«Симон Бокканеґра» (італ. Simon Boccanegra) — опера Джузеппе Верді в 3 діях з прологом. Лібрето було написано Франческо Марія П'яве на основі однойменної п'єси Антоніо Гарсія Гутьєрреса. Головний герой опери — Симоне Бокканегра, перший дож Генуї. Перша постановка відбулася у театрі «Ла Феніче» у Венеції 12 березня 1857 року. Друга версія, створена за участю Арріґо Бойто, була представлена публіці в міланському «Ла Скала» 24 березня 1881 року.
| Симон Бокканеґра | |
|---|---|
| італ. Simon Boccanegra | |
| Композитор | Джузеппе Верді |
| Автор лібрето | Франческо Марія П'яве і Арріґо Бойто |
| Мова лібрето | італійська |
| Джерело сюжету | Simon Boccanegrad |
| Жанр | опера |
| Кількість дій | 3 ± 1 Дія (театр) |
| Перша постановка | 12 березня 1857 |
| Місце першої постановки | Ла Скала і Театр ла-Феніче |
| Інформація у Вікіданих | |
| | |
| Симон Бокканеґра у Вікісховищі |
Задум ред.
До 1840 Верді захоплюється ідеями Джузеппе Мадзіні (1805—1872), уродженця Генуї і борця за об'єднання Італії. Опера «Набукко» (1842) стає найбільш раннім виразом патріотизму Верді; тема патріотизму та заклик до боротьби із загарбниками звучать також в операх «Ломбардці в першому хрестовому поході» (1843), «Аттіла» (1846) та ін.
Події 1848 року стали причиною подальшого підйому патріотичних настроїв. У їхньому дусі написана арія Симона Бокканеґра (Plebe, patrizi, popolo della feroce storia), що майже буквально цитує Петрарку: E vo gridando: pace, e vo gridando: amor («Я закликаю про мир, я закликаю в ім'я кохання»).
Дійові особи ред.
| Роль | Голос |
|---|---|
| Симон Бокканегра, пірат, пізніше дож Генуї | баритон |
| Марія Бокканегра, його дочка, відома як Амелія Грімальді | сопрано |
| Якопо Фієско, генуезький аристократ, відомий як Андреа Фьєско | бас |
| Габріеле Адорно, генуезець | тенор |
| Паоло Альбіані, ювелір, наближений Бокканегри | баритон |
| П'єтро, генуезький народний вождь, придворний | бас |
| Капітан арбалетників | тенор |
| Покоївка Амелії | мецо-сопрано |
| Солдати, матроси, народ, сенатори, судді, ув'язнені | хор |
Примітки ред.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.