Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2017) |
Іва́н Дем'я́нович Рубча́к (7 березня 1874, Калуш, Івано-Франківська область — 11 травня 1952, Львів) — український співак-бас і актор галицьких театрів. Чоловік (Рубчакової Катерини), батько актрис (Ярослави), (Ольги) і (Надії) Рубчаківних, (тесть) (Гната Юри).
Рубчак Іван Дем'янович | |
---|---|
Ситуативний знімок артиста Українського театру (УСС) І. Рубчака. 16 серпня 1918 р. | |
Основна інформація | |
Дата народження | 7 березня 1874 |
Місце народження | м. Калуш, Галичина (нині Івано-Франківська область) |
Дата смерті | 11 травня 1952 (78 років) |
Місце смерті | Львів |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Громадянство | Австро-Угорщина, Польська Республіка і СРСР |
Професії | оперний співак, (актор театру) |
Співацький голос | бас |
Інструменти | вокал[d] |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Виступав у складі (театрів товариства «Руська Бесіда») у Львові (1894—1914), згодом у («Тернопільських Театральних Вечорах»), у (Новому Львівському Театрі), Театрі Начальної Команди УГА та театрі (Червоної Укр. Гал. Армії) (1920), у різних трупах Галичини й Карпатської України (1921-1939, зокрема, (Богдана Сарамаґи)), Українському драматичному театрові імені Лесі Українки (1939-1941), (Львівському оперному театрові) (1941-1944) і в (Театрі ім. Марії Заньковецької) (1944-1952).
Заслужений артист УРСР (1945), лауреат Сталінської премії (1950). Депутат (Народних Зборів Західної України) (1939).
Похований на Личаківському цвинтарі у Львові поряд з (Соломією Крушельницькою).
Життєвий шлях
У Калуші добре знали родину Рубчаків. Сім'я кравця Дем'яна і Єфросинії була багатодітною. У ній росло 15 дітей: 9 хлопців і 6 дівчат, одна зі сестер — (Климентина) — теж була акторкою. Щоб утримувати велику сім'ю, батько з раннього ранку і до ночі займався шевством, а мати поралася біля хати чи працювала у полі. Іван був 4-ю дитиною. Ніхто і не підозрював, що він стане співаком.
В дитинстві вирізнявся сильним голосом і добрим слухом. Під час навчання у школі з 12 років співав у шкільному хорі. Під впливом аматорських вистав у (Народному домі) у молодого Рубчака з'явилося палке захоплення сценою. «Я змалечку полюбив вистави й сцену»,— писав пізніше у споминах Іван Рубчак.
Після закінчення школи у Калуші вступив у Станіславську гімназію, де навчання велося польською мовою. Тут із погордою ставилися до українців — Іван учився, попри насмішки. Під час вакацій співав у калуському хорі «Ранньої Зорі», грав у аматорських виставах.
Після закінчення гімназії у 1893 році перед Іваном Рубчаком відкрилася нагода вступу до (духовної семінарії). До цього спонукав і батько — але хлопець відмовився. Цього ж року став керівником самодіяльного хору в Калуші.
Мрія Рубчака про театр змогла здійснитися 1894 року, коли до Станіслава приїхав на гастролі український театр. Із декількох десятків претендентів комісія прийняла двох: (Йосипа Стадника) (у майбутньому — відомого діяча театру) та Івана Рубчака. Так 20-літнім юнаком Іван став на дорогу актора і співака.
Про творчість Рубчака
У 1894—1914 виступав (спочатку як хорист, пізніше виконував і провідні партії) у Львівському українському театрі (товариства «Руська бесіда»). Співу навчався у М. Косака в музично-драматичній школі при театрі. Спершу Івану Рубчаку доручали епізодичні ролі: селянина у «Рябині» (Івана Франка), присяжного в «Утраченому щасті» (Дениса Лукіяновича). У 1895 році один із рецензентів («Діла») зауважує, що «хорошим басовим голосом виділяється молодий актор Рубчак…».
Знаменитий Іван Карась — перша велика сценічна робота Рубчака і коронна роль усього його аматорського життя (у ролі Карася Рубчак мав понад 1200 виступів). Рецензент опери (Гулака-Артемовського), показаної у Львові 1903 року, відзначав: «Перше місце, певна річ, мусимо віддати панові І. Рубчаку. Його сильний голос… в ролі Карася виходить артистично…». Також Рубчак відзначався неабиякими комедійними здібностями.
У 1896—1897 рр. Іван Рубчак перебував на службі в австрійській армії.
Наприкінці 1897 року Рубчак повернувся на сцену. В інформації про концерт українського театру у Бережанах оголошувалося: «Вечір розпочався „Завіщанням“ Вербицького з баритоновим соло, що прекрасно відспівав І. Рубчак… Публіка вітала сердечно його поворот з війська на сцену й оплескувала артиста щедро…».
Першим виконав в Ужгороді партію Максима («Відьма» Я. Ярославенко). Виступав як камерний співак. З особливим талантом виконував твори М. Лисенка та українські народні пісні. Брав участь в концертах, присвячених Т. Шевченка, І. Франка, виступав в оперетах та драматичних спектаклях.
Іван Рубчак стає відомим й іншими ролями: зокрема, козака Кабиці з оперети (Миколи Лисенка) «Чорноморці», Виборного з «Наталки Полтавки», Кандзюби зі «Сватання на Гончарівці», Жупана з «Циганського барона» (Йоганна Штрауса). "Він у всіх ролях добрий і до всяких штук придатний… Крім артистичної вдачі, п. Рубчак посідає… тепле у народній справі віддане серце… Жартун. Друзі називали Івана просто «наш Рубцьо…»,— писав один із рецензентів.
До пам'ятних подій у тодішньому житті галицького театру належать і його гастролі по великій Україні: 1902 року — у Кам'янці-Подільському, 1903 року — у Жмеринці ((Вінниччина)) і Житомирі.
Автор статті про виступи театру у Бучачі на Тернопільщині восени 1906 року писав: «Межи мужчинами у театрі, що дає вистави у нас, перше місце належиться І. Рубчакові; є це досконалий артист, яким не постидалася б жодна сцена…».
Водночас Рубчак виступав і в драматичному репертуарі: зокрема, ролі Савки («Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого), Протасія («Мартин Боруля» того ж автора), Колія («Маруся Богуславка» (Михайла Старицького)).
Із початком Першої світової війни 1914 року Галичину захопили російські війська. На той час театр перебував у Тернополі. У один із вересневих днів глядачами були (кубанські козаки), адже їхній полковник попросив дати виставу — щось із класики. Керівництво театру вирішило: буде «Невольник» (у головній ролі бандуриста Недобитого — Іван Рубчак).
Пізніше Іван Дем'янович згадував: «Невольник» був у розпалі, далі пісня «Про Україну» і тоді я нагадав, що в залі — хоч козаки з Кубані, але то у складі російської армії. Що робити, адже пісня в Росії — заборонена. Не було часу для роздумів. І я заспівав «про Україну, волю, та її героїв…». Дивлюсь, а в кубанців потекли із очей сльози. І особливо у полковника… Закінчив спів словами: «…і Україні, Боже, волю подай». Вистава закінчилась. На сцену, за навісу, піднявся полковник, потис мою правицю: «Дай Боже, щоб здійснилося!».
В 1918—19 рр. був організатором «Українського театра» та «Нового Львівського театра». Пізніше виступав до 1939 р. в українських труппах (Галичина, Закарпаття). В 1939—41 актор (Львів), в 1944—52 — Львівського театру ім. М. Заньковецкої. Жоден український актор не здобув такої популярності і любові найширших кіл шанувальників українського театру, як Рубчак. (Володимир Блавацький) писав: «Дуже рельєфною фігурою в ансамблі коссаківських акторів був, мабуть, найпопулярніший з галицьких акторів Іван Рубчак. Це особлива і своєрідна акторська індивідуальність. Великий голос, не використаний як слід через відсутність технічного вишколення, безумовно, великий акторський талант, не розвинений ширше через недостачу глибшої освіти і в зв'язку з загальною вбогістю тодішнього українського театру… Рубчак може грати якусь роль погано, може співати свою партію (особливо тепер, коли він уже досягає до сімдесятки) не зовсім правильно, а все ж таки глядачі захоплені ним. Бували випадки, що цю саму роль дублював з Рубчаком інший досвідчений і дуже добрий артист і грав її, і співав краще, а все ж таки глядачі воліли Рубчака. Не можна цього пояснити тільки сентиментом нашого глядача до особи старого корифея сцени, бо це саме явище помітив я й у чужинців… Причиною цього є той, Богом даний, величезний чар появи Рубчака на сцені. Він став уже в мистецьких колах легендарною постаттю».
Оперові й опереткові партії
- Карась ((«Запорожець за Дунаєм») (С.Гулака-Артемовського))
- (Ґіреї) ((«Роксоляна») (Д.Січинського))
- Кардинал де Броні («Жидівка» (Ж.Галеві))
- Кецал («Продана наречена» (Б.Сметани))
- Зевс ((«Орфей у пеклі») (Ж.Оффенбаха))
- Кальман Жупан («Циганський барон» (Й.Штравса)) та ін.
Рубчак користався великою популярністю в комічних та характерних ролях:
- Хома ((«Ой, не ходи, Грицю») М.Старицького)
- Омелько, Терешко, Ліхтаренко ((«Мартин Боруля»), «Суєта», («Хазяїн») (І. Карпенка-Карого)) та інші.
Примітки
- (Степанович К. Л.) Личаківський некрополь — 2006. — С. 149. —
- Б. Мельничук, Б. Пиндус, Л. Щербак. Сарамаґа Богдан Павлович // (Тернопільський енциклопедичний словник): у 4 т. / редкол.: (Г. Яворський) та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат («Збруч»), 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 229. — .
Джерела
- Безбах В., Гаврилюк О. Служителька Мельпомени з Чорткова // Вільне життя плюс. — Тернопіль. — 2016. — № 31 (15767) (22 квіт.). — С. 3. (Люди і час).
- Довідник з історії України. — К., 2001.
- Кирчів Р. Народний артист Іван Рубчак; серія «Карби». — Кн. І. — Ужгород : Гражда, 2009. — 224 с.: іл.
Література
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.280
- Павлюк С. Рубчак Іван Дем'янович // Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 357-358.
Посилання
- Рубчак Іван Дем'янович // (Шевченківська енциклопедія) : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 572.
- Лицар галицького театру
- Старий Калуш
- УРЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет