 1436—1505) — королева польська й велика княгиня литовська й руська, дочка імператора Священної Римської імперії Альбрехта II, дружина Казимира IV.
Єлизавета Габсбург нім. Elisabeth von Habsburg пол. Elżbieta Rakuszanka | |
1457 — 1505 | |
---|---|
Коронація: | Титулярна |
Попередник: | Владислав Габсбург |
Наступник: | Владислав II Ягеллончик |
1454 — 1505 | |
Коронація: | 1454 |
Попередник: | Софія Гольшанська |
Наступник: | Олена Московська |
1454 — 1505 | |
Попередник: | Софія Гольшанська |
Наступник: | Олена Московська |
1454 — 1505 | |
Коронація: | 1454 |
Попередник: | Софія Гольшанська |
Наступник: | Олена Московська |
Народження: | 1436 Відень, Герцогство Австрія |
Смерть: | 30 серпня 1505 Краків, Королівство Польське |
Поховання: | катедра святих Станіслава і Вацлава |
Країна: | Ерцгерцогство Австрія |
Рід: | Габсбурги |
Батько: | Альбрехт II |
Мати: | Єлизавета Люксембурзька |
Шлюб: | Казимир IV Ягеллончик |
Діти: | Владислав II Ягелончик, Ядвіґа Ягеллонка, Казимир Святий, Ян I Ольбрахт, Олександр Ягеллончик, Сигізмунд I Старий, Барбара Ягеллонка, Софія Ягеллонка, Анна Ягеллонка (1476-1503), Єлизавета II Ягеллонкаd, Єлизавета Ягеллонка, Elisabeth Jagiellond і Фридерик Ягеллончик |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Єлизавета була дочкою Альбрехта II Німецького (1397—1439) і його дружини Єлизавети Люксембурзької (1409—1442). 10 березня 1454 року вийшла заміж за короля Польщі і великого князя литовського, Казимира IV. Четверо з її синів стали королями, тому її також називають «матір'ю королів».
Після смерті 1457 року бездітного брата Єлизавети Владислава Посмертного вона і її сім'я заявили права на трон Богемії і Угорщини. Через деякий час її старший син, Владислав, отримав обидва трони. Три молодші сини Єлизавети по черзі були королями польськими, двоє з них також були великими князями литовськими.
Сім'я Редагувати
Єлизавета була одружена з Казимиром IV, королем польськими й великим князем литовським і руським. Мала шістьох синів:
- Владислав Ягеллончик (1456—1516), король Чехії та Угорщини;
- Казимир Святий (1458—1484), намісник батька в Литві, помер молодим, канонізований;
- Ян I Ольбрахт (1459—1501), король Польщі, король Русі після смерті батька;
- Олександр Ягеллончик (1461—1506), великий князь Литовський, Великий князь Руський, після смерті Яна Альбрехта також король Польщі;
- Сигізмунд I (1467—1548), після смерті Олександра став королем Польщі, Великим князем Литовським і Руським;
- Фридерик Ягеллончик (1468—1503), єпископ краківський, потім кардинал і архієпископ гнєзненський.
В Єлизавети також було сім дочок, п'ять з яких вийшли заміж за правителів країн Західної Європи:
- Ядвіга (1457—1502) дружина з 1475 року Георга Багатого (1455—1503), герцога Ландсгут-Баварського;
- Софія (1464—1512) дружина з 1479 року Фрідріха (1460—1536), маркграфа Бранденбург-Ансбахського і Байрейта, мати Альбрехта Прусського;
- Єлизавета (1465—1466/67);
- Єлизавета (1472—1480/81);
- Анна (1476—1503) дружина Богуслава X, герцога Померанського (1454—1523);
- Барбара (1478—1534), дружина з 1496 року герцога Георга Саксонського (1471—1539);
- Єлизавета Ягеллонка (1482—1517), дружина з 1515 року герцога Фрідріха II фон Лігніц (1480—1547).
Примітки Редагувати
- Володарка Руської Землі - колишніх земель Королівства Русі, які згодом її чоловік Казимир IV Ягеллончик реорганізовував у воєводства. Консорт.
- ↑ Консорт.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #123396980 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
Посилання Редагувати
- Brzezińska, Anna (1999). . У Balázs Nagy; János M. Bak; Marcell Sebők. The Man of Many Devices, who Wandered Full Many Ways. Central European University Press. ISBN 963911667X. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 25 жовтня 2012.
- Duczmal, Małgorzata (2012). Jogailaičiai (Lithuanian). translated by Birutė Mikalonienė and Vyturys Jarutis. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. ISBN 978-5-420-01703-6.
- Putnam, Ruth (1918). . G. P. Putnam's Sons. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 14 січня 2018.