www.wikidata.uk-ua.nina.az

Протокол Порт оф Спейн Протокол до Угоди про врегулювання спору між Венесуелою та Сполученим Королівством Великої Британ

Протокол Порт-оф-Спейн

Протокол до Угоди про врегулювання спору між Венесуелою та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії щодо кордону між Венесуелою та Британською Гвіаною, підписаний у Женеві 17 лютого 1966 року, широко відомий як Протокол Порт-оф-Спейн — багатосторонній міжнародний договір, підписаний Гаяною, Сполученим Королівством і Венесуелою 18 червня 1970 року в столиці Тринідаду і Тобаго. Договір, який так і не був ратифікований Венесуелою, також відомий як протокол до Женевської угоди 1966 року.

Протокол Порт-оф-Спейн
Втрата чинності Не набув чинності
 Текст у Вікіджерелах
 Медіафайли у Вікісховищі

Фон ред.

Прикордонний конфлікт спочатку між Венесуелою та Сполученим Королівством, а потім між Венесуелою та Гаяною, коли остання країна перестала бути колонією Британська Гвіана та 26 травня 1966 року отримала статус незалежної держави, відновився після денонсації Венесуелою в ООН у 1962 році проігнорувала Паризького арбітражного рішення, яке встановило кордон на сотні кілометрів на захід від річки Ессекібо на території, яку Венесуела вважала своєю, але яка поступово була окупована та узурпована англійцями.

Ініціатива Венесуели в умовах провалу Спільної комісії (1966—1970) ред.

Відповідно до процедури, встановленої в Женевській угоді 1966 року, була створена «Змішана комісія», що складається з 4 представників: з боку Гаяни — Дональд Джексон і Мухамед Шахабудін, а з боку Венесуели — Луїс Лорето Ернандес, Гонсало Гарсія Бустільос (виконавчим секретарем був Луїс Еррера Маркано). Після того, як протягом чотирирічного періоду (передбаченого Женевською угодою) члени Змішаної комісії провели 16 засідань і не змогли домовитися про вирішення конфлікту, уряд Рафаеля Кальдери в лютому 1970 року розглянув необхідність створення «розумної відстрочки» застосування статті IV Женевської угоди 1966 року. Авторство цієї ініціативи відстрочки приписувалося публічно в заявах для преси тодішньому міністру закордонних справ Венесуели Арістідесу Кальвані, а також історику та релігійному єзуїту Герману Гонсалесу Оропезі (1922—1998), який був радник Директорату кордонів МЗС Венесуели. Ця ідея виникла поза обговореннями «Змішаної комісії».

Мета Договору, укладеного в Тринідаді і Тобаго ред.

Станом на 9 березня 1970 року почалися дипломатичні переговори щодо конкретизації венесуельської ідеї «розумної відстрочки» статті IV Женевської угоди 1966 року; Переговори відбулися в Порт-оф-Спейн, столиці Тринідаду і Тобаго, за сприяння його прем'єр-міністра Еріка Юстаса Вільямса. Від Венесуели комісарами поза межами «Змішаної комісії» були призначені Марсіаль Перес Чірібога, від Міністерства закордонних справ Венесуели — Роман Рохас Кабот, посол Венесуели в Гаяні, та радник Луїс Еррера Маркано. Від Гаяни в переговорах брали участь міністр закордонних справ Гаяни Р. Коллінз, генеральний прокурор Мухамед Шахабудін і тимчасовий повірений у справах Гаяни у Венесуелі.

Мета остаточного узгодженого тексту англійською та іспанською мовами під назвою «Протокол до Угоди про врегулювання розбіжностей між Венесуелою та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії щодо кордону між Венесуелою та Британською Гвіаною, підписаної в Женеві 17 лютого 1966 року» і містив шість статей, призупинив на 12 років, з можливістю продовження на інші роки та за зручністю сторін, застосування статті IV Женевської угоди 1966 року; Неофіційно та в пресі повідомлялося, що договір «заморозить» переговори між обома сторонами щодо прикордонного конфлікту навколо району Гаяна-Ессекібо, території площею 159 500 квадратних кілометрів плюс повітряний простір в межах прогнозованих морських і підводних меж цієї території, на яку претендує Венесуела і яка перебуває під окупацією і управлінням Гаяни, а Кооперативна Республіка Гаяна запевняє, що несе юридичну відповідальність за Паризьким арбітражним рішенням 1899 року.

Підписання Протоколу в Тринідаді і Тобаго, 1970 рік ред.

Протокол Порт-оф-Спейн був підписаний у столиці Тринідаду і Тобаго 18 червня 1970 року. Від імені Кооперативної Республіки Гаяна текст підписав Шрідат С. Рамфал, Державний міністр; від імені Уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії — Р. К. К. Гант, Верховний комісар Великої Британії в Тринідаді і Тобаго; від імені Уряду Венесуели — Арістідес Кальвані, Міністр закордонних справ.

У цьому протоколі або багатосторонньому договорі було встановлено призупинення на дванадцять років дії статей I і IV Женевської угоди 1966 року, які встановлювали стримування Венесуели за Договором 1899 року про межі Гаяни та Венесуели, а також відповідно застосування статті 33.º Статуту Організації Об'єднаних Націй. Спільна комісія, яка завершила свої функції 16 лютого 1970 року після чотирьох років роботи, офіційно представила свій остаточний звіт 18 червня 1970 року, тобто в той самий день, що й підписання Протоколу Порт-оф-Спейн.

Законодавче схвалення Венесуелою протоколу Порт-оф-Спейн ред.

Законодавство Венесуели відрізняється від законодавства країн, які передбачають затвердження міжнародних угод або договорів лише виконавчою владою; Навпаки, він вимагає законодавчого схвалення або ратифікації як недвозначного вираження наміру держави бути зобов'язаними, дотримуватися та застосовувати на національному та міжнародному рівнях його статті та положення.

22 червня 1970 року, дотримуючись статті 128 Конституції Венесуели 1961 року, уряд Рафаеля Кальдери направив до Конгресу Венесуели проєкт закону про затвердження Протоколу Порт-оф-Спейн, який супроводжувався викладом причин або обґрунтуванням. Комісія із зовнішньої політики палати Сенату Венесуели перевірила текст і обґрунтування для його підписання. Уряд Рафаеля Кальдери обґрунтував пропозицію призупинити дію статті IV Женевської угоди 1966 року про непоступливість Гаяни та зволікання. Також було зазначено, що гаянська сторона виступає проти обговорення в «Спільній комісії» пропозиції Венесуели щодо економічного співробітництва для розвитку Гаяни в рамках процесу врегулювання конфлікту. Проаналізувавши текст протоколу Порт-оф-Спейн від 18 червня 1970 року, Комісія із зовнішньої політики Сенату відхилила його як такий, що завдає шкоди інтересам Венесуели та її територіальним вимогам. У висновках своєї остаточної доповіді він звернувся до обох палат Конгресу з проханням відхилити проєкт закону про затвердження Протоколу Порт-оф-Спейн 1970 року. Угода між сторонами КОПЕІ та ДД не відвідувати засідання Комісії з питань зовнішньої політики, яка мала голосувати за схвалення остаточного звіту комісії Сенату, призвела до того, що законопроект про протокол Порт-оф-Спейн було відкладено. З цієї причини Протокол Порт-оф-Спейн 1970 року, як міжнародний інструмент, ніколи не був прийнятий чи схвалений Національним конгресом Венесуели, в якому тоді домінувала соціал-демократична опозиційна партія Демократична дія (ДД); Свою відмову також висловили інші партії та політичні сили, такі як ДРС, КПВ, політичне бюро ФДП і Національне командування НВР, а також його лідер Луїс Бельтран Прієто Фігероа. Кілька секторів Венесуели назвали підписання протоколу Порт-оф-Спейн «зрадою країни»; Зокрема, перший уряд Рафаеля Кальдери було звинувачено в тому, що він підписав цю міжнародну угоду без консультацій, а також у самовільному «заморожуванні» територіальних претензій Венесуели на Гаяну-Ессекібо.

На відміну від Протоколу Порт-оф-Спейн 1970 року, який чекав на ратифікацію, Женевська угода 1966 року була схвалена на Національному конгресі Венесуели більшістю голосів 13 квітня 1966 року; Його текст було опубліковано в Офіційному віснику № 2008 від 15 квітня 1966 року, тобто він став законом, обов'язковим для застосування на національному та міжнародному рівнях.

Наслідки законодавчого несхвалення Протоколу Порт-оф-Спейн ред.

Через брак законодавчого схвалення Протокол Порт-оф-Спейн конституційно не існував у законодавстві Венесуели; не мали юридичної сили та обсягу. Законодавче несхвалення призвело до того, що Венесуела юридично не дотрималася процедури, передбаченої Женевською угодою 1966 року, яка була активована після вичерпання та провалу чотирирічного механізму переговорів, передбаченого Спільною комісією. Незважаючи на цю невідповідність і законодавче несхвалення, три адміністрації, які слідували одна за одною протягом періоду, який передбачав початкову дійсність проекту Протоколу Порт-оф-Спейн, дотримувалися його на міжнародному рівні, ніби він був законним і перетлумачували або виправдовувати це, символічно дійсне, з націоналістичними та популістськими намірами, для місцевої венесуельської аудиторії. Законодавче несхвалення також зменшило сприйняття серйозності та переговорної здатності зусиль президентів Рафаеля Кальдери, Карлоса Андреса Переса та Луїса Еррери Кампінса перед Гаяною.

Інші законодавчі порушення міжнародних договорів Конгресом Венесуели ред.

Це був не перший випадок, коли законодавчий орган Венесуели відмовився затвердити договір, укладений виконавчою владою, і визнав його недійсним. Щось подібне вже траплялося з Договором про дружбу, союз, торгівлю, мореплавство та кордони або Договором Мікелена-Помбо від 14 грудня 1833 року. Після схвалення Договору в 1834 році Конгресом Нової Гранади (нині Колумбія) його текст був переданий на розгляд Конгресу Венесуели в 1835 році; парламентська комісія, відповідальна за його аналіз, кілька разів подавала несприятливі звіти, і в 1840 році від його остаточного затвердження відмовилися.

Інший випадок законодавчого провалу був представлений у зв'язку з Вашингтонськими протоколами від лютого та травня 1903 року, підписаними з Німецькою імперією, Сполученим Королівством Великої Британії та Ірландії та Королівством Італія для вирішення проблеми морської блокади узбережжя Сполучених Штатів. Сполучені Штати Венесуели — з 9 грудня 1902 р. по 13 лютого 1903 р. — і визначали суму виплат непогашених боргів і претензій своїх громадян. Ті міжнародні договори, які були укладені американським дипломатичним представником Гербертом Волкотцом Боуеном, діючи від імені Венесуели, також не були «схвалені» Конгресом Венесуели того часу, оскільки вони були укладені в непередбаченій та ненормальній ситуації. Однак 23 березня 1903 року, щоб зберегти свою відповідальність, Конгрес погодився відмовитися від поточної конституційної обробки договорів і уповноважив федеральну виконавчу владу уряду Сіпріано Кастро (1899—1908) ввести їх у дію. Це рішення дозволило виплатити, після перевірки спільними комісіями та за рахунок митних надходжень Венесуели, непогашені державні борги, а також вимоги про військові репарації та відшкодування збитків, висунуті суб'єктами блокуючих держав — Німеччиною, Великою Британією та Італією — і позивачами — США, Мексикою, Францією, Нідерландами, Бельгією, Іспанією та Швецією-Норвегією.

Законодавче схвалення Гаяною Протоколу Порт-оф-Спейн ред.

18 червня 1970 року прем'єр-міністр Гаяни Форбс Бернем повідомив парламент своєї країни про підписання Протоколу Порт-оф-Спейн. 21 червня 1970 року від опозиції лідер Народної прогресивної партії (НПП) Чедді Джаган заявив, що якщо його політичній організації вдасться прийти до влади, вона проігнорує Протокол Порт-оф-Спейн. Він стверджував, що цей договір сприяє збереженню статус-кво і що Венесуела продовжує свої фальшиві претензії на територію Гаяни, а також свої операції в міжамериканській системі. НПП стверджувала, що суперечка повинна бути висвітлена в ООН. Раніше міністр закордонних справ Шрідат Рамфал заперечував, що уряд розпочав переговори про партнерство з Венесуелою, Сполученими Штатами та Канадою для розвитку будь-якої території в Гаяні.

22 червня 1970 року уряд Гаяни домігся законодавчого схвалення Протоколу, незважаючи на заперечення Народної прогресивної партії. Законодавча ратифікація Гаянського Протоколу Порт-оф-Спейн 1970 року була передана на зберігання в ООН 19 листопада 1971 року під №.º 11410. Венесуела так і не змогла зареєструвати свою ратифікацію.

Відмова та політичне використання Протоколу Порт-оф-Спейн у Венесуелі ред.

На загальному рівні питання кордону, що входить до категорії соціальної, громадянської та національної безпеки, не дуже часто згадувалося в щорічних посланнях президентів Рафаеля Кальдери (0,13/1), Карлоса Андреса Переса (0,05/1) і Луїса Еррера Кампіна (0,11/1). Найбільшу увагу привернули питання, пов'язані з економічним розвитком і залежністю, державними фінансами, вдосконаленням демократичної системи та нафтою.

На конкретному рівні, під час першої адміністрації Рафаеля Кальдери, питання безпеки, яке включало кордон, було пов'язане з «внутрішнім умиротворенням» і заохоченням заселення деяких сухопутних прикордонних територій. У той час як питання Ессекібо було «заморожене» протоколом Порт-оф-Спейн, суперечка з Колумбією була предметом безрезультатних переговорів у Римі.

На 58-й прес-конференції 25 червня 1970 року, лише через 7 днів після підписання «Протоколу Порт-оф-Спейн», присвяченій його виправданню та запереченню проти «численних коментарів і проявів партійної політики», які він парафував, президент Рафаель Кальдера вперше представив своє політичне тлумачення договору як «modus vivirdi», тобто такої, якій бракує законності, але яка дотримується або дотримується так, ніби вона є. Все ще сподіваючись отримати законодавче схвалення, президент Кальдера порівняв, як попередження, Протокол Порт-оф-Спейн із долею Договору Мікелена-Помбо від грудня 1833 року, який так і не був затверджений, незважаючи на те, що він приніс користь країні.

Наприкінці своєї першої адміністрації президент Рафаель Кальдера намагався політично протистояти дискредитації, яка переслідувала його за те, що він так і не зміг домогтися законодавчого схвалення Протоколу про Порт-оф-Спейн; у своїй останній промові в Національному конгресі він приписав йому заслугу в тому, що він створив сприятливий імідж країни серед її карибських сусідів і сприяв членству в Карибському банку.

Питання національної ідентичності піднімалося під час правління Карлоса Андреса Переса та Луїса Еррери Кампінса. Це було пов'язано з Протоколом Порт-оф-Спейн і відмовою від угод про розмежування морських і підводних районів у Венесуельській затоці з Колумбією.

Аналізуючи бездіяльність Протоколу Порт-оф-Спейн у Конгресі, історик Доніс Ріос заявив, що «ні в період правління Рафаеля Кальдери, ні в період правління Карлоса Андреса Переса […] (він) „не хотів, щоб Конгрес висловився щодо нього, ні за, ні проти“».

У травні 1981 року і після того, як було оголошено про символічну відмову від продовження терміну дії протоколу Порт-оф-Спейн, лідери венесуельських лівих партій — Рафаель Еліно Мартінес, Хесус Пас Галаррага, Амеріко Мартін, Радамес Ларразабаль, Хосе Вісенте Ранхель, Гарсіа Понсе та Девід Ньєвес висловили своє невдоволення політикою кордону та погодилися закликати уряд Луїса Еррера Кампінса докласти зусиль для повернення спірної території.

Офіційне тлумачення під час адміністрації Уго Чавеса Фріаса (1999—2013) не відійшло від бачення Рафаеля Кальдери чинності Протоколу Порт-оф-Спейн як «modus vivirdi».

Двосторонні відносини (1970—1982) ред.

«Призупинення» чи «заморожування» Женевської угоди ніколи не означало паралічу двосторонніх обмінів між Венесуелою та Гаяною. Під час дотримання Протоколу Порт-оф-Спейн (1970—1982) питання Ессекібо лише помітно змінило своє місце в списку пріоритетів двох країн; Динаміка цих двосторонніх відносин у контексті холодної війни залучила до територіальної суперечки інших регіональних і міжнародних гравців, таких як Куба, Бразилія, країни Карибського басейну та Сполучені Штати. З 1970 по 1974 рік і під час першого уряду Рафаеля Кальдери (1969—1974), представника Християнсько-соціальної партії КОПЕІ, двосторонні відносини між Венесуелою та Гаяною охолоджувалися, але обміни ніколи не припинялися.

Під час першого уряду Карлоса Андреса Переса (1974—1979 рр.) від партії АД вибух кубинського авіалайнера, який вилетів з Гаяни, здійснений 6 жовтня 1976 року особами з венесуельськими паспортами, спровокував звинувачення з боку Гаяни на адресу США. Завдяки швидкій реакції Венесуели венесуельсько-гаянські двосторонні відносини мало постраждали, оскільки підозрювані були заарештовані та їм було пред'явлено звинувачення в рамках військового кримінального процесу. За часів правління Переса уряд Венесуели надав Кооперативній Республіці Гаяна кредитну лінію на суму 6 мільйонів доларів США через свої фонди в Міжамериканському банку розвитку (МБР) для закупівлі товарів і послуг для лісового проекту у Верхній Демерарі.

З Гаяною було підписано лише 2 багатосторонні угоди: у 1976 році Договір про Латиноамериканську енергетичну організацію (OLADE), Договір про співпрацю в Амазонії в 1978 році, Протокол про закінчення терміну дії Протоколу Порт-оф-Спейн і два офіційних візиту з 1975 року (канцлер) і 1978 (президент). За період 1977—1981 років Гаяна отримала від Венесуели фінансової співпраці на загальну суму 26 мільйонів доларів.

Лише у 1980 році, за часів уряду Луїса Еррера Кампіна (1979—1984) від соціал-християнської партії КОПЕІ, Венесуела почала висловлювати свої заперечення проти багатостороннього фінансування, яке шукала Гаяна для будівництва греблі гідроелектростанції Альто Мазаруні на території Ессекібо.

Реакція Гаяни на небажання Венесуели продовжувати символічний документ Протоколу Порт-оф-Спейн ред.

У п'ятницю, 18 червня 1982 року, у день, коли термін дії «Протоколу Порт-оф-Спейн» мав формально закінчитися, міністр закордонних справ Хосе Альберто Самбрано Веласко виступив із символічною промовою в Національному конгресі, який відмовився затвердити його 12 років тому. Під час своєї промови канцлер повідомив про скасування Протоколу Порт-оф-Спейн і збереження Женевської угоди 1966 року; Було оголошено новий тримісячний етап переговорів відповідно до відновлення дії Женевської угоди 1966 року та заклик до національної єдності. Крім того, міністр закордонних справ Самбрано Веласко звинуватив Гаяну в недотриманні з… «У всі часи Венесуела стикалася зі спробами Гаяни ухилитися від виконання свого зобов'язання сумлінно вести переговори».

Небажання Венесуели продовжувати символічний документ Протоколу Порт-оф-Спейн ред.

Офіційний візит президента Гаяни Форбса Бернема до Венесуели 2 і 3 квітня 1981 року мав на меті обговорити з президентом Луїсом Еррерою Кампінсом суперечку щодо Гаяни-Ессекібо, а також включення Гаяни до схеми енергетичного співробітництва Венесуели в Карибському басейні (пакту Сан-Хосе). Відповідно до погляду Гаяни на візит, його неодноразова позиція відмови від будь-якої передачі своєї території призвела до посилення позиції Венесуели та відхилення її запиту про нафтову допомогу. Загострення Венесуели щодо територіальної суперечки було витлумачено як спроба зберегти узгодженість з її політикою щодо суперечки з Колумбією та як відображення американської підтримки, уряд якої вже висловлював, в атмосфері холодної війни, свою стурбованість щодо зближення між Гаяною та Кубою.

Офіційна відповідь Гаяни — на оголошення Венесуели про протокол Порт-оф-Спейн і відмову від будівництва гідроелектростанції Верхні Мазаруні — полягала в звинуваченнях Венесуели в «переслідуванні експансіоністських амбіцій проти слаборозвиненої країни». З іншого боку, опозиція Гаяни, Альянс трудящих людей (WPA), вважала, що офіційний візит президента Бернема до Венесуели був погано організований і мав на меті лише відвернути увагу країни від її політичних та економічних справ, а також виправдати збільшення державні витрати на сили безпеки. Після того, як у 1982 році було оголошено про «припинення дії» протоколу Порт-оф-Спейн, офіційна преса Гаяни висловила реакцію, протилежну фігурі президента Луїса Еррери Кампінса, а Каракас звинуватили в проведенні актів економічного тероризму з метою дестабілізації та залякування Гаяни. Уряд Гаяни проводив дипломатичні дії, спрямовані на досягнення міжнародної підтримки своєї територіальної цілісності та зміцнення двосторонніх відносин з Колумбією та Бразилією. Уряд Гаяни розпочав кампанію усередині країни, щоб спонукати населення підготуватися до венесуельської загрози.

У відповідь Венесуела офіційно виступила проти проекту Альто Мазаруні та заблокувала спроби Гаяни отримати фінансову допомогу від Світового банку. З цього моменту проблема Ессекібо знову стала публічним пріоритетом двосторонніх відносин, які тепер характеризуються обміном перешкодами та взаємними звинуваченнями: Венесуела заблокувала приєднання Гаяни до Угоди про енергетичну співпрацю для Центральної Америки та Карибського басейну — Пакт Сан-Хосе — тоді як Гаяна наклала вето на вступ Венесуели до Руху неприєднання.

Протокол Порт-оф-Спейн в історіографії Венесуели ред.

У венесуельській історіографії протокол Порт-оф-Спейн отримав численні тлумачення щодо його походження, політичної зручності, законності та свідчень президента Рафаеля Кальдери. Питання законодавчого несхвалення, його правові наслідки та недотримання Венесуелою Женевської угоди 1966 року погано розглядається або спотворюється в ідеї 12-річного «заморожування» позову.

Незважаючи на чіткі заперечення проти законодавчого схвалення проекту «Протоколу Порт-оф-Спейн», сформульованого в 1970 році Луїсом Бельтраном Прієто Фігероа, згідно з історичним оглядом заперечення його сином, опублікований у 1997 році та під час другого уряду Рафаеля Кальдери, ця міжнародна угода набула чинності в день її підписання.

У 2015 році під час правління канцлера Дельсі Родрігеса інше тлумачення було представлено в офіційній публікації Міністерства народної влади у закордонних справах під назвою «Гаяна-Ессекібо, історія позбавлення права власності». Без історичного документального підтвердження було зазначено, що в 1970 р…. «Тиск США на президента Рафаеля Кальдеру з метою повалення його президентства… Міністр закордонних справ Арістідес Кальвані підписав те, що називалося і застосовувалося в той час, Протокол Порт-оф-Спейн, підписаний у Тринідаді і Тобаго 18 червня 1970 року, через 4 роки після Женевської угоди». Крім того, ігноруючи законодавче несхвалення Протоколу Порт-оф-Спейн, було заявлено, що «…він заморозив застосування Женевської угоди на дванадцять років».

Протокол Порт-оф-Спейн у суперечці між Гаяною та Венесуелою перед Міжнародним судом ред.

Незважаючи на юридичну крихкість «Протоколу Порт-оф-Спейн» — через його дійсність лише для Гаяни — у рішенні Міжнародного суду від 18 грудня 2020 р., яким визнано компетентним слухати територіальний спір між Венесуелою та Гаяною щодо дійсності арбітражного рішення від 3 жовтня 1899 року, один із чотирьох суддів, які висловили свою окрему думку, Кіріл Геворгян, посилається на нього у своїй юридичній аргументації так, ніби він є законним і дійсним міжнародним договором для трьох сторін спору.

Примітки ред.

Незважаючи на відсутність законодавчого схвалення і юридичної сили, під час офіційного візиту президента Гайани Форбса Бернема до Каракаса 2-3 квітня 1981 року президент Венесуели Луїс Еррера-Кампінс вперше офіційно заявив, що «з нашого боку немає жодних намірів продовжувати дію Протоколу про Порт-оф-Спейн». Під час свого візиту президент Гаяни вже заявив, що «Гаяна не поступиться жодним міліметром своєї території». 5 квітня уряд Еррера Кампіна виключив можливість обміну венесуельської нафти на гайанський цукор. 10 квітня 1981 року міністр закордонних справ Венесуели Хосе Альберто Замбрано Веласко прокоментував позицію уряду Еррера-Кампінс щодо правових та історичних рамок законодавчого відхилення документа «Протокол Порт-оф-Спейн» і відмови від будівництва дамби Верхній Мазаруні в Гаяні.

... "продовжувати полеміку про те, чи слід денонсувати Протокол Порт-оф-Спейн, чи варто було його підписувати одинадцять років тому, видається непотрібним і навіть безплідним.... Немає сенсу також обговорювати юридичну цінність такого інструменту. Хоча це правда, що стаття 6 передбачає, що він набуває чинності з моменту підписання, і що відсутність офіційної заяви Національного конгресу вносить певні особливості в правовий порядок, не менш вірно і те, що це здається суто академічним і марним, вправа на правову сферу всіх цих аспектів, коли його положення дотримуються вже майже одинадцять років, і коли президент Венесуели оголосив, що з нашого боку немає ніяких положень, які б продовжували цю ситуацію".

— Міністр закордонних справ Хосе Альберто Замбрано Веласко.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Texto del Protocolo de Puerto España de 1970
  2. Revista de estudios políticos (ісп.). Editorial Jurídica Venezolana. 1 de enero de 1981. Процитовано 25 de julio de 2015.
  3. Gallego Raquel Gamus (1 de enero de 1997). Bibliografía comentada sobre la política exterior de Venezuela en el siglo XX (1936-1989) (ісп.). CDCH UCV. ISBN 9789800009956. Процитовано 25 de julio de 2015.
  4. Venezuela Tuya. Texto original
  5. Dos Etapas en la aplicación del Acuerdo de Ginebra,. Academia Nacional de la Historia-Ediciones FACES/UCV, No.129. 1990. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  6. De Alba Suárez (27 de julio de 2022). La pasión por la historia de Hermann González Oropeza fue celebrada en el IIH (Castellano) . El Ucabista. Процитовано 14 de agosto de 2022.
  7. Dos Etapas en la aplicación del Acuerdo de Ginebra. Caracas: Academia Nacional de la Historia-Ediciones FACES/UCV. 1990. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  8. Venezuela y el Caribe: presencia cambiante. Caracas: Monte Ávila Editores. 1978. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  9. Dos Etapas en la aplicación del Acuerdo de Ginebra. Academia Nacional de la Historia-Ediciones FACES/UCV, No.129. 1990. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  10. Singh Jai Narine (1 de enero de 1982). Diplomacia o guerra: Análisis de la controversia fronteriza entre Venezuela y Guyana (ісп.). Eduven. ISBN 9788449987519. Процитовано 25 de julio de 2015.
  11. Reclamación de la Guayana Esequiba: Documentos, 1962-1981. Caracas: Editorial Arte. 1982. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  12. Torrealba Pompeyo (1 de enero de 2003). A un siglo del despojo: la historia de una reclamación (ісп.). Torre-Alba Editores. ISBN 9789801203780. Процитовано 25 de julio de 2015.
  13. Harwich Vallenilla. Protocolo de Puerto España. Diccionario de Historia de Venezuela (Castellano) . Fundación Polar. Процитовано 14 de agosto de 2022.
  14. • “Exposición de Motivos del Proyecto de Ley aprobatoria del Protocolo de Puerto España”,22 de junio de 1970. Editorial Arte. 1982. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  15. La Comisión del Senado en ese momento estaba integrada por Luis Beltrán Guerrero, J. A. Paz Galarraga, Claudio Bozo, Lorenzo Salazar Zamora, Miguel Ángel Capriles, Pedro Batistini Castro, Felipe Montilla Ortega, Ceferino Medina Castillo, Eduardo Gallegos Mancera, Alejandro Izaguirre, Mercedes Fermín y Enrique Tejera París.
  16. Dos Etapas en la aplicación del Acuerdo de Ginebra. Caracas: Academia Nacional de la Historia-Ediciones FACES/UCV, No.129. 1990. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  17. Dos Etapas en la aplicación del Acuerdo de Ginebra. Academia Nacional de la Historia-Ediciones FACES/UCV, No.129. 1990. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  18. Calificaron como “traición a la patria” firma del Protocolo de Puerto España. № 160. Caracas. Diario Independencia. 1970.
  19. La conclusión de los tratados interncionales conforme al derecho constitucional venezolano. Caracas: Publicaciones de la Facultad de Ciencias Jurídicas y Políticas, Universidad Central de Venezuela. 1987. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  20. “¿Está Venezuela destinada a reducir su territorio cada vez que negocia sus límites?”. BOLETÍN DE LA ACADEMIA NACIONAL DE LA HISTORIA (406). abril-junio 2019. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  21. Rodríguez Campos Manuel (2003). Venezuela 1902: la crisis fiscal y el bloqueo (Perfil de una Soberanía Vulnerada) (Español) . Universidad Central de Venezuela, Vicerrectorado Académico.
  22. Signing of "Protocol of Trinidad" on Temporary Settlement of Border Dispute with Venezuela. - Tension on Surinam Border. Keesing's. 2000.
  23. Continuidad y Consistencia en Quince Años de Política Exterior venezolana (1969-1984). Caracas: Consejo de Desarrollo Científico y Humanístico-Universidad Central de Venezuela. 1992. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  24. Caldera (el 6 de marzo de 1974). Quinto mensaje presidencial (Español) . Процитовано 24 de agosto de 2022.
  25. Continuidad y Consistencia en Quince Años de Política Exterior venezolana (1969-1984). Caracas: Consejo de Desarrollo Científico y Humanístico-Universidad Central de Venezuela. 1992. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  26. Barragán (Julio-Diciembre 2021). “El Esequibo y el parlamento venezolano del siglo XXI: los pasos perdidos”. Aldea Mundo. Revista sobre Fronteras e Integración Regional, Año 26, No. 52 (Español) . Процитовано 20 de agosto de 2022.
  27. La controversia limítrofe con Guyana, "La izquierda propone definir una política exterior coherente". “Diario de Caracas”. 2 de mayo de 1981. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  28. Continuidad y Consistencia en Quince Años de Política Exterior venezolana (1969-1984). Caracas: Consejo de Desarrollo Científico y Humanístico-Universidad Central de Venezuela. 1992. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  29. “Guyana y los Poderes Regionales Caribeños frente al Conflicto del Esequibo, 1970-1984”. El Caribe, objeto de investigación. 1988. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  30. El Caribe, objeto de investigación. Caracas: Consejo de Desarrollo Científico y Humanístico, Universidad Central de Venezuela. 1988. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка); Явне використання «та ін.» у: |first= (довідка)
  31. El Canciller Abogó por un Consenso Nacional que Permita el Éxito de la Reclamación del Esequibo. Últimas Noticias, p. 100. 18 de junio de 1982. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  32. ↑ Guyana, Relations with Venezuela. 1981. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  33. Boersner, Demetrio та ін. (1983). Geopolítica de las Relaciones de Venezuela en el Caribe. Fundación Fondo Editorial Acta Científica. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка); Явне використання «та ін.» у: |first2= (довідка)
  34. “Esequibo, territorio del”. Diccionario de Historia de Venezuela, Fundación Polar. 2. 1997. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  35. ¿Por qué se ha reducido el territorio venezolano?. Caracas: Universidad Central de Venezuela, Facultad de Humanidades y Educación, Escuela de Comunicación Social. 1981. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  36. Venezuela y Gran Bretaña. Caracas: UCV,. 1980. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  37. 1970. Junio, 25. El Protocolo de Puerto España - Rafael Caldera - sitio web oficial (ісп.). 26 червня 1970. Процитовано 12 серпня 2022.
  38. Calificaron como “traición a la patria” firma del Protocolo de Puerto España. Independencia (160). Venezuela, 1970.
  39. "Tratados bilaterales con otros Estados: Guyana" en Diccionario de Historia de Venezuela (вид. 2da). Caracas: Fundación Polar. 1997. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  40. Venezuela. GUAYANA ESEQUIBA Historia de un despojo: un informe esclarecedor. 2 octubre, 2015. Процитовано 19 de agosto de 2022.
  41. Guayana Esequiba Historia de un despojo. MPPRE. 2015. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  42. Abello-Galvis (2021). Traducción de la sentencia de la Corte Internacional de Justicia (CIJ) relativa a su competencia, en el caso del Laudo Arbitral del 3 de octubre de 1899 (Guyana c. Venezuela), decisión proferida el 18 de diciembre de 2020. Anuario Colombiano de Derecho Internacional, vol. 14, pp. 257-319 (castellano) . Universidad del Rosario, Colombia. Процитовано 19 de agosto de 2022.
  43. INTERNATIONAL COURT OF JUSTICE REPORTS OF JUDGMENTS, ADVISORY OPINIONS AND ORDERS ARBITRAL AWARD OF 3 OCTOBER 1899 (GUYANA v. VENEZUELA) JURISDICTION OF THE COURT JUDGMENT OF 18 DECEMBER 2020 (PDF).
  44. (CIJ) (18 de diciembre de 2020). Dissenting opinion of Judge Gevorgian (PDF) (Inglés) . Процитовано 29 de julio de 2022.
  45. {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  46. Шаблон:Cita noticia
  47. Шаблон:Cita noticia
  48. {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Protokol do Ugodi pro vregulyuvannya sporu mizh Venesueloyu ta Spoluchenim Korolivstvom Velikoyi Britaniyi ta Pivnichnoyi Irlandiyi shodo kordonu mizh Venesueloyu ta Britanskoyu Gvianoyu pidpisanij u Zhenevi 17 lyutogo 1966 roku shiroko vidomij yak Protokol Port of Spejn 1 bagatostoronnij mizhnarodnij dogovir pidpisanij Gayanoyu Spoluchenim Korolivstvom i Venesueloyu 18 chervnya 1970 roku 2 v stolici Trinidadu i Tobago 3 Dogovir yakij tak i ne buv ratifikovanij Venesueloyu takozh vidomij yak protokol do Zhenevskoyi ugodi 1966 roku 4 Protokol Port of SpejnVtrata chinnosti Ne nabuv chinnosti Tekst u Vikidzherelah Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Fon 2 Iniciativa Venesueli v umovah provalu Spilnoyi komisiyi 1966 1970 3 Meta Dogovoru ukladenogo v Trinidadi i Tobago 4 Pidpisannya Protokolu v Trinidadi i Tobago 1970 rik 5 Zakonodavche shvalennya Venesueloyu protokolu Port of Spejn 5 1 Naslidki zakonodavchogo neshvalennya Protokolu Port of Spejn 5 2 Inshi zakonodavchi porushennya mizhnarodnih dogovoriv Kongresom Venesueli 6 Zakonodavche shvalennya Gayanoyu Protokolu Port of Spejn 7 Vidmova ta politichne vikoristannya Protokolu Port of Spejn u Venesueli 8 Dvostoronni vidnosini 1970 1982 9 Reakciya Gayani na nebazhannya Venesueli prodovzhuvati simvolichnij dokument Protokolu Port of Spejn 10 Nebazhannya Venesueli prodovzhuvati simvolichnij dokument Protokolu Port of Spejn 11 Protokol Port of Spejn v istoriografiyi Venesueli 12 Protokol Port of Spejn u superechci mizh Gayanoyu ta Venesueloyu pered Mizhnarodnim sudom 13 Primitki 14 Div takozh 15 Primitki 16 PosilannyaFon red Prikordonnij konflikt spochatku mizh Venesueloyu ta Spoluchenim Korolivstvom a potim mizh Venesueloyu ta Gayanoyu koli ostannya krayina perestala buti koloniyeyu Britanska Gviana ta 26 travnya 1966 roku otrimala status nezalezhnoyi derzhavi vidnovivsya pislya denonsaciyi Venesueloyu v OON u 1962 roci proignoruvala Parizkogo arbitrazhnogo rishennya yake vstanovilo kordon na sotni kilometriv na zahid vid richki Essekibo na teritoriyi yaku Venesuela vvazhala svoyeyu ale yaka postupovo bula okupovana ta uzurpovana anglijcyami Iniciativa Venesueli v umovah provalu Spilnoyi komisiyi 1966 1970 red Vidpovidno do proceduri vstanovlenoyi v Zhenevskij ugodi 1966 roku bula stvorena Zmishana komisiya sho skladayetsya z 4 predstavnikiv z boku Gayani Donald Dzhekson i Muhamed Shahabudin a z boku Venesueli Luyis Loreto Ernandes Gonsalo Garsiya Bustilos vikonavchim sekretarem buv Luyis Errera Markano Pislya togo yak protyagom chotiririchnogo periodu peredbachenogo Zhenevskoyu ugodoyu chleni Zmishanoyi komisiyi proveli 16 zasidan i ne zmogli domovitisya pro virishennya konfliktu uryad Rafaelya Kalderi v lyutomu 1970 roku rozglyanuv neobhidnist stvorennya rozumnoyi vidstrochki zastosuvannya statti IV Zhenevskoyi ugodi 1966 roku 5 Avtorstvo ciyeyi iniciativi vidstrochki pripisuvalosya publichno v zayavah dlya presi todishnomu ministru zakordonnih sprav Venesueli Aristidesu Kalvani a takozh istoriku ta religijnomu yezuyitu 6 Germanu Gonsalesu Oropezi 1922 1998 yakij buv radnik Direktoratu kordoniv MZS Venesueli Cya ideya vinikla poza obgovorennyami Zmishanoyi komisiyi 7 Meta Dogovoru ukladenogo v Trinidadi i Tobago red Stanom na 9 bereznya 1970 roku pochalisya diplomatichni peregovori shodo konkretizaciyi venesuelskoyi ideyi rozumnoyi vidstrochki statti IV Zhenevskoyi ugodi 1966 roku Peregovori vidbulisya v Port of Spejn stolici Trinidadu i Tobago za spriyannya jogo prem yer ministra Erika Yustasa Vilyamsa 8 Vid Venesueli komisarami poza mezhami Zmishanoyi komisiyi buli priznacheni Marsial Peres Chiriboga vid Ministerstva zakordonnih sprav Venesueli Roman Rohas Kabot posol Venesueli v Gayani ta radnik Luyis Errera Markano Vid Gayani v peregovorah brali uchast ministr zakordonnih sprav Gayani R Kollinz generalnij prokuror Muhamed Shahabudin i timchasovij povirenij u spravah Gayani u Venesueli 9 Meta ostatochnogo uzgodzhenogo tekstu anglijskoyu ta ispanskoyu movami pid nazvoyu Protokol do Ugodi pro vregulyuvannya rozbizhnostej mizh Venesueloyu ta Spoluchenim Korolivstvom Velikoyi Britaniyi ta Pivnichnoyi Irlandiyi shodo kordonu mizh Venesueloyu ta Britanskoyu Gvianoyu pidpisanoyi v Zhenevi 17 lyutogo 1966 roku i mistiv shist statej prizupiniv na 12 rokiv z mozhlivistyu prodovzhennya na inshi roki ta za zruchnistyu storin zastosuvannya statti IV Zhenevskoyi ugodi 1966 roku Neoficijno ta v presi povidomlyalosya sho dogovir zamorozit peregovori mizh oboma storonami shodo prikordonnogo konfliktu navkolo rajonu Gayana Essekibo 10 teritoriyi plosheyu 159 500 kvadratnih kilometriv plyus povitryanij prostir v mezhah prognozovanih morskih i pidvodnih mezh ciyeyi teritoriyi na yaku pretenduye Venesuela i yaka perebuvaye pid okupaciyeyu i upravlinnyam Gayani 11 12 a Kooperativna Respublika Gayana zapevnyaye sho nese yuridichnu vidpovidalnist za Parizkim arbitrazhnim rishennyam 1899 roku Pidpisannya Protokolu v Trinidadi i Tobago 1970 rik red Protokol Port of Spejn buv pidpisanij u stolici Trinidadu i Tobago 18 chervnya 1970 roku 13 Vid imeni Kooperativnoyi Respubliki Gayana tekst pidpisav Shridat S Ramfal Derzhavnij ministr vid imeni Uryadu Spoluchenogo Korolivstva Velikoyi Britaniyi ta Pivnichnoyi Irlandiyi R K K Gant Verhovnij komisar Velikoyi Britaniyi v Trinidadi i Tobago vid imeni Uryadu Venesueli Aristides Kalvani Ministr zakordonnih sprav U comu protokoli abo bagatostoronnomu dogovori bulo vstanovleno prizupinennya na dvanadcyat rokiv diyi statej I i IV Zhenevskoyi ugodi 1966 roku yaki vstanovlyuvali strimuvannya Venesueli za Dogovorom 1899 roku pro mezhi Gayani ta Venesueli a takozh vidpovidno zastosuvannya statti 33 º Statutu Organizaciyi Ob yednanih Nacij Spilna komisiya yaka zavershila svoyi funkciyi 16 lyutogo 1970 roku pislya chotiroh rokiv roboti oficijno predstavila svij ostatochnij zvit 18 chervnya 1970 roku tobto v toj samij den sho j pidpisannya Protokolu Port of Spejn Zakonodavche shvalennya Venesueloyu protokolu Port of Spejn red Zakonodavstvo Venesueli vidriznyayetsya vid zakonodavstva krayin yaki peredbachayut zatverdzhennya mizhnarodnih ugod abo dogovoriv lishe vikonavchoyu vladoyu Navpaki vin vimagaye zakonodavchogo shvalennya abo ratifikaciyi yak nedvoznachnogo virazhennya namiru derzhavi buti zobov yazanimi dotrimuvatisya ta zastosovuvati na nacionalnomu ta mizhnarodnomu rivnyah jogo statti ta polozhennya 22 chervnya 1970 roku dotrimuyuchis statti 128 Konstituciyi Venesueli 1961 roku uryad Rafaelya Kalderi napraviv do Kongresu Venesueli proyekt zakonu pro zatverdzhennya Protokolu Port of Spejn yakij suprovodzhuvavsya vikladom prichin abo obgruntuvannyam 14 Komisiya iz zovnishnoyi politiki palati Senatu Venesueli 15 perevirila tekst i obgruntuvannya dlya jogo pidpisannya Uryad Rafaelya Kalderi obgruntuvav propoziciyu prizupiniti diyu statti IV Zhenevskoyi ugodi 1966 roku pro nepostuplivist Gayani ta zvolikannya Takozh bulo zaznacheno sho gayanska storona vistupaye proti obgovorennya v Spilnij komisiyi propoziciyi Venesueli shodo ekonomichnogo spivrobitnictva dlya rozvitku Gayani v ramkah procesu vregulyuvannya konfliktu 16 Proanalizuvavshi tekst protokolu Port of Spejn vid 18 chervnya 1970 roku Komisiya iz zovnishnoyi politiki Senatu vidhilila jogo yak takij sho zavdaye shkodi interesam Venesueli ta yiyi teritorialnim vimogam U visnovkah svoyeyi ostatochnoyi dopovidi vin zvernuvsya do oboh palat Kongresu z prohannyam vidhiliti proyekt zakonu pro zatverdzhennya Protokolu Port of Spejn 1970 roku Ugoda mizh storonami KOPEI ta DD ne vidviduvati zasidannya Komisiyi z pitan zovnishnoyi politiki yaka mala golosuvati za shvalennya ostatochnogo zvitu komisiyi Senatu prizvela do togo sho zakonoproekt pro protokol Port of Spejn bulo vidkladeno Z ciyeyi prichini Protokol Port of Spejn 1970 roku yak mizhnarodnij instrument nikoli ne buv prijnyatij chi shvalenij Nacionalnim kongresom Venesueli v yakomu todi dominuvala social demokratichna opozicijna partiya Demokratichna diya DD Svoyu vidmovu takozh vislovili inshi partiyi ta politichni sili taki yak DRS KPV politichne byuro FDP i Nacionalne komanduvannya NVR 17 a takozh jogo lider Luyis Beltran Priyeto Figeroa Kilka sektoriv Venesueli nazvali pidpisannya protokolu Port of Spejn zradoyu krayini Zokrema pershij uryad Rafaelya Kalderi bulo zvinuvacheno v tomu sho vin pidpisav cyu mizhnarodnu ugodu bez konsultacij a takozh u samovilnomu zamorozhuvanni teritorialnih pretenzij Venesueli na Gayanu Essekibo 18 Na vidminu vid Protokolu Port of Spejn 1970 roku yakij chekav na ratifikaciyu Zhenevska ugoda 1966 roku bula shvalena na Nacionalnomu kongresi Venesueli bilshistyu golosiv 13 kvitnya 1966 roku Jogo tekst bulo opublikovano v Oficijnomu visniku 2008 vid 15 kvitnya 1966 roku tobto vin stav zakonom obov yazkovim dlya zastosuvannya na nacionalnomu ta mizhnarodnomu rivnyah Naslidki zakonodavchogo neshvalennya Protokolu Port of Spejn red Cherez brak zakonodavchogo shvalennya Protokol Port of Spejn konstitucijno ne isnuvav u zakonodavstvi Venesueli ne mali yuridichnoyi sili ta obsyagu 19 Zakonodavche neshvalennya prizvelo do togo sho Venesuela yuridichno ne dotrimalasya proceduri peredbachenoyi Zhenevskoyu ugodoyu 1966 roku yaka bula aktivovana pislya vicherpannya ta provalu chotiririchnogo mehanizmu peregovoriv peredbachenogo Spilnoyu komisiyeyu Nezvazhayuchi na cyu nevidpovidnist i zakonodavche neshvalennya tri administraciyi yaki sliduvali odna za odnoyu protyagom periodu yakij peredbachav pochatkovu dijsnist proektu Protokolu Port of Spejn dotrimuvalisya jogo na mizhnarodnomu rivni nibi vin buv zakonnim 20 i peretlumachuvali abo vipravdovuvati ce simvolichno dijsne z nacionalistichnimi ta populistskimi namirami dlya miscevoyi venesuelskoyi auditoriyi Zakonodavche neshvalennya takozh zmenshilo sprijnyattya serjoznosti ta peregovornoyi zdatnosti zusil prezidentiv Rafaelya Kalderi Karlosa Andresa Peresa ta Luyisa Erreri Kampinsa pered Gayanoyu Inshi zakonodavchi porushennya mizhnarodnih dogovoriv Kongresom Venesueli red Ce buv ne pershij vipadok koli zakonodavchij organ Venesueli vidmovivsya zatverditi dogovir ukladenij vikonavchoyu vladoyu i viznav jogo nedijsnim Shos podibne vzhe traplyalosya z Dogovorom pro druzhbu soyuz torgivlyu moreplavstvo ta kordoni abo Dogovorom Mikelena Pombo vid 14 grudnya 1833 roku Pislya shvalennya Dogovoru v 1834 roci Kongresom Novoyi Granadi nini Kolumbiya jogo tekst buv peredanij na rozglyad Kongresu Venesueli v 1835 roci parlamentska komisiya vidpovidalna za jogo analiz kilka raziv podavala nespriyatlivi zviti i v 1840 roci vid jogo ostatochnogo zatverdzhennya vidmovilisya Inshij vipadok zakonodavchogo provalu buv predstavlenij u zv yazku z Vashingtonskimi protokolami vid lyutogo ta travnya 1903 roku pidpisanimi z Nimeckoyu imperiyeyu Spoluchenim Korolivstvom Velikoyi Britaniyi ta Irlandiyi ta Korolivstvom Italiya dlya virishennya problemi morskoyi blokadi uzberezhzhya Spoluchenih Shtativ Spolucheni Shtati Venesueli z 9 grudnya 1902 r po 13 lyutogo 1903 r i viznachali sumu viplat nepogashenih borgiv i pretenzij svoyih gromadyan Ti mizhnarodni dogovori yaki buli ukladeni amerikanskim diplomatichnim predstavnikom Gerbertom Volkotcom Bouenom diyuchi vid imeni Venesueli takozh ne buli shvaleni Kongresom Venesueli togo chasu oskilki voni buli ukladeni v neperedbachenij ta nenormalnij situaciyi Odnak 23 bereznya 1903 roku shob zberegti svoyu vidpovidalnist Kongres pogodivsya vidmovitisya vid potochnoyi konstitucijnoyi obrobki dogovoriv i upovnovazhiv federalnu vikonavchu vladu uryadu Sipriano Kastro 1899 1908 vvesti yih u diyu 21 Ce rishennya dozvolilo viplatiti pislya perevirki spilnimi komisiyami ta za rahunok mitnih nadhodzhen Venesueli nepogasheni derzhavni borgi a takozh vimogi pro vijskovi reparaciyi ta vidshkoduvannya zbitkiv visunuti sub yektami blokuyuchih derzhav Nimechchinoyu Velikoyu Britaniyeyu ta Italiyeyu i pozivachami SShA Meksikoyu Franciyeyu Niderlandami Belgiyeyu Ispaniyeyu ta Shveciyeyu Norvegiyeyu Zakonodavche shvalennya Gayanoyu Protokolu Port of Spejn red 18 chervnya 1970 roku prem yer ministr Gayani Forbs Bernem povidomiv parlament svoyeyi krayini pro pidpisannya Protokolu Port of Spejn 21 chervnya 1970 roku vid opoziciyi lider Narodnoyi progresivnoyi partiyi NPP Cheddi Dzhagan zayaviv sho yaksho jogo politichnij organizaciyi vdastsya prijti do vladi vona proignoruye Protokol Port of Spejn Vin stverdzhuvav sho cej dogovir spriyaye zberezhennyu status kvo i sho Venesuela prodovzhuye svoyi falshivi pretenziyi na teritoriyu Gayani a takozh svoyi operaciyi v mizhamerikanskij sistemi NPP stverdzhuvala sho superechka povinna buti visvitlena v OON Ranishe ministr zakordonnih sprav Shridat Ramfal zaperechuvav sho uryad rozpochav peregovori pro partnerstvo z Venesueloyu Spoluchenimi Shtatami ta Kanadoyu dlya rozvitku bud yakoyi teritoriyi v Gayani 22 chervnya 1970 roku uryad Gayani domigsya zakonodavchogo shvalennya Protokolu nezvazhayuchi na zaperechennya Narodnoyi progresivnoyi partiyi 22 Zakonodavcha ratifikaciya Gayanskogo Protokolu Port of Spejn 1970 roku bula peredana na zberigannya v OON 19 listopada 1971 roku pid º 11410 Venesuela tak i ne zmogla zareyestruvati svoyu ratifikaciyu Vidmova ta politichne vikoristannya Protokolu Port of Spejn u Venesueli red Na zagalnomu rivni pitannya kordonu sho vhodit do kategoriyi socialnoyi gromadyanskoyi ta nacionalnoyi bezpeki ne duzhe chasto zgaduvalosya v shorichnih poslannyah prezidentiv Rafaelya Kalderi 0 13 1 Karlosa Andresa Peresa 0 05 1 i Luyisa Errera Kampina 0 11 1 Najbilshu uvagu privernuli pitannya pov yazani z ekonomichnim rozvitkom i zalezhnistyu derzhavnimi finansami vdoskonalennyam demokratichnoyi sistemi ta naftoyu 23 Na konkretnomu rivni pid chas pershoyi administraciyi Rafaelya Kalderi pitannya bezpeki yake vklyuchalo kordon bulo pov yazane z vnutrishnim umirotvorennyam i zaohochennyam zaselennya deyakih suhoputnih prikordonnih teritorij U toj chas yak pitannya Essekibo bulo zamorozhene protokolom Port of Spejn superechka z Kolumbiyeyu bula predmetom bezrezultatnih peregovoriv u Rimi Na 58 j pres konferenciyi 25 chervnya 1970 roku lishe cherez 7 dniv pislya pidpisannya Protokolu Port of Spejn prisvyachenij jogo vipravdannyu ta zaperechennyu proti chislennih komentariv i proyaviv partijnoyi politiki yaki vin parafuvav prezident Rafael Kaldera vpershe predstaviv svoye politichne tlumachennya dogovoru yak modus vivirdi tobto takoyi yakij brakuye zakonnosti ale yaka dotrimuyetsya abo dotrimuyetsya tak nibi vona ye Vse she spodivayuchis otrimati zakonodavche shvalennya prezident Kaldera porivnyav yak poperedzhennya Protokol Port of Spejn iz doleyu Dogovoru Mikelena Pombo vid grudnya 1833 roku yakij tak i ne buv zatverdzhenij nezvazhayuchi na te sho vin prinis korist krayini Naprikinci svoyeyi pershoyi administraciyi prezident Rafael Kaldera namagavsya politichno protistoyati diskreditaciyi yaka peresliduvala jogo za te sho vin tak i ne zmig domogtisya zakonodavchogo shvalennya Protokolu pro Port of Spejn u svoyij ostannij promovi v Nacionalnomu kongresi vin pripisav jomu zaslugu v tomu sho vin stvoriv spriyatlivij imidzh krayini sered yiyi karibskih susidiv i spriyav chlenstvu v Karibskomu banku 24 Pitannya nacionalnoyi identichnosti pidnimalosya pid chas pravlinnya Karlosa Andresa Peresa ta Luyisa Erreri Kampinsa Ce bulo pov yazano z Protokolom Port of Spejn i vidmovoyu vid ugod pro rozmezhuvannya morskih i pidvodnih rajoniv u Venesuelskij zatoci z Kolumbiyeyu 25 Analizuyuchi bezdiyalnist Protokolu Port of Spejn u Kongresi istorik Donis Rios zayaviv sho ni v period pravlinnya Rafaelya Kalderi ni v period pravlinnya Karlosa Andresa Peresa vin ne hotiv shob Kongres vislovivsya shodo nogo ni za ni proti 26 U travni 1981 roku i pislya togo yak bulo ogolosheno pro simvolichnu vidmovu vid prodovzhennya terminu diyi protokolu Port of Spejn lideri venesuelskih livih partij Rafael Elino Martines Hesus Pas Galarraga Ameriko Martin Radames Larrazabal Hose Visente Ranhel Garsia Ponse ta Devid Nyeves vislovili svoye nevdovolennya politikoyu kordonu ta pogodilisya zaklikati uryad Luyisa Errera Kampinsa doklasti zusil dlya povernennya spirnoyi teritoriyi 27 Oficijne tlumachennya pid chas administraciyi Ugo Chavesa Friasa 1999 2013 ne vidijshlo vid bachennya Rafaelya Kalderi chinnosti Protokolu Port of Spejn yak modus vivirdi Dvostoronni vidnosini 1970 1982 red Prizupinennya chi zamorozhuvannya Zhenevskoyi ugodi nikoli ne oznachalo paralichu dvostoronnih obminiv mizh Venesueloyu ta Gayanoyu Pid chas dotrimannya Protokolu Port of Spejn 1970 1982 pitannya Essekibo lishe pomitno zminilo svoye misce v spisku prioritetiv dvoh krayin Dinamika cih dvostoronnih vidnosin u konteksti holodnoyi vijni zaluchila do teritorialnoyi superechki inshih regionalnih i mizhnarodnih gravciv takih yak Kuba Braziliya krayini Karibskogo basejnu ta Spolucheni Shtati Z 1970 po 1974 rik i pid chas pershogo uryadu Rafaelya Kalderi 1969 1974 predstavnika Hristiyansko socialnoyi partiyi KOPEI dvostoronni vidnosini mizh Venesueloyu ta Gayanoyu oholodzhuvalisya ale obmini nikoli ne pripinyalisya Pid chas pershogo uryadu Karlosa Andresa Peresa 1974 1979 rr vid partiyi AD vibuh kubinskogo avialajnera yakij viletiv z Gayani zdijsnenij 6 zhovtnya 1976 roku osobami z venesuelskimi pasportami sprovokuvav zvinuvachennya z boku Gayani na adresu SShA Zavdyaki shvidkij reakciyi Venesueli venesuelsko gayanski dvostoronni vidnosini malo postrazhdali oskilki pidozryuvani buli zaareshtovani ta yim bulo pred yavleno zvinuvachennya v ramkah vijskovogo kriminalnogo procesu Za chasiv pravlinnya Peresa uryad Venesueli nadav Kooperativnij Respublici Gayana kreditnu liniyu na sumu 6 miljoniv dolariv SShA cherez svoyi fondi v Mizhamerikanskomu banku rozvitku MBR dlya zakupivli tovariv i poslug dlya lisovogo proektu u Verhnij Demerari Z Gayanoyu bulo pidpisano lishe 2 bagatostoronni ugodi u 1976 roci Dogovir pro Latinoamerikansku energetichnu organizaciyu OLADE Dogovir pro spivpracyu v Amazoniyi v 1978 roci Protokol pro zakinchennya terminu diyi Protokolu Port of Spejn i dva oficijnih vizitu z 1975 roku kancler i 1978 prezident 28 Za period 1977 1981 rokiv Gayana otrimala vid Venesueli finansovoyi spivpraci na zagalnu sumu 26 miljoniv dolariv 29 Lishe u 1980 roci za chasiv uryadu Luyisa Errera Kampina 1979 1984 vid social hristiyanskoyi partiyi KOPEI Venesuela pochala vislovlyuvati svoyi zaperechennya proti bagatostoronnogo finansuvannya yake shukala Gayana dlya budivnictva grebli gidroelektrostanciyi Alto Mazaruni na teritoriyi Essekibo 30 Reakciya Gayani na nebazhannya Venesueli prodovzhuvati simvolichnij dokument Protokolu Port of Spejn red U p yatnicyu 18 chervnya 1982 roku u den koli termin diyi Protokolu Port of Spejn mav formalno zakinchitisya ministr zakordonnih sprav Hose Alberto Sambrano Velasko vistupiv iz simvolichnoyu promovoyu v Nacionalnomu kongresi yakij vidmovivsya zatverditi jogo 12 rokiv tomu Pid chas svoyeyi promovi kancler povidomiv pro skasuvannya Protokolu Port of Spejn i zberezhennya Zhenevskoyi ugodi 1966 roku Bulo ogolosheno novij trimisyachnij etap peregovoriv vidpovidno do vidnovlennya diyi Zhenevskoyi ugodi 1966 roku ta zaklik do nacionalnoyi yednosti Krim togo ministr zakordonnih sprav Sambrano Velasko zvinuvativ Gayanu v nedotrimanni z U vsi chasi Venesuela stikalasya zi sprobami Gayani uhilitisya vid vikonannya svogo zobov yazannya sumlinno vesti peregovori 31 Nebazhannya Venesueli prodovzhuvati simvolichnij dokument Protokolu Port of Spejn red Oficijnij vizit prezidenta Gayani Forbsa Bernema do Venesueli 2 i 3 kvitnya 1981 roku mav na meti obgovoriti z prezidentom Luyisom Erreroyu Kampinsom superechku shodo Gayani Essekibo a takozh vklyuchennya Gayani do shemi energetichnogo spivrobitnictva Venesueli v Karibskomu basejni paktu San Hose Vidpovidno do poglyadu Gayani na vizit jogo neodnorazova poziciya vidmovi vid bud yakoyi peredachi svoyeyi teritoriyi prizvela do posilennya poziciyi Venesueli ta vidhilennya yiyi zapitu pro naftovu dopomogu Zagostrennya Venesueli shodo teritorialnoyi superechki bulo vitlumacheno yak sproba zberegti uzgodzhenist z yiyi politikoyu shodo superechki z Kolumbiyeyu ta yak vidobrazhennya amerikanskoyi pidtrimki uryad yakoyi vzhe vislovlyuvav v atmosferi holodnoyi vijni svoyu sturbovanist shodo zblizhennya mizh Gayanoyu ta Kuboyu Oficijna vidpovid Gayani na ogoloshennya Venesueli pro protokol Port of Spejn i vidmovu vid budivnictva gidroelektrostanciyi Verhni Mazaruni polyagala v zvinuvachennyah Venesueli v peresliduvanni ekspansionistskih ambicij proti slaborozvinenoyi krayini Z inshogo boku opoziciya Gayani Alyans trudyashih lyudej WPA vvazhala sho oficijnij vizit prezidenta Bernema do Venesueli buv pogano organizovanij i mav na meti lishe vidvernuti uvagu krayini vid yiyi politichnih ta ekonomichnih sprav a takozh vipravdati zbilshennya derzhavni vitrati na sili bezpeki 32 Pislya togo yak u 1982 roci bulo ogolosheno pro pripinennya diyi protokolu Port of Spejn oficijna presa Gayani vislovila reakciyu protilezhnu figuri prezidenta Luyisa Erreri Kampinsa a Karakas zvinuvatili v provedenni aktiv ekonomichnogo terorizmu z metoyu destabilizaciyi ta zalyakuvannya Gayani Uryad Gayani provodiv diplomatichni diyi spryamovani na dosyagnennya mizhnarodnoyi pidtrimki svoyeyi teritorialnoyi cilisnosti ta zmicnennya dvostoronnih vidnosin z Kolumbiyeyu ta Braziliyeyu Uryad Gayani rozpochav kampaniyu useredini krayini shob sponukati naselennya pidgotuvatisya do venesuelskoyi zagrozi 32 U vidpovid Venesuela oficijno vistupila proti proektu Alto Mazaruni ta zablokuvala sprobi Gayani otrimati finansovu dopomogu vid Svitovogo banku Z cogo momentu problema Essekibo znovu stala publichnim prioritetom dvostoronnih vidnosin yaki teper harakterizuyutsya obminom pereshkodami ta vzayemnimi zvinuvachennyami Venesuela zablokuvala priyednannya Gayani do Ugodi pro energetichnu spivpracyu dlya Centralnoyi Ameriki ta Karibskogo basejnu Pakt San Hose todi yak Gayana naklala veto na vstup Venesueli do Ruhu nepriyednannya 33 Protokol Port of Spejn v istoriografiyi Venesueli red U venesuelskij istoriografiyi protokol Port of Spejn otrimav chislenni tlumachennya shodo jogo pohodzhennya 34 politichnoyi zruchnosti 35 zakonnosti 36 ta svidchen prezidenta Rafaelya Kalderi 37 Pitannya zakonodavchogo neshvalennya jogo pravovi naslidki ta nedotrimannya Venesueloyu Zhenevskoyi ugodi 1966 roku pogano rozglyadayetsya abo spotvoryuyetsya v ideyi 12 richnogo zamorozhuvannya pozovu Nezvazhayuchi na chitki zaperechennya 38 proti zakonodavchogo shvalennya proektu Protokolu Port of Spejn sformulovanogo v 1970 roci Luyisom Beltranom Priyeto Figeroa zgidno z istorichnim oglyadom zaperechennya jogo sinom opublikovanij u 1997 roci ta pid chas drugogo uryadu Rafaelya Kalderi cya mizhnarodna ugoda nabula chinnosti v den yiyi pidpisannya 39 U 2015 roci pid chas pravlinnya kanclera Delsi Rodrigesa inshe tlumachennya bulo predstavleno v oficijnij publikaciyi Ministerstva narodnoyi vladi u zakordonnih spravah pid nazvoyu Gayana Essekibo istoriya pozbavlennya prava vlasnosti 40 Bez istorichnogo dokumentalnogo pidtverdzhennya bulo zaznacheno sho v 1970 r Tisk SShA na prezidenta Rafaelya Kalderu z metoyu povalennya jogo prezidentstva Ministr zakordonnih sprav Aristides Kalvani pidpisav te sho nazivalosya i zastosovuvalosya v toj chas Protokol Port of Spejn pidpisanij u Trinidadi i Tobago 18 chervnya 1970 roku cherez 4 roki pislya Zhenevskoyi ugodi Krim togo ignoruyuchi zakonodavche neshvalennya Protokolu Port of Spejn bulo zayavleno sho vin zamoroziv zastosuvannya Zhenevskoyi ugodi na dvanadcyat rokiv 41 Protokol Port of Spejn u superechci mizh Gayanoyu ta Venesueloyu pered Mizhnarodnim sudom red Nezvazhayuchi na yuridichnu krihkist Protokolu Port of Spejn cherez jogo dijsnist lishe dlya Gayani u rishenni 42 Mizhnarodnogo sudu 43 vid 18 grudnya 2020 r yakim viznano kompetentnim sluhati teritorialnij spir mizh Venesueloyu ta Gayanoyu shodo dijsnosti arbitrazhnogo rishennya vid 3 zhovtnya 1899 roku odin iz chotiroh suddiv yaki vislovili svoyu okremu dumku Kiril Gevorgyan 44 posilayetsya na nogo u svoyij yuridichnij argumentaciyi tak nibi vin ye zakonnim i dijsnim mizhnarodnim dogovorom dlya troh storin sporu Primitki red Nezvazhayuchi na vidsutnist zakonodavchogo shvalennya i yuridichnoyi sili pid chas oficijnogo vizitu prezidenta Gajani Forbsa Bernema do Karakasa 2 3 kvitnya 1981 roku prezident Venesueli Luyis Errera Kampins vpershe oficijno zayaviv sho z nashogo boku nemaye zhodnih namiriv prodovzhuvati diyu Protokolu pro Port of Spejn 45 Pid chas svogo vizitu prezident Gayani vzhe zayaviv sho Gayana ne postupitsya zhodnim milimetrom svoyeyi teritoriyi 46 5 kvitnya uryad Errera Kampina viklyuchiv mozhlivist obminu venesuelskoyi nafti na gajanskij cukor 47 10 kvitnya 1981 roku ministr zakordonnih sprav Venesueli Hose Alberto Zambrano Velasko prokomentuvav poziciyu uryadu Errera Kampins shodo pravovih ta istorichnih ramok zakonodavchogo vidhilennya dokumenta Protokol Port of Spejn i vidmovi vid budivnictva dambi Verhnij Mazaruni v Gayani 48 nbsp prodovzhuvati polemiku pro te chi slid denonsuvati Protokol Port of Spejn chi varto bulo jogo pidpisuvati odinadcyat rokiv tomu vidayetsya nepotribnim i navit bezplidnim Nemaye sensu takozh obgovoryuvati yuridichnu cinnist takogo instrumentu Hocha ce pravda sho stattya 6 peredbachaye sho vin nabuvaye chinnosti z momentu pidpisannya i sho vidsutnist oficijnoyi zayavi Nacionalnogo kongresu vnosit pevni osoblivosti v pravovij poryadok ne mensh virno i te sho ce zdayetsya suto akademichnim i marnim vprava na pravovu sferu vsih cih aspektiv koli jogo polozhennya dotrimuyutsya vzhe majzhe odinadcyat rokiv i koli prezident Venesueli ogolosiv sho z nashogo boku nemaye niyakih polozhen yaki b prodovzhuvali cyu situaciyu nbsp Ministr zakordonnih sprav Hose Alberto Zambrano Velasko Div takozh red Gayana Essekibo Zhenevska ugoda 1966 Povstannya Rupununi Dogovir Mikelena Pombo Venesuelska kriza 1902 1903 Primitki red Texto del Protocolo de Puerto Espana de 1970 Revista de estudios politicos isp Editorial Juridica Venezolana 1 de enero de 1981 Procitovano 25 de julio de 2015 Gallego Raquel Gamus 1 de enero de 1997 Bibliografia comentada sobre la politica exterior de Venezuela en el siglo XX 1936 1989 isp CDCH UCV ISBN 9789800009956 Procitovano 25 de julio de 2015 Venezuela Tuya Texto original Dos Etapas en la aplicacion del Acuerdo de Ginebra Academia Nacional de la Historia Ediciones FACES UCV No 129 1990 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka De Alba Suarez 27 de julio de 2022 La pasion por la historia de Hermann Gonzalez Oropeza fue celebrada en el IIH Castellano El Ucabista Procitovano 14 de agosto de 2022 Dos Etapas en la aplicacion del Acuerdo de Ginebra Caracas Academia Nacional de la Historia Ediciones FACES UCV 1990 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Venezuela y el Caribe presencia cambiante Caracas Monte Avila Editores 1978 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Dos Etapas en la aplicacion del Acuerdo de Ginebra Academia Nacional de la Historia Ediciones FACES UCV No 129 1990 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Singh Jai Narine 1 de enero de 1982 Diplomacia o guerra Analisis de la controversia fronteriza entre Venezuela y Guyana isp Eduven ISBN 9788449987519 Procitovano 25 de julio de 2015 Reclamacion de la Guayana Esequiba Documentos 1962 1981 Caracas Editorial Arte 1982 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Torrealba Pompeyo 1 de enero de 2003 A un siglo del despojo la historia de una reclamacion isp Torre Alba Editores ISBN 9789801203780 Procitovano 25 de julio de 2015 Harwich Vallenilla Protocolo de Puerto Espana Diccionario de Historia de Venezuela Castellano Fundacion Polar Procitovano 14 de agosto de 2022 Exposicion de Motivos del Proyecto de Ley aprobatoria del Protocolo de Puerto Espana 22 de junio de 1970 Editorial Arte 1982 b cite book b access date vimagaye url dovidka La Comision del Senado en ese momento estaba integrada por Luis Beltran Guerrero J A Paz Galarraga Claudio Bozo Lorenzo Salazar Zamora Miguel Angel Capriles Pedro Batistini Castro Felipe Montilla Ortega Ceferino Medina Castillo Eduardo Gallegos Mancera Alejandro Izaguirre Mercedes Fermin y Enrique Tejera Paris Dos Etapas en la aplicacion del Acuerdo de Ginebra Caracas Academia Nacional de la Historia Ediciones FACES UCV No 129 1990 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Dos Etapas en la aplicacion del Acuerdo de Ginebra Academia Nacional de la Historia Ediciones FACES UCV No 129 1990 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Calificaron como traicion a la patria firma del Protocolo de Puerto Espana 160 Caracas Diario Independencia 1970 La conclusion de los tratados interncionales conforme al derecho constitucional venezolano Caracas Publicaciones de la Facultad de Ciencias Juridicas y Politicas Universidad Central de Venezuela 1987 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Esta Venezuela destinada a reducir su territorio cada vez que negocia sus limites BOLETIN DE LA ACADEMIA NACIONAL DE LA HISTORIA 406 abril junio 2019 b cite journal b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Rodriguez Campos Manuel 2003 Venezuela 1902 la crisis fiscal y el bloqueo Perfil de una Soberania Vulnerada Espanol Universidad Central de Venezuela Vicerrectorado Academico Signing of Protocol of Trinidad on Temporary Settlement of Border Dispute with Venezuela Tension on Surinam Border Keesing s 2000 Continuidad y Consistencia en Quince Anos de Politica Exterior venezolana 1969 1984 Caracas Consejo de Desarrollo Cientifico y Humanistico Universidad Central de Venezuela 1992 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Caldera el 6 de marzo de 1974 Quinto mensaje presidencial Espanol Procitovano 24 de agosto de 2022 Continuidad y Consistencia en Quince Anos de Politica Exterior venezolana 1969 1984 Caracas Consejo de Desarrollo Cientifico y Humanistico Universidad Central de Venezuela 1992 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Barragan Julio Diciembre 2021 El Esequibo y el parlamento venezolano del siglo XXI los pasos perdidos Aldea Mundo Revista sobre Fronteras e Integracion Regional Ano 26 No 52 Espanol Procitovano 20 de agosto de 2022 La controversia limitrofe con Guyana La izquierda propone definir una politica exterior coherente Diario de Caracas 2 de mayo de 1981 b cite news b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Continuidad y Consistencia en Quince Anos de Politica Exterior venezolana 1969 1984 Caracas Consejo de Desarrollo Cientifico y Humanistico Universidad Central de Venezuela 1992 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Guyana y los Poderes Regionales Caribenos frente al Conflicto del Esequibo 1970 1984 El Caribe objeto de investigacion 1988 b cite journal b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka El Caribe objeto de investigacion Caracas Consejo de Desarrollo Cientifico y Humanistico Universidad Central de Venezuela 1988 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Yavne vikoristannya ta in u first dovidka El Canciller Abogo por un Consenso Nacional que Permita el Exito de la Reclamacion del Esequibo Ultimas Noticias p 100 18 de junio de 1982 b cite news b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka a b Guyana Relations with Venezuela 1981 b cite journal b access date vimagaye url dovidka Boersner Demetrio ta in 1983 Geopolitica de las Relaciones de Venezuela en el Caribe Fundacion Fondo Editorial Acta Cientifica b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Yavne vikoristannya ta in u first2 dovidka Esequibo territorio del Diccionario de Historia de Venezuela Fundacion Polar 2 1997 b cite journal b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Por que se ha reducido el territorio venezolano Caracas Universidad Central de Venezuela Facultad de Humanidades y Educacion Escuela de Comunicacion Social 1981 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Venezuela y Gran Bretana Caracas UCV 1980 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka 1970 Junio 25 El Protocolo de Puerto Espana Rafael Caldera sitio web oficial isp 26 chervnya 1970 Procitovano 12 serpnya 2022 Calificaron como traicion a la patria firma del Protocolo de Puerto Espana Independencia 160 Venezuela 1970 Tratados bilaterales con otros Estados Guyana en Diccionario de Historia de Venezuela vid 2da Caracas Fundacion Polar 1997 b cite book b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Venezuela GUAYANA ESEQUIBA Historia de un despojo un informe esclarecedor 2 octubre 2015 Procitovano 19 de agosto de 2022 Guayana Esequiba Historia de un despojo MPPRE 2015 b cite journal b access date vimagaye url dovidka first z propushenim last dovidka Abello Galvis 2021 Traduccion de la sentencia de la Corte Internacional de Justicia CIJ relativa a su competencia en el caso del Laudo Arbitral del 3 de octubre de 1899 Guyana c Venezuela decision proferida el 18 de diciembre de 2020 Anuario Colombiano de Derecho Internacional vol 14 pp 257 319 castellano Universidad del Rosario Colombia Procitovano 19 de agosto de 2022 INTERNATIONAL COURT OF JUSTICE REPORTS OF JUDGMENTS ADVISORY OPINIONS AND ORDERS ARBITRAL AWARD OF 3 OCTOBER 1899 GUYANA v VENEZUELA JURISDICTION OF THE COURT JUDGMENT OF 18 DECEMBER 2020 PDF CIJ 18 de diciembre de 2020 Dissenting opinion of Judge Gevorgian PDF Ingles Procitovano 29 de julio de 2022 b cite web b Porozhnye posilannya na dzherelo dovidka Shablon Cita noticia Shablon Cita noticia b cite web b Porozhnye posilannya na dzherelo dovidka Posilannya red Sprava Gajana proti Venesueli v Mizhnarodnomu sudi OON anglijskoyu ta francuzkoyu movami Ispanskij pereklad rishennya Mizhnarodnogo sudu OON vid 18 grudnya 2010 roku Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Protokol Port of Spejn amp oldid 41252793