Великий юс | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Unicode (hex) | ||||||
велика: U+0466 | ||||||
мала: U+0467 | ||||||
Кирилиця | ||||||
А | (Б) | (В) | (Г) | (Ґ) | (Д) | (Ѓ) |
(Ђ) | (Е) | (Ѐ) | (Є) | (Ё) | (Ж) | (З) |
(З́) | (Ѕ) | (И) | (Ѝ) | (І) | (Ї) | (Й) |
(Ј) | (К) | (Л) | (Љ) | (М) | (Н) | (Њ) |
(О) | (П) | (Р) | (С) | (С́) | (Т) | (Ћ) |
(Ќ) | (У) | (Ў) | (Ф) | (Х) | (Ц) | (Ч) |
(Џ) | (Ш) | (Щ) | (Ъ) | (Ы) | (Ь) | (Э) |
(Ю) | (Я) | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
(А̄) | (Ӑ) | (Ӓ) | ||||
(Ә) | (Ӛ) | |||||
(Ӕ) | (Ғ) | (Ӷ) | ||||
(Ԃ) | (Ꚃ) | (Ԫ) | ||||
(Ӗ) | (Е̄) | (Ӂ) | (Җ) | |||
(Ꚅ) | (Ӝ) | (Ԅ) | (Ҙ) | (Ӟ) | ||
(Ӡ) | (Ԇ) | (Ӣ) | (Ҋ) | (Ӥ) | (Қ) | |
(Ӄ) | (Ҡ) | (Ҟ) | (Ҝ) | (Ԛ) | (Ӆ) | |
(Ԯ) | (Ӎ) | (Ӊ) | ||||
(Ң) | (Ӈ) | (Ҥ) | (О̆) | |||
(О̄) | (Ӧ) | (Ө) | (Ӫ) | (Ҩ) | ||
(Ԥ) | (Ҧ) | (Ҏ) | (Ԗ) | (Ҫ) | (Ԍ) | |
(Ҭ) | (Ӯ) | |||||
(Ӱ) | (Ӳ) | (Ү) | (Ұ) | |||
(Ҳ) | (Һ) | (Ꚕ) | ||||
(Ҵ) | (Ꚏ) | (Ҷ) | (Ӵ) | (Ӌ) | (Ҹ) | |
(Ꚗ) | (Ҽ) | (Ҿ) | (Ӹ) | |||
(Ҍ) | (Ӭ) | |||||
(Я̄) | ||||||
(Ԙ) | (Ԝ) | (Ӏ) | ||||
Застарілі літери | ||||||
(Ꙁ) | (Ꙇ) | (Ҁ) | (Ѻ) | (Ѹ) | (Ѡ) | |
(Ѿ) | (Ѣ) | (ІЯ) | (Ѥ) | (Юси) | (Ѧ) | |
(Ѫ) | (Ѩ) | (Ѭ) | (Ѯ) | (Ѱ) | (Ѳ) | (Ѵ) |
(Ѷ) | (Ꙟ) | (Ꙡ) | (Ꙥ) | (Ꙩ) | ||
(Ꙭ) | (ꙮ) | (Ꚛ) | ||||
(Літери кирилиці) |
Вели́кий юс (Ѫ ѫ) — давня кирилична літера, що нині вийшла з ужитку. Мала вигляд і займала 37-му позицію. Була присутня також у (глаголичній) абетці, де мала вигляд і займала 36-ту позицію.
Назва
Назва «великий юс» умовна: з давніх пам'яток відоме тільки слово «юс», яке зараз вживається до позначення чотирьох літер-(«юсів») — Ѧ ((«малий юс»)), Ѩ («малий йотований юс»), Ѫ («великий юс»), Ѭ («великий йотований юс»). У хорватських джерелах великий юс відомий як «онсъ» (хорв. ǫsъ).
Вимова
У староцерковнослов'янській мові позначав носовий звук [ɔ̃], що походив від праслов'янського *ǫ (носовий [o]). З фонетичного погляду «великий юс» відповідає сучасній польській літері (ą).
Історія
Великий юс уперше з'являється у глаголиці, де він мав накреслення і був (лігатурою) ((«о»)) і ((«малий юс»)). У найдавніших пам'ятках складові лігатури могли записуватися й окремо. Кириличну форму Ѫ пояснюють як повернуту на 90° за годинниковою стрілкою глаголичну літеру.
Ані в глаголиці, ані в кирилиці числового значення не мала.
У X—XI ст. у східних слов'ян [ɔ̃] втратив це звучання, злившись з [u] (йотований — з [ju]), а згодом ця зміна відбулася і на письмі в руському ізводі старослов'янської, замість Ѫ стали вживати («ук») чи («у»): рѫка — рука, бѫдѫ — буду (пор. пол. ręka, będę, але дѫбъ — («дуб») — dąb).
У церковнослов'янській абетці Ѫ вийшов з ужитку в XVII столітті, у сучасній церковнослов'янській мові замість нього використовують літеру («ук»), позначаючи нею і [u], що походить з носового [o] (доубъ, роука, соудъ). Зараз зрідка вживається для позначення так званого «ключа границь» ((вруціліто)) у православних .
У болгарській мові великий юс (болг. «голям юс», «голяма носовка», «широко ъ») існував до реформи 1946 року, хоча голосний до того часу вже давно перестав бути носовим. До 1910-х років також використовувався його йотований різновид — Ѭ, причому, над його і-подібною лівою частиною часто ставили таку ж крапку, як над літерою (і).
Літера Ѫ використовувалася також у (румунській кирилиці) — для позначення звука ([ɨ]). Літера («ы»), що передає цей звук в інших кириличних абетках, була присутня і в румунській, але практично не використовувалася.
У (польській кирилиці) (варіант «юсовиця») символ ѫ передавав носовий [o] і відповідав латинському (ą) («a з огонеком»).
Великий йотований юс
Великий йотований юс мав накреслення Ѭ і був лігатурою літер (І) і Ѫ. Передавав *jǫ — йотований звук *ǫ. У руському ізводі замінявся на ((«ю»)). У староцерковнослов'янській мові існувало слово, що складалося тільки з одної цієї літери — форма (знахідного відмінка) займенника я («вона», «та», тобто «її»). У сучасній церковнослов'янській мові замість Ѭ вживається «ю».
У глаголиці великий йотований юс мав накреслення . У хорватських джерелах відомий як «йон» (хорв. jǫ). Припускають, що він являє собою лігатуру «малого юса» з — гіпотетичною літерою, що могла позначати звукосполучення [jɛ], [jo].
У польській кирилиці (варіант «юсовиця») символ ѭ передавав йотований носовий [jo] і відповідав латинським сполученням ją, ią.
Таблица кодів
В Юнікоді:
Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
---|---|---|---|---|
Велика | 1130 | 046A | 002152 | 00000100 01101010 |
Мала | 1131 | 046B | 002153 | 00000100 01101011 |
В HTML велику літеру Ѫ можна записати як Ѫ або Ѫ, а малу ѫ — як ѫ або ѫ.
Див. також
- (Юси)
- (Малий юс)
- (Носові голосні в праслов'янській мові)
Джерела
- Л. В. Біленька-Свистович, Н. Р. Рибак. Церковнослов'янська мова: Підручник зі словником для духов. навч. закл. — К.: Криниця, 2000.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет