Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2017) |
Підга́йці — місто в Україні, центр Підгаєцької міської громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване за 58 км від м. Тернопіль, на правому березі річки Коропець (басейн Дністра), на висоті 392 м над рівнем моря. У межах Підгайців — колишній хутір Буда. Населення — 2 688 осіб (01.01.2019)
Підгайці | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
У центрі міста | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Тернопільська область | ||||||||
Район | Тернопільський район | ||||||||
Громада | Підгаєцька міська громада | ||||||||
Код КОАТУУ: | 6124810100 | ||||||||
Засноване | 1436 (перша згадка) | ||||||||
Магдебурзьке право | 1469 19 липня 1539 (повторно) | ||||||||
Населення | ▼ 2688 (01.01.2019) | ||||||||
Поштові індекси | 48000 | ||||||||
Телефонний код | +380-3542 | ||||||||
Координати | 49°16′30″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 25.13417° сх. д.Координати: 49°16′30″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 25.13417° сх. д. | ||||||||
Водойма | р. Коропець, міський став | ||||||||
Назва мешканців | підгайча́нин, підгайча́нка, підгайча́ни | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Потутори | ||||||||
До станції | 24 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- залізницею | 87 км | ||||||||
- автошляхами | 58 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39 | ||||||||
Вебсторінка | Підгаєцька міська рада | ||||||||
Міський голова | Мерена Ігор Семенович | ||||||||
Підгайці у Вікісховищі
|
Найближча залізнична станція Потутори — за 20 км на лінії Тернопіль — Ходорів. Через Підгайці пролягають автошляхи Т 0903 Галич — Теребовля — Сатанів та Т 2004 Бережани — Монастириська.
Географія
Географія
Підгайці лежать за 20 км від якщо м. Київ їхати 7 км. через м. Бровари за 6 км — через Васильків і близько 60 км, — через Козову.
Розташоване на правому березі річки Коропець, місто було здавна важливим торговим та адміністративним центром. Через важливе стратегічне значення місто часто опинялося в епіцентрі воєнних дій, багато його будівель не збереглося понині. Був час, коли місто, оточене рядами валів та ровів з водою, мало свій замок, близько 20 церков, з-поміж яких 2 вірменські. З давнього замку збереглися лише залишки фундаментів; правдоподібно, що в підземеллях замку досі захоронені скарби Марії Могилянки, привласнені Зофією Ґольською. Цінною історичною пам'яткою є вілла Чорторийських — літній палац Марцеліни Чорторийської, в яку був закоханий Фредерік Францішек Шопен. Побутує легенда, що світової слави композитор був у місті під Гаєм, гостюючи у своєї коханої.
Природні ресурси
Природні ресурси: пісковики, мергелі, пісок, глини; сільськогосподарські угіддя (36,7 тис.га), ліси. Провідні галузі: сільське господарство (буряківництво, виробництво зерна, м'ясо-молочне тваринництво, свинарство), виробництво будівельних матеріалів ().
ення назви села від гори «Гай», що здіймається над правим берегом річки Коропець, але так ця гора називається в документах не раніше XIX століття.
Історія
Початки. Польський період
Первісне поселення в околиці сучасних Підгайців імовірно існувало в часи Галицько-Волинської держави у ХІІІ—XIV ст. і локалізувалося на території нинішнього села Старе Місто, фактично передмістя. За непідтвердженими переказами, мало назву Тудинка. Також в останні роки поширилася традиція датувати першу згадку про Підгайці 1397 роком, начебто його тогочасним дідичем був Діонізій з Підгайців (лат. Dynisio de Podhajce), проте немає достеменних підтверджень, що в документах йдеться саме про нинішнє місто Підгайці.
Як довів львівський географ Богдан Яворський, перша документальна звістка про Підгайці стосується 1436 року, коли згадано про «Ельжбєту з Підгаєць», дружину Міхала Бучацького.
На той час Підгайці все ще були селом, на території Старого Міста. Тут стояла одна церква, вперше згадана 1446 року — імовірно на місці нинішньої церкви Святого Юра.
Згодом власником міста став польський шляхтич Пйотр з Княгиничів (Книгиницький), син Пашека з Мазовіти (Пашек отримав у володіння Княгиничі); дехто вважає, що це був Пйотр Влодкович, хоча й бездоказово. Перед 1414 роком Пйотр видав дочку Ельжбету за Міхала Бучацького і передав тому Підгайці у посаг. Міхал Бучацький заклав на Старому Місті у Підгайцях костел. Після загибелі Міхала у бою з татарами 1438 року дідичкою Підгайців залишилася Ельжбета з Княгиницьких, яка з 5 синами осіла, правдоподібно, в Бучачі. 4-й з них — Якуб Бучацький — став повнолітнім 1448 року і отримав у володіння Підгайці, яке зробив своїм родинним гніздом; десь відтоді він писався «паном на Підгайцях».
Після 1460 року Якуб Бучацький осів у своїх маєтках і десь тоді (близько 1463 року) збудував замок на острові поряд з греблею через ріку Коропець, якою проходив торговельний шлях з Бучача і Язловця на Львів. Цей шлях лежав на важливому у пізньому Середньовіччі відтинку Великого Шовкового шляху з Кілії і Білгорода до Центральної Європи, що в цьому місці перехрещувався із дорогою з Галичі на Теребовлю. Поряд із замком на правому березі Коропця Якуб Бучацький записав фундуш для нового костелу і заснував нове місто на магдебурзькому праві (в архівних документах є запис за 1469 рік про заснування Якубом Бучацьким міста в Підгайцях поряд з однойменним селом на Старому Місті, яке (село) тоді ж було переведене на тевтонське (магдебурзьке) сільське право). Замок у Підгайцях став резиденцією Якуба Бучацького.
Підгайці зруйновано у війні Польщі з Молдовою під час походу господаря Штефана ІІІ Великого на Галичину в 1498 році.
Після смерті Якуба Бучацького 1501 року паном на Підгайцях став його третій син — теж Якуб. Подальші війни з Молдовою привели до повторного спустошення Підгайців у 1509 році військом молдовського господаря Богдана ІІІ Сліпого. Намагаючись підняти місто, єпископ Якуб Бучацький, який перебував на духовній службі далеко від родинного гнізда — у Любліні, Кам'янці, Холмі, 1519-го домігся у короля Сигізмунда І Старого права на щорічний ярмарок, а в 1520-му — права збирати за проїзд торгових валок через Коропець. Все це сприяло швидкому відродженню міста.
1534 року єпископ Якуб Бучацький продав Підгайці Міколаєві Вольському (†1548). Відтепер місто стало родинним гніздом Вольських, які стали величатися «панами на Підгайцях» і спричинилися до розквіту міста. 18 липня 1539 року король Сигізмунд Старий надав (очевидно, повторно) Підгайцям магдебурзьке право (документ зберігся). Було відбудовано Підгаєцький замок, який перетворився на могутню фортецю (у 1544 Підгайці згадуються як «oppidum-castrum» (місто-замок), відбудовуються церкви, костел, тут оселяються євреї, яких скоро стало найбільше з усіх міст тодішнього Галицького повіту в Галицькій землі Руського воєводства, збудовано синагогу (перша згадка про рабина, який очолював єврейську громаду, у Підгайцях стосується 1552 року). Подальшого розвитку місто зазнало за старшого сина Міколая Вольського — Станіслава (†1566), який був близьким до короля Сигізмунда ІІ Августа, і його сина Міколая. Місто розбудувалося в напрямку ближнього пагорба, на його вершку виникла нова Ринкова площа, будувалися кам'яниці, в надрах гори виникли розгалужені підземні ходи.
З 1554 року відомий перший міський герб. З'явилися ремісничі цехи; з 1590 відомий статут першого цеху кушнірів. Того ж 1590 року Підгайці здобули привілей на щотижневі торги по суботах.
За часів Міколая Вольського у середовищі підгаєцької католицької громади дійшло до серйозної кризи: в місті стрімко поширилося социніанство (аріанство); близько 1600 року підгаєцький костел захопили аріани. Це відбувалося в руслі подій Реформації у Європі.
1605 року Міколай Вольський продав місто Станіславові Ґольському, і Підгайці стали резиденцією Ґольських.
Місто далі розвивалося. Замок укріпили потужними баштами, адже зі стратегічного боку його положення, враховуючи розташування безпосередньо між двома високими пагорбами, було надто вразливим. Взагалі, розташування міста на пагорбі є нетиповим. У Середні Віки будували навпаки: замок на горі, місто — у підніжжі. Очевидно, була якась причина того, що місто, котре розвивалося на підставі маґдебурзького самоврядування, мігрувало на вершину пагорба, попри те, що рельєф утруднював доїзд возів і маж на площу Ринок. Сама Ринкова площа (нині Майдан Незалежності) є трикутною в плані, нетиповою для магдебурзьких міст, коли планування здійснювалося за німецьким зразком (як «шахове» планування у Львові), зате характерною для давніх руських міст.
Після смерті Станіслава Ґольського у 1612 році Підгайці перейшли до його брата — кам'янецького каштеляна Яна Ґольського. Проте наступного 1613 року Ян помер — посідачкою міста стала його вдова Зоф'я із Замєхова, яка після 1614 року вийшла заміж за Станіслава Лянцкоронського.
У 1616 році Станіслав Лянцкоронський (подільський воєвода, каштелян галицький; був дідичем сіл Швайківці, Шманьківчики та інших), купив Підгайці та Бучач з прилеглостями.
Історія скарбу Марії Могилянки
Один з найцікавіших епізодів пов'язаний з Гольськими в історії міста пов'язаний зі зникненням величезного скарбу (до скарбу входили 70 000 дукатів, біжутерія, золото, самоцвіти, срібло тощо), який 1612 року заховала в укріпленому Підгаєцькому замку Станіслава Ґольського його своячка Марія Могилянка — дружина Стефана Потоцького, дідича Золотого Потоку — на час походу її чоловіка до Молдови. Проте того року Станіслав Ґольський помер у боргах, дідичем став його брат Ян, який заявив, що ніякого скарбу в замку немає. У червні 1613 року Марія Могилянка заявила на нього до ґродського (шляхетського) суду в Галичі. Проте цього ж року Ян Ґольський помер, а його вдова Зофія відмовилася будь-що віддавати борг. Це стало сенсацією на всю Річ Посполиту. 1618 року Стефан Потоцький, що повернувся з турецького полону, спорядив військо і рушив на Підгайці. Оборону замку очолила Зофія Ґольська-Лянцкоронська. Стефанові так і не вдалося взяти замок. До всього на місто кілька разів (у 1612, 1615, 1618, 1620, 1621 роках) нападали татари. Величезна пожежа 1621 року знищила місто. Проте скоро Підгайці відбудували в камені, так, що вже 1628 року їх назвали «oppidum novo lokationis» (новолоковане місто). Тоді ж, близько 1627 року збудовано в камені сучасну споруду підгаєцької синагоги. 1 вересня 1634 року Зофія Ґольська видала грамоту на «новий костел з ґрунту», тобто відбудову нинішнього костелу Трійці, який римо-католики повернули собі. У тестаменті, датованому 5 вересня 1635 р., Зофія записала також для костелів у Підгайцях, Янові і Верешині «срібло церковне волоське», і кошти, якими заклала у Підгайцях латинський шпиталь і школу, що непрямим чином підтверджує її причетність до зникнення скарбу. Її поховали в каплиці у підгаєцькому костелі. Місто в результаті тривалої судової тяганини Зофія Ґольська передала в заставу Сенявським — дідичам Бережан — тільки аби не Потоцьким.
Підгайці за Станіслава Ревери Потоцького
1641 року, після смерті останніх учасників конфлікту, Підгайці таки перейшли до Потоцьких. Дідичем став Станіслав «Ревера» після укладення угоди зі спадкоємцем Зофії Ґольської Самуелем Замєховським, також з Адамом Єронімом Сенявським, який переказав йому свої «вірительності», забезпечені на Підгайцях.
Цей період став найвищим піднесенням міста. Було відбудовано замок, збудовано кам'яну хрестоподібну в плані Ратушу на площі Ринок, будинки. Крім костелу і синагоги, на території міста і передмість Старе Місто, Галич, Голендра було 6 (у XVIII ст. — 7) руських церков; у 1664 згадується вірменська (вірмено-грегоріанська) церква (очевидно, дерев'яна). Отже, у Підгайцях, крім християнської (католики і православні) і єврейської, була ще й вірменська громада, очолена вірменським війтом. З усього видно, що українського (руського) населення було найбільше, як, і по всіх містах Галичини у той час, крім Львова. У 1650–1653 роках руська громада збудувала в камені церкву Успіння Богородиці, яка стоїть дотепер.
Бурхливі події відбувалися в часи Хмельниччини і, ширше, Національної революції 1648—1676 років. Сильна руська громада в Підгайцях вимагала незалежності від Польщі. На початку літа 1648 року, коли Богдан Хмельницький підійшов до кордонів Руського воєводства, один з підгаєцьких руських священиків (як і завалівський та інші) відправив гетьманові листа із закликом йти на визволення Галичини. Козацьке військо увійшло до Підгайців у жовтні 1648 року. Перед приходом козаків у Підгайцях і околиці були сформовані повстанські загони. До одного з них увійшли підгаєцькі міщани Лесь Северинчик, війт Кость, Цимбаліст, Захар Білдага, які відзначилися під Будановом. Поляки спішно покинули околицю, в Підгайцях було встановлено українську адміністрацію. Проте в результаті програшу в Зборівській битві за умовами договору Хмельницький мусив звільнити Галичину і Волинь. У серпні 1649 року до Підгайців повернулася польська адміністрація, почалися польові суди над місцевими учасниками повстання. Пізніше козаки двічі брали місто — у 1653-му і разом з московитами у вересні 1655 року, проте без успіху. М. Грушевський. Історія України-Руси:
В Підгайцях Ляхи і міщане, побоявшися твого війська, великий замок, де жив гетьман Станислав Потоцкий, покинули і втікли, а в малім мурованім замкнулось трохи людей-пани та міщани і потім добили тобі чолом і присягу зложили; ми їх веліли вислати за Дніпро на життє, а великий замок і мурований замочок і посади спалити. |
Незважаючи на лихоліття, Підгайці залишалися значним торговим центром, про що свідчить Евлія Челебі, який 26 травня 1657 року побував у місті.
7 лютого 1667 року Станіслав Ревера Потоцький помер у Львові і похований у каплиці Потоцьких у підгаєцькому костелі Трійці. Дідичем став другий з його синів Фелікс Казимир Потоцький.
Підгаєцькі угоди
Восени 1667 року в Галичину увійшло 30-тисячне козацько-татарське військо Петра Дорошенка і калги Кирим Ґерая, а також нуреддина (можливо, Ґази Чобана Ґерая, який був нуреддином у 1666–1671 роках) із 3 тисячами яничарів. Назустріч їм вийшло 3-тисячне польське військо польного коронного гетьмана Яна Собеського. Собеський наказав звести 2 равеліни північніше підгаєцького замку. На боці Собеського виступило 6000 озброєних селян, у тому числі підгайчани — муляр Яцентій Стєбло, учень шевця Ясь. Битва тривала 6—16 жовтня 1667 року на полях біля Старого Міста. На лівому фланзі польського війська розмістили кінноту під орудою досвідченого полковника Александра Поляновського, їм протистояли татари. На правому фланзі проти козаків Дорошенка стояла польська піхота під командуванням полковника Владислава Вільчковського. Польською артилерією, розміщеною в равелінах, командував Станіслав Ян Яблоновський. Поляки використали перевагу місцевого рельєфу, розділеного посередині широким яром, а також озерами, що утруднювало маневр козаків і татарської кінноти. Загалом у боях поляки втратили 500 чоловік, серед козаків і татар також були великі жертви. Несподівано кошовий отаман Ждан Ріг (Іван Кириленко) разом з Іваном Сірком вдерлися до Криму. Татари запанікували і 16 жовтня уклали перемир'я з Собеським. Це змусило Дорошенка до миру з поляками. Підгаєцьку угоду підписано 19 жовтня 1667 року у підгаєцькому костелі. Кампанія закінчилася поразкою українців і Галичина залишилася за Польщею.
Занепад міста
Наступного року розгорілася драматична боротьба за Львівсько-Галицьку православну єпархію між і Йосифом Шумлянським. Про Шумлянського було відомо, що він колишній греко-католик, висвячений на православ'я заради кар'єрних міркувань, а в тодішньому патріотичному таборі греко-католицьку церкву вважали польською інтригою і противилися тому. Підгаєцький православний декан Теодор Ловецький підтримував Свистельницького. Влітку 1668 року новообраний Шумлянський проводив огляд єпархії і прибув до Підгайців. Між ним і Ловецьким виник конфлікт і в результаті Шумлянський наказав скинути старенького Ловецького з коня, ще й стрілити в нього з пістоля.
Новий підгаєцький дідич Фелікс Казимир Потоцький своїм осідком зробив Христинопіль, оскільки Підгайці раз по раз піддавалися спустошенням у ході Польсько-турецької війни, в якій турки виступили союзниками Дорошенка. Хоча Ульріх фон Вердум, який 19 лютого 1672 року побував у Підгайцях відзначив, що це велике і багате місто, проте повсюди вже видно сліди руйнувань. 9—11 вересня 1675 року величезна турецька армія під командуванням паші , а в наступному 1676 році — зруйнували Підгайці вщент.
Щоб відновити місто, Фелікс Казимир Потоцький наказав звільнити Підгайці від усіх податків на 12 років. Проте це вже не могло зарадити справі.
В околицях Підгайців 8—9 вересня 1698 р. відбувся останній в історії Речі Посполитої бій з татарами. Польське військо очолював Фелікс Казимир Потоцький, татарське — сераскер Кубанської орди . У цьому бою поляки здобули перемогу.
Наприкінці XVII століття відбулися зміни в духовному житті підгаєцької громади. У 1690-х роках серед підгаєцьких євреїв розповсюдилося саббатіанство, з яким рабини вели нещадну боротьбу. У 1700 році православна Львівсько-Галицька єпархія, а з нею і підгаєцький деканат, заходами єпископа Йосифа Шумлянського перейшли в греко-католицизм.
Після смерті Фелікса Казимира підгаєцьким дідичем став його син граф Єжи Потоцький (помер 1747), а потім онук Евстахій. Всі вони осіли в маєтках в глибині історичної Польщі на Люблінщині. Останнім з Потоцьких дідичем на Підгайцях був Мар'ян, другий син графа Єжи. Він був маршалком конфедерації шляхти Галицької землі в складі ворожої Російській імперії Барської конфедерації, але 12 травня 1768 був розгромлений російським полковником Вейссманом в околиці Підгайців. Задля справи Барської конфедерації їхня сестра Катажина Коссаковська продала Підгайці Юзефові Бєльському (бл.1720–1774).
Австрійський період
Від 1772 р. місто належало до Священної Римської імперії німецької нації (від 1804 року Австрійської імперії, з 1867 року Австро-Угорщини).
Дідичем Підгайців у той час був Юзеф Бєльський, а після його смерті у 1774 році — його вдова Констанція з Бекерських. Вона померла у 1787 і після неї дідичем був її чоловік Каспер Рогалінський (1725—1788). Після того, як помер він, місто перейшло у спадок до дочки Юзефа Бєльського від першого шлюбу Марцелли (1773–1847). Марцелла Бєльська, яка вийшла заміж за Леонарда Ворцеля герба (1769–1832), була дідичкою Підгайців аж до своєї смерті.
Проте в той час місто перебувало у занепаді. Дідичі проживали у маєтках в історичній Польщі. За «Ординацією» 1783 року Підгайці втратили статус міста і були перетворені на містечко. Також Магдебурзьке право в Галичині скасоване 1786 року.
На переломі XVIII—XIX ст. австрійська влада розібрала Підгаєцький замок, міські цегляні фортифікації і дерев'яні церкви, які перебували в аварійному стані, скасовано «зайві» парафії, ліквідовано церковні шпиталі і цвинтарі. Підгайці покинула значна частина єврейського населення, яке переселилося до нових торгових центрів.
Щоб підняти місто, збудовано у 1817–1831 роках мурований гостинець Бережани—Монастириська—Бучач, а 8 червня 1820 року за клопотанням дідичів Марцелли і Деонарда Ворцелів кайзер Франц своїм декретом запровадив 11 ярмарків у Підгайцях. У 1867 місто стало центром новоствореного Підгаєцького повіту, а на початку 1870-х Підгайцям повернуто статус міста і створено міську ґміну.
У 1789 році у Підгайцях засновано державну тривіальну школу.
У Марцелли з Бєльських і Леонарда Ворцеля була дочка Емілія (1795–1822), яку видали за наполеонівського полковника князя Міхала Радзивілла (1781—1846), у них народилася дочка Марцеліна (1817—1894), яку видали за князя Александра-Ромуальда Чорторийського (1811—1886). Після смерті баби Марцелли з Бєльських у 1847 році Марцеліна успадкувала Підгайці.
26 травня 1889 р. вибухла грандіозна пожежа, внаслідок чого згоріло 75 % будівель міста. Відбудував місто бургомістр . За словами підгаєцького історика , «завдяки його старанням і місцевої людності» місто Підгайці після відбудови «зовсім інакше виглядає».
У 1895 р. дідичем став . Він фундував будівництво залізничної колії зі Львова до Підгайців у 1909 році.
На загальних виборах до Австрійського парламенту 1907 року, Підгайці ввійшли до 60 сільського змішаного округу (Бучач, Підгайці, Монастирська, Вишнівчик). Від цього округу депутатом став львівський адвокат д-р Генрик Ґабль.
До 1-ї світової війни діяли водяний млин, броварня (знищені 1917), ґуральня, фабрика сільськогосподарських машин, повітовий шпиталь (1874), цегельня.
Перша світова війна, перші визвольні змагання
З початком Першої світової війни перебіг подій виявився несприятливим для Австро-Угорщини. У вересні 1914 року російська армія окупувала Галичину, у тому числі Підгайці. Окупаційна російська адміністрація намагалася нівелювати українське національне життя, з окупантами співробітничали представники москвофільських організацій. У серпні 1915 року під час німецько-австрійського наступу більшу територію Галичини було відвойовано. У числі австро-угорських військ до Підгайців вступив ІІ курінь Легіону українських січових стрільців, відновлено колишню адміністрацію. Лінія фронту стабілізувалася вздовж Стрипи на рік. Москвофілам у Галичині влаштували терор, у репресіях особливо відзначилися угорські гонведи.
На початку серпня 1916 року в ході нового російського наступу (Брусиловський прорив) росіяни захопили Волинь, Буковину і незначну територію Галичини. Важливу роль під час офензиви генерала Брусилова відіграла залізниця Львів — Перемишляни — Бережани — Підгайці, точніше її кінцева гілка, яка на той час залишалася сліпою, оскільки будівництво колії до Бучача і Заліщиків не було завершене. Нова лінія фронту усталилася на рік, Підгайці опинилися на лінії фронту. 29 травня 1917 року у бою з п'ятьма літаками противника був смертельно поранений в груди та розбився російський льотчик-ас Микола Кокорін.
У другій половині 1917 року під час російського наступу (Наступ Керенського) російська армія вдруге спалила місто. В цілому, за час бойових дій у місті знищено близько 200 будинків, загинуло понад 10 % населення.
15 червня 1918 відбулося урочисте повернення до Зарваниці чудотворних ікон Матері Божої та Ісуса Христа з Підгайців, де переховував їх у час воєнного лихоліття о. Петро Зілинський, парох у Зарваниці. Це стало справжнім святом для місцевих священників і вірних, — писала газета Діло.
За Українсько-польської війни, що почалася наприкінці Першої світової війни, у Підгайцях 3 листопада 1918 року встановлено владу ЗУНР. У листопаді 1918 року обороняла м. Львів.
Під час українського наступу 14 червня 1919 року (Чортківська офензива у Підгайцях загинув і похований на місцевому цвинтарі капелан УГА Василь Опарівський — батько дружини Степана Бандери Ярослави.
Міжвоєнний період
Місто належало Польщі у 1918-1939 роках. У 1931 р. серед мешканців міста поляків було 51%, євреїв - 36%, українців - 12% та інших.
1924 — створено Повітовий союз кооператив, 1925 — Пласт; 1931 організовано дружину копаного м'яча «Хортиця». 1930-ті — створено футбольні клуби: єврейський «Маккабі» та польський «Клюб Спортови». Діяли молодіжні організації «Січ», «Сокіл», «Бейтар», «Стшельци». 1928—1934 збудовано частину повітового Українського народного дому.
1930 — Підгайці постраждали від пацифікації.
18 вересня 1939 — проголошена радянська влада.
1940–1941 — працювала трикотажна фабрика «Червоний текстильник». 11 травня 1941 — «Кривава неділя» (органи НКВС вчинили масовий розстріл допризовної молоді).
Друга світова війна
Після окупації міста нацистами Підгайці — у складі Бережанської округи.
Під час 2-ї світової війни знищено в місцевому гетто — понад 7 тис. євреїв, зруйновано 70 % житлового фонду, залізницю Львів — Підгайці (гітлерівцями при відступі).
Жителі Підгайців Гайдукевич, К. Сікорська — праведники народів світу
Частини Червоної армії вступили у місто в березні (Проскурівсько-Чернівецька операція) та липні (Львівсько-Сандомирська операція) 1944 року.
18 серпня 1944 на дорозі в районі Підгайців в засідку вояків УПА потрапив 1-й батальйон зв'язку 1331 стрілецького полку, який йшов на фронт. Більшість солдатів і офіцерів загинули, врятувалися лише 11 осіб.
Національні громади
Українська громада міста
Не маючи свого приміщення у Підгайцях, українці винаймали для проведення заходів ресторан Ґотесмана (нині за адресою Майдан Незалежності, 14), збирались у «Дяківці» (вул. Злуки, 9), гуртувались у залі польського «Сокола» (вул. Міцкевича, 1), допоки не збудували свого Українського Народного Повітового Дому (1928—1934) на розі теперішніх вулиць І. Франка та Бережанської.
Серед активних діячів українського національного відродження у Підгайцях: Володимир Бачинський, Дам'ян Савчак, Олекса Яворський, Григорій Стецюк, , Іван Даньків, , , , , , , о. та багато інших.
Кожного українця повіту, який склав внесок на побудову Народного Дому, нагороджували грамотою-подякою.
Діяльною була в Підгайцях «Просвіта», філію якого в місті засновано 1892 р. Її член був ініціатором першого українського ремісничого товариства заснованого 1872 р. у Львові.
У 1873 р. в Підгайцях заснували ремісниче товариство , яке було другим після Львова подібним товариством у Галичині.
Також існували в місті хор «Боян», культурологічне товариство «Родина».
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 12 000 осіб.
Єврейська громада міста
Перші євреї оселилися в Підгайцях на початку 16 століття. Перші відомості про євреїв датують 1552 р., їх згадують як платників податків у місті. (Тривалий час у довідниках курсує помилка щодо віднайдення у 1926 р. на єврейському цвинтарі (окопиську) надгробного каменя-мацеви, датованого 1420 р.). Від початку єврейська громада у Підгайцях була дуже численною, порівняно з навколишніми містами. Протягом 1580–1620 років рабином у Підгайцях був — відомий у єврейському світі завдяки своїй «Промові Веніаміна» — збірнику запитань і відповідей з єврейського релігійного правосуддя . Поразка українців (русинів) у війнах Богдана Хмельницького і Петра Дорошенка і занепад вірменської громади внаслідок спустошень, яких вони зазнали від турків у 1675—1676 роках сприяли тому, що євреї опанували регіональну торгівлю і згодом перетворилися на найчисельнішу громаду у Підгайцях.
Учителем рабина Якуба Франка був хахам Іссахар з Підгаєць.[] За даними перепису 1764 року в громаді налічувалося 1079 євреїв. Протягом 19 століття чисельність єврейського населення збільшилася, і в 1910 році нараховувалося близько 6000 осіб. Потім багато з них емігрувало у США (зокрема, у Нью-Йорку є синагога промови Веніаміна). В 1939 році з 6000 загальної чисельності населення було 3200 євреїв.
У часи ЗУНРу повітова українська влада допомогла придбати у Відні друкарські верстати, доставити її Вайнлесові, власникові друкарні, яку 1917 р. спалили росіяни під час відступу. Натомість Вайнлес із вдячності виконував замовлення українських організацій майже безкоштовно, за винятком плати за папір.
Коли в 1941 році спалахнула війна між Німеччиною та СРСР, євреї відразу ж стали жертвами нападів. Вони були змушені платити штрафи, їх пересування було обмежено і вони піддавалися примусовій праці.
У 1942 році, на Йом Кіпур, гестапо за допомогою поліцаїв направила близько 1000 єврейських чоловіків і жінок в табір смерті Белжець. Інші євреї були зведені в гетто, де багато з них померли від тифу. Місяць потому понад 1500 осіб були відправлені в Белжець (95 % були вбиті або відразу або невдовзі після їх прибуття). 6 червня 1943 року було завершено знищення, коли, за рідкісним винятком, решта спільноти була розстріляна і вкинута в масові могили на околицях міста. Айхенштайн Іцхак-Айзик був останнім рабином у місті (1908—1943). Спогади про пережите під час ліквідації гетто у Підгайцях залишила Ґеня Шварц. Гірким жалем за минулим та гумором сповнені спогади про дитячі роки в Підгайцях Олександра Кіммеля.
Відомими талмудистами були Яків, син Баруха, автор книги «Бирхат Яаков» («Благословення Якова»), яка вийшла 1635 р. Не менш відомим був свого часу і Захарій-Мендель (помер 1791 р.). якого сучасники назвали Захарій-пророк. Серед його творів відомі «Менорот Захарія» («Світильник Захарія»), «Захарія Мешулем» («Алегорії Захарія»), «Захарія Іамевін» («Захарія-Знавець»).
Старе єврейське кладовище (окописко) в Підгайцях є одним з найбільших серед збережених в Україні. Вигляд величезної території, повністю заповненої кам'яними могильними плитами (або їх залишками), вражає. Тим більше, що побачити щось подібне в Україні важко — майже нема аналогів. Цікаво що золота літера «П» на гербі міста нагадує єврейську літеру ח — х, халаха, хаім (життя). Останнє поховання на цьому цвинтарі відбулося 1952 р.
Радянський період
У післявоєнний період функціонували харчокомбінат, млин, промкомбінат, медичне училище (1959–1971). 1946 відкрита повітряна лінія Тернопіль-Підгайці.
Повінь 13 червня 1957 р. (за ніч 276 мм опадів) спричинила значні збитки.
До 1963 року Підгайці були районним центром. Внаслідок адміністративної реформи територію колишнього Підгаєцького повіту поділено між сусідніми районами; більшість разом з Підгайцями увійшла до Бержанського району.
У Підгайцях розвинуте різьбярство; понад 200 декоративних тарілок місцевих митців представлені у місті Монреаль (Канада) на виставці «Експо-67».
Незалежна Україна
Промисловість: у місті працюють ТОВ «Злагода», ТЗОВ «Західагропродукт», ТЗОВ «Імперія даху» не функціонують ВАТ "Підгаєцький маслосирзавод «Коропець» "ВАТ «Підгаєцька», «Агропромтехніка», господарче товариство «Проба».
Діють аграрний ліцей, гімназія, ЗОШ 1-3 ступ., Галицький медичний коледж, ЦРЛ, поліклініка, музична та художня школи, 2 бібліотеки, центр позашкільної роботи, районний клуб творчості молоді «Джерело».
Видаються часописи Міська БРАМА та .
Населення
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 99,5 % |
інші/не вказали | 0,5 % |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,81 % |
інші/не вказали | 0,19 % |
Пам'ятки архітектури, історичні об'єкти
- Синагога (бл. 1627; можливо, кін. XVI ст.), має виразний оборонний характер. Стан будівлі загрозливий.
- Костел Трійці (1634; збудований на місці старого (бл. 1463 р.); має оборонний характер. Дзвіниця, зведена в 1892 році у неоготичному стилі. У 2006 року у костелі поновилися римо-католицькі богослужіння. Споруда перебуває в руїнах.
- Успенська церква (1650–1653); має оборонний характер. Належить УПЦ КП. На другому ярусі збереглися унікальні аркади-опасання, подібні до давньоруських аналогів, зображених на іконах XII—XIII ст. Поблизу Успенської церкви є пам'ятний знак — металевий хрест «В пам'ять Св. Тверезости» (1874).
- Будинок колишнього заїзду XVII ст. на вулиці Замковій,7.
- (1772, дерев'яна). Дзвіниця дерев'яна, збудована 1893. Належить УПЦ КП.
- Ринкова площа (тепер Майдан Незалежності) — унікальна, трикутної форми, що характерно не для магдебурзьких, а для давньоруських міст. Будинки XIX—XX ст. на фундаментах ринкової забудови XVII ст. Стара ратуша («Круглий дім») стояла в центрі площі, була двоярусною, восьмигранною у плані; зруйнована в 1944 р., знесена в 1956 р.
- Підгаєцька ратуша (1886–1927). Сьогодні тут функціонує Галицький медичний коледж.
- Протокатедральний собор всіх святих українського народу (1995–2004). Належить УГКЦ. У 2007 році на ній встановлено пам'ятну таблицю на честь 105-ї річниці канонічної візитації Митрополита Андрея Шептицького.
- Підгаєцьке підземелля — зберігає багато історичних таємниць, все ще залишається недослідженим. Підземні ходи з'єднували колись замок, костел, церкви, ратушу. Підземелля час від часу нагадує про себе обвалами у центральній частині міста.
- Каплиця Миколая (XIX ст.) на місці колишньої церкви Св. Миколая.
- Римсько-католицька каплиця (1903).
- Старий громадський шпиталь (1871–1899). У цьому приміщенні функціонував до 1959 року. Нині тут Підгаєцьке районне управління соціального захисту населення і Підгаєцька районна державна художня школа народних ремесел.
- Церква Юра на Старому Місті (1898–1902, дерев'яна). Належить УГКЦ.
- Церква Покрови на Тудинці (1906, дерев'яна). Належить УГКЦ.
- Український Народний дім (1928–1932). Нині тут Будинок культури і Народний історико-краєзнавчий музей. У 1989 році встановлено меморіальну таблицю (скульптор З. Мігоцький) на пам'ять про перебування тут у 1959 р. поета Андрія Малишка.
- Польський Народний Дім «Сокол». Нині кінотеатр.
- Будинок Марцеліни Чорторийської («Будинок з левами») (1860-ті рр.).
- (Окописько) з надгробками XVII—XX ст. (понад 1000 надгробків, серед них більше 50 — з XVII—XVIII ст.). Один із найбільших і найкраще збережених єврейських цвинтарів в Україні.
- Міський цвинтар (XIX—XX ст.) з брамою (1891) і каплицею (1891). На цвинтарі поховані бургомістри , , , священик , народний депутат України Роман Купер, громадський діяч та інші. Під час Першої світової війни одна з підгаєцьких міщанок віддала частину свого поля під військовий цвинтар обіч міського кладовища. На ньому поховано понад 200 вояків — жертв Першої світової та Українсько-польської (1918—1919 років) воєн. Серед них — поручник, капелан УГА, батько Ярослави — дружини Степана Бандери. На початку 1990-х рр. на тому місці висипано символічну могилу. Також на цвинтарі є братська могила радянським воїнам, що загинули 22 липня 1944 р. (1977). Тоді у боях загинули 163 бійці та офіцери Червоної армії. У повоєнний час встановлено пам'ятник зі скульптурною групою й стелою з іменами полеглих.
Пам'ятки природи
На околицях міста є пам'ятка природи — Підгаєцьке джерело.
Пам'ятники
- Тарасу Шевченку (1990, скульптор Богдан Карий)
- Лесі Українці
- Адаму Міцкевичу (1898)
- Герою Радянського Союзу Я. Топоркову
- Капітанові М. Зубкову (обидва — 1955, реконстр. 1977)
- Жертвам «Кривавої неділі» (обидва[] — 1990)
- Ліквідаторам наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС (обидва — 2006).
Відомі люди
Народилися
- Міколай Вольський — «пан на Підгайцях», мальтійський лицар, алхімік
- Мендель Захарія — син рабина Ар'є Лейба (помер 1791), автор книг «Менорот Захарія» («Світильник Захарії»), «Захарія Мешулем» («Алегорії Захарії»), «Захарія Іамевін» («Захарія — Знавець»)
- (1811—1885) — поет, перекладач, літературознавець, перший польський іспаніст, учасник Листопадового повстання
- (1831—1901) — теребовлянський декан УГКЦ, діяч «Просвіти»
- Михайло Рудницький — український літературознавець, письменник
- (1890—1967) — єврейський театральний діяч, режисер, критик, видавав у Варшаві модерний експресіоністський журнал «Рінген» (на ідиш), навколо якого згуртувалася всесвітньо відома літературна єврейська поетична модерністська група (1921—1925) (спочатку називалася «Рінген»; писали на ідиш); наприкінці 1920-х заснував у Варшаві модерністський «Юнґ-театр»
- Артур Мюррей (4 квітня 1895—3 березня 1991) — американський танцюрист та бізнесмен, засновник всесвітньої мережі танцювальних студій Arthur Murray Studios. Народжений під іменем Мосес Тайхман
- (1902—1986) — син директора підгаєцького шпиталю Станіслава Хорубського, «батько польської нейрохірургії»
- Анатоль Курдидик — український письменник, журналіст, лідер літературної групи «Дванадцятка» у Львові (1934—1939)
- Ярослав Курдидик — поет, письменник, учасник групи «Дванадцятка»
- релігійні діячі В. і М. Головінські
- (1911—1986) — учасник армії генерала Андерса, польський католицький біскуп
- громадський діяч С. Кучма
- Осип Мороз — економіст, еміґрував до США
- Богдан Титла — художник, еміґрував до США
- (1932—2015) — історик, репатріював до Польщі
- Онуфрій Банах — хімік, керівник
- Уляна Дячук — дочка підгаєцького лікаря Григорія Явного, громадська діячка української діаспори
- Леон Ліленфельд — письменник
- Мордехай Ойзеркіс — письменник
- Е. О. М. Нойберг — військовик
- (1927—1992) — польський театральний та кіноактор (Пан Володийовський), помер у Познані
- (1929—2002) — польський кінорежисер і сценарист, брат Т. Ломніцького; помер у Варшаві. Обидва брати народилися і проживали у Підгайцях на вулиці Лисенка, 1
- О. Ерґетовська — залишила спогади про передвоєнні Підгайці та своє заслання до Казахстану
- український парафутболіст. Майстер спорту міжнародного класу (2006). — Шкварло Іван Володимирович
- Андрій Грубінко — доктор історичних наук, професор Західнhttps://uk.m.wikipedia.org/wiki/Підгайціоукраінського національного університету.
- Доскоч Ізидор Олексійович(1940—2017) — педагог, головний диригент дитячого хорового колективу «Зоринка», директор дитячої хорової школи «Зоринка», Заслужений працівник освіти України.
- Жибак Григорій Миколайович — журналіст
Працювали
- о. Кузик Петро — парох міста, тесть письменника, о. Тимотея Бордуляка.
- — адвокат у місті (1933—1939), вояк дивізії СС «Галичина».
Перебували
- Андрей Шептицький (1865—1944) — митрополит греко-католицької церкви, у Підгайцях був 1903 року з митрополичою візитацією;
- Корнило Устиянович — художник
- Яків Головацький — етнограф та історик
- Володимир Бачинський (1880—1927) — адвокат, один з лідерів української громади в Підгайцях у 1906—1907 рр.;
- Дем'ян Савчак — посол-українець від округу Підгайці до Галицького сейму 6-го (1889—1895 роки, заступник голови «Руського клубу») та 7-го (1895—1901 роки) скликань
- Степан Алич (Мокрій) — поет
- Оксана Сенатович — поетеса
- Іван Недільський — композитор;
- Я.-А. Крушельницький — художник-експресіоніст.
- Роман Слюзар — український правник, громадський діяч, доктор права.
- Людвік Свобода — майбутній президент Чехословаччини;
- 1841–1910 — лікар-гінеколог, професор Медико-хірургічної школи у Львові, організатор громадської служби здоров'я. Дідич Підгайців (1895—1910) р.), ініціатор будівництва залізниці Львів—Підгайці;
- (бл.1550—1620) — рабин Підгайців у 1580—1620 рр., автор книги «Masat Binyamin»;
- Яків бен Барух — рабин Підгайців, автор книги «Бірхат Яаков» («Благословення Якова») (1635);
- Зофія з Замєхова Ґольська
- Станіслав Ревера Потоцький
- З Підгайців походить родина відомого канадського хокеїста Вейна Ґрецкі.
- (1865 — після 1914) — нар. у Бекерсдорфі біля Підгайців, учителював у Підгайцях, автор монографії «Powiat Podhajecki…» (1896);
- — довголітній директор підгаєцького шпиталю (бл. 1895—1921);
- (1874—1904) — сестра-шаритка, у 1894—1899 служила в підгаєцькому шпиталі; беатифікована у 2008 у Львові Папою Іваном Павлом ІІ;
- Евлія Челебі — турецький купець, мандрівник, був у Підгайцях у 1657 р.
- Ульріх фон Вердум — був у місті в 1672 р.
- — секретар короля , француз, був у Підгайцях у 1687 р.
Померли
Дідичі «на Підгайцях»
- Діонізій з Підгайців, у 1397 (гіпотетично)
- Пйотр з Княгиничів
- Ельжбета з Княгиницьких
- Міхал з Бучача герба Абданк
- Міхал Мужило з Бучача герба Абданк, опікун дітей Міхала з Бучача у 1438—1444
- Ян Влодкович з Княгиничів (син Пйотра, брат Ельжбети), опікун дітей Міхала з Бучача у 1444—1445
- Ян з Бучача герба Абданк (син Міхала з Бучача), опікун молодшого брата Якуба, у 1445—1448
- Якуб Бучацький герба Абданк, у 1448—1501
- Якуб Бучацький герба Абданк, у 1501—1534
- Міколай Вольський герба Пулкозіц, у 1534—1548
- Станіслав Вольський герба Пулкозіц, у 1548—1566
- Міколай Вольський герба Пулкозіц, у 1566—1605
- Станіслав Ґольський герба Роля, у 1605—1612
- Ян Ґольський герба Роля, у 1612—1613
- Зоф'я з Замєхова Ґольська, у 1613—1635
- Міколай Сенявський герба Леліва, отримав у заставу в 1635—1636
- Уршуля-Зофія з Кротоських, вдова Міколая Сенявського, в заставу у 1636—1637
- Адам-Геронім Сенявський герба Леліва (1623—1650), небіж Міколая Сенявського, у заставу в 1637—1641
- Станіслав Ревера Потоцький герба Срібна Пилява, у 1641—1667
- Фелікс Казимир Потоцький герба Срібна Пилява, у 1667—1702
- Єжи Потоцький герба Срібна Пилява (1670—1747), у 1702—1747
- Евстахій Потоцький герба Срібна Пилява (1720—1768), у 1747—1768
- Мар'ян Потоцький герба Срібна Пилява, у 1768
- Бєльський герба Єліта (1720—1774), у 1768—1774
- Констанція з Бекерських (1740—1787), вдова Юзефа Бєльського, у 1774—1787
- герба Лодзя (1725—1788), вдівець Констанції з Бекерських Бєльської, у 1787—1788
- ??????? Ян Левицький гербу Рогаля, у 1749 році придбав частину маєтку від Мар'яна Потоцького і Таціанни Білінської
- (1773—1849), дочка , у 1788—1849
- Марцеліна Чорторийська (1817—1894), онука , польська піаністка, учениця Фридерика Шопена, у 1849—1893
- Краківське асекураціне товариство (взаємних убезпечень), у 1893—1894
- (1841—1910), у 1894—1910
- Ян Чижевіч, син Адама, у 1910—1924
- Людвик Чижевіч; 1925
- Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові; 1927
Бурґомістри
- бл. 1870—1882 — (1819—1902)
- 1883 — Цвікліцер
- бл. 1884—1895 — (1833—1895)
- бл. 1897—1914 —
Парламентські посли від Підгаєць
- отець Полевий Лев — священик, декан УГКЦ, москвофіл, посол до Галицького сейму у 1861—1866 роках.
- Фецак Ілля — міщанин з Підгаєць
- Бачинський Володимир гербу Сасадвокат і політичний діяч, організатор Національно-Демократичної Партії.
Загиблі в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році
Виноски
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 336. (пол.)
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 31. — .
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii… — S. 33.
- Садок Баронч вказує дату смерті Марії Могили не раніше надвечір'я Святого Валентина 1643
- Jan K. Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa // Seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej.— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — tom. 4. S. 160 (прим.) . (пол.)
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Том IX. — Розділ X. — С. 6.
- Лев Шанківський. Стрий і Стрийщина у визвольній війні 1918—1920 рр.
- Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — С. 52. ISBN 978—617—655—000—6
- стаття Е. Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року
- Наприкінці березня 1944 року 60-та і 1-ша радянські танкові армії вийшли на лінію Тернопіль — Підгайці — Станіславів. Відстань між оточеним угрупованням німецьких військ і головними силами становила до 100 кілометрів. Але у квітні німці нанесли контрудар. 17 квітня війська 1-го Українського фронту за наказом Ставки ВГК перейшли до оборони на рубежі Торчин, західніше Берестечка, Броди, західніше Чорткова, гирло річки Стрипа, західніше Коломиї (за іншими даними, західніше Торчина, Броди, на схід від Бучача, Станіслава, Надвірної, далі вздовж кордону з Чехословаччиною та Румунією).
- Проскуровско-Черновицкая наступательная операция (4 марта — 17 апреля 1944 г.)
- Дударенко М. Л., Перечнев Ю. Г., Елисеев В. Т. и др. Освобождение городов. Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
- Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України / С.В. Кульчицький (відп.ред.). - К.: Наук. думка, 2005. - с. 212-213
- М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. с. 23
- Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль: Підручники і посібники, 1998
- Г. Кушнерик. Залуцький Іван // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 613. — .
- С. Колодницький. Ломніцький Тадеуш // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 389—390. — .
- Сорока П. Ярмо і тягар, сповідь перейшлих літ // Дзвін. — 2014. — Ч. 10. — С. 39.
- Мельничук Б., Савак Б. Стеткевич Лев Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 594. — .
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. с. 110—112
- у селі Білявинці є її надгробок
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — t. 14. — S. 190. (пол.)
- 18 лютого, Тарнів
- 24 січня, Львів, похований у Тарнові → Ziembibcki W. Czyżewicz Adam (1841—1910) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1938. — T. IV, zeszyt …. — S. 380. (пол.)
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. с. 103—104
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с.; іл. с. 188
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. с. 119
Джерела
- Вірші про Підгайці і села району, легенди Підгаєцького краю // «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля».
- «Зять Трампа — родом із тернопілля — рано чи пізно захоче приїхати у Галичину…» // Високий замок. — 2017. — № 10 (5559) (26 січ. — 1 лют.). — С. 1, 13.
- Колодницький С. Підгайці // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 78–79. — .
- Колодницький C. Підгайці. — 2005.
- Підгайці // Журнал Галицька брама. — Львів, 2006. — № 3—4 (135—136).
- .
- Цимбалюк Р. Містобудівні нариси з історії Підгаєць // Земля Підгаєцька. — 1997. — 24, 31 жовтня.
- Baliński М., Lipiński T. Podhajce // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 708—710. (пол.)
- Barącz S. Podhajce // Rys dziejów ormiańskich. — Tarnopol, 1869. — S. 163. (пол.)
- Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 211 s., 402 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
- Podhajce, miasto pow. Galicyi wschodniej // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 384. (пол.)
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — . (пол.)
Література
- Підгайці на історичній мапі Галичини : [район. центр на Тернопільщині] / Іван Банах. — Тернопіль : Астон, 2016. — 207 с. : іл., портр. — Бібліогр. в прим.: с. 176—181 (83 назви). — Імен. покажч.: с. 182—189. — Геогр. покажч.: с. 190—202. —
Посилання
- Замок у Підгайцях (пол.)
- Podhajce (англ.)
- Фотогалерея м. Підгайці
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami lipen 2017 U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Pidgajci Pidga jci misto v Ukrayini centr Pidgayeckoyi miskoyi gromadi Ternopilskogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Roztashovane za 58 km vid m Ternopil na pravomu berezi richki Koropec basejn Dnistra na visoti 392 m nad rivnem morya U mezhah Pidgajciv kolishnij hutir Buda Naselennya 2 688 osib 01 01 2019 PidgajciGerb Pidgajciv Prapor PidgajcivU centri mistaOsnovni daniKrayina UkrayinaOblast Ternopilska oblastRajon Ternopilskij rajonGromada Pidgayecka miska gromadaKod KOATUU 6124810100Zasnovane 1436 persha zgadka Magdeburzke pravo 1469 19 lipnya 1539 povtorno Naselennya 2688 01 01 2019 Poshtovi indeksi 48000Telefonnij kod 380 3542Koordinati 49 16 30 pn sh 25 08 03 sh d 49 27500 pn sh 25 13417 sh d 49 27500 25 13417 Koordinati 49 16 30 pn sh 25 08 03 sh d 49 27500 pn sh 25 13417 sh d 49 27500 25 13417Vodojma r Koropec miskij stavNazva meshkanciv pidgajcha nin pidgajcha nka pidgajcha niVidstanNajblizhcha zaliznichna stanciya PotutoriDo stanciyi 24 kmDo obl resp centru zalizniceyu 87 km avtoshlyahami 58 kmMiska vladaAdresa 48000 Ternopilska obl Ternopilskij r n m Pidgajci vul Shevchenka bud 39Vebstorinka Pidgayecka miska radaMiskij golova Merena Igor SemenovichPidgajci u Vikishovishi KartaPidgajci Najblizhcha zaliznichna stanciya Potutori za 20 km na liniyi Ternopil Hodoriv Cherez Pidgajci prolyagayut avtoshlyahi T 0903 Galich Terebovlya Sataniv ta T 2004 Berezhani Monastiriska GeografiyaGeografiya Pidgajci lezhat za 20 km vid yaksho m Kiyiv yihati 7 km cherez m Brovari za 6 km cherez Vasilkiv i blizko 60 km cherez Kozovu Roztashovane na pravomu berezi richki Koropec misto bulo zdavna vazhlivim torgovim ta administrativnim centrom Cherez vazhlive strategichne znachennya misto chasto opinyalosya v epicentri voyennih dij bagato jogo budivel ne zbereglosya ponini Buv chas koli misto otochene ryadami valiv ta roviv z vodoyu malo svij zamok blizko 20 cerkov z pomizh yakih 2 virmenski Z davnogo zamku zbereglisya lishe zalishki fundamentiv pravdopodibno sho v pidzemellyah zamku dosi zahoroneni skarbi Mariyi Mogilyanki privlasneni Zofiyeyu Golskoyu Cinnoyu istorichnoyu pam yatkoyu ye villa Chortorijskih litnij palac Marcelini Chortorijskoyi v yaku buv zakohanij Frederik Francishek Shopen Pobutuye legenda sho svitovoyi slavi kompozitor buv u misti pid Gayem gostyuyuchi u svoyeyi kohanoyi Prirodni resursi Prirodni resursi piskoviki mergeli pisok glini silskogospodarski ugiddya 36 7 tis ga lisi Providni galuzi silske gospodarstvo buryakivnictvo virobnictvo zerna m yaso molochne tvarinnictvo svinarstvo virobnictvo budivelnih materialiv ennya nazvi sela vid gori Gaj sho zdijmayetsya nad pravim beregom richki Koropec ale tak cya gora nazivayetsya v dokumentah ne ranishe XIX stolittya IstoriyaDokladnishe Istoriya Pidgajciv hronologiya Pochatki Polskij period Pervisne poselennya v okolici suchasnih Pidgajciv imovirno isnuvalo v chasi Galicko Volinskoyi derzhavi u HIII XIV st i lokalizuvalosya na teritoriyi ninishnogo sela Stare Misto faktichno peredmistya Za nepidtverdzhenimi perekazami malo nazvu Tudinka Takozh v ostanni roki poshirilasya tradiciya datuvati pershu zgadku pro Pidgajci 1397 rokom nachebto jogo togochasnim didichem buv Dionizij z Pidgajciv lat Dynisio de Podhajce prote nemaye dostemennih pidtverdzhen sho v dokumentah jdetsya same pro ninishnye misto Pidgajci Yak doviv lvivskij geograf Bogdan Yavorskij persha dokumentalna zvistka pro Pidgajci stosuyetsya 1436 roku koli zgadano pro Elzhbyetu z Pidgayec druzhinu Mihala Buchackogo Na toj chas Pidgajci vse she buli selom na teritoriyi Starogo Mista Tut stoyala odna cerkva vpershe zgadana 1446 roku imovirno na misci ninishnoyi cerkvi Svyatogo Yura Zgodom vlasnikom mista stav polskij shlyahtich Pjotr z Knyaginichiv Kniginickij sin Pasheka z Mazoviti Pashek otrimav u volodinnya Knyaginichi dehto vvazhaye sho ce buv Pjotr Vlodkovich hocha j bezdokazovo Pered 1414 rokom Pjotr vidav dochku Elzhbetu za Mihala Buchackogo i peredav tomu Pidgajci u posag Mihal Buchackij zaklav na Staromu Misti u Pidgajcyah kostel Pislya zagibeli Mihala u boyu z tatarami 1438 roku didichkoyu Pidgajciv zalishilasya Elzhbeta z Knyaginickih yaka z 5 sinami osila pravdopodibno v Buchachi 4 j z nih Yakub Buchackij stav povnolitnim 1448 roku i otrimav u volodinnya Pidgajci yake zrobiv svoyim rodinnim gnizdom des vidtodi vin pisavsya panom na Pidgajcyah Pislya 1460 roku Yakub Buchackij osiv u svoyih mayetkah i des todi blizko 1463 roku zbuduvav zamok na ostrovi poryad z grebleyu cherez riku Koropec yakoyu prohodiv torgovelnij shlyah z Buchacha i Yazlovcya na Lviv Cej shlyah lezhav na vazhlivomu u piznomu Serednovichchi vidtinku Velikogo Shovkovogo shlyahu z Kiliyi i Bilgoroda do Centralnoyi Yevropi sho v comu misci perehreshuvavsya iz dorogoyu z Galichi na Terebovlyu Poryad iz zamkom na pravomu berezi Koropcya Yakub Buchackij zapisav fundush dlya novogo kostelu i zasnuvav nove misto na magdeburzkomu pravi v arhivnih dokumentah ye zapis za 1469 rik pro zasnuvannya Yakubom Buchackim mista v Pidgajcyah poryad z odnojmennim selom na Staromu Misti yake selo todi zh bulo perevedene na tevtonske magdeburzke silske pravo Zamok u Pidgajcyah stav rezidenciyeyu Yakuba Buchackogo Pidgajci zrujnovano u vijni Polshi z Moldovoyu pid chas pohodu gospodarya Shtefana III Velikogo na Galichinu v 1498 roci Pislya smerti Yakuba Buchackogo 1501 roku panom na Pidgajcyah stav jogo tretij sin tezh Yakub Podalshi vijni z Moldovoyu priveli do povtornogo spustoshennya Pidgajciv u 1509 roci vijskom moldovskogo gospodarya Bogdana III Slipogo Namagayuchis pidnyati misto yepiskop Yakub Buchackij yakij perebuvav na duhovnij sluzhbi daleko vid rodinnogo gnizda u Lyublini Kam yanci Holmi 1519 go domigsya u korolya Sigizmunda I Starogo prava na shorichnij yarmarok a v 1520 mu prava zbirati za proyizd torgovih valok cherez Koropec Vse ce spriyalo shvidkomu vidrodzhennyu mista 1534 roku yepiskop Yakub Buchackij prodav Pidgajci Mikolayevi Volskomu 1548 Vidteper misto stalo rodinnim gnizdom Volskih yaki stali velichatisya panami na Pidgajcyah i sprichinilisya do rozkvitu mista 18 lipnya 1539 roku korol Sigizmund Starij nadav ochevidno povtorno Pidgajcyam magdeburzke pravo dokument zberigsya Bulo vidbudovano Pidgayeckij zamok yakij peretvorivsya na mogutnyu fortecyu u 1544 Pidgajci zgaduyutsya yak oppidum castrum misto zamok vidbudovuyutsya cerkvi kostel tut oselyayutsya yevreyi yakih skoro stalo najbilshe z usih mist todishnogo Galickogo povitu v Galickij zemli Ruskogo voyevodstva zbudovano sinagogu persha zgadka pro rabina yakij ocholyuvav yevrejsku gromadu u Pidgajcyah stosuyetsya 1552 roku Podalshogo rozvitku misto zaznalo za starshogo sina Mikolaya Volskogo Stanislava 1566 yakij buv blizkim do korolya Sigizmunda II Avgusta i jogo sina Mikolaya Misto rozbuduvalosya v napryamku blizhnogo pagorba na jogo vershku vinikla nova Rinkova plosha buduvalisya kam yanici v nadrah gori vinikli rozgaluzheni pidzemni hodi Z 1554 roku vidomij pershij miskij gerb Z yavilisya remisnichi cehi z 1590 vidomij statut pershogo cehu kushniriv Togo zh 1590 roku Pidgajci zdobuli privilej na shotizhnevi torgi po subotah Za chasiv Mikolaya Volskogo u seredovishi pidgayeckoyi katolickoyi gromadi dijshlo do serjoznoyi krizi v misti strimko poshirilosya socinianstvo arianstvo blizko 1600 roku pidgayeckij kostel zahopili ariani Ce vidbuvalosya v rusli podij Reformaciyi u Yevropi 1605 roku Mikolaj Volskij prodav misto Stanislavovi Golskomu i Pidgajci stali rezidenciyeyu Golskih Misto dali rozvivalosya Zamok ukripili potuzhnimi bashtami adzhe zi strategichnogo boku jogo polozhennya vrahovuyuchi roztashuvannya bezposeredno mizh dvoma visokimi pagorbami bulo nadto vrazlivim Vzagali roztashuvannya mista na pagorbi ye netipovim U Seredni Viki buduvali navpaki zamok na gori misto u pidnizhzhi Ochevidno bula yakas prichina togo sho misto kotre rozvivalosya na pidstavi magdeburzkogo samovryaduvannya migruvalo na vershinu pagorba popri te sho relyef utrudnyuvav doyizd voziv i mazh na ploshu Rinok Sama Rinkova plosha nini Majdan Nezalezhnosti ye trikutnoyu v plani netipovoyu dlya magdeburzkih mist koli planuvannya zdijsnyuvalosya za nimeckim zrazkom yak shahove planuvannya u Lvovi zate harakternoyu dlya davnih ruskih mist Pislya smerti Stanislava Golskogo u 1612 roci Pidgajci perejshli do jogo brata kam yaneckogo kashtelyana Yana Golskogo Prote nastupnogo 1613 roku Yan pomer posidachkoyu mista stala jogo vdova Zof ya iz Zamyehova yaka pislya 1614 roku vijshla zamizh za Stanislava Lyanckoronskogo U 1616 roci Stanislav Lyanckoronskij podilskij voyevoda kashtelyan galickij buv didichem sil Shvajkivci Shmankivchiki ta inshih kupiv Pidgajci ta Buchach z prileglostyami Istoriya skarbu Mariyi Mogilyanki Odin z najcikavishih epizodiv pov yazanij z Golskimi v istoriyi mista pov yazanij zi zniknennyam velicheznogo skarbu do skarbu vhodili 70 000 dukativ bizhuteriya zoloto samocviti sriblo tosho yakij 1612 roku zahovala v ukriplenomu Pidgayeckomu zamku Stanislava Golskogo jogo svoyachka Mariya Mogilyanka druzhina Stefana Potockogo didicha Zolotogo Potoku na chas pohodu yiyi cholovika do Moldovi Prote togo roku Stanislav Golskij pomer u borgah didichem stav jogo brat Yan yakij zayaviv sho niyakogo skarbu v zamku nemaye U chervni 1613 roku Mariya Mogilyanka zayavila na nogo do grodskogo shlyahetskogo sudu v Galichi Prote cogo zh roku Yan Golskij pomer a jogo vdova Zofiya vidmovilasya bud sho viddavati borg Ce stalo sensaciyeyu na vsyu Rich Pospolitu 1618 roku Stefan Potockij sho povernuvsya z tureckogo polonu sporyadiv vijsko i rushiv na Pidgajci Oboronu zamku ocholila Zofiya Golska Lyanckoronska Stefanovi tak i ne vdalosya vzyati zamok Do vsogo na misto kilka raziv u 1612 1615 1618 1620 1621 rokah napadali tatari Velichezna pozhezha 1621 roku znishila misto Prote skoro Pidgajci vidbuduvali v kameni tak sho vzhe 1628 roku yih nazvali oppidum novo lokationis novolokovane misto Todi zh blizko 1627 roku zbudovano v kameni suchasnu sporudu pidgayeckoyi sinagogi 1 veresnya 1634 roku Zofiya Golska vidala gramotu na novij kostel z gruntu tobto vidbudovu ninishnogo kostelu Trijci yakij rimo katoliki povernuli sobi U testamenti datovanomu 5 veresnya 1635 r Zofiya zapisala takozh dlya kosteliv u Pidgajcyah Yanovi i Vereshini sriblo cerkovne voloske i koshti yakimi zaklala u Pidgajcyah latinskij shpital i shkolu sho nepryamim chinom pidtverdzhuye yiyi prichetnist do zniknennya skarbu Yiyi pohovali v kaplici u pidgayeckomu kosteli Misto v rezultati trivaloyi sudovoyi tyaganini Zofiya Golska peredala v zastavu Senyavskim didicham Berezhan tilki abi ne Potockim Pidgajci za Stanislava Reveri Potockogo 1641 roku pislya smerti ostannih uchasnikiv konfliktu Pidgajci taki perejshli do Potockih Didichem stav Stanislav Revera pislya ukladennya ugodi zi spadkoyemcem Zofiyi Golskoyi Samuelem Zamyehovskim takozh z Adamom Yeronimom Senyavskim yakij perekazav jomu svoyi viritelnosti zabezpecheni na Pidgajcyah Cej period stav najvishim pidnesennyam mista Bulo vidbudovano zamok zbudovano kam yanu hrestopodibnu v plani Ratushu na ploshi Rinok budinki Krim kostelu i sinagogi na teritoriyi mista i peredmist Stare Misto Galich Golendra bulo 6 u XVIII st 7 ruskih cerkov u 1664 zgaduyetsya virmenska virmeno gregorianska cerkva ochevidno derev yana Otzhe u Pidgajcyah krim hristiyanskoyi katoliki i pravoslavni i yevrejskoyi bula she j virmenska gromada ocholena virmenskim vijtom Z usogo vidno sho ukrayinskogo ruskogo naselennya bulo najbilshe yak i po vsih mistah Galichini u toj chas krim Lvova U 1650 1653 rokah ruska gromada zbuduvala v kameni cerkvu Uspinnya Bogorodici yaka stoyit doteper Burhlivi podiyi vidbuvalisya v chasi Hmelnichchini i shirshe Nacionalnoyi revolyuciyi 1648 1676 rokiv Silna ruska gromada v Pidgajcyah vimagala nezalezhnosti vid Polshi Na pochatku lita 1648 roku koli Bogdan Hmelnickij pidijshov do kordoniv Ruskogo voyevodstva odin z pidgayeckih ruskih svyashenikiv yak i zavalivskij ta inshi vidpraviv getmanovi lista iz zaklikom jti na vizvolennya Galichini Kozacke vijsko uvijshlo do Pidgajciv u zhovtni 1648 roku Pered prihodom kozakiv u Pidgajcyah i okolici buli sformovani povstanski zagoni Do odnogo z nih uvijshli pidgayecki mishani Les Severinchik vijt Kost Cimbalist Zahar Bildaga yaki vidznachilisya pid Budanovom Polyaki spishno pokinuli okolicyu v Pidgajcyah bulo vstanovleno ukrayinsku administraciyu Prote v rezultati prograshu v Zborivskij bitvi za umovami dogovoru Hmelnickij musiv zvilniti Galichinu i Volin U serpni 1649 roku do Pidgajciv povernulasya polska administraciya pochalisya polovi sudi nad miscevimi uchasnikami povstannya Piznishe kozaki dvichi brali misto u 1653 mu i razom z moskovitami u veresni 1655 roku prote bez uspihu M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi V Pidgajcyah Lyahi i mishane poboyavshisya tvogo vijska velikij zamok de zhiv getman Stanislav Potockij pokinuli i vtikli a v malim murovanim zamknulos trohi lyudej pani ta mishani i potim dobili tobi cholom i prisyagu zlozhili mi yih velili vislati za Dnipro na zhittye a velikij zamok i murovanij zamochok i posadi spaliti Nezvazhayuchi na liholittya Pidgajci zalishalisya znachnim torgovim centrom pro sho svidchit Evliya Chelebi yakij 26 travnya 1657 roku pobuvav u misti 7 lyutogo 1667 roku Stanislav Revera Potockij pomer u Lvovi i pohovanij u kaplici Potockih u pidgayeckomu kosteli Trijci Didichem stav drugij z jogo siniv Feliks Kazimir Potockij Pidgayecki ugodi Voseni 1667 roku v Galichinu uvijshlo 30 tisyachne kozacko tatarske vijsko Petra Doroshenka i kalgi Kirim Geraya a takozh nureddina mozhlivo Gazi Chobana Geraya yakij buv nureddinom u 1666 1671 rokah iz 3 tisyachami yanichariv Nazustrich yim vijshlo 3 tisyachne polske vijsko polnogo koronnogo getmana Yana Sobeskogo Sobeskij nakazav zvesti 2 ravelini pivnichnishe pidgayeckogo zamku Na boci Sobeskogo vistupilo 6000 ozbroyenih selyan u tomu chisli pidgajchani mulyar Yacentij Styeblo uchen shevcya Yas Bitva trivala 6 16 zhovtnya 1667 roku na polyah bilya Starogo Mista Na livomu flanzi polskogo vijska rozmistili kinnotu pid orudoyu dosvidchenogo polkovnika Aleksandra Polyanovskogo yim protistoyali tatari Na pravomu flanzi proti kozakiv Doroshenka stoyala polska pihota pid komanduvannyam polkovnika Vladislava Vilchkovskogo Polskoyu artileriyeyu rozmishenoyu v ravelinah komanduvav Stanislav Yan Yablonovskij Polyaki vikoristali perevagu miscevogo relyefu rozdilenogo poseredini shirokim yarom a takozh ozerami sho utrudnyuvalo manevr kozakiv i tatarskoyi kinnoti Zagalom u boyah polyaki vtratili 500 cholovik sered kozakiv i tatar takozh buli veliki zhertvi Nespodivano koshovij otaman Zhdan Rig Ivan Kirilenko razom z Ivanom Sirkom vderlisya do Krimu Tatari zapanikuvali i 16 zhovtnya uklali peremir ya z Sobeskim Ce zmusilo Doroshenka do miru z polyakami Pidgayecku ugodu pidpisano 19 zhovtnya 1667 roku u pidgayeckomu kosteli Kampaniya zakinchilasya porazkoyu ukrayinciv i Galichina zalishilasya za Polsheyu Zanepad mista Nastupnogo roku rozgorilasya dramatichna borotba za Lvivsko Galicku pravoslavnu yeparhiyu mizh i Josifom Shumlyanskim Pro Shumlyanskogo bulo vidomo sho vin kolishnij greko katolik visvyachenij na pravoslav ya zaradi kar yernih mirkuvan a v todishnomu patriotichnomu tabori greko katolicku cerkvu vvazhali polskoyu intrigoyu i protivilisya tomu Pidgayeckij pravoslavnij dekan Teodor Loveckij pidtrimuvav Svistelnickogo Vlitku 1668 roku novoobranij Shumlyanskij provodiv oglyad yeparhiyi i pribuv do Pidgajciv Mizh nim i Loveckim vinik konflikt i v rezultati Shumlyanskij nakazav skinuti starenkogo Loveckogo z konya she j striliti v nogo z pistolya Novij pidgayeckij didich Feliks Kazimir Potockij svoyim osidkom zrobiv Hristinopil oskilki Pidgajci raz po raz piddavalisya spustoshennyam u hodi Polsko tureckoyi vijni v yakij turki vistupili soyuznikami Doroshenka Hocha Ulrih fon Verdum yakij 19 lyutogo 1672 roku pobuvav u Pidgajcyah vidznachiv sho ce velike i bagate misto prote povsyudi vzhe vidno slidi rujnuvan 9 11 veresnya 1675 roku velichezna turecka armiya pid komanduvannyam pashi a v nastupnomu 1676 roci zrujnuvali Pidgajci vshent Shob vidnoviti misto Feliks Kazimir Potockij nakazav zvilniti Pidgajci vid usih podatkiv na 12 rokiv Prote ce vzhe ne moglo zaraditi spravi V okolicyah Pidgajciv 8 9 veresnya 1698 r vidbuvsya ostannij v istoriyi Rechi Pospolitoyi bij z tatarami Polske vijsko ocholyuvav Feliks Kazimir Potockij tatarske serasker Kubanskoyi ordi U comu boyu polyaki zdobuli peremogu Naprikinci XVII stolittya vidbulisya zmini v duhovnomu zhitti pidgayeckoyi gromadi U 1690 h rokah sered pidgayeckih yevreyiv rozpovsyudilosya sabbatianstvo z yakim rabini veli neshadnu borotbu U 1700 roci pravoslavna Lvivsko Galicka yeparhiya a z neyu i pidgayeckij dekanat zahodami yepiskopa Josifa Shumlyanskogo perejshli v greko katolicizm Pislya smerti Feliksa Kazimira pidgayeckim didichem stav jogo sin graf Yezhi Potockij pomer 1747 a potim onuk Evstahij Vsi voni osili v mayetkah v glibini istorichnoyi Polshi na Lyublinshini Ostannim z Potockih didichem na Pidgajcyah buv Mar yan drugij sin grafa Yezhi Vin buv marshalkom konfederaciyi shlyahti Galickoyi zemli v skladi vorozhoyi Rosijskij imperiyi Barskoyi konfederaciyi ale 12 travnya 1768 buv rozgromlenij rosijskim polkovnikom Vejssmanom v okolici Pidgajciv Zadlya spravi Barskoyi konfederaciyi yihnya sestra Katazhina Kossakovska prodala Pidgajci Yuzefovi Byelskomu bl 1720 1774 Avstrijskij period Budinok Chortorijskih 2010 Vid 1772 r misto nalezhalo do Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi nimeckoyi naciyi vid 1804 roku Avstrijskoyi imperiyi z 1867 roku Avstro Ugorshini Didichem Pidgajciv u toj chas buv Yuzef Byelskij a pislya jogo smerti u 1774 roci jogo vdova Konstanciya z Bekerskih Vona pomerla u 1787 i pislya neyi didichem buv yiyi cholovik Kasper Rogalinskij 1725 1788 Pislya togo yak pomer vin misto perejshlo u spadok do dochki Yuzefa Byelskogo vid pershogo shlyubu Marcelli 1773 1847 Marcella Byelska yaka vijshla zamizh za Leonarda Vorcelya gerba 1769 1832 bula didichkoyu Pidgajciv azh do svoyeyi smerti Prote v toj chas misto perebuvalo u zanepadi Didichi prozhivali u mayetkah v istorichnij Polshi Za Ordinaciyeyu 1783 roku Pidgajci vtratili status mista i buli peretvoreni na mistechko Takozh Magdeburzke pravo v Galichini skasovane 1786 roku Na perelomi XVIII XIX st avstrijska vlada rozibrala Pidgayeckij zamok miski ceglyani fortifikaciyi i derev yani cerkvi yaki perebuvali v avarijnomu stani skasovano zajvi parafiyi likvidovano cerkovni shpitali i cvintari Pidgajci pokinula znachna chastina yevrejskogo naselennya yake pereselilosya do novih torgovih centriv Shob pidnyati misto zbudovano u 1817 1831 rokah murovanij gostinec Berezhani Monastiriska Buchach a 8 chervnya 1820 roku za klopotannyam didichiv Marcelli i Deonarda Vorceliv kajzer Franc svoyim dekretom zaprovadiv 11 yarmarkiv u Pidgajcyah U 1867 misto stalo centrom novostvorenogo Pidgayeckogo povitu a na pochatku 1870 h Pidgajcyam povernuto status mista i stvoreno misku gminu U 1789 roci u Pidgajcyah zasnovano derzhavnu trivialnu shkolu U Marcelli z Byelskih i Leonarda Vorcelya bula dochka Emiliya 1795 1822 yaku vidali za napoleonivskogo polkovnika knyazya Mihala Radzivilla 1781 1846 u nih narodilasya dochka Marcelina 1817 1894 yaku vidali za knyazya Aleksandra Romualda Chortorijskogo 1811 1886 Pislya smerti babi Marcelli z Byelskih u 1847 roci Marcelina uspadkuvala Pidgajci 26 travnya 1889 r vibuhla grandiozna pozhezha vnaslidok chogo zgorilo 75 budivel mista Vidbuduvav misto burgomistr Za slovami pidgayeckogo istorika zavdyaki jogo starannyam i miscevoyi lyudnosti misto Pidgajci pislya vidbudovi zovsim inakshe viglyadaye U 1895 r didichem stav Vin funduvav budivnictvo zaliznichnoyi koliyi zi Lvova do Pidgajciv u 1909 roci Na zagalnih viborah do Avstrijskogo parlamentu 1907 roku Pidgajci vvijshli do 60 silskogo zmishanogo okrugu Buchach Pidgajci Monastirska Vishnivchik Vid cogo okrugu deputatom stav lvivskij advokat d r Genrik Gabl Do 1 yi svitovoyi vijni diyali vodyanij mlin brovarnya znisheni 1917 guralnya fabrika silskogospodarskih mashin povitovij shpital 1874 cegelnya Persha svitova vijna pershi vizvolni zmagannya Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni perebig podij viyavivsya nespriyatlivim dlya Avstro Ugorshini U veresni 1914 roku rosijska armiya okupuvala Galichinu u tomu chisli Pidgajci Okupacijna rosijska administraciya namagalasya nivelyuvati ukrayinske nacionalne zhittya z okupantami spivrobitnichali predstavniki moskvofilskih organizacij U serpni 1915 roku pid chas nimecko avstrijskogo nastupu bilshu teritoriyu Galichini bulo vidvojovano U chisli avstro ugorskih vijsk do Pidgajciv vstupiv II kurin Legionu ukrayinskih sichovih strilciv vidnovleno kolishnyu administraciyu Liniya frontu stabilizuvalasya vzdovzh Stripi na rik Moskvofilam u Galichini vlashtuvali teror u represiyah osoblivo vidznachilisya ugorski gonvedi Na pochatku serpnya 1916 roku v hodi novogo rosijskogo nastupu Brusilovskij proriv rosiyani zahopili Volin Bukovinu i neznachnu teritoriyu Galichini Vazhlivu rol pid chas ofenzivi generala Brusilova vidigrala zaliznicya Lviv Peremishlyani Berezhani Pidgajci tochnishe yiyi kinceva gilka yaka na toj chas zalishalasya slipoyu oskilki budivnictvo koliyi do Buchacha i Zalishikiv ne bulo zavershene Nova liniya frontu ustalilasya na rik Pidgajci opinilisya na liniyi frontu 29 travnya 1917 roku u boyu z p yatma litakami protivnika buv smertelno poranenij v grudi ta rozbivsya rosijskij lotchik as Mikola Kokorin U drugij polovini 1917 roku pid chas rosijskogo nastupu Nastup Kerenskogo rosijska armiya vdruge spalila misto V cilomu za chas bojovih dij u misti znisheno blizko 200 budinkiv zaginulo ponad 10 naselennya 15 chervnya 1918 vidbulosya urochiste povernennya do Zarvanici chudotvornih ikon Materi Bozhoyi ta Isusa Hrista z Pidgajciv de perehovuvav yih u chas voyennogo liholittya o Petro Zilinskij paroh u Zarvanici Ce stalo spravzhnim svyatom dlya miscevih svyashennikiv i virnih pisala gazeta Dilo Za Ukrayinsko polskoyi vijni sho pochalasya naprikinci Pershoyi svitovoyi vijni u Pidgajcyah 3 listopada 1918 roku vstanovleno vladu ZUNR U listopadi 1918 roku oboronyala m Lviv Pid chas ukrayinskogo nastupu 14 chervnya 1919 roku Chortkivska ofenziva u Pidgajcyah zaginuv i pohovanij na miscevomu cvintari kapelan UGA Vasil Oparivskij batko druzhini Stepana Banderi Yaroslavi Mizhvoyennij period Kostel Presvyatoyi Trijci 1924 Misto nalezhalo Polshi u 1918 1939 rokah U 1931 r sered meshkanciv mista polyakiv bulo 51 yevreyiv 36 ukrayinciv 12 ta inshih 1924 stvoreno Povitovij soyuz kooperativ 1925 Plast 1931 organizovano druzhinu kopanogo m yacha Horticya 1930 ti stvoreno futbolni klubi yevrejskij Makkabi ta polskij Klyub Sportovi Diyali molodizhni organizaciyi Sich Sokil Bejtar Stshelci 1928 1934 zbudovano chastinu povitovogo Ukrayinskogo narodnogo domu 1930 Pidgajci postrazhdali vid pacifikaciyi 18 veresnya 1939 progoloshena radyanska vlada 1940 1941 pracyuvala trikotazhna fabrika Chervonij tekstilnik 11 travnya 1941 Krivava nedilya organi NKVS vchinili masovij rozstril doprizovnoyi molodi Druga svitova vijna Pislya okupaciyi mista nacistami Pidgajci u skladi Berezhanskoyi okrugi Pid chas 2 yi svitovoyi vijni znisheno v miscevomu getto ponad 7 tis yevreyiv zrujnovano 70 zhitlovogo fondu zaliznicyu Lviv Pidgajci gitlerivcyami pri vidstupi Zhiteli Pidgajciv Gajdukevich K Sikorska pravedniki narodiv svitu Chastini Chervonoyi armiyi vstupili u misto v berezni Proskurivsko Chernivecka operaciya ta lipni Lvivsko Sandomirska operaciya 1944 roku 18 serpnya 1944 na dorozi v rajoni Pidgajciv v zasidku voyakiv UPA potrapiv 1 j bataljon zv yazku 1331 strileckogo polku yakij jshov na front Bilshist soldativ i oficeriv zaginuli vryatuvalisya lishe 11 osib Nacionalni gromadi Ukrayinska gromada mista Ne mayuchi svogo primishennya u Pidgajcyah ukrayinci vinajmali dlya provedennya zahodiv restoran Gotesmana nini za adresoyu Majdan Nezalezhnosti 14 zbiralis u Dyakivci vul Zluki 9 gurtuvalis u zali polskogo Sokola vul Mickevicha 1 dopoki ne zbuduvali svogo Ukrayinskogo Narodnogo Povitovogo Domu 1928 1934 na rozi teperishnih vulic I Franka ta Berezhanskoyi Sered aktivnih diyachiv ukrayinskogo nacionalnogo vidrodzhennya u Pidgajcyah Volodimir Bachinskij Dam yan Savchak Oleksa Yavorskij Grigorij Stecyuk Ivan Dankiv o ta bagato inshih Kozhnogo ukrayincya povitu yakij sklav vnesok na pobudovu Narodnogo Domu nagorodzhuvali gramotoyu podyakoyu Diyalnoyu bula v Pidgajcyah Prosvita filiyu yakogo v misti zasnovano 1892 r Yiyi chlen buv iniciatorom pershogo ukrayinskogo remisnichogo tovaristva zasnovanogo 1872 r u Lvovi U 1873 r v Pidgajcyah zasnuvali remisniche tovaristvo yake bulo drugim pislya Lvova podibnim tovaristvom u Galichini Takozh isnuvali v misti hor Boyan kulturologichne tovaristvo Rodina 3 bereznya 1918 roku v misti vidbulos svyato derzhavnosti i miru viche na pidtrimku dij uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na yakomu buli prisutni blizko 12 000 osib Yevrejska gromada mista Stare yevrejske kladovishe m Pidgajci 2004 r Pershi yevreyi oselilisya v Pidgajcyah na pochatku 16 stolittya Pershi vidomosti pro yevreyiv datuyut 1552 r yih zgaduyut yak platnikiv podatkiv u misti Trivalij chas u dovidnikah kursuye pomilka shodo vidnajdennya u 1926 r na yevrejskomu cvintari okopisku nadgrobnogo kamenya macevi datovanogo 1420 r Vid pochatku yevrejska gromada u Pidgajcyah bula duzhe chislennoyu porivnyano z navkolishnimi mistami Protyagom 1580 1620 rokiv rabinom u Pidgajcyah buv vidomij u yevrejskomu sviti zavdyaki svoyij Promovi Veniamina zbirniku zapitan i vidpovidej z yevrejskogo religijnogo pravosuddya Porazka ukrayinciv rusiniv u vijnah Bogdana Hmelnickogo i Petra Doroshenka i zanepad virmenskoyi gromadi vnaslidok spustoshen yakih voni zaznali vid turkiv u 1675 1676 rokah spriyali tomu sho yevreyi opanuvali regionalnu torgivlyu i zgodom peretvorilisya na najchiselnishu gromadu u Pidgajcyah Uchitelem rabina Yakuba Franka buv haham Issahar z Pidgayec dzherelo Za danimi perepisu 1764 roku v gromadi nalichuvalosya 1079 yevreyiv Protyagom 19 stolittya chiselnist yevrejskogo naselennya zbilshilasya i v 1910 roci narahovuvalosya blizko 6000 osib Potim bagato z nih emigruvalo u SShA zokrema u Nyu Jorku ye sinagoga promovi Veniamina V 1939 roci z 6000 zagalnoyi chiselnosti naselennya bulo 3200 yevreyiv U chasi ZUNRu povitova ukrayinska vlada dopomogla pridbati u Vidni drukarski verstati dostaviti yiyi Vajnlesovi vlasnikovi drukarni yaku 1917 r spalili rosiyani pid chas vidstupu Natomist Vajnles iz vdyachnosti vikonuvav zamovlennya ukrayinskih organizacij majzhe bezkoshtovno za vinyatkom plati za papir Koli v 1941 roci spalahnula vijna mizh Nimechchinoyu ta SRSR yevreyi vidrazu zh stali zhertvami napadiv Voni buli zmusheni platiti shtrafi yih peresuvannya bulo obmezheno i voni piddavalisya primusovij praci U 1942 roci na Jom Kipur gestapo za dopomogoyu policayiv napravila blizko 1000 yevrejskih cholovikiv i zhinok v tabir smerti Belzhec Inshi yevreyi buli zvedeni v getto de bagato z nih pomerli vid tifu Misyac potomu ponad 1500 osib buli vidpravleni v Belzhec 95 buli vbiti abo vidrazu abo nevdovzi pislya yih pributtya 6 chervnya 1943 roku bulo zaversheno znishennya koli za ridkisnim vinyatkom reshta spilnoti bula rozstrilyana i vkinuta v masovi mogili na okolicyah mista Ajhenshtajn Ichak Ajzik buv ostannim rabinom u misti 1908 1943 Spogadi pro perezhite pid chas likvidaciyi getto u Pidgajcyah zalishila Genya Shvarc Girkim zhalem za minulim ta gumorom spovneni spogadi pro dityachi roki v Pidgajcyah Oleksandra Kimmelya Vidomimi talmudistami buli Yakiv sin Baruha avtor knigi Birhat Yaakov Blagoslovennya Yakova yaka vijshla 1635 r Ne mensh vidomim buv svogo chasu i Zaharij Mendel pomer 1791 r yakogo suchasniki nazvali Zaharij prorok Sered jogo tvoriv vidomi Menorot Zahariya Svitilnik Zahariya Zahariya Meshulem Alegoriyi Zahariya Zahariya Iamevin Zahariya Znavec Stare yevrejske kladovishe okopisko v Pidgajcyah ye odnim z najbilshih sered zberezhenih v Ukrayini Viglyad velicheznoyi teritoriyi povnistyu zapovnenoyi kam yanimi mogilnimi plitami abo yih zalishkami vrazhaye Tim bilshe sho pobachiti shos podibne v Ukrayini vazhko majzhe nema analogiv Cikavo sho zolota litera P na gerbi mista nagaduye yevrejsku literu ח h halaha haim zhittya Ostannye pohovannya na comu cvintari vidbulosya 1952 r Radyanskij period U pislyavoyennij period funkcionuvali harchokombinat mlin promkombinat medichne uchilishe 1959 1971 1946 vidkrita povitryana liniya Ternopil Pidgajci Povin 13 chervnya 1957 r za nich 276 mm opadiv sprichinila znachni zbitki Do 1963 roku Pidgajci buli rajonnim centrom Vnaslidok administrativnoyi reformi teritoriyu kolishnogo Pidgayeckogo povitu podileno mizh susidnimi rajonami bilshist razom z Pidgajcyami uvijshla do Berzhanskogo rajonu U Pidgajcyah rozvinute rizbyarstvo ponad 200 dekorativnih tarilok miscevih mitciv predstavleni u misti Monreal Kanada na vistavci Ekspo 67 Nezalezhna Ukrayina Promislovist u misti pracyuyut TOV Zlagoda TZOV Zahidagroprodukt TZOV Imperiya dahu ne funkcionuyut VAT Pidgayeckij maslosirzavod Koropec VAT Pidgayecka Agropromtehnika gospodarche tovaristvo Proba Diyut agrarnij licej gimnaziya ZOSh 1 3 stup Galickij medichnij koledzh CRL poliklinika muzichna ta hudozhnya shkoli 2 biblioteki centr pozashkilnoyi roboti rajonnij klub tvorchosti molodi Dzherelo Vidayutsya chasopisi Miska BRAMA ta NaselennyaNacionalnij sklad Rozpodil naselennya za nacionalnistyu za danimi perepisu 2001 roku Nacionalnist Vidsotokukrayinci 99 5 inshi ne vkazali 0 5 Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotokukrayinska 99 81 inshi ne vkazali 0 19 Pam yatki arhitekturi istorichni ob yektiSinagoga bl 1627 mozhlivo kin XVI st maye viraznij oboronnij harakter Stan budivli zagrozlivij Kostel TrijciKostel Trijci 1634 zbudovanij na misci starogo bl 1463 r maye oboronnij harakter Dzvinicya zvedena v 1892 roci u neogotichnomu stili U 2006 roku u kosteli ponovilisya rimo katolicki bogosluzhinnya Sporuda perebuvaye v ruyinah Uspenska cerkva u PidgajcyahPidgayecka sinagogaUspenska cerkva 1650 1653 maye oboronnij harakter Nalezhit UPC KP Na drugomu yarusi zbereglisya unikalni arkadi opasannya podibni do davnoruskih analogiv zobrazhenih na ikonah XII XIII st Poblizu Uspenskoyi cerkvi ye pam yatnij znak metalevij hrest V pam yat Sv Tverezosti 1874 Budinok kolishnogo zayizdu XVII st na vulici Zamkovij 7 1772 derev yana Dzvinicya derev yana zbudovana 1893 Nalezhit UPC KP Rinkova plosha teper Majdan Nezalezhnosti unikalna trikutnoyi formi sho harakterno ne dlya magdeburzkih a dlya davnoruskih mist Budinki XIX XX st na fundamentah rinkovoyi zabudovi XVII st Stara ratusha Kruglij dim stoyala v centri ploshi bula dvoyarusnoyu vosmigrannoyu u plani zrujnovana v 1944 r znesena v 1956 r Pidgayecka ratusha 1886 1927 Sogodni tut funkcionuye Galickij medichnij koledzh Protokatedralnij sobor vsih svyatih ukrayinskogo narodu 1995 2004 Nalezhit UGKC U 2007 roci na nij vstanovleno pam yatnu tablicyu na chest 105 yi richnici kanonichnoyi vizitaciyi Mitropolita Andreya Sheptickogo Pidgayecke pidzemellya zberigaye bagato istorichnih tayemnic vse she zalishayetsya nedoslidzhenim Pidzemni hodi z yednuvali kolis zamok kostel cerkvi ratushu Pidzemellya chas vid chasu nagaduye pro sebe obvalami u centralnij chastini mista Kaplicya Mikolaya XIX st na misci kolishnoyi cerkvi Sv Mikolaya Rimsko katolicka kaplicya 1903 Starij gromadskij shpital 1871 1899 U comu primishenni funkcionuvav do 1959 roku Nini tut Pidgayecke rajonne upravlinnya socialnogo zahistu naselennya i Pidgayecka rajonna derzhavna hudozhnya shkola narodnih remesel Cerkva Yura na Staromu Misti 1898 1902 derev yana Nalezhit UGKC Cerkva Pokrovi na Tudinci 1906 derev yana Nalezhit UGKC Ukrayinskij Narodnij dim 1928 1932 Nini tut Budinok kulturi i Narodnij istoriko krayeznavchij muzej U 1989 roci vstanovleno memorialnu tablicyu skulptor Z Migockij na pam yat pro perebuvannya tut u 1959 r poeta Andriya Malishka Polskij Narodnij Dim Sokol Nini kinoteatr Budinok Marcelini Chortorijskoyi Budinok z levami 1860 ti rr Okopisko z nadgrobkami XVII XX st ponad 1000 nadgrobkiv sered nih bilshe 50 z XVII XVIII st Odin iz najbilshih i najkrashe zberezhenih yevrejskih cvintariv v Ukrayini Miskij cvintar XIX XX st z bramoyu 1891 i kapliceyu 1891 Na cvintari pohovani burgomistri svyashenik narodnij deputat Ukrayini Roman Kuper gromadskij diyach ta inshi Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni odna z pidgayeckih mishanok viddala chastinu svogo polya pid vijskovij cvintar obich miskogo kladovisha Na nomu pohovano ponad 200 voyakiv zhertv Pershoyi svitovoyi ta Ukrayinsko polskoyi 1918 1919 rokiv voyen Sered nih poruchnik kapelan UGA batko Yaroslavi druzhini Stepana Banderi Na pochatku 1990 h rr na tomu misci visipano simvolichnu mogilu Takozh na cvintari ye bratska mogila radyanskim voyinam sho zaginuli 22 lipnya 1944 r 1977 Todi u boyah zaginuli 163 bijci ta oficeri Chervonoyi armiyi U povoyennij chas vstanovleno pam yatnik zi skulpturnoyu grupoyu j steloyu z imenami poleglih Pam yatki prirodi Na okolicyah mista ye pam yatka prirodi Pidgayecke dzherelo m Pidgajci foto z 2004 r Pam yatniki Tarasu Shevchenku 1990 skulptor Bogdan Karij Lesi Ukrayinci Adamu Mickevichu 1898 Geroyu Radyanskogo Soyuzu Ya Toporkovu Kapitanovi M Zubkovu obidva 1955 rekonstr 1977 Zhertvam Krivavoyi nedili obidva proyasniti 1990 Likvidatoram naslidkiv katastrofi na Chornobilskij AES obidva 2006 Vidomi lyudiNarodilisya Mikolaj Volskij pan na Pidgajcyah maltijskij licar alhimik Mendel Zahariya sin rabina Ar ye Lejba pomer 1791 avtor knig Menorot Zahariya Svitilnik Zahariyi Zahariya Meshulem Alegoriyi Zahariyi Zahariya Iamevin Zahariya Znavec 1811 1885 poet perekladach literaturoznavec pershij polskij ispanist uchasnik Listopadovogo povstannya 1831 1901 terebovlyanskij dekan UGKC diyach Prosviti Mihajlo Rudnickij ukrayinskij literaturoznavec pismennik 1890 1967 yevrejskij teatralnij diyach rezhiser kritik vidavav u Varshavi modernij ekspresionistskij zhurnal Ringen na idish navkolo yakogo zgurtuvalasya vsesvitno vidoma literaturna yevrejska poetichna modernistska grupa 1921 1925 spochatku nazivalasya Ringen pisali na idish naprikinci 1920 h zasnuvav u Varshavi modernistskij Yung teatr Artur Myurrej 4 kvitnya 1895 3 bereznya 1991 amerikanskij tancyurist ta biznesmen zasnovnik vsesvitnoyi merezhi tancyuvalnih studij Arthur Murray Studios Narodzhenij pid imenem Moses Tajhman 1902 1986 sin direktora pidgayeckogo shpitalyu Stanislava Horubskogo batko polskoyi nejrohirurgiyi Anatol Kurdidik ukrayinskij pismennik zhurnalist lider literaturnoyi grupi Dvanadcyatka u Lvovi 1934 1939 Yaroslav Kurdidik poet pismennik uchasnik grupi Dvanadcyatka religijni diyachi V i M Golovinski 1911 1986 uchasnik armiyi generala Andersa polskij katolickij biskup gromadskij diyach S Kuchma Osip Moroz ekonomist emigruvav do SShA Bogdan Titla hudozhnik emigruvav do SShA 1932 2015 istorik repatriyuvav do Polshi Onufrij Banah himik kerivnik Ulyana Dyachuk dochka pidgayeckogo likarya Grigoriya Yavnogo gromadska diyachka ukrayinskoyi diaspori Leon Lilenfeld pismennik Mordehaj Ojzerkis pismennik E O M Nojberg vijskovik 1927 1992 polskij teatralnij ta kinoaktor Pan Volodijovskij pomer u Poznani 1929 2002 polskij kinorezhiser i scenarist brat T Lomnickogo pomer u Varshavi Obidva brati narodilisya i prozhivali u Pidgajcyah na vulici Lisenka 1 O Ergetovska zalishila spogadi pro peredvoyenni Pidgajci ta svoye zaslannya do Kazahstanu ukrayinskij parafutbolist Majster sportu mizhnarodnogo klasu 2006 Shkvarlo Ivan Volodimirovich Andrij Grubinko doktor istorichnih nauk profesor Zahidnhttps uk m wikipedia org wiki Pidgajcioukrainskogo nacionalnogo universitetu Doskoch Izidor Oleksijovich 1940 2017 pedagog golovnij dirigent dityachogo horovogo kolektivu Zorinka direktor dityachoyi horovoyi shkoli Zorinka Zasluzhenij pracivnik osviti Ukrayini Zhibak Grigorij Mikolajovich zhurnalistPracyuvali o Kuzik Petro paroh mista test pismennika o Timoteya Bordulyaka advokat u misti 1933 1939 voyak diviziyi SS Galichina Perebuvali Andrej Sheptickij 1865 1944 mitropolit greko katolickoyi cerkvi u Pidgajcyah buv 1903 roku z mitropolichoyu vizitaciyeyu Kornilo Ustiyanovich hudozhnik Yakiv Golovackij etnograf ta istorik Volodimir Bachinskij 1880 1927 advokat odin z lideriv ukrayinskoyi gromadi v Pidgajcyah u 1906 1907 rr Dem yan Savchak posol ukrayinec vid okrugu Pidgajci do Galickogo sejmu 6 go 1889 1895 roki zastupnik golovi Ruskogo klubu ta 7 go 1895 1901 roki sklikan Stepan Alich Mokrij poet Oksana Senatovich poetesa Ivan Nedilskij kompozitor Ya A Krushelnickij hudozhnik ekspresionist Roman Slyuzar ukrayinskij pravnik gromadskij diyach doktor prava Lyudvik Svoboda majbutnij prezident Chehoslovachchini 1841 1910 likar ginekolog profesor Mediko hirurgichnoyi shkoli u Lvovi organizator gromadskoyi sluzhbi zdorov ya Didich Pidgajciv 1895 1910 r iniciator budivnictva zaliznici Lviv Pidgajci bl 1550 1620 rabin Pidgajciv u 1580 1620 rr avtor knigi Masat Binyamin Yakiv ben Baruh rabin Pidgajciv avtor knigi Birhat Yaakov Blagoslovennya Yakova 1635 Zofiya z Zamyehova Golska Stanislav Revera Potockij Z Pidgajciv pohodit rodina vidomogo kanadskogo hokeyista Vejna Grecki 1865 pislya 1914 nar u Bekersdorfi bilya Pidgajciv uchitelyuvav u Pidgajcyah avtor monografiyi Powiat Podhajecki 1896 dovgolitnij direktor pidgayeckogo shpitalyu bl 1895 1921 1874 1904 sestra sharitka u 1894 1899 sluzhila v pidgayeckomu shpitali beatifikovana u 2008 u Lvovi Papoyu Ivanom Pavlom II Evliya Chelebi tureckij kupec mandrivnik buv u Pidgajcyah u 1657 r Ulrih fon Verdum buv u misti v 1672 r sekretar korolya francuz buv u Pidgajcyah u 1687 r Pomerli Oparivskij Vasil svyashenik UGKC kapelan Vosmoyi Sambirskoyi brigada UGA Didichi na Pidgajcyah Dionizij z Pidgajciv u 1397 gipotetichno Pjotr z Knyaginichiv Elzhbeta z Knyaginickih Mihal z Buchacha gerba Abdank Mihal Muzhilo z Buchacha gerba Abdank opikun ditej Mihala z Buchacha u 1438 1444 Yan Vlodkovich z Knyaginichiv sin Pjotra brat Elzhbeti opikun ditej Mihala z Buchacha u 1444 1445 Yan z Buchacha gerba Abdank sin Mihala z Buchacha opikun molodshogo brata Yakuba u 1445 1448 Yakub Buchackij gerba Abdank u 1448 1501 Yakub Buchackij gerba Abdank u 1501 1534 Mikolaj Volskij gerba Pulkozic u 1534 1548 Stanislav Volskij gerba Pulkozic u 1548 1566 Mikolaj Volskij gerba Pulkozic u 1566 1605 Stanislav Golskij gerba Rolya u 1605 1612 Yan Golskij gerba Rolya u 1612 1613 Zof ya z Zamyehova Golska u 1613 1635 Mikolaj Senyavskij gerba Leliva otrimav u zastavu v 1635 1636 Urshulya Zofiya z Krotoskih vdova Mikolaya Senyavskogo v zastavu u 1636 1637 Adam Geronim Senyavskij gerba Leliva 1623 1650 nebizh Mikolaya Senyavskogo u zastavu v 1637 1641 Stanislav Revera Potockij gerba Sribna Pilyava u 1641 1667 Feliks Kazimir Potockij gerba Sribna Pilyava u 1667 1702 Yezhi Potockij gerba Sribna Pilyava 1670 1747 u 1702 1747 Evstahij Potockij gerba Sribna Pilyava 1720 1768 u 1747 1768 Mar yan Potockij gerba Sribna Pilyava u 1768 Byelskij gerba Yelita 1720 1774 u 1768 1774 Konstanciya z Bekerskih 1740 1787 vdova Yuzefa Byelskogo u 1774 1787 gerba Lodzya 1725 1788 vdivec Konstanciyi z Bekerskih Byelskoyi u 1787 1788 Yan Levickij gerbu Rogalya u 1749 roci pridbav chastinu mayetku vid Mar yana Potockogo i Tacianni Bilinskoyi 1773 1849 dochka u 1788 1849 Marcelina Chortorijska 1817 1894 onuka polska pianistka uchenicya Friderika Shopena u 1849 1893 Krakivske asekuracine tovaristvo vzayemnih ubezpechen u 1893 1894 1841 1910 u 1894 1910 Yan Chizhevich sin Adama u 1910 1924 Lyudvik Chizhevich 1925 Greko katolickij mitropolichij ordinariat u Lvovi 1927Burgomistri bl 1870 1882 1819 1902 1883 Cviklicer bl 1884 1895 1833 1895 bl 1897 1914 Parlamentski posli vid Pidgayec otec Polevij Lev svyashenik dekan UGKC moskvofil posol do Galickogo sejmu u 1861 1866 rokah Fecak Illya mishanin z Pidgayec Bachinskij Volodimir gerbu Sasadvokat i politichnij diyach organizator Nacionalno Demokratichnoyi Partiyi Zagibli v hodi rosijskogo vtorgnennya v Ukrayinu v 2022 roci Asadov Andrij RomanovichVinoskiStatistichnij zbirnik Chiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2019 roku PDF Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S Orgelbranda S yn ow 1909 Cz 1 t 13 S 336 pol Skrzypecki T H Potok Zloty na tle historii polskich kresow poludniowo wschodnich Opole Solpress 2010 S 31 ISBN 978 83 927244 4 5 Skrzypecki T H Potok Zloty na tle historii S 33 Sadok Baronch vkazuye datu smerti Mariyi Mogili ne ranishe nadvechir ya Svyatogo Valentina 1643 Jan K Ostrowski Kosciol parafialny p w Sw Trojcy w Podhajcach Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Praca zbiorowa Seria Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury Drukarnia narodowa 1996 tom 4 S 160 prim ISBN 83 85739 34 3 pol Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Rozdil X S 6 Lev Shankivskij Strij i Strijshina u vizvolnij vijni 1918 1920 rr Tomin Yu Romanishin Yu Koritko R Parashak I Persha koliya do 150 richchya Lvivskoyi zaliznici Lviv TzOV Zahidnoukrayinskij Konsaltingovij Centr ZUKC 2011 S 52 ISBN 978 617 655 000 6 stattya E Bergera pro Pravednikiv narodiv svitu na Ternopilshini pomishena u gazeti Rusalka Dnistrova za gruden 1994 roku Naprikinci bereznya 1944 roku 60 ta i 1 sha radyanski tankovi armiyi vijshli na liniyu Ternopil Pidgajci Stanislaviv Vidstan mizh otochenim ugrupovannyam nimeckih vijsk i golovnimi silami stanovila do 100 kilometriv Ale u kvitni nimci nanesli kontrudar 17 kvitnya vijska 1 go Ukrayinskogo frontu za nakazom Stavki VGK perejshli do oboroni na rubezhi Torchin zahidnishe Berestechka Brodi zahidnishe Chortkova girlo richki Stripa zahidnishe Kolomiyi za inshimi danimi zahidnishe Torchina Brodi na shid vid Buchacha Stanislava Nadvirnoyi dali vzdovzh kordonu z Chehoslovachchinoyu ta Rumuniyeyu Proskurovsko Chernovickaya nastupatelnaya operaciya 4 marta 17 aprelya 1944 g Dudarenko M L Perechnev Yu G Eliseev V T i dr Osvobozhdenie gorodov Spravochnik po osvobozhdeniyu gorodov v period Velikoj Otechestvennoj vojny 1941 1945 M Voenizdat 1985 598 s Organizaciya ukrayinskih nacionalistiv i Ukrayinska povstanska armiya Istorichni narisi NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini S V Kulchickij vidp red K Nauk dumka 2005 s 212 213 M Litvin K Naumenko Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NANU vidavnicha firma Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 s 23 Nacionalnij sklad mist Ukrayini za perepisom 2001 roku datatowel in ua Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Bogdan Andrushkiv Nekropoli Ternopilshini abo pro sho rozpovidayut movchazni mogili Ternopil Pidruchniki i posibniki 1998 G Kushnerik Zaluckij Ivan Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2008 T 3 P Ya S 613 ISBN 978 966 528 279 2 S Kolodnickij Lomnickij Tadeush Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 389 390 ISBN 966 528 199 2 Soroka P Yarmo i tyagar spovid perejshlih lit Dzvin 2014 Ch 10 S 39 Melnichuk B Savak B Stetkevich Lev Vasilovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2010 T 4 A Ya dodatkovij S 594 ISBN 978 966 528 318 8 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Seriya Lvivska sotnya Lviv Triada plyus 2010 228 s il s 110 112 u seli Bilyavinci ye yiyi nadgrobok Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno Wydawnicze 1911 Cz 1 t 14 S 190 pol 18 lyutogo Tarniv 24 sichnya Lviv pohovanij u Tarnovi Ziembibcki W Czyzewicz Adam 1841 1910 Polski Slownik Biograficzny Krakow Nakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci 1938 T IV zeszyt S 380 pol Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Seriya Lvivska sotnya Lviv Triada plyus 2010 228 s il s 103 104 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Seriya Lvivska sotnya Lviv Triada plyus 2010 228 s il s 188 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Seriya Lvivska sotnya Lviv Triada plyus 2010 228 s il s 119DzherelaVirshi pro Pidgajci i sela rajonu legendi Pidgayeckogo krayu Zhniborodi Buchachchina Ternopillya Zyat Trampa rodom iz ternopillya rano chi pizno zahoche priyihati u Galichinu Visokij zamok 2017 10 5559 26 sich 1 lyut S 1 13 Kolodnickij S Pidgajci Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2008 T 3 P Ya S 78 79 ISBN 978 966 528 279 2 Kolodnickij C Pidgajci 2005 Pidgajci Zhurnal Galicka brama Lviv 2006 3 4 135 136 Cimbalyuk R Mistobudivni narisi z istoriyi Pidgayec Zemlya Pidgayecka 1997 24 31 zhovtnya Balinski M Lipinski T Podhajce Starozytna Polska pod wzgledem historycznym jeograficznym i statystycznym opisana Warszawa naklad i druk S Orgelbranda 1845 T II Cz 2 1442 s S 708 710 pol Baracz S Podhajce Rys dziejow ormianskich Tarnopol 1869 S 163 pol Ostrowski J K Kosciol parafialny p w Sw Trojcy w Podhajcach Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Praca zbiorowa Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury Drukarnia narodowa 1996 T 4 211 s 402 il Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Cz I ISBN 83 85739 34 3 pol Podhajce miasto pow Galicyi wschodniej Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1887 T VIII S 384 pol Skrzypecki T H Potok Zloty na tle historii polskich kresow poludniowo wschodnich Opole Solpress 2010 256 s ISBN 978 83 927244 4 5 pol LiteraturaPidgajci na istorichnij mapi Galichini rajon centr na Ternopilshini Ivan Banah Ternopil Aston 2016 207 s il portr Bibliogr v prim s 176 181 83 nazvi Imen pokazhch s 182 189 Geogr pokazhch s 190 202 ISBN 978 966 308 678 1PosilannyaPidgajci u sestrinskih VikiproyektahPortal Ternopilshina Portal Galichina Oznachennya u Vikislovniku Temi u Vikidzherelah Pidgajci u Vikishovishi Zamok u Pidgajcyah pol Podhajce angl Fotogalereya m Pidgajci