? Саламандра Ґельверсона | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Саламандра Ґельверсона | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Lyciasalamandra helverseni Pieper, 1963 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Mertensiella luschani helverseni | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
Саламандра Ґельверсона (Lyciasalamandra helverseni) — вид земноводних з роду Lyciasalamandra родини саламандрові.
Опис ред.
Загальна довжина досягає 12—14 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова сплощена та витягнута. На горлі присутні шкіряна складка. На задній частині голови помітні паратоїди (залози). Тулуб стрункий та кремезний з 11—13 слабко помітними реберної борознами. Хвіст дорівнює або менше за тіло. У самця зверху хвоста є колосоподібний виступ та шлюбні мозолі на передніх кінцівках.
Забарвлення спини й черева коливається від сіруватого до чорного з низкою білих смуг, що можуть створювати смуги. Білі плями тягнуться від очей до черева. Паратоїди чорного кольору.
Забарвлення спини темно-коричневе з жовтими плямами по середині. Боки жовті. Паротоїди темні або жовто-чорні. Горло жовтувато-рожевого кольору. Черево дуже бліде. Лапи і хвіст коричневі або чорні. Нижня сторона хвоста помаранчево-жовта.
Спосіб життя ред.
Полюбляє чагарникові та скелясті місцини. Активна вночі. Найбільшу активність проявляє в більш прохолодні та вологі зимові місяці, на які припадає і сезон розмноження.
Статева зрілість настає у віці близько 3 років. Парування відбувається амплексусом. Розмноження ніяк не пов'язане з водою. Яйця розвиваються усередині матки. Цим тваринам властива «оофагія», коли сильні личинки поїдають незапліднені яйця або більш слабких личинок. Через 5-8 місяців з'являються повністю розвинені дитинчати.
Розповсюдження ред.
Поширена на грецьких островах Карпатос, Касос і Сарія, що розташовані в південно-східній частині Егейського моря.
Джерела ред.
- Boehme, W., Grossenbacher, K., and Thiesmeier, B. (1999). Handbuch der Reptilien und Amphibien Europas, band 4/I:Schwanzlurche (Urodela). Aula-Verlag, Wiesbaden.